Постанова від 26 липня 2026 р. у справі №303/8666/25 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/8666/25

Закарпатський апеляційний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.07.2026 м. Ужгород

Суддя Закарпатського апеляційного суду Феєр І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/111/26 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2026.

Цією постановою:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винуватим у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130, ч. 1 ст. 173-2, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та на нього у порядку ст. 36 КУпАП накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605 грн 60 коп. судового збору.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500419 від 01.11.2025 та постанови судді від 20.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2025 о 16 год 52 хв в м. Мукачеві по вул. Павла Грабовського, біля буд. 3, Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Skoda Suрerb», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 17 год 04 хв під час безперервної відеофіксації на місці зупинки на БК 471583, чим порушив вимогу п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 204038 від 01.11.2025 та постанови судді від 20.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2025 о 19 год 40 хв, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме погрожував їй кухонним ножем, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілій, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 573653 від 01.11.2025 та постанови судді від 20.01.2026 вбачається, що ОСОБА_1 01.11.2025 о 19 год 40 хв, перебуваючи за місцем свого проживання, а саме в АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство в сім`ї психологічного характеру відносно своєї дружини ОСОБА_4 , з якою спільно проживають, а саме погрожував їй

-2-

та виражався в її сторону нецензурною лайкою, чим завдав шкоду психічному здоров`ю потерпілій ОСОБА_4 , за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову судді від 20.01.2026 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі в цій частині за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що постанова суду є незаконною, винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без належного з`ясування фактичних обставин справи. В ході розгляду протоколу та дослідження доказів судом першої інстанції не враховано, що він 01.11.2025 працівниками поліції належним чином на медичний огляд (обстеження) не направлявся. При оформленні протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР № 500419, фіксуючи у ньому його відмову прослідувати до медичного закладу для освідчення, поліцейськими не було залучено свідків. Направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння йому для підпису чи ознайомлення не надавалося, що свідчить про те, що поліцейські у встановленому законом порядку не направляли його як водія у заклад охорони здоров`я для проходження огляду на стан сп`яніння, що свідчить або про вибірковість наданих співробітниками поліції матеріалів до суду або відсутність самого факту направлення його для проходження освідчення у медичному закладі. Крім того, ОСОБА_1 ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання ОСОБА_1 посилається на те, що про існування оскаржуваної постанови дізнався 17.02.2026 після отримання листа з УПП в Закарпатській області. Копію оскаржуваної постанови ОСОБА_1 отримав у Мукачівському міськрайонному суді Закарпатської області лише 23.02.2026, відтак вважає строк пропущеним з поважних причин і просить такий поновити.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник-адвокат Пархоменко М. В., потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин чергової неявки не надали. Останні повідомлені засобами поштового зв`язку, шляхом надсилання на поштову адресу повідомлення по призначення справи до розгляду в суді апеляційної інстанції, а також смс-повідомленнями, про що свідчать відповідні повідомлення про доставку. При цьому, за змістом ст. 294 КУпАП участь особи, яка притягується до відповідальності, захисника, чи потерпілого в апеляційному розгляді справи, не є обов`язковою. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип – верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 , його захисника та потерпілих, що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 269, 271 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані у справі докази, апеляційний суд приходить до висновку про те, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підлягає до задоволення, а апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

-3-

З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_1 не був присутнім в судовому засіданні під час розгляду справи. Відомостей про те, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання у матеріалах справи немає. Інших доказів, ніж ті, які зазначені в апеляційній скарзі, щодо отримання ОСОБА_1 копії постанови судді саме 23.02.2026, в матеріалах справи немає.

З врахуванням наведеного, з метою недопущення порушення права на особи захист, доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційний суд вважає поважними, а клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови таким, що підлягає до задоволення і такий строк поновлюється.

Апеляційний суд переглядає справу у межах апеляційної скарги згідно з положеннями ст. 294 КУпАП.

Постанова судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2026 ОСОБА_1 в частині визнання його винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, не оскаржується, відтак в цій частині апеляційним судом не переглядається.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності.

Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

-4-

Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09. 11. 2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі - заклад охорони здоров`я).

З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 01.11.2025 о 16 год 52 хв в м. Мукачеві по вул. Павла Грабовського, біля буд. 3, Закарпатської області, керував транспортним засобом марки «Skoda Suрerb», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився о 17 год 04 хв під час безперервної відеофіксації на місці зупинки на БК 471583, чим порушив вимогу п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Незважаючи на невизнання ОСОБА_1 своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні вказаного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів.

Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500419 від 01.11.2025, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який повністю відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, як щодо змісту так і щодо форми; копією постанови ЕНА № 6064149 від 01.11.2025 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, направленням на огляд водія транспортного засобу/громадянина з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння; розпискою ОСОБА_1 про залишення на зберігання транспортного засобу; даними відеозаписів з нагрудних камер поліцейських.

Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після його зупинки відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння за допомогою спеціального технічного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп`яніння у закладі охорони здоров`я.

При цьому апеляційний суд враховує те, що згідно п. 1.2 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, до ознак алкогольного сп`яніння, окрім інших, віднесено: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, тобто ті ознаки, що мали місце у випадку зупинки водія ОСОБА_1 .

Враховуючи викладене, у інспектора поліції були наявні всі підстави для ініціювання проведення огляду водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння, від проходження якого останній відмовився про, що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення.

-5-

Всупереч доводів апеляційної скарги, під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу № 1 роти № 3 батальйону УПП в Закарпатській області Фодор О. В. була упереджена при складанні протоколу щодо ОСОБА_1 , і що в неї були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла в межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.

При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження.

Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції ОСОБА_1 не був належним чином направлений на медичний огляд, оскільки вони не ґрунтуються на фактичних обставинах справи.

З матеріалів справи вбачається, що під час відмови ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп`яніння, поліцейським застосовувались технічні засоби відеозапису, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.

Апеляцйним судом досліджено відеозапис із нагрудних камер працівників поліції, з якого чітко вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт вживання алкогольних напоїв. Зазначив, що вживав пиво, проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння, як на місці зупинки так і в закладі охорони здоров`я відмовився.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що направлення на огляд водія на стан сп`яніння йому на підпис і для ознайомлення не надавався, відтак його не направляли на проходження медичного огляду у встановленому законом порядку, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення,

-6-

при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки.

Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи не містять моменту оформлення поліцейськими направлення на медичний огляд ОСОБА_1 , не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки цим відеозаписом чітко підтверджено, що мав місце факт порушення ОСОБА_1 правил дорожнього руху, за що його було зупинено, і під час спілкування працівники поліції виявили у нього ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти відповідний огляд на місці зупинки або у медичному закладі, на що останній відмовився, що зафіксовано у протоколі про адміністративне правопорушення.

Твердження ОСОБА_1 про те, що фіксуючи його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, працівниками поліції не було залучено свідків не є підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.

В матеріалах справи наявний відеозапис з бодікамери поліцейського, який відповідає вимогам Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, та на якому зафіксовано факт відмови від проходження ОСОБА_1 огляду на стан алкогольного сп`яніння як на місці зупинки транспортного засобу так і в закладі охорони здоров`я.

Тобто, наявний в матеріалах справи відеозапис та інші матеріалі справи, які узгоджуються повністю зі змістом обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 500419 від 01.11.2025, є достатньою доказовою базою для належної фіксації порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а тому є допустимими і належними доказами.

Інших доводів, які б заслуговували на увагу і підтверджували доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості постанови судді місцевого суду та наявності підстав для закриття провадження у справі, в апеляційній скарзі не наведено та під час апеляційного перегляду справи не встановлено, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин події та не спростовують доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також направлені останнім на уникнення адміністративної відповідальності. Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які б були також підставою для скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим.

Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді і такі апеляційним судом відхиляються.

-7-

На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені.

Водночас, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до положень ч. 2 ст. 36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом, стягнення накладається у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення, тому суддя першої інстанції обґрунтовано наклав на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.

З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і вважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_1 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків.

При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні у справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008) Європейський суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06. 2005), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24. 03. 2005), Європейський суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення накладене на ОСОБА_1 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни не вбачається.

Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що ОСОБА_1 не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

-8-

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання ОСОБА_1 задовольнити, поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2026.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 20.01.2026, щодо нього,- без змін.

Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя