Постанова від 29 липня 2026 р. у справі №156/1586/25 — Волинський апеляційний суд

Справа № 156/1586/25 Головуючий у 1 інстанції: Комзюк Н. Н.

Провадження № 22-ц/802/861/26 Доповідач: Бовчалюк З. А.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів - Карпук А.К., Киці С.І.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року,

В С Т А Н О В И В :

ТОВ «Юніт Капітал» звернулось через систему «Електронний суд» до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 69678,10 грн, а також - понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн, та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №173161 від 28.02.2025, укладеним між ТОВ «Кредіплюс» та ОСОБА_1 . Відповідач умови вказаного договору не виконав, у зв`язку з чим утворилась зазначена заборгованість, яка у добровільному порядку відповідачем не сплачена.

Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за договором про споживчий кредит №173161 від 28.02.2025 у розмірі 68777,10 гривень.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі відповідач, в інтересах якого діє його представник, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити частково, а саме: стягнути з нього на користь позивача 39605, 94 гривень. Апеляційна скарга мотивована тим, що він частково вносив кошти на сплату тіла кредиту та що відсотки у визначеному судом розмірі є несправедливими.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін.

Відповідно до вимог ч. 13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України справу розглянуто без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття постанови у даній справі є 30 липня 2026 року, тобто дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

З матеріалів справи вбачається, що 28.02.2025 між ТОВ ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредитний №173161.

У п.2.1 договору сторони узгодили, що кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6 договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 договору, а позичальник зобов?язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно з п.2.6 договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором.

Згідно із п.2.2.1 сума (загальний розмір) кредиту становить 43530,00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 24827,39 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 12173,11 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 6529,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 300,00 % річних. Тип процентної ставки – фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, що зазначений в п. 2.6 договору. Розмір процентної ставки незмінний. (п.2.3 договору).

Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за правління та обслуговування кредиту не може бути змінено (п.2.4 договору).

Комісія за надання кредиту складає 6529,50 грн, що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника бо за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п.2.5 договору).

Загальний строк кредитування за цим договором складає 168 днів з 28.02.2025 (дата надання кредиту) по 15.08.2025. Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом: 1 раз на місяць. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6, 2.6.1 договору).

Договір підписано ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 6ee45891, введеним 28.02.2025 о 08:47.

ОСОБА_1 також був ознайомлений з паспортом споживчого кредиту та графіком платежів за договором.

На виконання ухвали суду від 30.12.2025 АТ «А-БАНК» листом від 06.01.2026 повідомило, що на ім`я ОСОБА_1 у банку емітовано банківську картку № НОМЕР_2 . На рахунок ОСОБА_1 28.02.2025 надійшов переказ у розмірі 12173,11 грн, що підтверджено платіжною інструкцією №676013_1_1699591.128 від 28.02.2025.

Тобто відповідач отримав кредитні кошти відповідно до умов договору.

Також, між ТОВ «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» 16.04.2025 укладено договір факторингу №16042025 відповідно до якого до ТОВ «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №173161 від 28.02.2025.

Сторона відповідача не заперечувала факту укладення даного кредитного договору, отримання кредитних коштів, а також отримання позивачем права вимоги до відповідача за цим договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно із ч.1 ст.1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами 1, 2 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Представник позивача вказує, що відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав. При цьому, нарахування відсотків здійснювалось виключно первісним кредитором.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №173161 від 28.02.2025, а також розрахунку заборгованості, у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75678,10 грн, яка складається з заборгованості за: тілом кредиту у розмірі 39605,94 грн; відсотками у розмірі 29171,16 грн; комісії у розмірі 901,00 грн; штрафним санкціям у розмірі 6000,00 грн.

При цьому позивач не просить стягнути з відповідача заборгованість за штрафними санкціями у розмірі 6000,00 грн.

Заперечуючи проти позову відповідач вказував, що зарахування суми погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 у розмірі 24827,39 грн, а також 6529,50 грн заборгованості позичальника за комісією в загальну суму заборгованості за тілом кредиту є незаконним та необґрунтованим.

Однак такі твердження суперечать умовам укладеного між сторонами договору про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025, а також нормам Закону України «Про споживче кредитування».

Так, ч.1 ст.627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У договорі про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025 сторони погодили наступне - сума (загальний розмір) кредиту становить 43530,00 грн, який надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 24827,39 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №162067 від 27.11.2024 укладеним з кредитодавцем; у розмірі 12173,11 грн на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 ; у розмірі 6529,50 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини (п.2.2.1 договору).

У п.5.5 спірного договору ОСОБА_1 засвідчив, що до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту він ознайомився з публічною частиною, правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов.

Відповідач укладений кредитний договір не оспорював ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині, а тому в силу вимог ст. 204 ЦК України цей правочин є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом і він не визнаний судом недійсним.

Окрім цього, за змістом п. 4 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, нормами Закону України «Про споживче кредитування» кредитору надано право встановлювати в договорі умову щодо комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, а також відносити плату за такі послуги до загальних витрат за споживчим кредитом.

При укладенні договору сторони узгодили всі його істотні умови, зокрема спрямування кредитних коштів у розмірі 24827,39 грн на сплату заборгованості по іншому кредиту, а також сплату комісії за надання кредиту у розмірі 6529,50 грн, яка є складовою кредитного договору. Первісний кредитор надав відповідачу кредитні кошти у повному обсязі, що не спростовано стороною відповідача, а тому відсутні підстави для висновку про необґрунтованість та незаконність зарахування цих сум до загальної заборгованості за кредитом.

На підставі досліджених доказів, суд дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредитний №173161 від 28.02.2025 у розмірі 68777,10 грн, з яких 39605,94 грн заборгованість за тілом кредиту (з врахуванням погашення відповідачем на загальну суму 3924,06 грн) та 29171,16 грн - заборгованість по процентах.

У пункті 2.6.1 Договору чітко зазначено, що періодичність виплат становить один раз на два тижні, з конкретними датами, визначеними графіком платежів, що є типовою ознакою ануїтетного погашення.

Плата за кредит (проценти, комісії) нараховується фіксованою ставкою, яка не змінюється протягом усього періоду кредитування (п.2.3, 2.4, 2.5), що дозволяє встановити фіксований розмір регулярних платежів. Загальні витрати за кредитом (п.2.7) визначено наперед, що узгоджується з методологією розрахунку ануїтетних платежів, коли вся сума витрат є передбачуваною та поділена рівномірно на кількість періодів.

Кредит погашається впродовж фіксованого строку (168 днів) з регулярними платежами, які враховують і тіло кредиту, і відсотки (п.2.6, 2.6.1).

Отже, на підставі зазначених умов та структури погашення, кредит за цим договором можна охарактеризувати як ануїтетний споживчий кредит, з рівномірним навантаженням на позичальника протягом усього строку дії договору.

Зважаючи на вищевикладене, у випадку кредитування на умовах ануїтетного погашення, загальна сума заборгованості та розмір щомісячного ануїтетного платежу визначаються на момент укладення кредитного договору та є фіксованими протягом усього строку дії зобов`язання, за винятком випадків, прямо передбачених договором.

У зв`язку з цим, незначні коливання у щоденному нарахуванні відсотків, зумовлені технічними чи календарними особливостями (наприклад, різною кількістю днів у місяцях), не впливають на загальний обсяг зобов`язань позичальника, за умови, що кредитор дотримується встановленого розміру щомісячного ануїтетного платежу та не виходить за межі загальної суми заборгованості, визначеної договором.

Таким чином, допущене кредитором зміщення у щоденних нарахуваннях не може вважатися порушенням умов договору, якщо воно не призводить до збільшення загального фінансового навантаження на позичальника порівняно з узгодженими умовами

Зміст кредитного договору свідчить, що сторони правочину досягли згоди щодо усіх обставин, які мають істотне значення для укладення такого правочину (сума кредиту, процент за користування ним, строки повернення, розмір, щомісячного платежу, тощо).

Частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено право споживача протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору.

Апеляційний суд враховує, що відповідач не скористався своїм правом щодо відкликання згоди на укладення договору та, навпаки, прийняла виконання умов договору шляхом його підписання, з отриманням кредиту та частковим виконанням. Позичальник на момент укладення договору не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, фінансова установа надала позичальнику документи в електронній формі, які передували укладенню кредитного договору, у тому числі й щодо орієнтовної сукупної вартості кредиту, процентної ставки та деталізованого графіку погашення боргу.

Матеріали справи не містять доказів на спростування презумпції правомірності правочину у цілому, зокрема не спростовано, що під час укладення договору про надання споживчого кредиту позичальник діяв свідомо та вільно, враховуючи власні інтереси, добровільно погодився з його умовами, визначивши при цьому характер правочину і всі його істотні умови, а також отримав кредитні кошти, що не заперечувалось стороною відповідача.

Окрім того відповідачем не спростовано укладення спірного кредитного договору та не спростована сума заборгованість, яка виникла у відповідача за невиконання умов кредитного договору.

Стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Договір, укладений між відповідачем та первісними кредиторами, договір факторингу, укладений між первісними кредиторами та позивачем у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції урахувавши, що реально понесені витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 2000 грн документально підтвердженні, відповідають обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, обґрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача витрати у вказаному розмірі.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з`ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, на які є покликання в рішенні суду і яким суд дав правильну юридичну оцінку.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. 263, 367, 368, 375, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий – суддя:

Судді: