Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №169/443/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 169/443/26 Провадження №33/802/742/26 Головуючий у 1 інстанції:Тітівалов Р. К.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., за участю секретаря Таровської А.А., потерпілого ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу особи яка притягається до адмін. відповідальності ОСОБА_2 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є пенсіонеркою, паспорт НОМЕР_1 , на постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року, якою останню притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 425 (чотириста двадцять п`ять) гривень.

Визначено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн 60 коп судового збору.

Згідно з постановою судді Осіїк Г.Я. притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що вона 22 квітня 2026 року о 18 годині 00 хвилин за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство психологічного та фізичного характеру щодо свого чоловіка ОСОБА_1 , а саме: провокувала на конфлікт, ображала нецензурною лайкою та кинула тарілкою, внаслідок чого була завдана шкода психічному та фізичному здоров`ю потерпілого.

Такими діями ОСОБА_2 вчинила правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить оскаржувану постанову скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції неповно з`ясував фактичні обставини справи, неправильно оцінив зібрані докази, безпідставно поклав в основу постанови пояснення потерпілого та медичну документацію, а також дійшов помилкового висновку про доведеність її вини. Крім того, посилається на істотне порушення норм процесуального права, вказує, що не була належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим була позбавлена можливості реалізувати право на захист, передбачене ст. 268 КУпАП.

На адресу Волинського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_2 від 17.07.2026 про розгляд справи за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши потерпілого ОСОБА_1 , суддя доходить наступного висновку.

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Вимоги ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП передбачають, що суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим.

Так, диспозицією ч.1ст.173-2 КУпАП,встановлена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.

Об`єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психологічному здоров`ю потерпілого.

Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 07.12.2017 року №2229-VIII домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Крім того, згідно з Законом України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Стамбульська конвенція визначає домашнє насильство як всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні.

Судом першої інстанції ці вимоги закону, при винесенні постанови, враховано та дотримано в повному обсязі.

Так, вина ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: протоколом про адміністративні правопорушення серії ВАБ № 736816 від 22.04.2026;, поясненнями ОСОБА_1 , від 22.04.2026; довідкою № 2872 травматологічного пункту Ковельського МТМО від 23.04.2026; відгуком-характеристикою старшого інспектора сектору адміністративної практики Ковельського РУП ГУНП у Волинській області капітаном поліції Степанець Ю. згідно якого ОСОБА_2 притягалась до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП; відеозаписом, який надав суду першої інстанції потерпілий ОСОБА_1 , здійсненим на мобільний телефон, на якому зафіксовані розбита тарілка, кров на правій руці ОСОБА_1 , а також те, як ОСОБА_2 вдарила ОСОБА_1 віником, ображає й принижує останнього нецензурними словами.

При цьому, за положеннями ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, під час його оформлення ОСОБА_2 була ознайомлена зі змістом протоколу та їй було роз`яснено права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, ст. 63 Конституції України.

В своїй сукупності наведені докази підтверджують факт здійснення ОСОБА_2 , домашнього насильства, тобто умисне вчинення дій психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному та психічному здоров`ю потерпілого, що тягне за собою відповідальність за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги щодо неналежного повідомлення про дату час та місце розгляду справи з огляду на таке.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції вживалися заходи щодо повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи, що підтверджується заявкою на отримання судових повісток, повідомлень в електронному вигляді за допомогою SMS-повідомлення власноруч підписана ОСОБА_2 ; довідками про доставку повідомлення та телефонограмами (а. с. 12, 23, 24, 26, 28).

Відповідно до ч.1 ст. 268 КУпАП Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Будь яких заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду чи повідомлення суду про неможливість прибути у судове засідання, до суду першої інстанції не надходило.

Не з`явилась ОСОБА_2 і в суд апеляційної інстанції подавши заяву про розгляду справи за її відсутності.

Сумніви щодо достовірності зазначених вище доказів у суду відсутні.

Отже, апеляційний суд вважає, що викладені у постанові висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, та правильність кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, є обґрунтованими.

Разом з цим, доводи апеляційної скарги про відсутність в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, є безпідставними, і такими, що спростовуються дослідженими судом першої інстанції доказами, яким надано належну та об`єктивну оцінку, що також перевірено в суді апеляційної інстанції.

При цьому, в диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП зазначено, що склад адміністративного правопорушення має місце у діях особи, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода потерпілій особі. Тобто, якщо особа, яка притягається до відповідальності вчинила дії, передбачені ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а шкода не настала, але могла бути заподіяна, то в діях цієї особи є склад адміністративного правопорушення, що об`єктивно спростовує доводи апелянта.

Обставини, які зазначені в апеляційній скарзі, та на переконання апелянта, слугують підставами для закриття провадження у справі, є необґрутованими і недостатніми, тому апеляційний суд їх не бере до уваги.

Таким чином, при розгляді справи судом першої інстанції докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене ОСОБА_2 правопорушення за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду, апеляційним переглядом не встановлено.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Турійського районного суду Волинської області від 24 червня 2026 року - без зміни.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя

Волинського апеляційного суду О. М. Клок