Рішення від 23 липня 2026 р. у справі №598/1052/26 — Збаразький районний суд Тернопільської області

Справа № 598/1052/26

провадження № 2-а/598/23/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Збаразький районний суд Тернопільської області в складі судді Гудими І.В., розглянувши в письмовому провадженні в місті Збаражі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Кавійчик Віта Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в :

До Збаразького районного суду Тернопільської області звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови № R540747 від 19 травня 2026 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Свої вимоги позивач мотивує тим, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № R540747 від 19 травня 2026 року його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. Вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем не доведено факту належного повідомлення його про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а матеріали справи не містять належних і допустимих доказів вчинення ним адміністративного правопорушення.

Ухвалою Збаразького районного суду Тернопільської області від 04 червня 2026 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

До суду від представника відповідача – ІНФОРМАЦІЯ_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що позивач був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, однак за викликом не прибув та про причини неявки не повідомив, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Крім того, зазначає, що 07 червня 2026 року позивач через застосунок «Резерв+» подав заяву про визнання факту вчинення адміністративного правопорушення та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності, у зв`язку з чим 08 червня 2026 року відповідно до ст. 279-9 КУпАП винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Вважає, що постанова прийнята у межах повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому підстав для її скасування немає.

До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримує позовні вимоги та просить їх задовольнити. Зазначає, що відповідачем не надано належних і допустимих доказів належного повідомлення позивача про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а сама лише повістка не підтверджує факту її вручення. Також вказує, що подання позивачем через застосунок «Резерв+» заяви про визнання адміністративного правопорушення не звільняє відповідача від обов`язку довести правомірність оскаржуваної постанови та не може бути безумовною підставою для притягнення до адміністративної відповідальності. Крім того, посилається на те, що під час винесення оскаржуваної постанови відповідачем не було дотримано вимог законодавства щодо всебічного, повного й об`єктивного з`ясування обставин справи, а тому вважає доводи, викладені у відзиві, необґрунтованими та такими, що не спростовують заявлених позовних вимог.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши докази по справі, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги, виходячи із наступного.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Згідно зі ст.55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.245 КпАП України завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об`єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.

Судом встановлено, що 19 травня 2026 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 розглянув матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та виніс постанову по справі про адміністративне правопорушення №R540747 за частиною 3 статті 210-1 КпАП України (а.с.9).

Згідно вказаної постанови №R540747 по справі про адміністративне правопорушення від 19.05.2026 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн за те, що він «не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені в повістці (ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»), чим допустив порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

ОСОБА_1 заперечив обставини, викладені в оскаржуваній постанові, зазначивши, що не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки. На підтвердження своїх доводів долучив до матеріалів справи копію військово-облікового документа з інформаційно-комунікаційної системи «Резерв+» (а.с.8) та копію постанови № R540747 від 19.05.2026 року (а.с.9).

Із наданої позивачем копії військово-облікового документа, сформованого в інформаційно-комунікаційній системі «Резерв+» 26.05.2026 року, вбачається, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також міститься відмітка «Порушення правил військового обліку». Крім того, у зазначеному документі в графі «Причина звернення до Нацполіції» зазначено: «Не прибули за повісткою до ТЦК та СП», дата звернення — 20.05.2026 року (а.с. 8).

На спростування доводів позивача відповідачем надано копію повістки №7479978, відповідно до якої ОСОБА_1 викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 20 травня 2026 року о 15 годині 00 хвилин (а.с.29), заяву ОСОБА_1 , сформовану 07 червня 2026 року в інформаційно-комунікаційній системі «Резерв+», в якій він визнав факт вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та надав згоду на притягнення його до адміністративної відповідальності за його відсутності (а.с.28), а також копію постанови №R570613 від 08 червня 2026 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн (а.с.28).

Разом з тим, копія повістки №7479978 не містить відомостей про її вручення позивачу, ознайомлення останнього з її змістом або відмову від її отримання. Крім того, зазначеною повісткою ОСОБА_1 викликався до територіального центру комплектування та соціальної підтримки на 20 травня 2026 року, тоді як оскаржувану постанову №R540747 винесено 19 травня 2026 року, тобто до настання зазначених у повістці дати та часу прибуття. За таких обставин вказана повістка не може підтверджувати факт неприбуття позивача за викликом та правомірність його притягнення до адміністративної відповідальності постановою від 19 травня 2026 року.

Крім того, заява ОСОБА_1 , сформована в інформаційно-комунікаційній системі «Резерв+» 07 червня 2026 року, була подана після винесення оскаржуваної постанови №R540747 від 19 травня 2026 року та передувала винесенню постанови №R570613 від 08 червня 2026 року, у зв`язку з чим не може підтверджувати правомірність прийняття оскаржуваної постанови. Постанова №R570613 від 08 червня 2026 року також не є доказом правомірності оскаржуваної постанови, оскільки є окремим рішенням, прийнятим відповідачем пізніше на підставі заяви позивача від 07 червня 2026 року, тоді як предметом судового розгляду в цій справі є законність постанови №R540747 від 19 травня 2026 року.

Відповідно до вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з вимогами ст.280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Положеннями ч.1 ст.210-1 КпАП України визначено, що адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Частиною 3 ст.210-1 КпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.

Встановлено, що надані відповідачем докази не підтверджують факту порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, покладеного в основу оскаржуваної постанови №R540747 від 19.05.2026 року.

Встановлено, що надані відповідачем докази не підтверджують факту порушення позивачем вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, покладеного в основу оскаржуваної постанови № R540747 від 19.05.2026 року. Для спростування доводів позову та підтвердження вини позивача відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів, які б підтверджували факт належного повідомлення ОСОБА_1 про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також правомірність винесення оскаржуваної постанови. Надані відповідачем документи не стосуються обставин, які існували на момент прийняття постанови № R540747 від 19.05.2026 року, або не підтверджують тих обставин, на які відповідач посилається як на підставу її прийняття.

В силу вимог ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

В силу вимог ст.62 Конституції України вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення постанови № R540747 від 19.05.2026 року, незважаючи на покладений на нього ч. 2 ст. 77 КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення.

Відповідно до вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень та закрити провадження у справі.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, враховуючи, що відповідач не довів належними та допустимими доказами правомірність винесення постанови №R540747 від 19.05.2026 року, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення, а тому постанову за №R540747 від 19.05.2026 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_2 , відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, слід скасувати, а провадження у справі закрити.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 19, 55, 62 Конституції України, ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 80, 90, 242-246, 257, 262, 286, 293 КАС України, ч.ч.1, 3 ст.210-1, ст.ст.245, 247, 251, 268, 280 КпАП України, суд,

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), від імені та в інтересах якого діє представник – адвокат Кавійчик Віта Петрівна, до ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 №R540747 по справі про адміністративне правопорушення від 19 травня 2026 року, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КпАП України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) в користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір у розмірі 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його підписання.

Повне рішення суду складено та підписано 24 липня 2026 року.

СУДДЯ Ігор ГУДИМА