Постанова від 22 липня 2026 р. у справі №338/783/25 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 338/783/25

Провадження № 22-ц/4808/1148/26

Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М

Суддя-доповідач Василишин Л. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючої (суддя-доповідач): Василишин Л. В.,

суддів: Баркова В. М., Бойчука І.В.

секретаря Шемрай Н.Б.

за участю представника апелянта адвоката Андрійків Х.І.,

позивача ОСОБА_1 , представника позивача адвоката Благодира С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Андрійків Христини Ігорівни на рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року, ухвалене в складі судді Битківського Л. М. в селищі Богородчани, у справі за позовом ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення,

в с т а н о в и в:

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року ОСОБА_1 як законний представник неповнолітнього ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позову зазначала, що 28 квітня 2023 року близько 17 год поблизу будинку АДРЕСА_1 , відповідач декілька разів ударив ОСОБА_3 під час суперечки, що виникла через користування дорогою, яка проходить повз господарство відповідача.

Внаслідок заподіяних ударів ОСОБА_3 було завдано фізичного болю та заподіяно тілесне ушкодження у виді синця у виличній ділянці голови.

Згідно із висновком судово-медичної експертизи заподіяне ушкодження відносено до легких тілесних ушкоджень.

01 травня 2023 року органом дізнання Богородчанського ВП було відкрито кримінальне провадження за фактом вчинення відповідачем кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою ст. 125 КК України.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі статті 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України задоволено, кримінальне провадження №12023096120000042 від 01 травня 2023 року щодо ОСОБА_2 закрито.

Побивши сина, відповідач спричинив йому фізичного болю, спровокував погіршення стану здоров`я. Оскільки син хворіє неврологічним захворюванням, пов`язаним із ураженням головного мозку, то змушений був звертатись за медичною допомогою. За проведення електроенцефалограм були понесені витрати у розмірі 1150 грн.

Внаслідок скоєного кримінального правопорушення неповнолітній зазнав моральної шкоди. Відповідач не визнавав своєї вини, тому протягом тривалого часу вона з сином змушені брати участь у численних судових засіданнях, доводити винуватість відповідача у вчиненні злочину, який віднесений до категорії справ приватного обвинувачення. У зв`язку з цим витрачали свій час, кошти, переживали нервове напруження. Моральну шкоду, заподіяну внаслідок неправомірних дій ОСОБА_2 позивачка оцінює у 100000 грн.

Крім того, під час досудового розслідування кримінального провадження та судового розгляду кримінальної справи вона понесла витрати на правову допомогу адвоката Черепій Н. П. на загальну суму 27500 грн.

Враховуюче наведене, просила суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь завдану матеріальну шкоду в сумі 29000 грн та моральну шкоду в сумі 100000 грн.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду

Рішенням Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 року позов ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заподіяної матеріальної та моральної шкоди внаслідок вчинення кримінального правопорушення задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь неповнолітнього ОСОБА_3 7000 грн на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із того, що неправомірними діями відповідача позивачу було завдано моральної шкоди. Визначаючи її розмір, суд урахував характер і тривалість моральних страждань, тяжкість отриманих позивачем тілесних ушкоджень, а також вимушені зміни у його звичному способі життя, пов`язані з необхідністю звернення до правоохоронних органів та суду для захисту порушених прав. З огляду на наведене суд визначив розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 7000 грн.

Водночас суд дійшов висновку, що позивач не надав належних і допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між понесеними витратами на медичні обстеження та тілесними ушкодженнями, заподіяними внаслідок неправомірних дій відповідача, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про відшкодування майнової шкоди.

Крім того, суд зазначив, що витрати на професійну правничу допомогу, понесені у межах кримінального провадження, не підлягають стягненню в порядку цивільного судочинства, оскільки питання їх розподілу вирішується відповідно до положень КПК України в межах кримінального провадження.

Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги

Представник ОСОБА_2 – адвокат Андрійків Х. І. на рішення суду в частині задоволених позовних вимог подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зіслався на висновок експерта № 238, який є недопустимим доказом, а отже, не міг братися судом до уваги. Так, вказаний висновок експерта було подано стороною позивача вже після закриття підготовчого провадження, тобто з порушенням норм процесуального права. Ба більше, у позовній заяві не було жодним чином обґрунтовано неможливість подання такого доказу разом із позовом, не доведено неможливість його одержання раніше, а також не направлено його завчасно відповідачу, а подано безпосередньо у судовому засіданні.

Крім того, у матеріалах справи, на думку представника апелянта, відсутні належні та достатні докази того, що саме відповідач спричинив тілесні ушкодження ОСОБА_3 . При цьому допитані судом свідки заперечували факт нанесення ударів відповідачем останньому, а отже, вина та протиправна поведінка відповідача не доведені, що є обов`язковими умовами для стягнення моральної шкоди.

Враховуючи викладене, просить оскаржуване рішення суду в частині стягнення з відповідача моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Позиція інших учасників справи

Представник ОСОБА_1 як законного представника неповнолітнього ОСОБА_3 – адвокат Благодир С. М. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду – без змін.

Вказує, що дії суду щодо витребування та долучення доказів у справі є законними та спрямованими на повне, всебічне та об`єктивне встановлення обставин справи і ухвалення законного та обґрунтованого рішення.

Окрім цього, зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано врахував ухвалу Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, оскільки така підстава закриття кримінального провадження є нереабілітуючою та сама по собі не свідчить про відсутність у діях особи складу кримінального правопорушення або її невинуватість. При цьому вважає, що суд першої інстанції, оцінюючи вказану ухвалу в сукупності з іншими доказами у справі, зокрема поясненнями неповнолітнього ОСОБА_3 , показаннями свідків та матеріалами кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту заподіяння неповнолітньому тілесних ушкоджень внаслідок дій ОСОБА_2 .

Заяви (клопотання) учасників справи

У судовому засіданні представник апелянта вимоги скарги підтримала в повному обсязі, просила її задоволити.

Позивач та її представник скаргу не визнали, просили її відхилити як безпідставну.

Позиція Івано-Франківського апеляційного суду

Згідно зі статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Фактичні обставини справи

Судом встановлено, що ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2025 року у справі № 338/1027/24 задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 КК України. Звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст.125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності. Кримінальне провадження закрито.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №238 від 01 травня 2023 року, на підставі даних огляду ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та наданих медичних документів, у нього виявлено тілесні ушкодження у виді синця у виличній ділянці зліва, який утворився від дії тупого твердого предмета, міг утворитись як при нанесенні удару тупим твердим предметом у зазначену ділянку тіла, так і при ударі цією ділянкою тіла до такого предмета, може відповідати терміну вказаному у постанові та відноситься до легких тілесних ушкоджень. Зважаючи на кількість та локалізацію тілесних ушкоджень ОСОБА_3 було спричинено не менше 1 удару у виличну ділянку зліва.

Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги

У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.

Як встановдено судом, 22.07.2024 прокурором Богородчанського відділу Івано-Франківської окружної прокуратури було затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12023096120000042, що зареєстроване 01.05.2023, відповідно до якого ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Ухвалою Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 12.05.2025 за клопотанням обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.125 Кримінального кодексуУкраїни кримінальне провадження закрито.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що закриття кримінального провадження за нереабілітуючою підставою саме по собі не має преюдиційного значення та не звільняє позивача від обов`язку доведення факту вчинення делікту, однак водночас не свідчить про невинуватість особи, яка притягувалася до кримінальної відповідальності.

Доводи апеляційної скарги про недопустимість висновку судово-медичної експертизи № 238 як доказу є безпідставними, оскільки зазначений висновок долучено до матеріалів справи судом першої інстанції з урахуванням заявленого позивачем клопотання та обставин його подання.

Не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги про недоведеність факту спричинення відповідачем тілесних ушкоджень позивачу. Суд першої інстанції дослідив ухвалу про закриття кримінального провадження, матеріали кримінального провадження, висновок судово-медичної експертизи № 238 від 01 травня 2023 року, пояснення сторін і показання свідків та надав зазначеним доказам належну оцінку у їх сукупності.

Зокрема, відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 238 у ОСОБА_3 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді синця у виличній ділянці зліва, які утворилися від дії тупого твердого предмета та відповідають обставинам, викладеним у постанові про призначення експертизи. Експерт також дійшов висновку, що потерпілому було завдано не менше одного удару у виличну ділянку.

Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що за результатами досудового розслідування зібрані докази були визнані достатніми для направлення обвинувального акта до суду. Водночас відповідач, заперечуючи свою вину, не скористався можливістю доводити свою невинуватість під час розгляду кримінального провадження, а звернувся з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, усвідомлюючи правові наслідки такого процесуального рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд переклав обов`язок доказування на відповідача, є безпідставними. Висновок про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди суд зробив не лише на підставі матеріалів кримінального провадження, а за результатами оцінки всіх доказів у їх сукупності відповідно до вимог ЦПК України.

При цьому доводів щодо визначеного судом розміру моральної шкоди, характеру та обсягу моральних страждань апеляційна скарга не містить.

За таких обставин колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, а тому підстав для її задоволення немає.

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже, переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з`ясовано всебічно та повно, їм надано правильну правову оцінку, рішення суду постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Андрійків Христини Ігорівни залишити без задоволення.

Рішення Богородчанського районного суду Івано-Франківської області від 11 березня 2026 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і в касаційному порядку оскарженню не підлягає, а у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач: Л. В. Василишин

Судді: В. М. Барков

І. В. Бойчук