Рішення від 15 липня 2026 р. у справі №404/13149/25 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/13149/25

Номер провадження 2/404/5049/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

16 липня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

Головуючого судді – Іванової Н.Ю.

при секретарі - Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 23/50 частини земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на 23/50 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:388:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування поданого позову зазначено, що позивач є власником 23/50 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовано: АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:46:388:0114.

Право власності на 23/50 частини житлового будинку йому належить на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 2013, виданий 15.04.2005 року, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, Яценко О.П. Право зареєстровано 19.05.2005 року, ОКП КООБТІ номер запису 20282 в книзі 114 реєстраційний номер нерухомого майна 10483853.

У 2023 році він мав намір приватизувати земельну ділянку, але з`ясувалося що земельна ділянка вже приватизована попереднім власником ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2023 року номер витягу НВ-7100151132023.

Пізніше з`ясовано, що ОСОБА_3 набула права власності на 23/50 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку безоплатної приватизації, що підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11.01.2023 року за № С-16/301-23 та завіреною копією Державного Акту, серія КР № 00006330 зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5397 від 6 січня 1998 року.

14.09.2001 року ОСОБА_3 продала 23/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу р/н 3275, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Корчак Л.В.

Також, ОСОБА_3 14.09.2001 року продала 23/50 частини земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу р/н 3277 посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Корчак Л.В.

В той час законодавством було передбачено, що після укладання правочину відносно земельної ділянки, новий власник мав звернутись в Держгеокадастр та отримати новий державний акт та зареєструвати право, однак ОСОБА_4 вказаних дій відносно земельної ділянки не вчинив.

22.01.2002 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар 23/50 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовано: АДРЕСА_1 , договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Панчишиною С.С за реєстровим номером 72, зареєстрованим Кіровоградським БТІ 22.01.2002 року, реєстраційний номер 1083853, записано в реєстрову книгу № 114, за № 20282 але договір щодо відчуження земельної ділянки між сторонами не укладався.

У ч.3 п.1.6 договору купівлі-продажу від 15.04.2005 року, зазначено: «Земельна ділянка, на якій розташована відчужувана частина житлового будинку, не є приватною власністю Продавця, рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим державним органом не приймалося» що не відповідало фактичним обставинам. З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_4 продав лише належну йому частину житлового будинку а земельна ділянка залишилась у його власності (належно не оформлена).

На даний час вирішити спір в досудовому порядку не можливо, так як ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00051811918 від 16 червня 2025 року.

Позивачу достовірно відомо, що спадщину після ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємицею після смерті батьків стала відповідач, ОСОБА_2 , спадкові справи заведені в Кропивницькій міській державній нотаріальній конторі № 1.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Витяг НВ-7100151132023 від 20.02.2023 року вбачається, що спадщину на земельну ділянку ніхто не прийняв та у встановленому законом порядку право власності не зареєстрував.

Вважає, що відповідач своєю бездіяльністю порушує його права, так як він вже протягом двадцяти років проживає в будинку, але не має змоги вільно на власний розсуд володіти, розпоряджатися домоволодінням, а тому змушений звернутися до суду.

Зазначено, що позивач на сьогоднішній день проживає у вищевказаному будинку, підтримує його в належному стані, тобто добросовісно та відкрито володіє цим майном протягом двадцяти років.

Ухвалою судді від 29 грудня 2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою від 17 червня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Представник позивача, адвокат Шинкарьов О.О. у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про день та час розгляду справи була належним чином повідомлена, з заявами та клопотаннями до суду не зверталася. У передбачений законодавством термін відповідач відзиву до суду не надала.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням частини четвертої статті 223 та статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

За правилами частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 23/50 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , та знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 3510100000:46:388:0114.

Право власності на 23/50 частини житлового будинку належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу, реєстровий номер 2013, виданий 15.04.2005 року, приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу, Яценко О.П.

Право зареєстровано 19.05.2005 року, ОКП КООБТІ номер запису 20282 в книзі 114 реєстраційний номер нерухомого майна 10483853.

Земельна ділянка приватизована попереднім власником ОСОБА_3 , що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 20.02.2023 року номер витягу НВ-7100151132023.

ОСОБА_3 набула права власності на 23/50 частки земельної ділянки по АДРЕСА_1 в порядку безоплатної приватизації, що підтверджується відповіддю Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 11.01.2023 року за № С-16/301-23 та завіреним Державним Актом, серія КР № 00006330, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 5397 від 6 січня 1998 року.

14.09.2001 року ОСОБА_3 продала 23/50 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель в АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу р/н 3275, посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Корчак Л.В.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 продала 23/50 частини земельної ділянки ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу р/н 3277 посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського міського нотаріального округу Корчак Л.В.

ОСОБА_4 , як новий власник після укладання правочину відносно земельної ділянки, мав звернутись в Держгеокадастр та отримати новий державний акт та зареєструвати право власності, однак вказаних дій відносно земельної ділянки не вчинив.

22.01.2002 року ОСОБА_4 подарував, а ОСОБА_5 прийняла в дар 23/50 частини житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель та споруд, що розташовано: АДРЕСА_1 , договір дарування посвідчений приватним нотаріусом Кіровоградського нотаріального округу Панчишиною С.С за реєстровим номером 72, зареєстрованим Кіровоградським БТІ 22.01.2002 року, реєстраційний номер 1083853, записано в реєстрову книгу № 114, за № 20282.

Договір щодо відчуження земельної ділянки між сторонами не укладався.

У ч.3 п.1.6 договору купівлі-продажу від 15.04.2005 року, зазначено: «Земельна ділянка, на якій розташована відчужувана частина житлового будинку, не є приватною власністю Продавця, рішення про її приватизацію відповідним уповноваженим державним органом не приймалося» що не відповідало фактичним обставинам. З вищезазначеного вбачається, що ОСОБА_4 продав лише належну йому частину житлового будинку а земельна ділянка залишилась у його власності (належно не оформлена).

На даний час вирішити спір в досудовому порядку не можливо, так як ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00051811918 від 16 червня 2025 року.

Позивачу достовірно відомо, що спадщину після ОСОБА_4 прийняла його дружина ОСОБА_6 , яка також померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Спадкоємицею після смерті батьків стала відповідач, ОСОБА_2 , спадкові справи заведені в Кропивницькій міській державній нотаріальній конторі № 1.

Згідно відомостей з Державного земельного кадастру про земельну ділянку Витяг НВ-7100151132023 від 20.02.2023 року вбачається, що спадщину на земельну ділянку ніхто не прийняв та у встановленому законом порядку право власності не зареєстрував.

Відповідач своєю бездіяльністю порушує права позивача, так як він вже протягом двадцяти років проживає в будинку, але не має змоги вільно на власний розсуд володіти, розпоряджатися домоволодінням, а тому звернувся до суду.

Відповідно до приписів ст. 120 ЗК України в редакції на час укладання договору, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. . При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно ст.377 ЦК України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований.

При перегляді аналогічної справи, вказані положення підтверджені Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 № 689/26/17 у п.6.27. Суд зазначив: «При відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у справі, яка переглядається, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної дол. земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебувало у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачався роздільний механізм правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникали при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, споруджену на земельній ділянці, та правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на вказану нерухомість. Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

6.28. При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Аналогічна позиція підтверджена і Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі № 318/1274/18, суд повністю повторив позицію Великої Палати та конкретизував; « особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику).

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути: визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин суд вважає за необхідне задовольнити позов та визнати за позивачем право власності на 23/50 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:388:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 4, 76-81, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги, задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 23/50 частини земельної ділянки з кадастровим номером 3510100000:46:388:0114, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП не встановлено.

Повний текст судового рішення складено 30.07.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова