Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №161/7773/26 — Волинський апеляційний суд

Справа № 161/7773/26 Провадження №33/802/755/26 Головуючий у 1 інстанції:Присяжнюк Л. М.

Доповідач: Клок О. М.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року місто Луцьк

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Волинського апеляційного суду Клок О.М., за участю секретаря Таровської А.А., захисника Бакаєвича А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 року, якою останнього притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В

Вказаною постановою судді ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито на підставі п.7 ст.247 КУпАП, - у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи строку накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч.2 ст.38 КУпАП.

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №594176 від 17.02.2026 вбачається, що 17.02.2026 о 15 год 20 хв. а/д М06 Київ-Чоп 99 км +600 м ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volvo FH 12, д.н.з. НОМЕР_2 , з напівпричепом SCHMITZ CARGOBULL, д.н.з. НОМЕР_3 , не вибрав безпечної швидкості руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, щоб вчасно реагувати на її зміну, не впорався з керуванням, внаслідок чого скоїв наїзд на колесовідбійник, чим порушив порушив п. 2.3б, п.12.1 ПДР, що кваліфіковано за ст.124 КУпАП.

Не погодившись із постановою судді, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову. На обґрунтування своїх вимог, зазначає, що суд першої інстанції неповно та необ`єктивно з`ясував фактичні обставини справи, не надав належної оцінки зібраним доказам, безпідставно визнав законними дії працівників поліції під час оформлення ДТП та дійшов передчасного висновку про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення. Стверджує, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок ожеледиці та невиконання дорожніми службами обов`язку щодо належного інформування водіїв про небезпечний стан дорожнього покриття, а не через порушення ним вимог ПДР. Крім того, посилається на допущені працівниками поліції, порушення під час оформлення адміністративних матеріалів, зокрема щодо змісту його письмових пояснень, відсутності відеозаписів із нагрудних камер поліцейських та недостовірності відомостей, внесених до схеми місця ДТП, у зв`язку з чим, ним було подано відповідну заяву до ДБР. Вважає, що суд першої інстанції залишив зазначені доводи поза увагою, чим порушив принцип справедливого судового розгляду. Просить закрити провадження у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника, які підтримували апеляційну скаргу і просили скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. З огляду нанаведене та твердження викладенні в апеляційній скарзі, апеляційний суд переглядає справу лише в частині визнання особи винною у вчиненні адміністративного правопорушення з одночасним закриттям адміністративного провадження у зв`язку із закінченням строків для притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна данаособа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З огляду на вищезазначене, вважаю, що статтею 280 КУпАП встановлено обов`язок суду з`ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з-поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні. Прицьому норм щодо відсутності в суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи в його вчиненні в разі винесення постанови про закриття провадження за п.7 ст.247 КУпАП вказанийкодекс не містить.

Водночас, зі змісту ч.1 ст.38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасноїнаявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.

Тобто, для обчислення встановленого законом строку для накладення адміністративного стягнення та закриття провадження у справі у зв`язку з його спливом необхідним є, в тому числі, встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення протиправної, винної дії чи бездіяльності.

У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п.7 ст.247 КУпАП. У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п.1 ст.247 КУпАП).

Зважаючи на репресивно-каральну та запобіжно-виховну функції адміністративної відповідальності, на думку апеляційного суду, у разі закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення необхідно попередньо встановлювати вину особи, яка притягається до відповідальності.

Перш за все, висновок суду першої інстанції цілком відповідає вимогам законодавства, про що йшлося вище.

Окрім цього в зв`язку з тим, що при розгляді певної категорії адміністративних справ встановлення вини особи має наслідки щодо його цивільно-правової відповідальності (як у даному випадку), то встановлення вини чи невинуватості такої особи є необхідним елементом. До того ж встановлення вини у певній категорії справ впливатиме також на кваліфікацію дій особи та призначення покарання у разі вчинення правопорушення повторно.

З огляду на зазначене вище, апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про законність встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, з одночасним закриттям провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо останнього у зв`язку з закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги про те, що дорожньо-транспортна пригода сталася виключно внаслідок ожеледиці та неналежного виконання дорожніми службами своїх обов`язків щодо встановлення попереджувальних дорожніх знаків, не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 12.1 ПДР України, водій під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху зобов`язаний був урахувати вказану дорожню обстановку, а також особливості вантажу та значну масу керованого транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.

Крім того, відповідно до пунктів 2.3.б, ПДР України водій зобов`язаний бути уважним, постійно стежити за дорожньою обстановкою та своєчасно реагувати на її зміну.

Сам по собі факт наявності ожеледиці не звільняє водія від виконання зазначених вимог Правил дорожнього руху та не виключає його обов`язку обрати таку швидкість руху, яка б забезпечувала можливість безпечного керування транспортним засобом. Навпаки, складні погодні умови потребують від водія більшої уважності, обережності та вибору безпечного режиму руху.

Твердження ОСОБА_1 про відсутність попереджувальних дорожніх знаків також не можуть бути підставою для висновку про відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення, оскільки наведена обставина сама по собі не перебуває у прямому причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою та не звільняє водія від виконання вимог пунктів 2.3.б і 12.1 Правил дорожнього руху України.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що працівниками поліції під час оформлення матеріалів дорожньо-транспортної пригоди було допущено порушення вимог закону, зокрема щодо змісту його письмових пояснень, відсутності відеозаписів із нагрудних камер поліцейських, а також щодо достовірності відомостей, внесених до схеми місця дорожньо-транспортної пригоди, апеляційний суд не бере до уваги, оскільки, вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у встановленому законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Із досліджених матеріалів справи підтверджується факт дорожньо-транспортної пригоди з участю водія ОСОБА_1 та наявність тілесних ушкоджень у останнього, що підтверджується довідкою №768 від 17.02.2026 КНП «Коростишівської ЦРЛ ім. Д.І. Потєхіна».

Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП також стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №594176 від 17.02.2026; схемою з місця ДТП, рапортом слідчого СВ ВП №1 Житомирського РУП №2 ГУНП В.Кушнірчука.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги щодо відсутності відеозаписів із нагрудних камер поліцейських.

Відсутність такого відеозапису сама по собі не свідчить про незаконність складених адміністративних матеріалів та не є безумовною підставою для визнання їх недопустимими доказами, за наявності інших належних, допустимих і достатніх доказів ця обставина не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

Посилання ОСОБА_1 , на звернення до ТУ ДБР із заявою про можливе вчинення працівниками поліції кримінального правопорушення, передбаченого статтею 366 КК України, не може бути підставою для визнання недопустимими доказів, покладених в основу оскаржуваної постанови, оскільки сам факт подання такої заяви не свідчить про встановлення обставин, викладених у ній, а будь яких відомостей про ухвалення компетентним органом процесуального рішення, яким би було підтверджено факт внесення працівниками поліції завідомо неправдивих відомостей до процесуальних документів, матеріали справи не містять, та апелянтом під час апеляційного розгляду справи таких доказів не було надано.

Отже, сукупність наведених доказів, які містяться в матеріалах справи повністю спростовують твердження сторони захисту про відсутність доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, яке ставиться йому у провину.

Доводи захисника, що справу слід було закрити на підставі ст. 38 КУпАП без встановлення винуватості не ґрунтуються на вимогах закону.

Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, судом першої інстанції взято до уваги та надано належну оцінку всім доказам, які містяться в матеріалах справи, здобутим у відповідності до вимог закону та які є достатніми для висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 , у вчиненні інкримінованого йому правопорушення поза розумним сумнівом.

Проаналізувавши зібрані й досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, якімістяться в матеріалах справи.

Враховуючи вказане вище, підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП,

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 липня 2026 рокустосовно останнього без змін.

Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Волинського апеляційного суду О.М. Клок