Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №644/6854/26 — Індустріальний районний суд міста Харкова

Справа № 644/6854/26

Провадження № 3/644/1577/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

29 липня 2026 р. м.Харків

Індустріальний районний суд м. Харкова у складі судді Маркосян М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з УПП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В :

До Індустріального районного суду м. Харкова надійшов матеріал про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП, з якого вбачається, що 23.05.2026 о 22 годині 08 хвилин за адресою: м. Харків, вул. Луї Пастера, буд. 179а, ОСОБА_1 керував електросамокатом «XIAMO CO», у стані алкогольного сп`яніння. Огляд проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820 ARНК 0047». Результат огляду 1,79 проміле алкоголю.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про час про дату час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

28.07.2026 ОСОБА_1 подав заяву про відкладення судового засідання на іншу дату у зв`язку з тим, що його захисник зайнятий в іншому судовому засіданні і не ознайомлений з матеріалами справи.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

З рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Рішеннями Європейського суду визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосується безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Суд звертає увагу на те, що згідно ч. 2 ст. 268 КУпАП присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою. При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Суд враховує також і те, що 15.06.2026 від ОСОБА_1 надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

18.06.2026 ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи, зробив їх фотокопії, а також отримав копії відеозаписів, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення.

Отже, ні особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ні його захисник не були позбавлені можливості надати письмові пояснення щодо обставин справи чи докази, які б вказували чи мали місце події, зазначені в протоколі та обставини їх виникнення.

З урахуванням того, що присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП не є обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , оскільки матеріали справи містять докази, які, відповідно до статтей 245, 280 КУпАП, дають можливість суду з`ясувати чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відтак, клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Стаття 251 КУпАП передбачає, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мало місце 23.05.2026 та полягало у керуванні транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, доведеним повністю наявними у матеріалах справи про адміністративне правопорушення доказами, а саме:

-даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 673881від 23.05.2026;

-результатом тестування на алкоголь, проведеного за допомогою газоаналізатора «DRAGER ALKOTEST 6820 ARНК 0047» від 23.05.2026, результат огляду 1,79 проміле;

-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 23.05.2026;

-актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, доданим до протоколу про адміністративне правопорушення від 23.05.2026;

-відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, доданими до матеріалів справи.

У відповідності до п. 2.9а ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до п. 1.10 ПДР України водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Крім того, як встановлено п.1.10 ПДР України, учасник дорожнього руху, це особа, яка бере безпосередню участь у процесі руху на дорозі як пішохід, водій, пасажир, погонич тварин, велосипедист, а також особа, яка рухається в кріслі колісному.

Даний термін охоплює всі види транспортних засобів, які можуть рухатися дорогами загального користування.

Транспортні засоби поділяють на механічні та немеханічні.

До немеханічних транспортних засобів належать ті, які призначені для руху в складі з механічним транспортним засобом (причепи, напівпричепи) або приводяться в рух за допомогою мускульної сили людей (велосипеди тощо) або тварин (гужові вози, сани тощо).

Також пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт. Термін охоплює всі види механічних транспортних засобів, включаючи трамваї і тролейбуси, а також трактори і самохідні машини.

Відповідно до абз. 3 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

Згідно абз. 10 ст. 1 Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», низько швидкісний легкий електричний транспортний засіб - колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Підпунктом 6 частини 2статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

У постанові Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 заначено, якщо транспортний засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням засобу, характеристика як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

Отже, коли електросамокат служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв`язку, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище правопорушення та факт порушення ним 23.05.2026 вимог п. 2.9а ПДР України.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 130 КУпАП, як керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Вчинення особою дій, передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

При накладені адміністративного стягнення, на особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд враховує обставини визначені ч.2 ст. 33 КУпАП, та вважає за необхідне накласти адміністративне стягнення у межах санкції ч.1 статті 130 КУпАП, яке за своїм видом і розміром буде справедливим, відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» з особи, що притягається до адміністративної відповідальності слід стягнути на користь держави судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Керуючись ст. ст. 283, 284 КУпАП, суд –

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про відкладення розгляду справи - відмовити.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення за його вчинення у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя: М.В. Маркосян