Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №674/1397/26 — Дунаєвецький районний суд Хмельницької області

Справа № 674/1397/26

Провадження № 3/674/424/26

ПОСТАНОВА

іменем України

29 липня 2026 року м. Дунаївці

Суддя Дунаєвецького районного суду Хмельницької області Барателі Д.Т., розглянувши матеріали, що надійшли від батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району управління патрульної поліції в Хмельницькій області Департаменту патрульної поліції, про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рахнівка Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 ,

за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

в с т а н о в и в :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 136315 від 16 червня 2026 року ОСОБА_1 ухилявся від виконання передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" обов`язків, унаслідок чого 16 червня 2026 року близько 17 год 40 хв у м. Дунаївці по вул. Шевченка неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи велосипедом, порушив вимоги п. 2.3 "б" Правил дорожнього руху України - не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, унаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом "Hyundai Tucson", реєстраційний номер НОМЕР_1 , що стояв; транспортний засіб і велосипед отримали механічні ушкодження. Зазначені дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП.

29 липня 2026 року представник особи, що притягується до адміністартивної відповідальності - адвокат Наталюк Н.М. подав клопотання, у якому просив розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та захисника, а провадження у справі закрити у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не є суб`єктом цього адміністративного правопорушення, оскільки не є ані батьком, ані особою, яка замінює батьків малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ознайомившись з матеріалами справи та встановивши обставини, визначені ст. 280 КУпАП, суд доходить таких висновків.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності із законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, що доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, на основі яких встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення та винність особи.

Згідно зі ст. 252 КУпАП суд оцінює докази на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи у їх сукупності.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Склад адміністративного правопорушення утворює сукупність його обов`язкових елементів - об`єкта, об`єктивної сторони, суб`єкта та суб`єктивної сторони. Відсутність хоча б одного з них виключає склад адміністративного правопорушення, а отже, і можливість притягнення особи до відповідальності.

Частиною 3 ст. 184 КУпАП передбачено відповідальність за вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу, що тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Із наведеної диспозиції випливає, що суб`єкт цього правопорушення є спеціальним: до відповідальності може бути притягнуто виключно батьків неповнолітнього або осіб, які їх замінюють.

Особами, які замінюють батьків, законодавство визнає усиновлювачів, опікунів і піклувальників, прийомних батьків, батьків-вихователів дитячого будинку сімейного типу та патронатних вихователів (ст. 207, 243, 252, 256-1, 256-5 Сімейного кодексу України, ст. 1, 11 Закону України "Про охорону дитинства"). Статус такої особи набувається виключно на підставі рішення суду або рішення органу опіки та піклування і має бути підтверджений відповідним документом. Сам по собі родинний зв`язок з дитиною, як і разове фактичне спілкування чи перебування з нею, статусу особи, яка замінює батьків, не породжує і обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України та ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", на особу не покладає.

Із копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 вбачається, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_1 батьком дитини не є. Матеріали справи не містять жодного рішення суду або органу опіки та піклування, яким ОСОБА_1 було б призначено опікуном чи піклувальником дитини або в інший спосіб покладено на нього обов`язки щодо її виховання та утримання.

Наведене узгоджується з іншими доказами. Згідно з витягом з реєстру територіальної громади від 29 липня 2026 року № 2026/012755640 місцем проживання ОСОБА_2 з 23 квітня 2018 року зареєстровано АДРЕСА_2 , тобто адресу, за якою ОСОБА_1 не проживає. З письмових пояснень ОСОБА_5 вбачається, що онук від дня народження і донині проживає разом з нею, у період перебування батьків за кордоном вона опікується дитиною, а ОСОБА_1 з дитиною не проживає та батьків їй не замінює. Батько дитини ОСОБА_2 у письмових поясненнях цих обставин не спростував і не підтвердив передання ОСОБА_1 будь-яких обов`язків щодо сина. Малолітній ОСОБА_2 у письмових поясненнях зазначив, що проживає з бабусею, дядько батьків йому не замінює, а зателефонував він ОСОБА_1 після події лише тому, що той перебував поблизу.

Із рапорту поліцейського взводу 1 роти 1 батальйону патрульної поліції з обслуговування Кам`янець-Подільського району капрала поліції Мельніченка О.А. від 16 червня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 було викликано на місце події працівниками поліції як дядька неповнолітнього, після чого відносно нього й було складено протокол за ч. 3 ст. 184 КУпАП. Отже, єдиною підставою для складення протоколу стала присутність ОСОБА_1 на місці події, а не наявність у нього статусу батька або особи, яка замінює батьків.

Суд звертає увагу й на те, що фабула протоколу є внутрішньо суперечливою: описані в ній діяння викладено за ознаками ухилення від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дитини, тобто за ознаками ч. 1 ст. 184 КУпАП, тоді як дії кваліфіковано за ч. 3 ст. 184 КУпАП, диспозиція якої такої ознаки не містить. При цьому жодних доказів того, у чому саме полягало ухилення ОСОБА_1 від виконання конкретних обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, матеріали справи не містять.

Суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу та кваліфікацію, викладені у протоколі, який по суті становить виклад обвинувачення, а також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи, адже, діючи таким чином, суд неминуче перебирав би на себе функції обвинувача, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи, оскільки не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом".

Питання про відповідальність батьків неповнолітнього ОСОБА_2 предметом розгляду цієї справи не є, оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо них не складався.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд доходить висновку, що ОСОБА_1 не є суб`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, а отже, у його діях відсутній склад цього адміністративного правопорушення, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому підстав для стягнення з ОСОБА_1 судового збору немає.

Керуючись ст. 7, 9, 184, 245, 247, 251, 252, 255, 256, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Хмельницького апеляційного суду в десятиденний строк з дня винесення постанови.

Суддя Давид БАРАТЕЛІ