Вирок від 29 липня 2026 р. у справі №627/637/24 — Краснокутський районний суд Харківської області

Справа № 627/637/24

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026с-ще Краснокутськ

Краснокутський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченої ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченої – адвоката ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську кримінальне провадження № 12024226010000101 від 10.05.2024 року за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Першотравневе Богодухівського району Харківської області, українки, громадянки України, із середньо-спеціальною освітою, не працюючого, заміжньої, маючої на утриманні неповнолітніх дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України –

В С Т А Н О В И В:

09.05.2024 о 18:00 ОСОБА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 , прийшли до магазину ТМ «Посад», який знаходиться по вул. Центральна, 126 в с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, в якому перебували реалізатори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а на порозі магазину знаходилася ОСОБА_10 .

Знаходячись у приміщенні магазину ТМ «Посад», що розташований за адресою: вул. Центральна, 126 в с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, ОСОБА_4 , в ході сварки, що сталася на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , маючи протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень потерпілій, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, умисно, ухопила обома руками пересувну тумбу, яку почала штовхати в напрямку ОСОБА_8 , внаслідок чого притиснула її до холодильника з напоями, після чого ОСОБА_8 натиснула тривожну кнопку, а ОСОБА_4 кулаком правої руки нанесла один удар по обличчю ОСОБА_8 в область лівого ока, в результаті чого спричинила останній тілесні ушкодження у вигляді синця в області повік лівого ока, та обома руками, хватаючи її зверху за обидві руки, спричинила останній садно по тильній поверхні області лівої кисті. Дані події супроводжувалися лайкою, як з боку ОСОБА_4 , так і нецензурною лайкою з боку ОСОБА_8 , а свідки події не намагалися зупинити конфлікт.

В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 потерпілій ОСОБА_8 відповідно до висновку судової медичної експертизи № 12-14/31-КК/24 від 10.05.2024 спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця в області повік лівого ока та садна по тильній поверхні області лівої кисті, що кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження відповідно (П.2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених МОЗ України від 17.01.1995 № 6).

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні за ч. 1 ст. 296 КК України не визнала, пояснила, що 08.05.2024 її донька ОСОБА_7 , яка працювала консультантом у магазині ТМ «Посад», повернулася з роботи додому після зміни, все було нормально. 09.05.2024 у доньки був вихідний день і вони знаходилися вдома, та об 11:00 доньці зателефонувала її напарниця ОСОБА_8 і звинуватила в тому, що з каси зникли грошові кошти в розмірі 400 грн., проте донька заперечувала цей факт, запевняючи, що ніякі гроші вона не брала. Цю розмову чула і обвинувачена ОСОБА_4 , після чого обидві вирішили поїхати до магазину і з`ясувати обставини зникнення коштів. Так, 09.05.2024 близько о 18:00 ОСОБА_4 разом з донькою приїхали до магазину ТМ «Посад». Того дня у магазині працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 до яких ОСОБА_4 звернулася з вимогою щоб ті шукали грошові кошти у зникненні яких ОСОБА_8 звинувачувала доньку обвинуваченої. При цьому ОСОБА_4 була в збудженому психо-емоційному стані та зауважила на адресу ОСОБА_8 , що незрозумілим є той факт, що, ОСОБА_8 , заступивши на зміну 09.05.2024 о 07:00, а ОСОБА_9 о 08:00, виявили недостачу грошових коштів лише об 11:00. Після чого ОСОБА_8 висловилася на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою та плюнула їй в обличчя, на що обвинувачена обізвала її «коровою». ОСОБА_4 зазначила, що скоріш за все не могла притиснути ОСОБА_8 тумбою, оскільки тумба була зафіксована. Зазначила, що потерпіла почала перша кидати в неї туалетним папером та пластиковим відеречком, після чого і обвинувачена кидала в потерпілу товаром, а після того як потерпіла схопила її за куртку, обвинувачена нанесла їй рукою удар в область обличчя. Після цього обвинувачена з донькою покинули магазин. Конфлікт тривав 1-2 хвилини, під час якого в магазині були присутні обвинувачена ОСОБА_4 , її донька ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_8 , з покупців нікого не було. Обвинувачена зазначила, що про вчинене щиро шкодує, те, що сталося було продиктовано несправедливим обвинуваченням з боку ОСОБА_8 на адресу доньки обвинуваченої. Відтак, ОСОБА_4 піддалася емоціямта на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин з ОСОБА_8 нанесла останній тілесні ушкодження в ліве око та ліву руку. Вину свою у вчиненні нею кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України визнала, щиро розкаялася. Крім того, обвинувачена вибачилася в суді перед потерпілою і та її вибачила, вони примирилися.

До висновків щодо не доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України суд дійшов, провівши судовий розгляд в межах пред`явленого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, виходячи з наступного.

Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 125 КК України за наведених судом обставин, яка підтверджується сукупністю зібраних доказів.

Під час дослідження обставин справи та перевірки їх доказами судом за клопотанням сторони обвинувачення та сторони захисту були допитані:

- потерпіла ОСОБА_8 , яка під час первісного та додаткового допитів в суді пояснила, що працює продавцем у магазині ТМ «Посад» з 2023 року, там же у 2024 декілька місяців працювала і донька обвинуваченої – ОСОБА_11 . 09.05.2024 в першій половині дня ОСОБА_8 телефонувала доньці обвинуваченої та повідомила, що з каси магазина зникли грошові кошти у сумі 400 грн. ОСОБА_8 наполягала на тому щоб ОСОБА_12 повернула ці гроші у касу, проте остання відповіла, що їх не брала та повертати наміру не має. Оскільки ОСОБА_12 вела з нею телефонну розмову на гучному зв`язку, то у розмову вмішалася її мати, обвинувачена по справі ОСОБА_4 , та сказала, що її донька нічого не брала і повертати гроші не буде, після чого поклала слухавку. Того ж дня пізніше, близько о 17:30, у магазин ТМ «Посад» прийшла ОСОБА_11 з матір`ю ОСОБА_4 , отання почала пред`являти претензії до ОСОБА_8 з приводу незаконного звинувачення її доньки у привласненні з каси магазину грошових коштів у сумі 400 грн. При цьому обвинувачена висловлювалася на її адресу нецензурною лайкою та погрожувала викликати поліцію, на що потерпіла відповіла згодою, оскільки боятися їй нічого. Потерпіла зазначила, що також висловлювалася в сторону обвинуваченої нецензурною лайкою. Під час конфлікту ОСОБА_8 знаходилася за прилавком, її від ОСОБА_4 відділяла пересувна тумбу, якою остання притисла ОСОБА_8 до холодильника з напоями і почала наносити удари по обличчю останньої. ОСОБА_8 плюнула потерпілій в обличчя, після чого нагнулася і натиснула тривожну кнопку, та коли розгиналася, ОСОБА_4 правою рукою нанесла їй удар в область лівого ока, після чого ОСОБА_8 відштовхнула її. На тумбі знаходилися викладені для продажу товари: шоколадні яйця та туалетний папір, якими і обвинувачена, і потерпіла кидалися одна в одну. В ході конфлікту ОСОБА_8 сказала своїй напарниці ОСОБА_9 , яка знаходилася у приміщенні магазина, щоб та знімала все що відбувається між нею та ОСОБА_4 на мобільний телефон, що вподальшому і зробила ОСОБА_9 . Зйомка почалася з того моменту коли обвинувачена притискала її пересувною тумбою до холодильника з напоями, тобто приблизно через декілька хвилин після початку конфлікту. Коли на робочий телефон магазину надійшов телефонний дзвінок з поліції, то ОСОБА_4 з донькою покинули його. Конфлікт тривав недовго, точний час не пам`ятає, при цьому словесні образи висловлювали і обвинувачена і потерпіла в бік одна одної, хто з них першою почав не пам`ятає. Зазначила, що раніше обвинувачену не знала, проте через недостачу у касі у них між собою виникли неприязні відносини. Під час конфлікту в магазині були присутні: ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_8 та ОСОБА_13 , яка вийшла з магазину коли ОСОБА_4 почала кричати на потерпілу. ОСОБА_8 зазначила, що після конфлікту викладка товару майже не була пошкоджена, їй знадобилася хвилина щоб привести її до ладу. Товар, яким вони кидалися пошкоджено не було. Потерпіла зазначила, що внаслідок конфлікту злякалася та засмутилася і не могла деякий час працювати, прийняла заспокійливе та промивала око, яке почервоніло та боліло. Проте, вважає, що її напарниця ОСОБА_9 , яка не брала участі в конфлікті, могла продовжувати працювати і потреби зачиняти магазин не було, відтак, магазин міг продовжувати працювати. Проте, працівники поліції по приїзду на виклик наказали закрити магазин, що і було зроблено близько 19:00. Магазин був закритий до 20:00 (граничний час роботи магазину по графіку). Потерпіла зазначила, що цивільний позов не заявляла, претензій морального та матеріального характеру до обвинуваченої не має, обвинувачену вибачила, вважає за доцільне змінити кваліфікацію дій ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вважає, що між ними виник конфлікт на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, хуліганський мотив в діях ОСОБА_4 відсутній, остання мала намір нанести потерпілій тілесні ушкодження. Потерпіла зазначила, що не проти закрити провадження за ч. 1 ст. 125 КК України за примиренням сторін.

- Свідок ОСОБА_11 , пояснила суду, що станом на травень 2024 працювала продавцем у магазині ТМ «Посад». Зазначила, що у магазині на постійній основі були недостачі: то товару, то коштів. Напередодні 09.05.2024 свідок відпрацювала свій робочий день у зміні із ОСОБА_8 та коли вони разом перерахували касу виявили, що недостає 15 чи 20 грн., після чого вони зачинили магазин та пішли додому. Наступного дня на мобільний телефон ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що вона заступила на зміну разом з ОСОБА_9 , та перерахувавши касу, виявили недостачу у розмірі 400 грн. ОСОБА_8 запитала у ОСОБА_12 чи не брала вона ці кошти на свої потреби. Свідок запевнила, що кошти не брала та нагадала останній, що напередодні вони разом перерахували касу та такої розбіжності не виявили. На що ОСОБА_8 сказала, що якщо ОСОБА_12 не поверне у касу гроші, то суму розіб`ють на всіх продавчинь, і вони змушені будуть платити. Свідок зателефонувала адміністратору (куратору) з приводу зникнення грошових коштів, проте та нічим не допомогла, порекомендувавши шукали кошти. Про те, що ОСОБА_8 телефонувала і наполягала на поверненні до каси коштів свідок ОСОБА_7 розповіла матері, обвинуваченій ОСОБА_4 , та з метою з`ясувати обставини зникнення грошових коштів з каси магазину, 09.05.2024 вони разом поїхали в ТМ «Посад». Приїхавши у магазин, обвинувачена ОСОБА_4 зауважила ОСОБА_8 , що якщо адміністратор ніяк не реагує на те, що у них в магазині постійно виникають недостачі, то треба викликати поліцію. На що ОСОБА_8 сказала, що не треба поліції та почала кидати на ОСОБА_4 туалетним папером та пластиковими (шоколадними) яйцями, які знаходилися перед нею на вітрині. Обвинувачена, яка стояла від потерпілої на відстані 30-40 см, через пересувну тумбу, почала перехоплювати руки ОСОБА_8 щоб та не кидала в неї товаром, після чого ОСОБА_8 плюнула на обвинувачену, на що остання назвала потерпілу «коровою», а ОСОБА_8 почала висловлюватися на її адресу нецензурною лайкою. Обвинувачена ОСОБА_4 не висловлювалася нецензурною лайкою в бік потерпілої. В цей час ОСОБА_9 перебувала за шкафом в 2-х метрах від місця події та, на думку свідка, не могла повністю бачити все, що відбувалося у торговому залі біля прилавка. Відеозапис того, що відбувалося проводила ОСОБА_9 . Першою товарами в обвинувачену почала кидати ОСОБА_8 . У приміщенні магазину в цей час крім ОСОБА_12 , її матері, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , нікого не було. Коли свідок з матір`ю почали покидати магазин, ОСОБА_8 продовжувала кидати в них товари з вітрини. В цей час до магазину почала заходити подруга ОСОБА_8 - ОСОБА_14 з маленькою дитиною, побачивши її, ОСОБА_8 сказала щоб та нікуди не йшла та щоб вона була свідком. Свідок зауважила, що коли вони їхали до магазину з мамою, то мали на меті з`ясувати куди пропали гроші з каси. Наміру порушувати громадський порядок у них не було. Такої бурхливої реакції з боку ОСОБА_8 ні вона, ні мати не очікували.

-Свідок ОСОБА_9 , яка під час первісного та додаткового допитів пояснила суду, що у травні 2024 року працювала продавцем у магазині ТМ «Посад». Із потерпілою ОСОБА_8 вона пропрацювала близько року, а з донькою обвинуваченої – ОСОБА_7 близько 2-3 місяців. Вранці 09.05.2024 свідок ОСОБА_9 заступила у зміну разом і ОСОБА_8 та, зробивши перерахунок грошових коштів, які залишалися з попередньої зміни (в яку працювали ОСОБА_8 та ОСОБА_7 ), виявили недостачу у сумі 400 грн. Після чого ОСОБА_8 зателефонувала ОСОБА_15 та запитала де гроші, оскільки та остання зачиняла сейф з коштами. Віка відповіла, що кошти не брала. Пізніше цього дня до магазину ТМ «Посад» приїхала ОСОБА_11 з її матір`ю, обвинуваченою по справі, ОСОБА_4 . В цей час свідок перебувала у приміщенні магазину за шкафом, та мала змогу бачити обвинувачену і її доньку. Обвинувачена почала кричати на ОСОБА_8 та між ними зав`язався конфлікт з приводу того, що ОСОБА_8 звинуватила доньку ОСОБА_4 у привласненні із каси магазину грошових коштів у сумі 400 грн., а обвинувачена прийшла з`ясувати обставини зникнення грошових коштів та захистити свою доньку від несправедливих на її думку обвинувачень. ОСОБА_4 висловлювалася в бік потерпілої нецензурною лайкою та притисла останню пересувною тумбою до холодильника з напоями, після чого ОСОБА_8 натиснула на тривожну кнопку для виклику поліції. На пересувній тумбі знаходилися викладені для продажу товари, серед яких був туалетний папір та шоколадні яйця, якими обвинувачена ОСОБА_4 почала кидати на потерпілу ОСОБА_8 . Хто перший почав кидатися товарами – обвинувачена чи потерпіла, свідок не пам`ятає. Свідок не пам`ятає чи правою чи лівою рукою кидала обвинувачена товари в бік потерпілої. Зазначила, що внаслідок конфлікту у потерпілої боліло ліве око та малися подряпини на лівій руці. Чи висловлювалася потерпіла на адресу обвинуваченої нецензурною лайкою та чи плювали вони одна в одну, свідок не пам`ятає. Чи були у магазині сторонні особи під час конфлікту свідок не пам`ятає. Зазначила, що на прохання потерпілої ОСОБА_8 свідок проводила відео зйомку всієї події на мобільний телефон, проте не з самого його початку, а через пару хвилини. Зйомка тривала декілька секунд, було зафіксовано лише кінцеву частину конфлікту. Свідок не вмішувалася у конфлікт і нікому не робила зауваження, до неї ніхто претензій не мав. Вважає, що обвинувачена напевно мала намір нанести потерпілій тілесні ушкодження. Як довго тривав конфлікт свідок точно не може зазначити. Коли на виклик приїхали працівники поліції, то обвинуваченої та доньки в магазині вже не було. Поліцейські наказали закрити магазин щоб покупці не заважали їм опитати ОСОБА_9 , ОСОБА_13 та потерпілу і скласти відповідні документи. Чому поліцейські не провели цю процедуру у своєму службовому автомобілі, свідок не знає. Зазначила, що товари, які впали на підлогу внаслідок конфлікту свідок підняла і поставила на свої місця, це зайняло у неї пару хвилин. Вважає, що магазин міг працювати і надалі, режим його роботи не було порушено. Потерпіла після сварки із ОСОБА_4 знаходилася у знервованому стані та деякий час не могла виконувати свої функціональні обов`язки, проте свідок ОСОБА_9 , не дивлячись на те, що злякалася, хоча і не брала участі в конфлікті, могла продовжувати відпускати покупців.

-Свідок ОСОБА_10 , яка пояснила суду, що 09.05.2024 у після обідній час, вона із ОСОБА_8 сиділа разом на порозі магазину ТМ «Посад», вони пили кофе, коли до магазину під`їхав автомобіль, після чого ОСОБА_8 зайшла у магазин. З автомобіля вийшли обвинувачена ОСОБА_4 з донькою ОСОБА_12 , та обидві зайшли до магазину «Посад», а свідок ОСОБА_14 залишилася на порозі. Двері до магазину були відкриті і ОСОБА_14 почула крики з середини. ОСОБА_8 наказувала свідку та ОСОБА_9 щоб все, що відбувається в магазині вони знімали на мобільні телефони. Проте, у ОСОБА_14 телефону з собою не було. ОСОБА_14 злякалася і не заходила у магазин, залишаючись на порозі, проте, коли інколи заглядала в магазин, та могла бачити, що потерпіла ОСОБА_8 знаходилася за прилавком, а обвинувачена ОСОБА_4 знаходилася приблизно на метровій відстані від неї, їх розділяла пересувна тумба. ОСОБА_9 перебувала за шафою. ОСОБА_4 кидала на потерпілу туалетний папір, а та в свою чергу лаялася на адресу ОСОБА_4 нецензурною лайкою, проте обвинувачена не лаялася в сторону потерпілої нецензурною лайкою, при цьому назвала потерпілу «коровою». Свідок бачила, що ОСОБА_8 хватала ОСОБА_4 за куртку. Чи хватала обвинувачена ОСОБА_8 свідок не бачила. Також не бачила чи застосовувала ОСОБА_4 фізичне насилля до ОСОБА_8 , оскільки свідок весь час знаходилася на порозі, та лише зрідка заглядала до середини магазину, побоюючись бути втягнутою у конфлікт. Свідок чула з магазину звуки плювання, проте хто їх видавав не бачила. Конфлікт між обвинуваченою та потерпілою, на думку свідка, тривав близько 5-7 хвилин. Після сварки обвинувачена з донькою покинули магазин, сіли в автомобіль та поїхали. Коли після від`їзду обвинуваченої ОСОБА_14 зайшла до магазину, то побачила, що на підлозі валялися туалетний папір та 2-3 шт. шоколадних яєць. На прохання потерпілої ОСОБА_14 викликала поліцію (дзвінок вона зробила з робочого телефону магазину). Після їх приїзду ОСОБА_8 попрохала ОСОБА_14 щоб та підтвердила, що перебувала у магазині впродовж всього конфлікту та бачила бійку, що ОСОБА_14 і зробила. Проте, наразі ОСОБА_14 запевняє, що покази, які вона давала на етапі досудового розслідування не відповідають дійсності, оскільки вона не перебувала у приміщенні магазина під час конфлікту, а стояла на порозі магазину, та лише зрідка зазирала до нього. ОСОБА_8 розповідала їй про те, що була недостача грошових коштів у касі магазину та звинувачувала в цьому ОСОБА_16 . Проте ОСОБА_14 зауважила, що раніше теж працювала в магазині ТМ «Посад» разом із ОСОБА_8 і тоді також мали місце недостачі грошів та товару.

-Свідок ОСОБА_17 , яка пояснила суду, що більше ніж пів року працювала в магазині ТМ «Посад» разом із ОСОБА_8 , проте свідку довелося звільнитися через те, що у магазині постійно були недостачі через те, що ОСОБА_8 вживала продукти, які продавалися у магазині та не сплачували за них, а на скарги свідка адміністратор не реагувала, оскільки була на боці ОСОБА_8 . Свідок пояснила, що після конфлікту, який виник між ОСОБА_8 та ОСОБА_4 , остання зателефонувала їй з проханням надати покази до поліцію щодо характеристики особи потерпілої ОСОБА_8 . Раніше свідок не була знайома ні з ОСОБА_4 , ні з її донькою. Потерпілу не може охарактеризувати позитивно, оскільки вважає її підступною особою.

-Зі змісту відеозапису доданому до матеріалів справи, тривалістю у 28 секунд вбачається, що запис фокусується на особі потерпілої ОСОБА_8 , яка знаходиться за прилавком. Більше в кадрі нікого не видно. Проте, на відео на задньому плані чутно жіночий голос, який викрикує «корова» та чутно слова потерпілої, яка декілька разів висловлюється добірною лайкою на чиюсь адресу. Видно як в сторону потерпілої летить рулон туалетного паперу, а потерпіла в свою чергу теж щось кидає у торговий зал, в кого саме не видно. Після чого потерпіла ОСОБА_8 нагигається та натискає на кнопку, яка вмонтована у верхню кришку прилавка. Крім того, з відео вбачається як рука невстановленої особи дотягується до потерпілої ОСОБА_8 та торкається лівої руки останньої, при цьому тримає туалетний папір і наносить їй удар в область обличчя, на що потерпіла у свою чергу теж перехиляється через тумбу і теж відповідає ударами.

В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, згідно з обвинувальним актом стороною обвинувачення суду надані наступні письмові докази та інші матеріали кримінального провадження, які були досліджені судом, а саме:

- витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12024226010000101 від 10.05.2024 року, складений 29.05.2024, відповідно до якого 09.05.2024 приблизно о 18-00 ОСОБА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 прийшли до магазину ТМ «Посад», який знаходиться по вул. Центральна, 126, с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, де перебували реалізатори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також покупець ОСОБА_14 . Перебуваючи у приміщенні магазину, ОСОБА_4 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки, діючи умисно, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок і нормальну роботу магазину, бажаючи цього, проявляючи особливу зухвалість, безпідставно вчинила сварку з продавцем магазину ОСОБА_8 , висловлюючись нецензурною лайкою на її адресою під час вказаного конфлікту. Після цього ОСОБА_4 ухопила двома руками пересувну тумбу, яку почала штовхати в напрямку ОСОБА_8 , внаслідок чого притиснула її до холодильника з напоями, потім ОСОБА_8 натиснула тривожну кнопку, а ОСОБА_4 кулаком правої руки нанесла один удар по обличчю ОСОБА_8 в область лівого ока, в результаті чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді синця в області повік лівого ока, та обома руками хватала її зверху за обидві руки, в результаті чого спричинила садно по тильній поверхні області лівої кисті, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/31-КК/24 від 10 травня 2024 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, (відповідно до 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказами МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6). Після цього ОСОБА_4 , протиставляючи себе іншим громадянам та суспільству, ведучи себе нахабно та грубо, діючи з особливою зухвалістю, бажаючи самоствердитись за рахунок неповаги до оточуючих, та прагнучи показати свою неповагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, продовжуючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства та правил поведінки у ньому, незважаючи на присутність покупця в магазині, продовжила висловлюватися на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, принижуючи їх честь та гідність, тим самим провокуючи подальший конфлікт в ході якого кидала товари, а саме: туалетний папір та шоколадні яйця по ОСОБА_8 , внаслідок чого була порушена обстановка у приміщенні магазину ТМ «Посад», при цьому ОСОБА_4 на зауваження присутніх не реагувала, а її хуліганські дії мали місце тривалий час, вперто не припинялися протягом 10-15 хвилин, внаслідок чого була порушена діяльність магазину ТМ «Посад» в період часу з 18:00 до 20:00, який вподальшому зачинився. Правова кваліфікація кримінального правопорушення надана за ч. 1 ст. 296 КК України (а.к.п. 3);

- витяг з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12024226010000101 від 10.05.2024 року, складений 10.05.2024, відповідно до якого 09.05.2024 до СПД №1 Богодухівського РВП ГУНП в Харківській області надійшла заява від ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 про те, що 09.05.2024 близько 18:00, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2 , їй були спричинені тілесні ушкодження. Правова кваліфікація кримінального правопорушення надана за ч. 1 ст. 125 КК України (а.к.п. 4);

- протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 09.05.2024 року від ОСОБА_8 , щодо прийняття мір до ОСОБА_18 , жительки с. Каплунівки Богодухівського району Харківської області, яка 09.05.2024 спричинила їй тілесні ушкодження (а.к.п. 5-6);

- постанова про перекваліфікацію від 29.05.2024, якою перекваліфіковано дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України на ч. 1 ст. 296 КК України у зв`язку з тим, що мало місце грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалася особливою зухвалістю (а.к.п. 7);

- протокол огляду місця події від 10.05.2024 та фотоілюстративний матеріал до нього, відповідно до якого проведено огляд магазину ТМ « ІНФОРМАЦІЯ_6 » за адресою: АДРЕСА_2 (а.к.п. 8-13);

- висновок експерта № 12-14/31-КК/24 від 10.05.2024 року, відповідно до якого спричинені тілесні ушкодження у вигляді синця на верхній та нижній в області повік лівого ока та садно по тильній поверхні області лівої кисті, по ступеню тяжкості кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (а.к.п.14,15-16);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 із ОСОБА_8 та фотоілюстративний матеріал до нього, щодо механізму спричинених їй тілесних ушкоджень ОСОБА_4 (а.к.п.17-21);

- висновок експерта № 12-14/33-КК/24 від 20.05.2024 року, відповідно до якого покази потерпілої ОСОБА_8 надані нею в ході проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 щодо механізму спричинених їй тілесних ушкоджень (синець на верхній та нижній в області повік лівого ока та садно по тильній поверхні області лівої кисті) відповідають судово-медичним даним по механізму їх виникнення, а саме: ці ушкодження утворилися від ударної та ударно-ковзаючої дії тупих твердих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могла бути і рука людини, на що вона і вказала «… ОСОБА_4 правою рукою стиснутою в кулак нанесла один удар по обличчю в область лівого ока…, ухопила її руками за обидві руки та пошкрябала ліву руку по тильній поверхні кисті…» (а.к.п.22,23-24);

- протокол проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 із ОСОБА_9 та фотоілюстративний матеріал до нього, щодо механізму спричинених ОСОБА_4 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 (а.к.п.25-29);

- висновок експерта № 12-14/34-КК/24 від 20.05.2024 року, відповідно до якого покази свідка ОСОБА_9 надані нею в ході проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 щодо механізму спричинених ОСОБА_8 тілесних ушкоджень (синець на верхній та нижній в області повік лівого ока та садно по тильній поверхні області лівої кисті) відповідають судово-медичним даним по механізму їх виникнення, а саме: ці ушкодження утворилися від ударної та ударно-ковзаючої дії тупих твердих предметів, з обмеженою травмуючою поверхнею, індивідуальні особливості яких не знайшли свого відображення в характері ушкоджень, але такими предметами могли бути і руки людини, на що і вказала ОСОБА_9 «… ОСОБА_4 правою рукою стиснутою в кулак нанесла один удар по обличчю в область лівого ока… Потім ОСОБА_8 виставила обидві руки вперед для свого захисту, а ОСОБА_4 ухопила її за руки зверху…» (а.к.п.30,31-32);

- довідка директора ТОВ «РОДОНІТ-Р» від 14.05.2024, в якій зазначено, що протиправними діями особи, що мали місце 09.05.2024 за адресою: вул. Центральна, 126, с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, робота магазину ТМ «Посад» фактично була припинена в період часу з 18:00 до 20:00 (а.к.п.34);

- заява потерпілої ОСОБА_8 від 28.05.2024 якою остання просить долучити до матеріалів кримінального провадження відеозапис з подіями, які мали місце 09.05.2024 у магазині ТМ «Посад», який розташований за адресою: вул. Центральна, 126, с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, який міститься у її мобільному телефоні, який вона добровільно надає (а.к.п.35);

- протокол про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису від 28.05.2024 та фото таблиця до нього, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_8 самостійно здійснила копіювання з належного їй мобільного телефону марки Hios моделі Tecno spark 10, IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 відеозапису, який містить відомості, щодо подій, які трапилися 09.05.2024 року в магазині ТМ «Посад», який розташовується за адресою: вул. Центральна, 126, с. Мурафа Богодухівського району Харківської області. ОСОБА_8 , використовуючи ноутбук DELL здійснила копіювання відеозапису, яке було відзнято на її мобільний телефон марки Hios моделі Tecno spark 10, IMEI 1: НОМЕР_1 та IMEI 2: НОМЕР_2 на СД диск «Alerus», поміщено до паперового конверту, опечатано, підписано (а.к.п.38-40);

- постанова про визнання і прилучення до кримінального провадження речових доказів від 28.05.2024 та паперовий конверт з СД диском, відповідно до якого паперовий конверт в якому міститься СД диск «Alerus» з відеозаписом, який був вилучений у ОСОБА_8 , визнано речовим доказом (а.к.п.41,42).

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України за наступних обставин.

09.05.2024 приблизно о 18-00 ОСОБА_4 разом зі своєю донькою ОСОБА_7 прийшли до магазину ТМ «Посад», який знаходиться по вул. Центральна, 126, с. Мурафа Богодухівського району Харківської області, де перебували реалізатори ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , а також покупець ОСОБА_14 . Перебуваючи у приміщенні магазину, ОСОБА_4 , маючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, виявляючи своє зневажливе ставлення до існуючих в суспільстві загальноприйнятих правил поведінки, діючи умисно, усвідомлюючи, що своїми діями грубо порушує громадський порядок і нормальну роботу магазину, бажаючи цього, проявляючи особливу зухвалість, безпідставно вчинила сварку з продавцем магазину ОСОБА_8 , висловлюючись нецензурною лайкою на її адресою під час вказаного конфлікту. Після цього ОСОБА_4 ухопила двома руками пересувну тумбу, яку почала штовхати в напрямку ОСОБА_8 , внаслідок чого притиснула її до холодильника з напоями, потім ОСОБА_8 натиснула тривожну кнопку, а ОСОБА_4 кулаком правої руки нанесла один удар по обличчю ОСОБА_8 в область лівого ока, в результаті чого спричинила тілесні ушкодження у вигляді синця в області повік лівого ока, та обома руками хватала її зверху за обидві руки, в результаті чого спричинила садно по тильній поверхні області лівої кисті, які згідно з висновком судово-медичної експертизи №12-14/31-КК/24 від 10 травня 2024 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, (відповідно до 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказами МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6). Після цього ОСОБА_4 , протиставляючи себе іншим громадянам та суспільству, ведучи себе нахабно та грубо, діючи з особливою зухвалістю, бажаючи самоствердитись за рахунок неповаги до оточуючих та прагнучи показати свою неповагу до існуючих правил поведінки в суспільстві, продовжуючи умисел на грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства та правил поведінки у ньому, незважаючи на присутність покупця в магазині, продовжила висловлюватися на адресу ОСОБА_8 нецензурною лайкою, принижуючи їх честь та гідність, тим самим провокуючи подальший конфлікт в ході якого кидала товари, а саме: туалетний папір та шоколадні яйця по ОСОБА_8 , внаслідок чого була порушена обстановка у приміщенні магазину ТМ «Посад», при цьому ОСОБА_4 на зауваження присутніх не реагувала, а її хуліганські дії мали місце тривалий час, вперто не припинялися протягом 10-15 хвилин, внаслідок чого була порушена діяльність магазину ТМ «Посад» в період часу з 18:00 до 20:00, який вподальшому зачинився.

Таким чином, органом досудового розслідування дії обвинуваченої ОСОБА_4 кваліфіковано за ч. 1 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 750/11509/18 зазначив, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Відповідно до ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні, серед іншого, підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно з ч. 1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

За приписами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Суд не може погодитися із кваліфікацією дій ОСОБА_4 стороною обвинувачення за ч. 1 ст. 296 КК України з огляду на наступне.

Безпосереднім об`єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК України є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших поза юридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.

Підтримання громадського порядку є одним із важливих чинників захисту честі, гідності, здоров`я, безпеки громадян, їх спокійного відпочинку та безперешкодної праці, втілення інших природних, соціальних і культурних прав членів людської спільноти.

Кримінально каране хуліганство з об`єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.

За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров`я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об`єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб`єктивної сторони злочину.

Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК України визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.

Обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №288/1158/16-к хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об`єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.

З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.

Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК України обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що за відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.

Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.

Відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на підставі безпосередньо сприйнятих судом доказів, обвинувачена ОСОБА_4 завдала тілесних ушкоджень потерпілій на ґрунті особистих неприязних відносин, що пов`язані з несправедливим, на думку ОСОБА_4 , обвинуваченням її доньки з боку потерпілої ОСОБА_8 у привласненні грошових коштів.

Так, за показаннями обвинуваченої ОСОБА_4 , конфлікт, який відбувся 09.05.2024 у магазині ТМ «Посад» не був безпричинним. До подій, вчинення яких їй інкримінується, ОСОБА_8 зателефонувала її доньці ОСОБА_7 та звинуватила ту у привласненні грошових коштів, проте остання цього не робила про що і повідомила ОСОБА_8 , однак вона наполягала на тому щоб донька повернула кошти. Це обурило обвинувачену і та вирішила з`ясувати обставини зникнення грошових коштів із каси магазину, безпосередньо прибувши до магазину, в якому працювала її донька та потерпіла. Запевняла, що не мала наміру порушувати громадський порядок, проте, емоційна і брутальна поведінка потерпілої та напружений психо-емоційний стан обвинуваченої призвів до того, що в ході конфлікту остання не втрималася та нанесла потерпілій тілесні ушкодження. При цьому ніхто із присутніх у магазині їй зауважень не робив, мотивом явної неповаги до суспільства ОСОБА_4 не керувалася, конфлікт тривав не більше двох хвилин. Обвинувачена висловлювалася на її адресу образливо, в той час як потерпіла висловлювалася на її адресу добірною лайкою. Зазначила, що під час конфлікту у приміщенні магазину крім неї, її доньки, ОСОБА_8 та її напарниці ОСОБА_9 нікого не було. Діяльність магазину ТМ «Посад» порушена не була.

Зазначені обвинуваченою обставини щодо наявності особистого конфлікту, який виник на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, підтверджуються, зокрема: показаннями потерпілої, яка зазначила у судовому засіданні, що у них з ОСОБА_4 мали місце неприязні відносини з приводу того, що з каси магазина зникли грошові кошти в розмірі 400 грн., на поверненні донькою обвинуваченої яких наполягала ОСОБА_8 . Також ОСОБА_8 підтвердила, що товар пошкоджений не був, робота магазину порушена не була, оскільки, викладка товару була поновлена впродовж хвилини, про що також стверджували і свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_14 . Крім того, як зазначила і потерпіла ОСОБА_8 і свідок ОСОБА_9 , остання могла продовжувати виконувати свої обов`язки продавця та обслуговувати покупців магазину ТМ «Посад», оскільки участі у конфлікті не брала. Відтак, чому працівники поліції наказали зачинити магазин саме на дві робочі години залишається не зрозумілим, якщо навіть огляд місця події був проведений лише наступного дня після розглядуваної події (10.05.2024 з 15:20 до 16:00).

Крім того, за клопотанням сторони захисту до суду неодноразово в якості свідка викликалася директор ТОВ «РОДОНІТ-Р» ОСОБА_19 з метою з`ясування того яка саме була перешкода для продовження роботи магазину та чому роботу магазину було припинено саме на дві години, проте остання до суду не з`явилася, відповідних пояснень не надала.

Відтак, з мотивів наведених вище суд критично ставиться до наявної в матеріалах справи довідки директора ТОВ «РОДОНІТ-Р», в якій остання стверджує про те, що протиправними діями робота магазину ТМ «Посад» фактично була припинена в період часу з 18:00 по 20:00 та вважає наданий доказ неналежним.

У кримінальному провадженні, що розглядається обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку та об`єктивні ознаки насильницької поведінки обвинуваченої ОСОБА_4 до потерпілої ОСОБА_8 свідчать про те, що вона була зумовлена особистою неприязню до останньої, яка виникла з причин безпідставного, на думку ОСОБА_4 , звинувачення ОСОБА_8 її доньки у привласненні коштів. Прагнення протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки у обвинуваченої не було, вона лише захищала інтереси своєї доньки. Агресія обвинуваченої явно була спрямована виключно проти потерпілої, яка вчиняла неправомірні дії відносно її дитини, обвинувачуючи її в тому, що та не вчиняла. Жодні докази, досліджені судом, не вказують, що обвинувачена спрямовувала свою агресію на інших осіб. І хоча конфлікт і відбувався у магазині, у громадському місці, однак безпосереднім об`єктом було саме здоров`я потерпілої, а не громадська безпека. Конфлікт мав місце не тривалий час, зауважень обвинуваченій ОСОБА_4 від присутніх в магазині не надходило. Достатніх доказів того, що внаслідок цього конфлікту припинилася робота магазину, що у конфлікт були втягнути випадкові перехожі, в ході конфлікту було знищено чи пошкоджено чиєсь майно тощо судом не встановлено.

Таким чином, встановлені судом фактичні обставини свідчать, що мотивом конфлікту між обвинуваченою та потерпілою стали особисті неприязні відносини між ними, що призвело до заподіяння тілесних ушкоджень потерпілій.

Так, стороною обвинувачення не надано достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою доказів на підтвердження наявності в діянні обвинуваченої складу кримінально караного хуліганства за ознакою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю.

Зазначене дає підстави для висновку суду про відсутність в діях обвинуваченої ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України і вважає, що дії обвинуваченої ОСОБА_4 були зумовлені наміром завдати шкоди здоров`ю потерпілій і безпосередньо спрямовані на досягнення цього результату, а тому містять об`єктивні та суб`єктивні ознаки злочину проти особи і повинні бути кваліфіковані за наслідками, які настали в результаті їх протиправних дій, а саме як умисне заподіяння легкого тілесного ушкодження, тобто за ч. 1 ст. 125 КК України.

Винуватість ОСОБА_4 у нанесенні умисного легкого тілесного ушкодження, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, за обставин, викладених у вироку доведена та підтверджуються наявними доказами, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_8 , з яких вбачається, що дії ОСОБА_4 були спрямовані на завдання шкоди її здоров`ю. Показання потерпілої ОСОБА_8 в частині нанесення їй тілесних ушкоджень підтверджується протоколом з фото таблицями проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 року, з якого вбачається як саме їй наносилися тілесні ушкодження обвинуваченою.

Про намір ОСОБА_4 завдати шкоди здоров`ю потерпілої ОСОБА_8 вказала і свідок ОСОБА_9 . Показання ОСОБА_9 в частині нанесення ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_8 підтверджується протоколом з фото таблицями проведення слідчого експерименту від 14.05.2024 року, з якого вбачається як саме ОСОБА_4 наносилися тілесні ушкодження потерпілій.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, потерпіла ОСОБА_8 , як під час досудового розслідування, зокрема при поданні заяви про кримінальне правопорушення від 09.05.2024, при проведенні слідчого експерименту від 14.05.2024, так і в суді послідовно розповідала про обставини вчиненого щодо неї кримінального правопорушення та пояснювала, що дійсно тілесні ушкодження їй заподіяні внаслідок дій обвинуваченої ОСОБА_4 , при цьому чітко вказувала обставини, механізм та локалізацію нанесення ушкоджень, будь-яких суперечностей судом не встановлено.

Вищевказані докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.

При вирішенні питання щодо можливості перекваліфікації кримінального правопорушення публічного обвинувачення на кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28кс19), згідно яких, звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.

Якщо потерпілий не подавав заяву про злочин, але до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження за злочином публічного обвинувачення беззастережно висловився про необхідність застосування щодо винного кримінально-правових заходів примусу, відповідне волевиявлення, зафіксоване у процесуальних документах, є достатньою підставою для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення після зміни кваліфікації злочину.

У разі перекваліфікації судом діяння на злочин приватного обвинувачення позиція потерпілого про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності за злочин публічного обвинувачення не може прирівнюватися до відмови від приватного обвинувачення і не є підставою для закриття кримінального провадження, регламентованою пунктом сьомим частини першої статті 284 КПК України.

Якщо потерпілий не подавав заяви про злочин і до початку чи під час досудового розслідування і/або судового провадження не порушував питання про притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності або ж прямо і беззастережно відмовився від обвинувачення (за винятком кримінальних проваджень щодо злочинів, пов`язаних з домашнім насильством), то така позиція зумовлює припинення кримінального провадження шляхом його закриття на підставі пункту сьомого частини першої та частини сьомої статті 284 КПК після перекваліфікації діяння на злочин приватного обвинувачення.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 09.05.2024 від ОСОБА_8 було прийнято заяву про вчинене кримінальне правопорушення, у якій вона стверджувала, що 09.05.2024 ОСОБА_20 нанесла їй тілесні ушкодження.

В ході судового розгляду потерпіла ОСОБА_8 послідовно наполягала на притягненні ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за нанесення їй тілесних ушкоджень.

Зазначене волевиявлення потерпілої ОСОБА_8 суд розцінює як підтримання обвинувачення, що свідчить про відсутність процесуальних перешкод для здійснення кримінального провадження у формі приватного обвинувачення. Відтак реалізація судом права за результатами судового розгляду незалежно від думки потерпілого перекваліфікувати діяння на статтю кримінального закону, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення приватного обвинувачення, не є ігноруванням позиції потерпілого щодо притягнення особи до кримінальної відповідальності.

Більш того, у судовому засіданні потерпіла не заперечувала проти перекваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Під час досудового розслідування кримінального провадження дії обвинуваченої ОСОБА_4 були кваліфіковані за ч. 1 ст. 296 КК України, проте вказана кваліфікація не знайшла свого підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, тому суд доходить висновку про необхідність перекваліфікувати дії обвинуваченої з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки її винуватість у вчиненні саме цього кримінального правопорушення підтверджується сукупністю зібраних та досліджених в судовому засіданні доказів.

Призначаючи покарання, суд керується вимогами статей 65-67 КК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» (із змінами та доповненнями) і виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

При вирішенні питання про призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання суд приймає до уваги конкретні обставини скоєного, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, яке згідно зі ст.12 КК України, відноситься до кримінальних проступків, дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима, за місцем проживання характеризується негативно, має неповнолітніх дітей, не працевлаштована, на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявна обставина, яка пом`якшує покарання (щире каяття) та відсутні обставини, які обтяжують покарання обвинуваченої.

Беручи до уваги тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини скоєного, особу обвинуваченої, а також виходячи з того, що покарання є не тільки карою за вчинене кримінальне правопорушення, а має на меті виправлення обвинуваченого, суд доходить переконання про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Зазначене покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових злочинів.

На стадії судових дебатів стороною захисту було заявлене клопотання про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності.

Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» № 12 від 23.12.2005 року, при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд під час судового розгляду справи зобов`язаний переконатися, що наявні всі підстави звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 285 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Частиною 7 статті 284 КПК України передбачено, що закриття кримінального провадження або ухвалення вироку з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої цієї статті, не допускається, якщо підозрюваний, обвинувачений проти цього заперечує.

Закриття кримінального провадження з цієї підстави не допускається, якщо обвинувачений проти цього заперечує. (ч.8 ст. 284 КПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Диспозиція частини 1 ст. 125 КК України передбачає умисне легке тілесне ушкодження.

Відповідно до класифікації кримінальних правопорушень, визначеної статтею 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 за частиною 1 статті 125 КК України відноситься до кримінального проступку.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Відповідно до пред`явленого обвинувачення кримінальне правопорушення за частиною 1 статті 125 КК України вчинено ОСОБА_4 09.05.2024, отже та на цей час минули строки, передбачені пунктом 1 частини 1 статті 49 КК України.

При цьому перебіг давності не зупинявся і не переривався, оскільки обвинувачена не ухилялася від слідства або суду, в розшуку не перебувала.

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку про те, що на даний час минули строки давності притягнення ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 125 КК України.

Обвинуваченій ОСОБА_4 судом роз`яснено, що звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності є нереабілітуючою обставиною та роз`яснено суть обвинувачення, право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави, право на судове провадження в повному обсязі в загальному порядку, однак обвинувачена ОСОБА_4 наполягала на закритті даного кримінального провадження у зв`язку із закінченням строків давності.

У судовому засіданні обвинувачена підтвердила, що вона просить закрити кримінальне провадження відносно неї у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, наслідки звільнення від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав вона розуміє.

У зв`язку з викладеним суд доходить переконання, що клопотання обвинуваченої та її захисника про звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 5 ст. 74 КК України особа також може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Таким чином, кримінальне провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч. 2 ст. 284 КПК України зі звільненням ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, на підставі п.2 ч. 1 ст. 49 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено

Питання про долю речових доказів слід вирішити на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ст.ст.368, 369, 371, 374, 376 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.

Визнати винуватою ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

На підставі п. 2 ч.1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 від призначеного покарання за ч. 1 ст. 125 КК України у зв`язку із закінченням строків давності.

Речовий доказ по справі, а саме CD - диск з відеозаписом - зберігати в матеріалах кримінального провадження № 12024226010000101.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартою з моменту вручення копії судового рішення.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1