Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №601/425/26 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 601/425/26Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С.

Провадження № 33/817/407/26 Доповідач - Ваврів І.З.

Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 р. м.Тернопіль

Суддя Тернопільського апеляційного суду Ваврів І.З.

за участі захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Тараненка Я.Ю.,

розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, адвоката Тараненка Я.Ю., на постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року,

в с т а н о в и в:

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП і застосовано відносно нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1 000 (однієї тисячі) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Як визнав суд, 15 лютого 2026 року приблизно о 14 годині 02 хвилини, в м. Кременець по вул. Шевченка, 67, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Кременецька опорна лікарня», результат огляду 1.89 проміле, що підтверджується висновком медичного закладу № 15 від 15.02.2026, чим порушив п. 2.9 «а». Від керування транспортним засобом відсторонений.

В апеляційній скарзі захисник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвокат Тараненко Я.Ю. не згідний із постановою Кременецького районного суду, у зв`язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції обставинам справи та порушенням норм матеріального і процесуального права.

В обґрунтування своїх доводів зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння та був зупиненим працівниками поліції.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що складаючи протокол, патрульні поліцейські грубо порушили Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачених Наказами Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України №1452/735 від 09.11.2015 року та Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Зазначає, що судом першої інстанції було проігноровано твердження захисника про те, що в акті огляду містяться недоліки та невідповідності щодо ідентифікації особи - виявлено розбіжність у даті народження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначених у висновку щодо результатів медичного огляду від 15.02.2026 та акті медичного огляду від 15.02.2026 , що ставить під сумнів проведення огляду саме щодо ОСОБА_1 .

На переконання апелянта, вказані висновок та акт не повинні братися судом до уваги та являються недопустимими доказами у справі.

Вказує, що суд першої інстанції не надав належної оцінки твердженням захисника щодо наявності в матеріалах справи відеозапису, який відзнятий не відеореєстратором службового автомобіля, а на особистий телефон працівника патрульної поліції та передано через мобільний застосунок "Ватсап", після чого записаний на диск та долучений до матеріалів справи, що суперечить Інструкції із застосування органами поліції технічних приладів, що мають функції фото, кінозйомки, відеозапису, затверджений Наказом МВС України від 18.12.2018 №1026.

Просить скасувати постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 16 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 і закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього за ч.1 ст.130 КУпАП на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.

Заслухавши апелянта — захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, адвоката Тараненка Я.Ю., який повністю підтримав подану апеляційну скаргу та, з наведених у ній мотивів, просить скасувати постанову оскаржувану ним постанову суду першої інстанції відносно ОСОБА_1 та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутності складу правопорушення; дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, приходжу до висновку, що слід відмовити у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Аналіз матеріалів справи та безпосередньо рішення місцевого суду, яке оскаржується апелянтом, дає підстави для висновку, що суд, розглядаючи дану справу, дотримався положень статей 245, 280 КУпАП, відповідно до яких провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи в учиненні адміністративного правопорушення.

Винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду доказами.

Так, відповідно до вимог п. 2.9 “а” ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №592024 від 15 лютого 2026 року, 15 лютого 2026 року приблизно о 14 годині 02 хвилини, в м. Кременець по вул. Шевченка, 67, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «BMW 320D» державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законодавством порядку у найближчому закладі охорони здоров`я КНП «Кременецька опорна лікарня», результат огляду 1,89 проміле, що підтверджується висновком медичного закладу № 15 від 15.02.2026 р., чим порушив п. 2.9 «а». Від керування транспортним засобом відсторонений.

В протоколі про адміністративне правопорушення, який був предметом розгляду суду, зазначено про роз`яснення ОСОБА_1 його прав, передбачених ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП.

Протокол підписаний ОСОБА_1 без жодних зауважень та заперечень, що також підтверджує обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення та спростовує твердження апелянта про те, що його не ознайомили з правами, передбаченими ст.268 КУпАП.

Вказаний протокол відповідає вимогам ст.ст.254, 256 КУпАП, складений уповноваженою на те особою, визначеною ст.255 КУпАП, а наведені у ньому обставини об`єктивно стверджуються іншими доказами, дослідженими судом по справі.

Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.

Так, оглянутим в судовому засіданні відеоматеріалом, що знаходяться в матеріалів справи встановлено, що працівниками поліції зупинено транспортний засіб марки «BMW 320D» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 за порушення п.18.1. ПДР, а саме за те, що водій ТЗ не пропустив пішоходів, що наближаються до нерегульованого пішохідного переходу, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.

Вказана підстава для зупинки транспортного засобу була повідомлена ОСОБА_1 працівником поліції і останній не заперечував зазначеного факту.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія постанови серії ЕНА № 6671957 від 15.02.2026 року про накладення адміністративного стягнення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП. (а.с. 7)

Тому, стверджувати про відсутність доказів керування транспортним засобом ОСОБА_1 та зупинки працівниками поліції такого транспортного засобу під його керуванням, як про це зазначає апелянт в апеляційній скарзі, апеляційний суд підстав не вбачає.

Також, як правильно встановленому судом першої інстанції, в ході перевірки документів працівниками поліції у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного спітніння. У зв`язку з цим, останньому було запропоновано пройти огляд на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора, на що водій відмовився. Після цього, працівниками поліції було запропоновано ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння в найближчому медичному закладі, на що останній погодився. Огляд проводився у найближчому медичному закладі КНП «Кременецька опорна лікарня». ОСОБА_1 декілька разів продував газоаналізатор в присутності лікаря, медичних працівників та працівників поліції, однак через наявний у нього стан алкогольного сп`яніння не міг виконати видих належним чином, у зв`язку з чим, за результатами останньої спроби було зафіксовано показник 1, 89 проміле. Крім того, під час медичного огляду ОСОБА_1 , лікарем було виявлено та зафіксовано інші клінічні ознаки алкогольного сп`яніння, що виражалися у млявій руховій сфері та не стійкій ході, що також підтверджується матеріалами відеофіксації.

За результатами огляду закладом охорони здоров`я було складено висновок КНП «Кременецька опорна лікарня» щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.02.2026 р., в якому зазначено, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Жодних зауважень щодо результатів медичного огляду від ОСОБА_1 не надходило. Крім того, ОСОБА_1 неодноразово повідомляв, що напередодні вживав алкогольні напої.

Стосовно доводів апелянта про наявність розбіжностей у році народження особи, яка притягається до адміністративної відповідальності зазначених у висновку щодо результатів медичного огляду від 15.02.2026 р. та акті медичного огляду від 15.02.2026 р., то наведене не є підставою для скасування рішення судді місцевого суду, оскільки анкетні дані ОСОБА_1 , зокрема, в частині дати народження, правильно вказані у в протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 592024 від 15.02.2026 року, а також у направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 15.02.2026 року. Такі дані були перевірені суддею суду першої інстанції та відображені у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. За таких обставин, зазначення у акті та медичному висновку дати народження освідуваної особи « ІНФОРМАЦІЯ_1 » замість правильної « ІНФОРМАЦІЯ_2 » апеляційний суд розцінює як описку, яка не впливає на правильність прийнятого суддею рішення.

Інші доводи апеляційної скарги, які перевірені в ході апеляційного розгляду, не спростовують правильності встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи і його висновків про кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП за ознаками керування особою транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, а тому ці доводи не є підставою для скасування постанови і закриття провадження за відсутністю події та складу правопорушення, як про це просить апелянт.

З огляду на вказані вище докази, які належним чином досліджені судом першої інстанції, вважаю, що дії працівників поліції при проведенні огляду на стан алкогольного сп`яніння водія ОСОБА_1 , узгоджуються з приписами ст.266 КУпАП та відповідають вимогам Інструкції “Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 р № 1452/735 та “Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду” затвердженого постановою КМ України від 17 грудня 2008 року №1103.

Тому, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість постанови у зв`язку з неповнотою судового розгляду, апеляційний суд визнає такими, що спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене ним адміністративне правопорушення.

Апеляційний суд також звертає увагу, що у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Таким чином, виходячи з аналізу доказів досліджених судом першої інстанції та перевірених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, висновок місцевого суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення та кваліфікація його дій за ч.1 ст.130 КУпАП є правильним.

Жодних аргументованих доводів, які б викликали сумніви у об`єктивності оцінки доказів зроблених судом першої інстанції на підставі вищевказаних матеріалів справи, апелянтом не надано і не здобуто таких в процесі апеляційного розгляду.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.

Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до вимог ст.33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого ним правопорушення, особи правопорушника, ступеню його вини та інших обставин справи.

З урахуванням наведеного, приходжу до висновку, що постанова Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року відносно ОСОБА_1 є законною та обґрунтованою, а тому підстав для її скасування, про що ставить питання апелянт, не вбачаю.

Керуючись ст.294 КУпАП, —

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу захисника особи, що притягнута до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 , адвоката Тараненко Я.Ю. залишити без задоволення, а постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 17 червня 2026 року щодо ОСОБА_1 – без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя