Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №161/26355/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/26355/25 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О.

Провадження № 22-ц/802/883/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» - Крюкової Марини Володимирівни на заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В:

05.02.2026 до суду надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 , у якій позивач просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7239618 у розмірі 22757,76 грн, сплачений судовий збір 2422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що відповідно до умов укладеного електронного договору № 7239618 про надання споживчого кредиту від 05.11.2023 року, від ТОВ «Авентус Україна» відповідач отримав кредит у розмірі 4800 грн строком на 360 днів.

Кредитний договір був укладений в електронному вигляді за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем кредитора та підписано відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». У період з 05.11.2023 по 24.07.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 2149,20 грн, які спрямовані на оплату процентів за користування грошовими коштами.

Згідно з умовами договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором у розмірі 13492,32 грн. За 97 календарних днів (26.07.2024 - 30.10.2024) в межах строку кредитного договору позивачем нараховано проценти в розмірі 9265,44 грн, у зв`язку з чим загальна сума заборгованості за договором становить 22757,76 грн.

Заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за кредитним договором № 7239618 від 05.11.2023 у розмірі 13492 гривні 32 коп.

В решті позову відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі позивач посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції, в частині відмовлених позовних вимог, скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про повне задоволення позовних вимог ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал».

На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі. Вказує, що суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів, нарахованих ТОВ «Фінтраст Капітал» після 26 липня 2024 року, зробив помилковий висновок про те, що фактор (апелянт) не мав права продовжувати нарахування процентів, оскільки набув лише «наявне» право вимоги, яке виникло на дату факторингу. Вважає, що такий висновок суперечить: умовам договору факторингу, який передбачає перехід і майбутніх вимог, якими проценти і є в розумінні законодавства; нормам ЦК України (ст. 514), які гарантують перехід прав кредитора у повному обсязі та на існуючих умовах договору; умовам самого кредитного договору, який продовжував діяти, а відповідач продовжував користуватися кредитними коштами. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно ототожнив дату відступлення права вимоги (25 липня 2024 року) з датою припинення основного зобов`язання та строку дії кредитного договору, чого ні умови договору, ні закон не передбачають. Отже, ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» правомірно нараховувало проценти за базовою ставкою (1,99% в день) не до дати укладення факторингу, а до дати закінчення кредитного договору (30 жовтня 2024 року). Нарахування процентів не здійснювалося та здійснюватися з цієї дати в майбутньому не буде, оскільки право вимоги виникло до відповідача з цієї дати.

З апеляційної скарги вбачається, що позивач оскаржує рішення, в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення відсотків у визначеному у позовній заяві розмірі а тому, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У разі якщо апеляційна скарга подана на рішення, щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновки щодо не оскаржуваної частини рішення ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення.

Відповідач не скористалась правом подати відзив на апеляційну скаргу позивача.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 368, ч. 1 ст. 369 ЦПК України ця справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження та без повідомлення учасників справи.

За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою ухвалення постанови у цій справі є 30 липня 2026 року - дата складення повного судового рішення.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 листопада 2023 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір № 7239618 про надання споживчого кредиту на умовах строковості, зворотності, платності (а.с. 84-89).

Зазначений договір підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора (електронного підпису) С2215 і був надісланий на його номер мобільного телефону, про що свідчить п. 10 договору про надання споживчого кредиту – реквізити та підписи сторін. Цим же ідентифікатором відповідачем був підписаний паспорт споживчого кредиту (а.с. 91-92).

Сума кредиту за договором склала 4800 грн (п. 1.3 договору), строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів (п. 1.4 договору).

Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору (п. 1.5.1 договору), знижена процентна ставка 1,493 % в день та застосовується відповідно умов, передбачених у п. 1.5.2 договору.

Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 29653,85 % річних, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 19652,26% річних (п. 1.7 договору).

Орієнтована загальна вартість кредиту за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 39187,20 грн, за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 38470,80 грн (п. 1.8 договору).

Відповідно до п. 2.1 зазначеного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .

Таким чином, в укладеному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту, сплати відсотків за користування кредитними коштами, розмір і тип процентної ставки. Цей кредитний договір є дійсним, у судовому порядку не оскаржувався.

На виконання зазначеного договору ТОВ «Авентус Україна» 05 листопада 2023 року було здійснено переказ коштів в сумі 4800 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується повідомленнями ТОВ «Пейтек Україна» № 20240809-2.5 від 09.08.2024 (а.с. 38-41) та АТ «УніверсалБанк» від 26.03.2026 № БТ/Е-10292 (а.с. 118)

Суд вважає доведеним факт укладення договору про надання споживчого кредиту та виконання ТОВ «Авентус Україна» свого зобов`язання щодо надання позики у сумі 4800 грн.

У наданій позивачем картці обліку Договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором № 7239618 від 05.11.2023 визначено, що станом на 24.07.2024 боржник має заборгованість перед ТОВ «Авентус Україна» у розмірі 13492,32 грн, з яких 4800 грн - заборгованість за основною сумою боргу та 8692,32 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 95-100).

Із зазначеного розрахунку вбачається, що ТОВ «Авентус Україна» нараховувались відсотки на заборгованість за кредитом за ставкою не більше 2,5% в день, тобто в розмірі, передбаченому умовами договору та чинним законодавством з огляду на вимоги ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (із змінами, які набули чинності 24.12.2023 року відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг») та ст. 58 Конституції України.

Кредитний договір укладений між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем відповідає вимогам чинного законодавства України, нормативно-правове регулювання укладання електронного Кредитного договору та процедура укладання електронного кредитного договору детально описана Позивачем в позовній заяві.

Починаючи з 26 липня 2024 року до 30 жовтня 2024 року, відповідно до п. 1 договору № 7239618 від 05.11.2023, ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» здійснювало нарахування відсотків за користування кредитом в розмірі 1,99% в день, оскільки ОСОБА_1 і надалі не сплачував заборгованість.

Нарахування підтверджується розрахунком заборгованості, сформованим ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», згідно з яким за вказаний період нараховано відсотків на загальну суму 9265,44 грн (а.с. 101-102).

Відмовляючи у стягненні вказаних відсотків суд першої інстанції вважав таке нарахування безпідставним, оскільки згідно з договором факторингу до фактора перейшло право грошової вимоги щодо погашення (стягнення) заборгованості з боржника, яка виникла на підставі кредитного договору, а не виникне після укладення договору факторингу. Подальше нарахування Фактором відсотків, тобто збільшення боргу, не передбачено умовами договору факторингу.

Такі висновки суд є помилковими оскільки зроблені при неповному досліджені умов договору факторингу та зроблені з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно з ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (ст. 1079 ЦК України).

Статтею 1078 ЦК України визначено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Зазначене узгоджується із правовими висновками, які викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18); від 31 жовтня 2018 року у справі №465/646/11 (провадження № 14-222цс18).

У справі, яка переглядається, апеляційним судом встановлено, що позивачем надані належні та допустимі докази, які у сукупності підтверджують укладання між сторонами кредитного договору, погодження між сторонами нарахування процентів за користування кредитними коштами та існування у позичальника заборгованості за цим договором, тому колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором на користь позивача.

Суд першої інстанції, відмовляючи у стягненні процентів, нарахованих позивачем після 26.07.2024 року зробив помилковий висновок про те, що фактор (ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал») не мав права продовжувати нарахування процентів, оскільки набув лише «наявне» право вимоги, яке виникло на дату факторингу. Такий висновок суду суперечить: 1) умовам договору факторингу, який передбачає перехід і майбутніх вимог, якими проценти і є в розумінні законодавства; 2) нормам ЦК України (ст. 514), які гарантують перехід прав кредитора у повному обсязі та на існуючих умовах договору; 3) умовам самого кредитного договору, який продовжував діяти, а відповідач продовжував користуватися кредитними коштами.

Суд першої інстанції помилково ототожнив дату відступлення права вимоги (25 липня 2024 року) з датою припинення основного зобов`язання та строку дії кредитного договору, чого ні умови договору, ні Закон не передбачають.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 910/1755/19, заміна кредитора в зобов`язанні не припиняє саме зобов`язання і не змінює його зміст. Змінюється лише суб`єкт, якому належить право вимоги: «У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора».

Натомість зміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається до закінчення строку кредитування, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин, в тому числі нового кредитора щодо отримання процентів за правомірне користування позичальником грошовими коштами на підставі статті 1048 ЦК України.

Позивач у цій справі є сингулярним правонаступником первісного кредитора за укладеним кредитним договором, відповідно, установлені судом правовідносини продовжували існувати з попереднім змістом, а відбулася виключно заміна сторони кредитора в існуючому зобов`язанні з попереднім змістом та усіма істотними умовами.

Таким чином, ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» правомірно нараховувало проценти за базовою ставкою ( 1,99% вдень) не до дати факторингу ( 25 липня 2024 року), а до строку кредитування (30 жовтня 2024 року), що повністю відповідає узгодженому сторонами 360 днів терміну дії договору від дати укладання 05 листопада 2023 року.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах та численних правових висновках зазначала, що право кредитодавця на нарахування процентів за кредитним договором здійснюється у межах строку кредитування, встановленого договором, і після спливу цього строку або пред`явлення вимоги про повернення кредиту це право припиняється. Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/4518/16 від 05 квітня 2023 року, а також у правових позиціях Верховного Суду щодо застосування статей 1048 і 1054 ЦК України.

Враховуючи зазначене, відповідно до правової позиції Верховного Суду, право кредитодавця на одержання процентів (згідно зі статтями 1048, 1054 ЦК України) реалізується лише в межах строку кредитування, визначеного договором. А тому якщо новий кредитор отримує вимоги за договором він має ті самі права на нарахування процентів, які були встановлені договором в межах його строку дії (адже правовідносини тривають у тому ж обсязі), і після закінчення строку згідно з договором нарахування процентів припиняється. Це застосовується і до кредиторів правонаступників.

Отже, нарахування позивачем процентів за базовою ставкою, після відступлення йому права вимоги за кредитним договором до відповідача, з огляду на те, що остання кредит не повернула та фактично продовжувала користуватися кредитними коштами, здійснювалося згідно з положеннями кредитного договору, договору факторингу та ЦК України, в межах строку кредитування, включно до дати дострокового розірвання договору.

Зважаючи на наведене, на підставі встановлених у цій справі обставин, а також підтвердження наявності заборгованості за кредитним договором, розмір якої відповідачем не спростовано, колегія суддів дійшла висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі та з ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» належить стягнути заборгованість за кредитним договором від 05.11.2023 року заборгованість в розмірі 22757, 76 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 4800 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 17957,76 грн.

Відповідно до статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Вирішуючи позов в частині вимог про стягнення заборгованості за процентами, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, зокрема: залишив поза увагою умови кредитного договору, у зв`язку з чим неправильно розрахував розмір заборгованості за процентами, що потягло за собою неправильне визначення загальної заборгованості.

Тому рішення суд першої інстанції необхідно змінити, виклавши його в редакції цієї постанови.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина 13 статті 141 ЦПК України).

При зверненні з позовом до суду ТОВ «ФК» Фінтраст Капітал» 2422,40 грн, а при зверненні з апеляційною скаргою 3633,60 грн.

Оскільки вимога позовної зави та апеляційної скарги ТОВ «ФК» «Фінтраст Капітал» задоволено, то позивач має право на відшкодування витрат по сплаті судового збору у розмірі 6056, 00 гривень з відповідача.

Згідно з ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаний з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Окрім того з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 гривень, які документально підтверджені, за відсутності заяви відповідача про їх не співмірність.

Керуючись статтями 268, 367, 368, 376, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»- Крюкової Марини Володимирівни задовольнити.

Заочне рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 01 травня 2026 року змінити, виклавши її в редакції цієї постанови.

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822.) заборгованість за кредитним договором № 7239618 від 05.11.2023 у розмірі 22757, 76 гривень, з яких: заборгованість за кредитом - 4800 грн; заборгованість за процентами за користування кредитом – 17957,76 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822.) сплачений за подання позовної заяви та апеляційної скарги судовий збір у розмірі 6 056, 00 гривень та 5000, 00 гривень витрат на правничу допомогу.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий-суддя

Судді: