Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №473/757/25 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/757/25

РІШЕННЯ

іменем України

"30" липня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі:

головуючої судді Ротар М.М.,

за участю секретаря судового засідання Ніколаєнко Г.О.

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у судовому засіданні в залі суду у м. Вознесенську в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства,

встановив:

позивач подала до суду вище вказану позовну заяву посилаючись на ті обставини, що в період з квітня 2018 року до жовтня 2021 року проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 . Під час спільного проживання, а саме ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила дитину доньку ОСОБА_6 . Відомості про батька в актовий запис про народження дитини були внесені у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України. При цьому, позивач відзначає, що ОСОБА_5 збирався подати разом із нею спільну заяву до органу державної реєстрації актів цивільного стану про своє батьківство відносно зазначеної вище дитини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер (загинув) внаслідок отримання травм і поранень пов`язаних із захистом Батьківщини.

Також позивач зазначає, що між нею, як матір`ю дитини та відповідачем, яка є матір`ю загиблого ОСОБА_5 , якого вона вважає батьком народженої нею дитини, існує спір про батьківство останнього щодо дитини. У зв`язку з чим позивач пред`явила до відповідача відповідний позов, в якому просить встановити факт батьківства ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно дитини ОСОБА_6 , та внаслідок цього внести відповідні зміни до актового запису про народження № 298 від 11 серпня 2021 року.

14 лютого 2025 року відкрито провадження за вказаним позовом та справу призначено до розгляду у загальному позовному провадженні.

18 березня 2026 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилася, її представник ОСОБА_3 заперечував проти задоволення заяви, вважав, що позов не обґрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами, зазначав про те, що загиблий ОСОБА_5 з моменту народження дитини не вчиняв дій, які б свідчили про його намір подати заяву про визнання батьківства щодо останньої, а тому вважає, що така поведінка загиблого свідчить про небажання визнання його батьківства. Крім цього вважав висновок спеціаліста ТОВ «Генкод Діагностик» недопустимим доказом, який отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Представник Міністерства оборони України в судове засідання не з`явився, в заяві зазначав, що матеріалами справи не підтверджено батьківство ОСОБА_5 відносно дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Розгляд справи просив проводити у відсутності представника.

Представник Вознесенського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області в судове засідання не з`явився, на адресу суду надіслав заяву, в якій зазначив, що заперечень відносно заяви не мають.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі статтею 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Кожен учасник сімейних відносин має право на судовий захист (частина десята статті 7 СК України). Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю сторін. Одним із способів захисту сімейних прав є встановлення правовідношення (частина друга статті 18 СК України).

У статті 121 СК України встановлено, що права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.

Частиною першою статті 135 СК України визначено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Згідно із частинами першою, другою статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Відповідно до статті 130 СК України у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу, зокрема матір`ю дитини.

Тобто, передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 СК України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.

Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).

Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.

Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України).

Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.

Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22 (провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23).

Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18) зробив висновок, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Доказами у зазначеній категорії справ можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто під час вирішення спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Для з`ясування факту батьківства необхідним є застосування спеціальних знань, зокрема призначення судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, висновок якої має важливе значення у процесі дослідження батьківства, є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини і його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ (постанови Верховного Суду від 25 серпня 2020 року у справі № 478/690/18, від 05 червня 2024 року у справі № 458/619/17).

У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.

Суд ураховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у цій сфері правовідносин, який однозначний у своїй позиції, що генетична ДНК-експертиза, безумовно, є одним із найімовірніших доказів батьківства і за можливості її проведення вона повинна призначатися (рішення ЄСПЛ від 15 липня 2014 року у справі «Цветелін Пєтков проти Болгарії», заява № 2641/06, пункт 55, рішення від 14 березня 2024 року у справі «Молдован проти України», заява № 62020/14, пункт 47).

Суд враховує Конвенцію про права дитини, якою передбачено, що дитина має право на ім`я і набуття громадянства, а також право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), ЄСПЛ наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.

В судовому засіданні було встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Вознесенську Миколаївської області народилася ОСОБА_6 , про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , видане 11 серпня 2021 року Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), актовий запис №289. В графі батьки зазначені: батько ОСОБА_7 , мати ОСОБА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру актів цивільного громадян про державну реєстрацію народження №00048843838 від 21 січня 2025 року відомості про батька записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, про що свідчить Повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, актовий запис № 290.

17 березня 2025 року по справі була призначена молекулярно-генетична експертиза для встановлення наявності кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_4 і дитиною ОСОБА_6 , зокрема чи є остання її біологічною онукою, проведення, якої було доручено Миколаївському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.

29 травня 2025 року на адресу суду надійшло повідомлення про неможливість проведення експертизи, оскільки у відділенні судово-медичних молекулярно-генетичних експертиз, методики та методи встановлення спорідненості між бабусею та онукою відсутні у зв`язку з чим питання прямої біологічної спорідненості ОСОБА_4 щодо ОСОБА_6 не може бути вирішене.

Водночас, згідно листа-відповіді Державної спеціалізованої установи «Миколаївське обласне бюро судово-медичної експертизи» Міністерства охорони здоров`я України від 23.03.2025 №1221, ГУ Національної поліції в Миколаївській області від 28.05.2025 року № 91722-2025, Департаменту охорони Міністерства оборони України від 11.06.2025 року № 220/20/29, Військової частини НОМЕР_2 від 30 травня 2025 року № 642/вих3ВГ/1366 біологічні зразки військовослужбовця ОСОБА_5 не відбирались.

Відповідно до висновку спеціаліста старшого біолога генетичної лабораторії ТОВ «Генкод Діагностик» 10 вересня 2025 року було складено висновок спеціаліста № HID25-002609 судового молекулярно-генетичного дослідження, в якому зазначено, що встановлено генетичні ознаки зразків букального епітелію ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 (об`єкт № 002609GM1), та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 (об`єкт № 002609С1), які наведено в таблиці результатів дослідження (таблиця 1.1, додаток 1). В результаті проведеного дослідження встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_5 може бути біологічною бабусею ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Ймовірність даної події складає 99,98739401 %. При цьому, у змісті зазначеного висновку спеціаліста відзначено, що ідентифікація всіх учасників дослідження проводилась установою ТОВ «МЦ Академіум», що несе повну відповідальність за ідентифікацію учасників дослідження, правильність заповнення протоколу взяття зразків, надання та засвідчення копій ідентифікаційних документів, що додаються до цього Висновку, а саме документів, якими було перевірено їх особи, та виконання фотознімків цих осіб у приміщенні цієї установи.

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «в ході національного розгляду суд призначив ДНК-тест з метою вирішення цього спору про батьківство. Тест продемонстрував, що відповідач був батьком дитини з ймовірністю 99,99 відсотків. Суд враховує, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, параграф 34, від 07 травня 2009 року). Аналогічні висновки зроблені Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в своїх постановах від 18.11.2020 року у справі № 159/3926/18 (провадження № 61-13142св20) та від 02.03.2020 року у справі № 530/1231/16-ц (провадження № 61-43301св18).

Суд вважає, що сама встановлена наявність кровного споріднення між відповідачем ОСОБА_4 і дитиною ОСОБА_8 , як між бабою і онукою, на думку суду доводить також наявність кровного споріднення між померлим (загиблим) сином ОСОБА_4 - ОСОБА_5 і дитиною ОСОБА_6 , оскільки зазначені обставини доведені належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом висновком спеціаліста за результатом проведення молекулярно-генетичного дослідження (ДНК-тестом), яке на сьогодні є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини.

У зв`язку з чим суд вважає, що доводи викладені позивачем у змісті позову на обґрунтування встановлення факту батьківства померлого (загиблого) ОСОБА_5 стосовно народженої нею дитини доньки ОСОБА_9 фактично знайшли своє доказове підтвердження.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов про встановлення факту батьківства є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 134 СК України, на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 цього Кодексу, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове Свідоцтво про народження.

У відповідності до положень підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу II Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, який затверджений наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 року № 96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов`язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Крім того, відповідно до положень першого абзацу пункту 9 Постанови Пленуму, резолютивна частина рішення щодо визнання батьківства (материнства) має містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Таким чином суд вважає необхідним навести у змісті резолютивної частини даного рішення також те, які зміни необхідно внести до актового запису про народження внаслідок задоволення позову про встановлення факту батьківства.

Згідно ч.1-2 ст. 148 СК України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з`єднання їхніх прізвищ.

Позивач в позовній заяві зазначила про залишення дитині прізвища « ОСОБА_10 ».

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент (пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» («Рrоnіnа V. Ukrаіnе») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00). Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Керуючись ст. 200, 206, 258, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Вознесенський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, Міністерство оборони України, про встановлення факту батьківства, задовольнити.

Встановити факт батьківства громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 відносно дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Внести зміни до актового запису про народження № 289 вчиненого (складеного) 11 серпня 2021 року Вознесенським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), а саме:

- у розділі «Відомості про батька» в графі «Прізвище» записане прізвище « ОСОБА_10 » змінити на « ОСОБА_11 », а також доповнити зазначенням відомостей про громадянина України ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- графу «Підстава запису відомостей про батька» доповнити зазначенням запису про встановлення факту батьківства на підставі рішення суду у даній справі із зазначенням дати набрання ним законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення проголошено 30 липня 2026 року.

Суддя М.М. Ротар