Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №398/4936/26 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/4936/26

провадження №: 2-о/398/253/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"29" липня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

у складі головуючого судді Стручкової Л.І.,

з участю секретаря судового засідання Дудченко О.Ю.,

заявника ОСОБА_1 ,

заінтересованої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про видачу обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 строком на шість місяців. Свої вимоги обґрунтовує тим, що вона з ОСОБА_2 є рідними сестрою та братом. Їх батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 подарував ОСОБА_1 18/25 часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Факт оформлення договору дарування об`єкта нерухомого майна був сприйнятий ОСОБА_2 у вкрай різкій та негативній формі. На переконання ОСОБА_2 , вказаний договір дарування є несправедливим, оскільки він вважає, що теж має право на частку у вказаному об`єкті нерухомості. ОСОБА_2 не в змозі сприйняти таку волю свого батька щодо розпорядження об`єктом нерухомого майна шляхом його відчуження на користь рідної сестри ОСОБА_1 . Внаслідок цього ОСОБА_2 всілякими способами намагається образити ті принизити ОСОБА_1 , вказуючи на ніби-то підроблення вищевказаного договору дарування. ОСОБА_2 неодноразово вибивав вікна, за допомогою болгарки зрізав рекламні банери в нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , частка я якому належить заявниці. ОСОБА_2 неодноразово то систематично погрожував орендарям, розміщеним у вказаному нежитловому приміщенні фізичною розправою, намітаючись у такий спосіб як залякати орендарів, так і спричинити їм збитки, з метою того, щоб ОСОБА_1 не мала змоги здавати вказане приміщення в оренду та отримувати дохід. Про неодноразові зухвалі, протиправні та такі, що завдають майнової шкоди дії, спрямовані в тому числі на залякування заявниці, остання заявляла до правоохоронних органів, зокрема:

- 23.06.2026 року о 14:06 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 вирізав болгаркою та викрав банер приблизною вартістю 5000 грн.;

- 23.06.2026 року о 16:32 год. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 випиляв двері в квартиру, яка належить заявниці, пошкодив замок вхідної двері, та виставив відео з підтвердженням в мобільному застосунку «Інстаграм»;

- 23.06.2026 року о 18:25 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 побив сходинки біля приміщення салону «Афродіта», пошкодив поріг та пішов з місця події в невідомому напрямку;

- 24.06.2026 року о 15:29 год. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 пошкодив вхідні двері квартири;

- 28.06.2026 року о 12:24 год. за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 побив вітрини приміщення «Афродіта»;

- 29.06.2026 року о 16:55 год. за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_2 прийшов з дружками та намагається зайти до квартири, яка залишилась в спадок ОСОБА_1 , з чим ОСОБА_2 не згодний, тому почав гучно стукати в двері, погрожувати, що зайде до квартири, виражався нецензурною лайкою в бік ОСОБА_1 . Внаслідок чого відносно ОСОБА_2 був винесений терміновий заборонний припис серії АА 621901 терміном на дві доби із забороною контактувати з ОСОБА_1 в будь-який спосіб.

Вказані протиправні дії вчиняються ОСОБА_2 відносно ОСОБА_1 системно та регулярно шляхом її залякування, приниження, висловлювання в її бік звинувачень, погроз негативними наслідками не лише їй особисто, і й особам, з якими вона співпрацює, зокрема орендарям нежитлового приміщення. Враховуючи вкрай неприязні стосунки, які склалися між заявницею та заінтересованою особою, тривалість в часі здійснення протиправних дій відносно заявниці, остання просить видати обмежувальний припис термін 6 місяців заборонивши ОСОБА_2 :

- наближатися на відстань ближче 100 метрів до зареєстрованого місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 , а також до фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 ;

- наближатися на відстань ближче 100 метрів до нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , власником 18/25 часток якого є ОСОБА_1 , та в якому вона здійснює підприємницьку діяльність;

- особисто та через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , якщо вона за власним бажанням перебуває у невідомому місці, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

- вести листування та телефонні переговори з ОСОБА_1 , або контактувати з нею іншими засобами зв`язку особисто і через третіх осіб.

Заявник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги заяви підтримала повністю, просила заяву задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні вимоги заяви не визнав, оскільки беззаперечних доказів на підтвердження вчинення ним домашнього насильства відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до суду не надано. Визнає, що між ним і сестрою існує спір щодо нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , який наразі розглядається судом. Він дійсно побив декілька вікон, унітаз та сходинки в цьому приміщенні, які сам колись зробив. Вважає, що може так чинити, бо приміщення його. До прийняття судом рішення не вчинятиме більше ніяких дій щодо приміщення. Рішення по даній справі залишає на розсуд суду.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд дійшов до наступного.

Сторони в судовому засіданні визнають, що є рідними братом і сестрою.

На підставі договору дарування частки нежитлового приміщення, посвідченого 17.11.2022 року Приходьком О.В., приватним нотаріусом Олександрійського районного нотаріального округу Кіровоградської області, зареєстрованого в реєстрі за №2159, ОСОБА_1 набула право власності 18/25 часток нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.16-18).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися напружені відносини на ґрунті майнового спору щодо вказаного договору дарування, який наразі вирішується в порядку цивільного судочинства в Олександрійському міськрайонному суді.

Відповідно до копії листа Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 13.06.2026 року №11142/114-26, звернення заявниці зареєстровано в ІТС «ІПНПУ» за №11142 розглянуто (а.с.8).

Згідно листа Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області від 16.06.2026 року №11086/114-26, звернення заявниці зареєстровано в ІТС «ІПНПУ» за №11086 розглянуто, в ході проведення перевірки з братом було проведено профілактичну роз`яснювальну бесіду щодо дотримання норм чинного законодавства, а також про недопущення вчинення протиправних дій, за вчинення домашнього насильства було складено адміністративний протокол серії ВАД №841340 від 14.06.2026 (а.с.9).

З талону-повідомлення єдиного обліку №23755 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 28.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її брат ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , побив вітрини приміщення «Афродіта» (а.с.10).

З талону-повідомлення єдиного обліку №16341 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 29.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її брат ОСОБА_2 прийшов з дружками та намагається зайти до квартири, яка залишилась в спадок ОСОБА_1 , з чим ОСОБА_2 не згодний, тому почав гучно стукати в двері, погрожувати, що зайде до квартири, виражався нецензурною лайкою в бік заявниці. Відносно ОСОБА_2 був винесений терміновий заборонний припис серії АА 621901 терміном на дві доби із забороною контактувати з постраждалою особою в будь-який спосіб (а.с.11).

З талону-повідомлення єдиного обліку №14455 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 23.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її брат ОСОБА_2 пошкодив вхідні двері квартири за адресою: АДРЕСА_2 . По даному факту проводиться перевірка (а.с.12).

З талону-повідомлення єдиного обліку №14533 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 24.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її брат ОСОБА_2 , дві години тому пошкодив рекламний банер зрізавши його болгаркою, чим заподіяв матеріальні збитки на суму 5000 грн. (а.с.13).

З талону-повідомлення єдиного обліку №14480 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 23.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , її брат ОСОБА_2 побив сходинки (пошкодив поріг) біля приміщення салону «Афродіта» та пішов з місця події в невідомому напрямку (а.с.14).

З талону-повідомлення єдиного обліку №14468 про прийняття і реєстрацію заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення та іншу подію 23.06.2026 року ОСОБА_1 звернулася до Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області з заявою про те, що її брат ОСОБА_2 випиляв двері в квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , яка належить заявниці, пошкодив замок вхідної двері, та виставив відео з підтвердженням в мобільному застосунку «Інстаграм» (а.с.15).

Згідно Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ч. 1 ст. 3).

Кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню (ст. 28 Конституції України).

Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність (ст. 29 Конституції України).

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (ст. 68 Конституції України).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до правил ст.350-2 ЦПК України, заява про видачу обмежувального припису може бути подана особою, яка постраждала від домашнього насильства або її представником у випадках визначених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Згідно з преамбулою Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» - цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.

Відповідно до п. 2, 3, п. 6, п. 8, п. 14 ч. 1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»:

кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі;

особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі;

домашнє насильство - діяння (дія або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь;

економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру;

психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи;

фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.

Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи (п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону).

У ч. 2 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв`язку особисто і через третіх осіб.

Згідно ст.3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: подружжя; колишнє подружжя; наречені; мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); особи, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; особи, які мають спільну дитину (дітей); батьки (мати, батько) і дитина (діти); дід (баба) та онук (онука); прадід (прабаба) та правнук (правнучка); вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); рідні брати і сестри; інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім`ї патронатного вихователя. Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, за умови спільного проживання, а також на суб`єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 22.02.2023 у справі № 531/352/22 зазначено: «У випадку застосування обмежувального припису в межах цивільного процесу суд, виходячи з принципу розумності, має оцінити лише підстави для висновку про наявність домашнього насильства, ризику його продовження чи повторного вчинення».

Факт (факти) вчинення домашнього насильства - це необхідна умова застосування судом до відповідної особи (кривдника) спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Під час розгляду питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановлювати форми домашнього насильства, яким піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (ч. 1, ч. 2 ст. 76 ЦПК України).

Докази мають відповідати вимогам належності, достовірності, достатності та достовірності, які встановлені ст. ст. 77 - 80 ЦПК України.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У постанові від 09.03.2023 у справ № 711/3693/22 Верховний Суд вказав: «Докази, що додають до заяви про видачу обмежувального припису, мають стосуватись місця вчинення домашнього насильства, ризиків безпеки постраждалої особи, вірогідність продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи, тобто докази мають стосуватись обґрунтованих побоювань з приводу того, що особа (кривдник) здатний вдатися до небезпечних проявів домашнього насильства у будь-якому його вигляді психологічному, фізичному, економічному тощо. Це можуть бути докази застосування психологічного насильства, приниження гідності, жорстокого поводження з боку заінтересованої особи до заявника, катування, нелюдського поводження, що передбачає спричинення сильних фізичних та душевних страждань, тривалість та системність протиправної поведінки кривдника та докази того, що останній не усвідомлює серйозності негативних наслідків своїх дій, продовжує агресивні дії у відношенні до заявника, не бажає змінювати свою поведінку, а тому існує ризик продовження кривдником таких дій, а отже і необхідність застосування обмежувального припису є обґрунтованими.

Як докази до заяви можуть додаватись, зокрема, протокол про адміністративне правопорушення, складений уповноваженою особою органів Національної поліції; терміновий заборонювальний припис стосовно кривдника, винесений працівником уповноваженого підрозділу поліції; обмежувальний припис, винесений судом у кримінальному провадженні; інші документи, які засвідчують факт насильства; витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Саме по собі звернення заявника до органів поліції та внесення відомостей про кримінальні провадження до ЄРДР не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства».

Звертаючись до суду із заявою про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_2 , заявник ОСОБА_1 посилалася на те, що вона є постраждалою особою від психологічного домашнього насильства, яке вчиняє її рідний брат, що виявилося у постійному приниженні, залякуванні, висловленні різноманітних погроз, конфліктах з особами (орендарями) з якими вона співпрацює.

Варто нагадати, що згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону 2229-VІІІ психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Отже, зі змісту наведеної в Законі дефініції можна зробити висновок, що метою кривдника, який вчиняє психологічне насильство, є заподіяння виключно емоційної чи психологічної шкоди. Така поведінка кривдника має бути травматичною для постаждалої особи, тобто мати короткострокові або довгострокові наслідки емоційного чи психологічного здоров`я.

ОСОБА_1 не надала суду переконливих доказів того, що для неї настали будь-які наслідки від такого спілкування з ОСОБА_2 .

При цьому саме лише можливе негативне ставлення учасників спілкування один до одного не може вважатися психологічним насильством в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

Сам по собі факт звернення заявниці до органу поліції стосовно неправомірної, на її думку, поведінки ОСОБА_2 не є належними доказами на підтвердження факту вчинення домашнього насильства при розгляді заяви у порядку цивільного судочинства так, як про будь-які встановлені факти у такому повідомленні не йдеться.

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження лише наявність конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 щодо майна, яке раніше належало їх батьку, право власності на яке наразі зареєстровано за заявницею.

Отже, доказами у справі не доведено факт вчинення ОСОБА_2 стосовно ОСОБА_1 домашнього насильства, що виключає застосування судом спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству, які визначені Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».

З огляду на це, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви слід відмовити.

Згідно із ч.3 ст.350-5 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 259, 294, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 , про видачу обмежувального припису, заінтересована особа ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Судове рішення проголошено 29.07.2026 року.

Повне судове рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя Л.І. Стручкова