Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №495/9499/25 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/9499/25

№ провадження 2/495/968/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

29 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Чибукової О.В.

Справа № 495/9499/25

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Білгород – Дністровському Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

представника позивача – адвоката Каланжова В.І.

представника відповідача – адвоката Братінова І.П.,

ВСТАНОВИВ:

11 грудня 2025 року позивач ОСОБА_1 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення пені (неустойки) за прострочення сплати аліментів, просить суд стягнути з відповідача на її користь суму пені (неустойки) за прострочену сплату аліментів у розмірі 55 165, 75 грн.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 25 листопада 2024 року Білгород – Дністровським міськрайонним судом Одеської області було ухвалене рішення по справі № 495/7758/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки від доходу відповідача, але не менше ніж 50 % від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.

На виконання вищевказаного рішення суду старшим виконавцем Білгород – Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород – Дністровському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління було відкрито виконавче провадження, в якому відповідач має заборгованість у сумі 144 117, 03 грн.

Незважаючи на той факт, що рішенням суду аліменти призначені до сплати починаючи з 18.08.2024, перший платіж відповідач здійснив у жовтні 2025, тобто після спливу 14 місяців.

Отже відповідач ухиляється від виконання рішення суду, хоч і платоспроможний.

Згідно з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 31.10.2025 заборгованість відповідача зі сплати аліментів перевищує суму платежів за дванадцять місяців та становить 144 117, 03 грн.

У зв`язку з чим вона і звернулася з вказаним позовом до суду.

Не погоджуючись з позовними вимогами позивача, представник відповідача 24 грудня 2025 року надав відзив на позовну заяву відповідача, відповідно до якого просить суд у задоволені позовної заяви відмовити у повному обсязі, зазначаючи, що вказані підстави для задоволення позовної заяви є надуманими, не законними, позовні вимоги не обґрунтовані належними доказами, позивач вводить суд в оману, не наводячи у позовній заяві дані, які б підтверджували право на нарахування пені з часу винесення рішення судом першої інстанції та які спростують її право на задоволення позовних вимог.

Рішенням Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2024 задоволена позовна заява ОСОБА_1 про стягнення аліментів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ним подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року його апеляційна скарга була задоволена частково. Рішення Білгород – Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25.11.2024 скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення повноліття задоволені та з нього стягнуто аліменти у розмірі частини всіх видів заробітку, щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2024 та до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, посилання позивачки у позовній заяві на те, що з нього стягнуті аліменти на утримання спільної доньки саме рішенням Білгород – Дністровського міськрайонного суд від 25 листопада 2024 року не відповідає дійсності, так як вказане рішення скасоване судом апеляційної інстанції та постановлено нове рішення, яке набрало законної сили 12 серпня 2025 року.

На виконання рішення Одеського апеляційного суд від 12 серпня 2025 року Білгород – Дністровський міськрайонний суд Одеської області 16 вересня 2025 року видав виконавчий лист по справі № 495/7758/24 про стягнення з нього аліментів, що підтверджується відмітками на вказаному листі.

Позивач по справі, отримавши виконавчий лист у вересні 2025 року, звернулася до Білгород – Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород – Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з нього аліментів за виконавчим листом від 16 вересня 2025 року.

24 вересня 2026 року головний державний виконавець Аблова О.А. відкрила виконавче провадження ВП 79167778 по виконавчому листу №495/7758/25 та вже у жовтні 2025 року почалося стягнення аліментів з його заробітку.

Таким чином, від сплати аліментів, встановлених рішенням Одеського апеляційного суду він не ухилявся, одразу після відкриття виконавчого провадження державний виконавець почав стягувати аліменти з його заробітку.

Про існування виконавчого провадження він дізнався у жовтні 2025 року, коли була заблокована його банківська картка на яку перераховувався його заробіток.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального стану платника аліментів.

Відповідач зобов`язаний довести відсутність його вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів і сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч.1 ст. 196 СК України.

Вважає, що після набрання законної сили Постанови Одеського апеляційного суду про стягнення з нього аліментів, відкриття виконавчого провадження у вересні 2025 року, починаючи з жовтня місяця, аліменти з нього почалися стягуватися, підстав для стягнення аліментів до набрання судовим рішенням законної сили та відкриття виконавчого провадження не було.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем 31 жовтня 2025 року, заборгованість встановлена після надходження виконавчого листа для примусового виконання станом на жовтень 2025 року, аліменти державний виконавець почав стягувати з його доходів військовослужбовця після відкриття виконавчого провадження, про що вказано у розрахунку заборгованості.

За вказаним виконавчим листом у жовтні 2025 року з нього стягнуто аліментів в розмірі 53 641, 41 грн, а також стягнуто 50% процентів заробітку у листопаді 2025 року.

До надходження до виконавчої служби виконавчого листа, після набрання судового рішення законної сили, а також відкриття виконавчого провадження, державний виконавець не міг стягувати з нього аліменти з серпня 2024 року, так як не було законних підстав, тобто, рішення суду ще не набрало законної сили.

Отже відсутні підстави для нарахування пені за період з дня набрання судового рішення законної сили до відкриття виконавчого провадження з 13 серпня 2024 року по вересень 2025 року, а також у нього відсутня вина у виникненні заборгованості, а також відсутній умисел на ухилення від сплати заборгованості по аліментам.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справи

15 грудня 2025 року Ухвалою суду по вказаній справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом, повідомленням сторін.

18 березня 2026 року Ухвалою суду задоволено клопотання представника відповідача про витребування доказів по справі.

03.04.2026, 24.07.2026 витребувані докази надійшли на адресу суду.

В судовому засіданні представник позивача, позовні вимоги позивача підтримав та наполягав на їх задоволені, вказуючи, що заборгованість виникла з вини відповідача, тому з нього повинна бути стягнута пеня за весь час прострочення сплати аліментів.

Представник відповідача в судовому засіданні з позовними вимогами не погодився, просить суд в задоволені позовних вимог відмовити, вказуючи, що вини відповідача у виникненні заборгованості немає, оскільки після набрання рішення законної сили, розгляду справи Одеським апеляційним судом, відкриття виконавчого провадження він одразу приступив до виконання зобов`язання зі сплати аліментів та заборгованість зі сплати відсутня.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Вислухавши представника позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що дійсно позивач та відповідач є батьками неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с. 8)

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.08.2025, апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задоволено частково.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 25 листопада 2024 року – скасовано та постановлено нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення повноліття – задоволено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку /доходу/ ОСОБА_2 , щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 13.08.2024 та до досягнення ОСОБА_3 повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у сумі 1211 гривень 20 копійок.

16 вересня 2025 року Білгород – Дністровським міськрайонним судом виданий виконавчий лист № 495/7758/24.

24 вересня 2025 року виконавче провадження було відкрито.

02.10.2025 Постановою головного державного виконавця звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_2 .

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 31 жовтня 2025 року, наданий головним державним виконавцем, станом на 31 жовтня 2025 року заборгованість складає в сумі 144 117, 03 грн. (а.с 78)

Згідно матеріалів виконавчого провадження, а саме: розрахунку зі сплати аліментів від 17 лютого 2026 року, заборгованість зі сплати аліментів ОСОБА_2 встановлена станом на 17.02.2026 – 115 392, 07 грн. (а.с. 81)

Згідно розрахунку головного державного виконавця Білгород – Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород – Дністровському району Одеської області від 01.04.2026 року встановлена переплата по аліментах ОСОБА_2 станом на 31.03.2026 у розмірі 60, 96 грн. (а.с. 83)

Позивач вважає, що відповідач будучи обізнаним про свої обов`язки щодо утримання дитини, умисно здійснював дії щодо ухилення від сплати аліментів, що в свою чергу і призвело до наявності такої великої заборгованості.

Заперечуючи винні дії відповідача у виникненні заборгованості представник відповідача зазначив, що позивач по справі отримавши виконавчий лист у вересні 2025 року звернулася до Білгород – Дністровського відділу державної виконавчої служби у Білгород – Дністровському районі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) з заявою про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 аліментів за виконавчим листом від 16 вересня 2025 року.

24 вересня 2026 року головний державний виконавець Аблова О.А. відкрила виконавче провадження ВП 79167778 по виконавчому листу №495/7758/25 та вже у жовтні 2025 року почалося стягнення аліментів з його заробітку.

Таким чином, від сплати аліментів, встановлених рішенням Одеського апеляційного суду він не ухилявся, одразу після відкриття виконавчого провадження державний виконавець почав стягувати аліменти з його заробітку.

Про існування виконавчого провадження він дізнався у жовтні 2025 року, коли була заблокована його банківська картка на яку перераховувався його заробіток.

Звернув увагу суду, що з ОСОБА_2 як військовослужбовцем під час виконання ним обов`язків військової служби стався нещасний випадок 23 березня 2022 року, він проходив лікування, є учасником бойових дій.

Нормативне обґрунтуванням, оцінка аргументів сторін, висновки суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. (ч. 3ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із частиною п`ятою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З аналізу наведених норм процесуального та матеріального права можна дійти висновку, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до ст. 196, 197 СК України, при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

З урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів суд може відстрочити або розстрочити сплату заборгованості за аліментами.

За позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму № 3 від 15.05.2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", передбачена ст. 196 СК, відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.

В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання.

Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки.

Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником.

Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Це додаткові втрати боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.

Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що в такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства.

Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні.

Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Вище вказане узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, згідно якого відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи, а не у всіх випадках, крім несвоєчасної виплати заробітної плати, затримки або неправильного перерахування аліментів банками.

Відповідно до Правової Позиції ВС, справа № 278/725/20, провадження № 61-690св21

Верховний Суд зазначив: «стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.

Ухиленням від сплати аліментів слід вважати дії або бездіяльність винної особи, спрямовані на невиконання рішення суду про стягнення з неї на користь стягувача визначеної суми аліментів.

Вони можуть виразитись як у прямій відмові від сплати встановлених судом аліментів, так і в інших діях (бездіяльності), які фактично унеможливлюють виконання вказаного обов`язку (приховуванні заробітку (доходу), що підлягає обліку при відрахуванні аліментів, зміні місця роботи чи місця проживання з неподанням відповідної заяви про необхідність стягування аліментів тощо).

Тлумачення статті 196 СК України свідчить про те, що відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи.

На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин.

Перелік причин з яких утворилась заборгованість не з вини платника аліментів не є вичерпним і може встановлюватись судом у кожному випадку окремо на підставі поданих доказів».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення. Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Згідно зі статтею 8 СК України, якщо особисті немайнові та майнові відносини між подружжям, батьками та дітьми, іншими членами сім`ї та родичами не врегульовані цим Кодексом, вони регулюються відповідними нормами ЦК України, якщо це не суперечить суті сімейних відносин.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновки, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин.

Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша та друга статті 614 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що стягнення пені, передбаченої абзацом 1 частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадки, коли вина платника аліментів виключається. Очевидно, що у такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, то платник аліментів є невинуватим у виникненні заборгованості, і підстави стягувати неустойку (пеню) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок доводити відсутність своєї вини в несплаті (неповній сплаті) аліментів.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19 (провадження № 61-16670сво19).

Отже, для застосування зазначеної вище санкції до платника аліментів необхідні такі умови: існування заборгованості зі сплати аліментів, встановлених рішенням суду або за домовленістю між батьками згідно з частиною першою статті 189 СК України; наявність винних дій особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти, що призвели до виникнення заборгованості.

Суд враховує, що відповідач є військовослужбовцем, учасником бойових дій, під час виконання ним обов`язків військової служби стався нещасний випадок 23 березня 2022 року, що в теперішній час заборгованості зі сплати аліментів він не має.

Однак, перелічені обставини, на думку суду, не є підставою для звільнення його від сплати пені (неустойки) за спірний період або зменшення розміру стягнення пені (неустойки), заявленого у позовній заяві, оскільки відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що саме в період з 13.08.2024 він не міг сплачувати аліменти на утримання дитини у повному обсязі, з поважних причин.

Суд не погоджується з ствердженнями представника відповідача, що про існування виконавчого провадження ОСОБА_2 дізнався у жовтні 2025 року, коли була заблокована його банківська картка на яку перераховувався його заробіток, оскільки рішення Білгород – Дністровського міськрайонного суду від 25 листопада 2024 року, яким був встановлений обов`язок сплачувати аліменти було скасоване саме за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , тобто відповідачу достеменно було відомо про обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дитини, який ним не виконувався до жовтня 2025 року, доказів, того, що заборгованість виникла не з вини відповідача та вчинення ним всіх можливих дій для уникнення заборгованості матеріали справи не містять.

Позивач у своєму позові просить стягнути пеню у розмірі 55 165, 75 грн за період з серпня 2024 року по вересень 2025 року.

Розрахунок наведений позивачем: серпень 2024 (19 днів): нарахована сума аліментів 8719, 26 грн сплачена сума аліментів 0 грн, пеня (1%) х 19 днів=1656, 61 грн – сума пені; вересень 2024 (31 день): нарахована сума аліментів 10 037, 32 грн, сплачена сума аліментів 0 грн х пеня 1% х 30 днів = 3011,19 грн – сума неустойки (пені); жовтень 2024 нарахована сума аліментів 14 226, 16 грн, сплачена сума аліментів 0 грн, пеня 1%х31 днів= 4 410,10 грн – сума пені; листопада 2024, нарахована сума аліментів14 226, 16 грн, сплачена сума аліментів 0 грн пені 1% х 30 днів= 4267, 84 грн – сума пені; грудень 2024, нарахована сума аліментів 10 562,98 грн сплачена сума аліментів 0 грн, пеня 1%х 31 день+ 3 274, 52 грн – сума пені; січень 2025, нарахована сума аліментів 13 709, 54 грн, сплачена сума аліментів 0 грн, пеня (1% х 31 день=4 249, 95 грн – сума пені; лютий 2025 нарахована сума аліментів 10 389,14 грн, сплачена сума аліментів 0 грн, пені 1%х28 днів = 2908,95 грн – сума пені; березень 2025, нарахована сума аліментів 14 194, 09 грн, сплачена – 0 грн, пеня 1% х 31 день= 4400,16 грн – сума пені; квітень 2025, нарахована сума аліментів 13 505, 95 грн, сплачена сума аліментів – 0 грн, пеня 1% х30 днів= 4051, 78 грн – сума пені; травень 2025 нарахована сума аліментів 21 688, 84 грн, сплачена сума аліментів 0 грн, пеня 1% х31 день + 6723,54 грн – сума пені; червень 2025 нарахована сума аліментів 13 955, 79 грн, сплачена сума аліментів – 0,00 грн, пеня 1% х 30 днів= 4186, 73 грн – сума неустойки (пені); липень 2025 нарахована сума аліментів 14 226,90 грн, сплачена сума аліментів 0 грн, пеня 1%х31 день= 4410, 33 грн – сума пені; серпень 2025 нарахована сума аліментів 14 226, 90 грн сплачена -0,00 грн, 1%х31 день= 4 410, 33 грн - сума пені; вересень 2025 нарахована сума аліментів 10 679, 08 грн сплачена сума аліментів – 0, 00 грн. 1% пеня х30 днів= 3203,72 грн =сума неустойки (пені).

Загальна сума помісячної пені складає (1656, 61+3011, 19+4 410,10 грн+4267, 84 +3274, 52 +4249, 95+ 2908, 95+ 4400, 16 + 4051,78+6723,54+4186, 73 +4410, 33+ 4410,33+ 3203, 72)= 55 165, 75 грн.

У постанові ВСУ від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц, Велика Палата Верховного Суду України вважає за необхідне відійти від правової позиції, висловленої у Постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року справі № 6-94цс15 та наступних постановах.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці.

Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Отже загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:

p=(A1х1%хQ1)+(A2х1%хQ2)+(Anх1%хQn), де:

p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;

A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;

Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;

A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;

Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;

An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;

Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.

Пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.

Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.

У частині 1 статті 196 СК України конкретизовано, що сума неустойки/пені/ по аліментам не може перевищувати 100% від заборгованості.

Враховуючи, що відповідач допустив прострочення сплати аліментів на утримання дитини, розрахунок позивача не перевищує 100% від наявної заборгованості, суд вважає позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_2 пені за таке прострочення є правомірними та підлягають задоволенню в межах позовних вимог.

Розподіл судових витрат

У відповідності до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору щодо подання позову про стягнення аліментів, обґрунтованістю її позовних вимог, стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 180-184, 191, 194 СК України, ст.ст. 12, 13, 83, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у розмірі 55165, 75 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його підписання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення складений 29 липня 2026 року.

Суддя: