Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №577/3787/26 — Конотопський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 577/3787/26

Провадження № 2-а/577/66/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року

Суддя Конотопського міськрайонного суду Сумської області Кравченко В.О. розглянувши у порядку письмового позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, третя особа інспектор Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області лейтенант поліції Іванов Ігор Миколайович про скасування постанови про притягнення до адмінвідповідальності та закриття провадження в справі,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 просить скасувати постанову серії ЕНА № 7446738 від 26.06.2026 року (далі по тексту Постанова) про притягнення його до адмінвідповідальності за ч. 2 ст.126 КУпАП, а провадження в справі закрити.

На обгрунтування у позові вказав, що згідно із текстом оскаржуваної постанови, правопорушення полягало у нібито керуванні транспортним засобом типу «електросамокат», не маючи права керування таким транспортним засобом (без посвідчення водія категорії «А1»). При цьому інспектор самостійно зазначив у тексті постанови технічні характеристики транспортного засобу, а саме потужність електродвигуна, яка становить 300 Вт (0,3 кВт).

Вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень водія (затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №340 від 08.05.1993 року) та ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», до категорії «А1» належать мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю від 4 кВт до 11 кВт.

Оскільки в самій постанові інспектором чітко зафіксовано, що потужність двигуна електросамоката становить лише 300 Вт (що дорівнює 0,3 кВт), даний транспортний засіб відповідно до чинного законодавства не належить до категорій «А1» чи будь-яких інших механічних транспортних засобів, які потребують наявності посвідчення водія.

Відповідачем не наведено жодної норми законодавства, яка б встановлювала обов`язок мати посвідчення водія категорії «А1» для керування електросамокатом потужністю 300 Вт.

Таким чином, у його діях повністю відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Представник відповідача ГУНП в Сумській області Грищенко В.Л. подала відзив на позов у якому, заперечуючи задоволенню вимог, послалася на таке.

Згідно з постановою серії ЕНА № 7446738 від 26.06.2026, 26.06.2026 о 15-50 год. знаходячись в м. Конотоп по проспекту Червоної Калини, ОСОБА_1 керував двоколісним електросамокатом обладнаним електродвигуном потужністю 300 Вт не маючи права керувати даним транспортним засобом, чим порушив постанову КМУ №340, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», п, 2.1 а ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Так, відповідно до п. 2 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1993 р. № 340 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 р. № 511) - надалі за текстом Положення № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії (далі - посвідчення водія), крім випадків встановлення особам тимчасового обмеження у праві керування транспортними засобами.

Згідно п. 3 Положення № 340 серед іншого визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на категорії:

- А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, електросамокат є транспортним засобом з потужністю до 4 кВт.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про дорожній рух» закріплені основні положення щодо допуску до керування транспортними засобами, так, кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та. пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може з установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії.

Частина 2 статті 15 вищевказаного Закону зазначає, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії може бути надано:

- мототранспортними засобами і мотоколясками (категорії А1, А) - особам, які досягни І6-річного віку;

- автомобілями, колісними тракторами, самохідними машинами, сільськогосподарською технікою, іншими механізмами, які експлуатуються на вулично-дорожній мережі, всіх типів (категорії В1, В, Cl, С, Т), за винятком автобусів, трамваїв і тролейбусів, - особам, які досягли 18-річного віку;

- автомобілями з причепами або напівпричепами (категорії BE, С1Е, СЕ), а також призначеними для перевезення великогабаритних, великовагових і небезпечних вантажів - особам, які досягли 19-річного віку;

- автобусами, трамваями і тролейбусами (категорії Dl, D, DIE, DE, Т) – особам, які досягли 21-річного віку.

Частина 9 Закону України «Про дорожній рух» підкреслює, що право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

З аналізу вище вказаних норм можна зробити підсумок, що для керування електросамокатом, як транспортним засобом, необхідне посвідчення водія відповідної категорії. Дане твердження відображається й у ПДР України.

Так, відповідно до п. 2.1.а ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортними засобами відповідної категорії.

Відповідальність за порушення Закону України «Про дорожній рух» та Положення № 340 визначена ч. 2 ст. 126 КУпАП, за якою адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

За таких обставин, є безпідставними та необгрунтованими позовні вимоги позивача про визнання протиправною та скасування постанови серія ЕНА №7446738 від 26.06.2026 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, а отже, не підлягають задоволенню (а.с. 20-25).

Третя особа інспектор Конотопського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області лейтенант поліції Іванов І.М., який безпосередньо виніс Постанову, правом надання письмових пояснень не скористався.

Суд, дослідивши представлені докази, дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За положеннями ч 2 ст. 2 КАС, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Із матеріалів справи вбачається, що за Постановою серія ЕНА № 7446738 від 26.06.2026 року, яка є предметом судової перевірки, ОСОБА_1 був визнаний винним за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн. за те, що 26.06.2026 о 15:50 год. в м. Конотоп по пр. Червоної Калини керував двоколісним електросамокатом обладнаним електродвигуном потужністю 300 W не маючи права керувати даним транспортним засобом, чим порушив постанову КМУ № 340, ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух», п. 2.1а ПДР – керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ (а.с. 12).

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП - ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.

За змістом ст. 9 КУпАП - адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» унормовано, що поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, вчинених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Згідно ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, зокрема про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 126 КУпАП.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, що затверджені Постановою Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» від 10.10.2001р. № 1306, зі змінами та доповненнями (далі ПДР).

Відповідно до п. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Положеннями статті 14 Закону України «Про дорожній рух» (далі Закон №3353-XII) передбачено, що учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Частинами 9, 10 ст. 15 Закону № 3353-XII право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.

Статтею 16 Закону № 3353-XII визначено основні права та обов`язки водія транспортного засобу якими, зокрема вказано, що водій зобов`язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред`являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону № 3353-XII, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі по тексту – ПДР).

Як вказано у пункті 1.1 ПДР, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Відповідно до пунктів 1.3 та 1.4 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.

Пунктом 1.9 ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За нормою ч. 2 ст. 126 КУпАП відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Надаючи оцінку доводам сторони відповідача з приводу того, що відповідно до технічної характеристики транспортний засіб – електросамокат з електродвигуном потужністю 300 Вт, а тому для керування таким ТЗ водієві необхідно мати посвідчення водія категорії «А1 », суд зазначає наступне.

В оскаржуваній Постанові вказано про потужність електросамокату, яким керував ОСОБА_1 , 300 Вт.

Згідно підпункту «а» пункту 2.1 ПДР - водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

У п. 1.10 ПДР наведені терміни, що використовуються та мають наступні значення:

- транспортний засіб - це пристрій призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів;

- механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

З аналізу вищенаведених положень вбачається, що критерієм для розмежування понять «транспортний засіб» та «механічний транспортний засіб» є наявність двигуна внутрішнього згорання або потужність електродвигуна. При цьому, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна перевищує встановлену п. 1.10 ПДР України межу у 3 кВт.

За нормою п 2.13 ПДР транспортні засоби належать до таких категорій, зокрема:

- А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт;

- А - мотоцикли, у тому числі з боковим причепом, та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом 50 куб.см і більше або електродвигун потужністю 4 кВт і більше.

При цьому, мопед - двоколісний транспортний засіб, який має двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт (п. 1.10 ПДР).

Також п. 3 «Положення про порядок видачі посвідчень водія», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08 травня 1993 року (далі Положення № 340), визначено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, «А1» - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб. см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Згідно пунктів 2, 3 Положення № 340, особи допускаються до керування транспортними засобами за наявності у них національного посвідчення водія України на право керування транспортними засобами відповідної категорії. А транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, залежно від їх типів і призначення поділяються на відповідні категорії.

З огляду на викладене слід дійти висновку, що Правилами дорожнього руху України розмежовують поняття «механічний транспортний засіб» та «транспортний засіб» й різниця між цими поняттями полягає у наявності двигуна внутрішнього згорання, а також потужності електродвигуна. Для транспортних засобів з двигуном внутрішнього згоряння жодних обмежень щодо технічних характеристик останнього відповідною правовою нормою не передбачено. Водночас, транспортний засіб з електродвигуном вважається механічним за умови, що потужність двигуна більша ніж 3 кВт. У зворотному випадку транспортний засіб з електродвигуном не буде вважатись механічним, однак все ж таки залишатиметься транспортним засобом.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 01 березня 2018 року у справі №278/3362/15-к.

Відтак, з порівняння понять «транспортний засіб», «механічний транспортний засіб» та «мопед» вбачається, що мопед є різновидом механічного транспортного засобу, який має двигун внутрішнього згорання з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю від 3 до 4 кВт.

Отже, враховуючи відсутність визначення «електросамокат» у Правилах дорожнього руху України, наведений транспортний засіб можливо прирівняти до мопеду лише за наявності у нього електродвигуна потужністю від 3 до 4 кВт.

Аналізуючи положення пунктів 1.10 та 2.13 ПДР, суд вважає, що пристрої (електровелосипед, електроскутер, електросамокат тощо) у яких потужність електромотора до 3 кВт, не є механічним транспортним засобом у розумінні пункту 1.10 ПДР, а відтак на них не розповсюджуються вимоги пункту 2.13 ПДР стосовно права на управління транспортними засобами категорії А1 з потужністю двигуна від 3 кВт до 4 кВт тільки при наявності «посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії».

Аналогічна судова практика, викладена у постановах Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року у справі № 932/2831/22, від 09 лютого 2023 року у справі № 199/3648/22 та від 22 березня 2022 року у справі № 177/844/21 та постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2023 року у справі № 639/3287/23.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що електросамокат потужністю 300 Вт (0,3 кВт), хоча і є транспортним засобом, проте за своїми технічними характеристиками не може бути прирівняний до мопедів або інших механічних транспортних засобів, а тому працівник поліції помилкового прирівняв електросамокат потужністю 300 Вт (0,3 кВт), яким керував позивач, до механічного транспортного засобу, право на керування яким повинно бути посвідчення водія категорії А1.

Беручи до уваги, що адміністративну відповідальність за порушення п. 2.1 «а» ПДР може нести виключно водій механічного транспортного засобу, до якого електросамокат не віднесено, ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, а тому оскаржувана Постанова підлягає скасуванню із закриттям провадження в справі за відсутності складу правопорушення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат слід зазначити таке.

Судові витрати зокрема, складаються із судового збору (ст. 132 КАС).

Частиною 1 ст. 139 КАС передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно поданої квитанції ОСОБА_1 сплатив судовий збір - 665 грн. 60 коп., а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути зазначені кошти.

Керуючись: ст.ст. 72-77, 139, 271, 272, 286 КАС України, ст.ст. 9, 126, 283 КУпАП,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Скасувати постанову серії ЕНА № 7446738 від 26.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 3400 грн., винесену інспектором Конотопського РВП ГУНП в Сумській області лейтенантом поліції Івановим Ігорем Миколайовичем, а провадження в справі закрити за відсутності складу правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Сумській області на користь ОСОБА_1 665 грн. 60 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з часу проголошення.

Суддя Кравченко В. О.