Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №522/7573/21 — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/4953/26

Справа № 522/7573/21

Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

за участю секретаря Булацевської Я.В.,

учасники справи: позивач – ОСОБА_1 , відповідач – Одеська міська рада, треті особи - Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Комунальне підприємство «Міськзелентрест»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в порядку спрощеного позовного провадження

апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року, постановлену Приморським районним судом м. Одеси, у складі: судді Бондаря В.Я. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третіх осіб: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Комунальне підприємство «Міськзелентрест» про відшкодування збитків,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року, якою у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третіх осіб: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Комунальне підприємство «Міськзелентрест» про відшкодування збитків відмовлено (т. 3, а.с. 31-33).

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 в особі свого представника Степанишиної Альони Сергіївни просить ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20.01.2026 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про встановлення способу і порядку виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022.

Доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не взяв до уваги посилання заявника на постанову Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 240/4054/19, в якій викладено висновок про те, що міська рада та її виконавчий комітет є взаємопов`язаними органами, незважаючи на те, що зареєстровані як різні юридичні особи та мають самостійні права та обов`язки, компетенцію та повноваження, передбачені Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», а тому відповідають за зобов`язання один одного.

До того ж, суд першої інстанції не взяв до уваги посилання заявника на постанову Одеського апеляційного суду від 02.12.2025 у справі № 2-7358/06, в якій зазначено: «Відтак, з урахуванням того, що Одеська міська рада, не є розпорядником коштів місцевого бюджету м. Одеси та не має рахунків в органах державного казначейства, колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про те, що з метою реального виконання рішення суду у даній справі, стягнення судових витрат та витрат на професійну правничу допомогу слід здійснювати з рахунку розпорядника бюджетних коштів місцевого бюджету міста Одеси - Виконавчого комітету Одеської міської ради…».

Скаржник вважає, що стягнення грошових коштів на користь фізичної особи за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, має відбуватися через розпорядника коштів такого бюджету та не є заміною боржника у виконавчому провадженні (т. 3, а.с. 38-48).

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Одеська міська рада в особі свого представника Славинського Артема Юрійовича просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу – без змін, зазначаючи, що в даному випадку заява про зміну способу та порядку виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 не є заявою про зміну способу та порядку виконання рішення в розумінні ст. 435 ЦПК України, оскільки заявник просить замінити боржника, а саме - Одеську міську раду на Виконавчий комітет Одеської міської ради, що змінює рішення по суті, оскільки фактично відбувається заміна відповідача на стадії виконання судового рішення за відсутності належних правових підстав для цього.

Відповідач вважає, що фактично задоволення заяви про зміну способу безспірного списання коштів буде слугувати втручанням в повноваження спеціального органу зі здійснення ним наданих повноважень.

Крім того, звертає увагу, що судами вже вирішувалося питання про зміну способу та порядку виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022, а саме ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05.05.2023, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024, у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.

При цьому, незрозумілим є вибір представника позивача Виконавчого комітету ОМР як особи, з казначейського рахунку якої мають списатись кошти, оскільки Виконавчий комітет ОМР не є єдиним розпорядником бюджетних коштів (т. 3, а.с. 54-65).

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

У судовому засіданні 28.07.2026 представник позивача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити, представник відповідача ОМР – Славинський А.Ю. проти задоволення апеляційної скарги заперечував.

Інші учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, зокрема, позивач ОСОБА_1 – у відповідності до ч. 5 ст. 130 ЦПК України, так як її повноважний представник ОСОБА_2 отримала судову повістку-повідомлення на 28.07.2026 в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» 12.05.2026 о 09:17:08, що підтверджується довідкою про доставку електронного документа (т. 3, а.с. 68), треті особи КП «ЖКС «Фонтанський» і КП «Міськзелентрест» - у відповідності до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, так як судові повістки-повідомлення на 28.07.2026 доставлені в електронні кабінети підсистеми «Електронний суд» 12.05.2026 о 09:17:08 та 09:14:49, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (т. 3, а.с. 69-69зв.), в судове засідання не з`явилися.

Від третьої особи КП «ЖКС «Фонтанський» надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності (т. 3, а.с. 70-72).

Вказане в силу ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, осіб, що з`явилися, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції погодився з доводами Одеської міської ради, що заявлений заявником порядок зміни способу виконання рішення змінює таке рішення, адже відповідачем та відповідно стягувачем за виконавчим листом є саме Одеська міська рада, а не її виконавчий орган виконавчий комітет Одеської міської ради.

Постановою Кабінету Міністрів України № 854 від 03.08.2011 затверджено «Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників».

Оскільки порядок виконання рішення про стягнення коштів з державного та місцевого бюджетів один, то суд вважав за необхідне застосувати практику Верховного Суду щодо стягнення коштів з державного бюджету.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження № 61-8102св21) зазначено, що «кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Резолютивні частини рішень не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання. Тобто кошти на відшкодування шкоди державою підлягають стягненню з Державного бюджету України. У таких справах резолютивна частина судового рішення не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено стягнення коштів. Проте суди на це уваги не звернули та зробили помилковий висновок про стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди безпосередньо з Державної казначейської служби України шляхом їх списання з єдиного казначейського рахунку».

Суд першої інстанції також звернув увагу на те, що Одеський апеляційний суд зазначив у резолютивній частині постанови про стягнення коштів з Одеської міської ради. Зазначений спосіб виконання судового рішення є зрозумілим та достатнім для його застосування.

Як вказувала колегія суддів Одеського апеляційного суду «заявник фактично бажає виконати рішення шляхом безспірного списання коштів з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради. Встановлення зазначеного заявником способу виконання рішення призведе до списання коштів, які призначені для виконання повноважень Виконавчого комітету Одеської міської ради як окремого органу».

Тому, підстави для встановлення способу виконання постанови Одеського апеляційного суду, як і при розгляді першої заяви ОСОБА_1 , суд вважав, що відсутні.

Переглядаючи оскаржувану ухвалу за доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає за потрібне зазначити наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Згідно частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання.

Відповідно до частин 1, 8 статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Повноваження виконавчого комітету ради, визначені статтею 52 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», відповідно до якої виконавчий комітет сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради може розглядати і вирішувати питання, віднесені цим Законом до відання виконавчих органів ради. Виконавчий комітет ради: 1) попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради; 2) координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників; 3) має право змінювати або скасовувати акти підпорядкованих йому відділів, управлінь, інших виконавчих органів ради, а також їх посадових осіб.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Належне виконання рішення суду є важливим і невід`ємним елементом ефективного захисту прав і свобод людини.

Відповідно до частин першої, третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При вирішенні заяв державного виконавця чи сторони у справі про встановлення або зміну способу й порядку виконання судового рішення потрібно мати на увазі, що відповідно до статті 435 ЦПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Спосіб виконання рішення визначається на підставі встановлених у статті 16 ЦК України способів захисту цивільних прав. Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим. При вирішенні питання про зміну способу виконання рішення суду підлягають з`ясуванню обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення суду.

Процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду не передбачає зміну рішення суду по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення суду.

При вирішенні питання про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення, суд повинен з`ясовувати обставини, що свідчать про неможливість такого виконання.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 04.05.2020 року у справі № 2-1927/11.

Звертаючись із заявою про зміну способу виконання судового рішення, ОСОБА_1 просить стягнути з Одеської міської ради з рахунку розпорядника коштів місцевого бюджету - Виконавчого комітету Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 :

- відшкодування матеріальних збитків у розмірі 186 033,64 грн,

- витрати на проведення експертних досліджень автомобіля у загальному розмірі 7 900 грн;

- судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 4 650,94 грн (т. 3, а.с. 6-6зв.).

Заява мотивована тим, що 23.01.2023 представник ОСОБА_1 адвокат Степанишина А.С. звернулася з листом щодо надання Одеським міським головою доручення відповідному виконавчому органу Одеської міської ради здійснити добровільне виконання Одеською міською радою постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 та сплатити грошові кошти у загальному розмірі 198584,58 грн. Юридичний департамент ОМР листом від 30.01.2023 повідомив, що виконання постанови здійснюється виключно органами казначейства. Представник ОСОБА_1 направила виконавчий лист до Управління державної казначейської служби у м. Одесі, втім виконавчий лист було повернуто, адже у ОМР немає відкритих рахунків. Департамент фінансів ОМР повідомив, що виконання судових рішень про стягнення коштів з Одеської міської ради здійснюється органами казначейства після подання пакету документів. 24.04.2023 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про встановлення порядку і способу виконання рішення, однак ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2023, яка залишена без змін постановою Одеського апеляційного суду від 27.06.2024, відмовлено у задоволені заяви. 23.08.2024 управлінням Державної казначейської служби у м. Одесі повернуто виконавчий лист без виконання, адже Одеська міська рада не має відкритих рахунків в органі казначейства. Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області ПМУМЮ (м. Одеса) повернуло без прийняття до виконання виконавчий лист. Заявник вважає, що без встановлення порядку і способу виконання постанови є неможливим.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 позов ОСОБА_1 до Одеської міської ради, за участі третіх осіб: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Фонтанський», Комунальне підприємство «Міськзелентрест», про відшкодування збитків залишено без задоволення (т. 1, а.с. 239-242).

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21.01.2022 скасовано, позов задоволено, стягнуто з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 : відшкодування матеріальних збитків у розмірі 186033,64 грн; витрати на проведення експертних досліджень автомобіля у загальному розмірі 7900 грн; судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 4650,94 грн (т. 2, а.с. 47а-50).

На виконання постанови Одеського апеляційного суду Приморським районним судом м. Одеси 09.02.2023 видано виконавчий лист (т. 2, а.с. 88-89).

На ім`я Одеського міського голови адвокат Степанишина А.С. в інтересах ОСОБА_1 направила листа щодо виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 (т. 2, а.с. 91-92).

Юридичний департамент Одеської міської ради у листі від 30.01.2023 № 148вих повідомив адвоката Степанишину А.С., що виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 має бути здійснено згідно з приписами Порядку № 845 (т. 2, а.с. 90).

Також адвокат Степанишина А.С. направила на адресу Управління ДКС України у м. Одесі Одеської області заяву про прийняття до виконання виконавчого листа Приморського районного суду м. Одеси від 09.02.2023 у справі № 522/7573/21 (т. 2, а.с. 87).

Управління державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області листом від 09.03.2023 № 04-15-06/528 повідомило, що Одеська міська рада не має відкритих реєстраційних рахунків. Рахунки цієї установи, з яких можливо було здійснити безспірне списання коштів в управлінні або будь-якому іншому територіальному органі Казначейства відсутні. Казначейство повернуло виконавчий лист без виконання (т. 2, а.с. 85-86).

Департамент фінансів Одеської міської ради листом № 05-14-117/22-ЗПІ від 16.03.2023 повідомив, що виконання судових рішень здійснюється виключно органами казначейства (т. 2, а.с. 83).

23.04.2023 ОСОБА_1 в особі свого представника Степанишиної Альони Сергіївни подала заяву про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення, в якій просила змінити спосіб виконання постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 у справі № 522/7573/21 шляхом стягнення з Одеської міської ради за рахунок бюджету Одеської міської територіальної громади через розпорядника бюджетних коштів бюджету Одеської міської територіальної громади – виконавчий комітет ОМР на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 186033,64 грн, витрати на проведення експертних досліджень автомобіля у загальному розмірі 7900 грн та судовий зір за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 4650,94 грн, посилаючись на вище викладені обставини (т. 2, а.с. 62-69).

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 у задоволенні заяви відмовлено (т. 2, а.с. 109-111).

Постановою Одеського апеляційного суду від 11.04.2024 ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 04.05.2023 залишено без змін (т. 2, а.с. 175-176зв.)

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, колегія суддів зазначила, що заявник фактично бажає виконати рішення шляхом безспірного списання коштів з рахунків Виконавчого комітету Одеської міської ради. Встановлення зазначеного заявником способу виконання рішення призведе до списання коштів, які призначені для виконання повноважень Виконавчого комітету Одеської міської ради як окремого органу.

28.05.2024 ОСОБА_1 в особі свого представника Степанишиної А.С. подала заяву про роз`яснення судового рішення, в якій просила роз`яснити постанову Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 в частині стягнення з Одеської міської ради на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальних збитків у розмірі 186033,64 грн, витрати на проведення експертних досліджень автомобіля у загальному розмірі 7900 грн та судовий зір за подачу позову та апеляційної скарги у загальному розмірі 4650,94 грн з коштів бюджету Одеської міської територіальної громади та/або через головного розпорядника бюджетних коштів – Виконавчий комітет ОМР або інший виконавчий орган ОМР (т. 2, а.с. 182-185).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 27.06.2024 заяву про роз`яснення залишено без задоволення (т. 2, а.с. 221-223).

Відмовляючи у роз`ясненні, колегія суддів зазначила, що як вбачається зі змісту поданої заяви про роз`яснення постанови суду, заявницею фактично ставиться питання про заміну сторони у справі на Виконавчий комітет Одеської міської ради або на інший виконавчий орган Одеської міської ради, оскільки за своєю правовою природою ОМР, ВК ОМР та інші виконавчі органи влади є окремими органами, які як вбачається з матеріалів справи не були залучені до участі у справі. Тобто, позивачка конкретно обґрунтувала вибір відповідача у справі, вказавши ОМР особою, яка має відшкодовувати збитки.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що жодного обґрунтування неоднозначного тлумачення органами Державного Казначейства та державної виконавчої служби у заяві не наведено.

Натомість резолютивна частина постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 року у справі № 522/7573/21 не допускає кількох варіантів тлумачення, оскільки складена відповідно до вимог, встановлених ч. 5 ст. 265 ЦПК України та містить - висновок суду про задоволення апеляційної скарги адвоката Степанишиної А.С. в інтересах ОСОБА_1 , висновок суду про скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовної заяви із зазначенням особи, яка має відшкодовувати завдану шкоду з усіма необхідними реквізитами для її ідентифікації.

Висновки ОСОБА_1 , викладені у заяві про роз`яснення судового рішення, не стосуються незрозумілості або неясності постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022 року у справі № 522/7573/21, а зводяться виключно до намагання замінити сторону у справі на стадії виконання рішення суду.

Крім того, як вбачається із відкритої інформації, наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.03.2025 залишено без задоволення скаргу ОСОБА_1 на рішення Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в особі Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо повернення виконавчого документу стягувачу.

Відповідаючи на доводи апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на те, що виконавчий комітет Одеської міської ради не входить до складу сторін у цивільній справі № 522/7573/21.

Відповідно до положень статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.

Тобто, Одеська міська рада та Виконавчий комітет Одеської міської ради є різними юридичними особами, отже мають різні повноваження.

Суд звертає увагу на те, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Порядок виконання судового рішення означає визначену у рішенні суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним/приватним виконавцем, спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу захисту. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі об`єктивної (безумовної) неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений судом.

Зміну способу і порядку виконання судового рішення слід розуміти як застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв`язку з неможливістю виконання цього рішення раніше визначеними способом і порядком. При цьому зміна способу виконання не має змінювати (зачіпати) суті самого судового рішення.

Такий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 456/953/15-а, від 16 липня 2020 року у справі № 130/2176/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 817/628/15 та від 17 лютого 2021 року у справі № 295/16238/14-а.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 264 ЦПК України).

Зміна способу виконання рішення у цій справі призведе до фактичної зміни постанови Одеського апеляційного суду від 15.11.2022, зокрема, зобов`язання боржника Одеської міської ради буде покладено на іншу юридичну особу - виконавчий комітет Одеської міської ради, який не є стороною спірних правовідносин та, відповідно, участі у розгляді справи не брав.

Тому доводи скаржника про те, що стягнення грошових коштів на користь фізичної особи за рахунок коштів бюджету Одеської міської територіальної громади на виконання рішення суду, яке набрало законної сили, має відбуватися через розпорядника коштів такого бюджету та не є заміною боржника у виконавчому провадженні, є помилковими.

Крім того, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на висновки, викладені в постанові Одеського апеляційного суду від 02.12.2025 у справі № 2-7358/06, оскільки відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо аргументів скаржника про неврахування судом першої інстанції висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 240/4054/19, то колегія суддів звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (постанова Верховного Суду від 28 січня 2026 року у справі № 523/9545/21).

Так, у справі № 240/4054/19 судами розглядався адміністративний позов про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, а отже висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 240/4054/19 не є релевантними відносно справи, яка розглядається, оскільки правовідносини у згаданій справі не є подібними.

Таким чином, порушень норм процесуального права за доводами апеляційної скарги, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, апеляційний суд не встановив.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального та процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. 367, 374, 375 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника Степанишиної Альони Сергіївни залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 29 липня 2026 року

Головуючий М.В. Назарова

Судді: В.А. Коновалова

В.В. Кострицький