Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №495/1856/26 — Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 495/1856/26

№ провадження 2/495/2175/2026

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

22 липня 2026 рокум. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря – Чибукової О.В.

Справа № 495/1856/26

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород-Дністровський Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради про скасування рішення державного реєстратора,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Кароліно-Бугазької сільської ради, у якому просить скасувати рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича від 17.03.2025 року, індексним номер рішення: 77851829; відновити запис про речове право – рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 65782824 від 14.12.2022.

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

Свої вимоги при цьому мотивувує тим, що позивачці на праві власності належить нежитлова будівля АДРЕСА_1 .

Вказана будівля придбана Позивачкою на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2022.

З часу отримання у власність вказаної нерухомості Позивачкою здійснювалась експлуатація будівлі. На початку березня Позивачка звернулась до Кароліно-Бугазької сільської ради із проханням надати реквізити для оплати земельного податку та розмір суми.

Однак Позивачку повідомили, що відповідно до інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Позивачка вже не є користувачем земельної ділянки під вищевказаною нерухомістю через наявність запису про припинення її речових прав (права власності) на нежитлову будівлю № 83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 проведеного на підставі рішення державного реєстратора Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області Карпенко Анатолія Анатолійовича від 17.03.2025 року, індексним номер рішення: 77851829.

На підтвердження вказаних обставин припинення речового права Позивачці були надані документи, які стали підставою для такого припинення: Заява від 26.02.2025 року гр. ОСОБА_2 від, 16.08.1994 року народження, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого: АДРЕСА_3 , про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю № 83/6, що знаходиться по АДРЕСА_2 ;довіреність від 14.02.2025 року посвідчена польським нотаріусом Крістіна Костка разом з перекладом на українську мову з польської.

Відповідно до змісту вказаної довіреності Позивачка гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 начебто перебуваючи у р. Польща у м. Ярослав 14.02.2025 року, надала довіреність гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , надала необмежені права розпорядження, відчуження та підписання, подання заяви про державну реєстрацію припинення права власності на нежитлову будівлю АДРЕСА_1 .

Разом з тим: гр. ОСОБА_2 від 16.08.1994 року народження, Позивачка взагалі не знає, їй не відома ця особа ні особисто ні через її родичів, знайомих близьких; з України до р. Польщи Позивачка ніколи не виїжджала (в тому числі в лютому 2025 року) через відсутність по-перше паспорта громадянина України для виїзду за кордон (що може бути підтверджене відповідною інформацію з Державної міграційної служби України) так само підтвердженням відсутності факту перетину державного кордону України може слугувати відповідна інформація з Державної прикордонної служби України; позивачка ніколи і в ніяких місцях не підписувала Довіреність від 14.02.2025 року посвідчену польським нотаріусом Крістіна Костка.

В результаті протиправних дій групи осіб (фізичних осіб, нотаріусів, державних реєстраторів, інженерів та директора ТОВ «ПРОЄКТ-Д» ЄДРПОУ 45527828) та гр. ОСОБА_2 від, ІНФОРМАЦІЯ_2 , через підробку документів (підписання офіційних документів від імені позивачки), самовільних та шахрайських дій, позивачку протиправно позбавлено права власності на належне їй нерухоме майно.

Відповідач із вимогами позовної заяви не погодився, просить у задоволенні позову відмовити, посилаючись на наступне.

02.03.2026 року на електронну адресу Кароліно-Бугазької сільської ради надійшла заява гр. ОСОБА_3 стосовно самовільного захоплення земельної ділянки та проведення будівельних робіт без дозвільних документів.

Згідно наданої фотофіксації встановлено, що самовільне будівництво здійснюється на земельній ділянці площею 0,0015 га за кадастровим номером 5110300000:02:003:0271, що розташована в АДРЕСА_2 , вид цільового призначення: 03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на вказаній земельній ділянці був розміщений нежитловий будинок загальною площею 12,6 кв. м., власницею якого була гр. ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу, нотаріально посвідченого 14.12.2022.

Проте, на підставі нотаріально посвідченої 26.02.2025 заяви гр. ОСОБА_1 07.03.2025 здійснено державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомого майна - нежитловий будинок загальною площею 12,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказана земельна ділянка площею 0,001.5 га перебуває у комунальній власності Кароліно-Бугазької сільської територіальної громади, у користування не передана.

До Кароліно-Бугазької сільської ради не надходили заяви (клопотання) юридичних та фізичних осіб стосовно надання зазначеної вище земельної ділянки в оренду або отримання дозволу на проведення будівельних робіт на вказаній земельній ділянці.

Заяви, клопотанні, інші процесуальні дії у справі

13 березня 2026 року ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області відкрито загальне позовне провадження у справі.

27 березня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву.

14 квітня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області витребувано докази по справі.

28 травня 2026 року ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області закрито підготовче провадження у справі.

Позивач в судове засідання не з`явився, надавши заяву про розгляд справи у відсутність, з проханням позовні вимоги задовольнити з підстав, наведених у позові.

Відповідач в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява з проханням відмовити у позові в повному обсязі.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Фактичні обставини, встановлені судом

Судом дійсно встановлено та підтверджено матеріалами справи наступне.

Відповідно до копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 04.03.2026 ОСОБА_1 звернулась до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області із заявою про те, що група осіб підробили офіційний документ від 14.02.2025, який посвідчується нотаріусом, наслідок чого заволоділи належною на праві власності ОСОБА_1 нежитловою будівлею, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 ./а.с.6/

26 лютого 2025 року ОСОБА_2 , який діє від імені гр. України ОСОБА_1 , звернувся із заявою про здійснення державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, а саме нежитлову будівлю загальною площею 12,6 кв.м. АДРЕСА_2 , зареєстровану в державному реєстрі речових прав (реєстраційний номер онм: 1936833451103), у зв`язку з його знищенням, внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України./а.с.7/

04.03.2025 створено висновок про знищення/знесення майна – будівлі сщ. Затока, бульвар Золотий беріг, 83/6 за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, Кароліно-Бугазька територіальна громада./а.с.11/

ОСОБА_1 набула права власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , яка складається в цілому з: будівля літ. «А», загальною площею – 12,6 кв.м. на земельній ділянці, загальною площею 0,0015 га, кадастровий номер 5110300000:02:003:0271, на підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2022 року, посвідченого приватним нотаріусом Чухрай Т.Ю. та зареєстрованого в реєстрі за № 1467. /а.с. 12/

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14.12.2022 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності не нежитлову будівлю, загальною площею 12,6 кв.м., адреса: АДРЕСА_2 . /а.с. 14/

Відповідно до рішення виконавчого комітету Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області від 26 березня 2026 року «Про здійснення демонтажу об`єкта нерухомого майна – споруди, розмішеної за адресою: АДРЕСА_2 » зобов`язано гр. ОСОБА_1 здійснити демонтаж самовільно збудованої споруди, розташованої на землях комунальної власності 5110300000:02:003:0271 за адресою: АДРЕСА_2 за власний кошт./а.с. 33/

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2026 за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер 1936833451103, відомості відсутні. /а.с.35-36/

Відомості про речові права на нерухоме майно щодо земельної ділянки 5110300000:02:003:0271 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно – відсутні, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 17.02.2026./а.с. 37/

За результатами обстеження представника відділу земельних відносин, охорони навколишнього природного середовища, містобудування та архітектури Кароліно-Бугазької сільської ради Білгород-Дністровського району Одеської області земельної ділянки за кадастровим номером 5110300000:02:003:0271, що розташована в АДРЕСА_2 , вид цільового призначення: 03.07. Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі та підтвердження самовільного будівництва на зазначеній земельній ділянці./а.с. 38/

Відповідно до відповіді Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області на адвокатський запит по кримінальному провадженню № 12026162240000277 від 04.03.2026 за попередньою правовою кваліфікацією, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, у провадженні слідчого відсутні матеріали кримінального провадження стосовно пошкодження та знищення майна внаслідок бойових дій, терористичних актів проти України, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України відносно знищення будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 . /а.с. 53/

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України вбачається, що відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України, ліній розмежування з тимчасово окупованою територією України громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період з 01.07.2022 по 31.03.2025 в базі даних не виявлено./а.с. 60/

Нормативне обґрунтування.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Непорушність права власності закріплено в статті 321 ЦК України, відповідно до частини першої якої ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин право реалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції. (Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.08.2023 у справі №927/322/14)

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

Згідно частин першої, третьої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Питання припинення права власності на майно у випадку його знищення врегульовано у статті 349 ЦК України, якою передбачено, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

При цьому, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації, що встановлено ч. 1 ст. 182 ЦК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права користування, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права користування, що унеможливлює ототожнення факту набуття права користування з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права користування необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права користування, такої підстави закон не передбачає.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним із юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності не має. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13).

Відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право іпотеки чи про інше речове право створює презумпцію належності права особі, яка ним володіє внаслідок державної реєстрації (від нім. buchbesitz - книжкове володіння), про що зазначається у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20, пункт 70).

Оцінка аргументів сторін, висновки суду

Суд не погоджується із позовними вимогами та вважає, що у їх задоволенні слід відмовити, з огляду на наступне.

Перш за все, помилковим є посилання представника позивача на висновок ВП ВС від 27.11.2024 у справі № 204/8017/17, оскільки як зазначалось у постанові ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, судовими рішеннями в подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є (1) предмети спору, (2) підстави позову, (3) зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце (4) однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження №14-16цс20), зазначається, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом.

А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

У справі, на яку посилається представник позивача, позивач звернувся з позовом до відповідачів, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Зайченко Ірини Анатоліївни, приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Рички Катерини Юріївни, Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Чечелівської районної у місті Дніпрі ради, про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення.

Позивач (власник) майна звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним з моменту вчинення договору купівлі-продажу спірної квартири, скасування рішень про державну реєстрацію, витребування майна із чужого незаконного володіння та виселення.

Підставою позову стало вибуття з володіння позивача поза його волею унаслідок вчинення невідомими особами шахрайських дій.

Велика Палата Верховного Суду розглядала питання: як кваліфікувати нотаріально посвідчений правочин купівлі-продажу нерухомого майна, який від імені продавця підписаний сторонньою особою, при його нотаріальному посвідченні використано викрадені документи, а особу продавця встановлено на підставі підробленого документа; як розмежувати правові наслідки недотримання вимоги закону щодо письмової форми правочину в частині його підписання стороною та вимогу про його нотаріальне посвідчення; яким буде належний спосіб захисту права особи - продавця за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу нерухомого майна, який не містить підпису продавця або містить підпис сторонньої особи, за обставин, коли такий продавець не виражав своєї волі на укладення відповідного правочину.

При цьому, у справі, яка розглядається позивач звертається до суду, у зв`язку із його припиненням права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі речових прав, та як встановлено із матеріалів справи, відомості про реєстрацію права власності на таке майно за іншою особою – відсутні.

Крім того, важливо взяти до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 51 ЦПК України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Отже, положеннями ст. 51 ЦПК України передбачено можливість залучення до участі у справі співвідповідача або заміни неналежного відповідача виключно за клопотанням позивача.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чиінтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Зазначений висновок висвітлений у постанові Верховного Суду від 14 липня 2020 року у справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715св19).

Таким чином, враховуючи, що у даній справі має місце залучення неналежного відповідача, позовна заява ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради про скасування рішення державного реєстратора - задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. ст. 16, 316, 317, 321, ст.ст. 78, 81, 126, 152 ЗК України , ст. 12, 13, 76, 80, 81, 83, 206, 263, 264, 265, 354 ЦПК України , суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Кароліно-Бугазької сільської ради про скасування рішення державного реєстратора – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач: Кароліно-Бугазька сільська рада Одеської області, код ЄДРПОУ: 04527307, адреса: 67844, Одеська область, Білгород – Дністровський район, с. Кароліно-Бугаз, вул. Приморська, 1.

Повний текст рішення складений 30 липня 2026 року.

Суддя: