Рішення від 29 липня 2026 р. у справі №346/2246/26 — Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2246/26

Провадження № 2-о/346/193/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Сольського В.В.,

за участю секретаря судових засідань – Пігуляк В.В.,

представника заявниці ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа: Городенківська міська рада Коломийського району Івано-Франківської області про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день його смерті, -

У С Т А Н О В И В:

01 травня 2026 року ОСОБА_2 звернулася до Коломийського міськрайонного суду із заявою, в якій зазначила, що після смерті ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 в батьківському будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 залишився проживати рідний брат заявниці – ОСОБА_4 . Вищевказане господарство належить заявниці на праві власності з 2008 року. ОСОБА_4 мав ряд хронічних захворювань, через які самостійно не справлявся в побуті та потребував стороннього догляду. Фактично, таку допомогу й догляд заявниця надавала впродовж останніх восьми років його життя шляхом систематичного приїзду до нього.

У зв`язку із погіршенням самопочуття брата, восени 2024 року заявник переїхала на постійне проживання у свій будинок, де проживала разом з братом. Вони з братом вели спільний побут, заявниця готувала їжу, прала речі, купляла речі, та в інший спосіб забезпечувала належний рівень життя для брата та лікування його.

Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилася спадщина на належне йому майно. Бажаючи реалізувати своє право на спадщину за законом, заявниця звернулася до державного нотаріуса Городенківської ДНК Капріян С.В. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, однак у видачі свідоцтва відмовлено, оскільки заявниця на день смерті спадкодавця вона не проживала разом з ним, не була зареєстрована з ним та не подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановленому законом шестимісячний термін з дня відкриття спадщини.

За зазначених обставин, заявниця просила встановити факт її постійного проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 , як такий, що матиме для неї юридичне значення, оскільки дозволить їй реалізувати право на спадкування за законом та отримати свідоцтво про право на спадщину на спадкове майно покійного брата.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року у справі було відкрито окреме провадження. Витребувано у державного нотаріуса Городенківської державної нотаріальної контори належним чином завірену копію спадкової справи після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В судовому засіданні представник заявник заявлені вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх в повному обсязі. Пояснила, що з осені 2024 року заявниця ОСОБА_2 переїхала проживати в село Вербівці в батьківський будинок, де проживав її брат, з метою догляду за ним, оскільки у останнього був ряд хронічних захворювань і його стан здоров`я різко погіршився.

Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, 13 липня 2026 року подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності, а також прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Заслухавши пояснення представника заявниці, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва серії НОМЕР_2 ОСОБА_7 та ОСОБА_5 зареєстрували шлюб 22 січня 1978 року. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу: ОСОБА_8 .

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 вбачається, що ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 . Батьками зазначені: ОСОБА_6 та ОСОБА_3 .

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_4 був рідним братом заявниці.

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_4 .

Відповідно до довідки від 08.09.2025 року, виданої виконавчим комітетом Городенківської міської ради встановлено, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 була зареєстрована у АДРЕСА_1 на день смерті ОСОБА_3 в житловому будинку в АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_4 – син (помер).

Згідно копії довідки від 25.09.2025 року, виданої Вербівцівським старостинським округом слідує, що ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 був зареєстрований у АДРЕСА_1 , на день смерті ОСОБА_4 ніхто не зареєстрований. Поховання ОСОБА_4 здійснювала його сестра ОСОБА_2 за власні кошти.

З копії акта № 30 вбачається, що ОСОБА_2 у період з грудня 2024 року фактично проживала з рідним братом ОСОБА_4 до дня його смерті. У зв'язку зі станом здоров'я останній потребував стороннього догляду, допомоги та лікування. Переїхавши із м. Коломия, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 проживали разом в АДРЕСА_1 , мали спільний побут, разом харчувалися, фінансово взаємно підтримували одне одного. ОСОБА_9 забезпечувала братові належний рівень лікування. Поховання Брата ОСОБА_4 та організацією поминальних служб здійснювала ОСОБА_2 .

З інформації медичної сестри вбачається, що ОСОБА_2 в період грудень 2024 – січень 2025 року часто зверталася за медичною допомогою для брата ОСОБА_4 , 1949 р.н., які разом проживали в АДРЕСА_1 . Гайдичуків. ОСОБА_4 важко хворів, мав ряд хворіб.

Згідно копії договору дарування від 02 грудня 2008 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з приналежними господарськими прибудовами, що знаходяться по АДРЕСА_2 .

Згідно копії витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 року власником будинку в АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , форма власності - приватна, розмір частки - 1.

Постановою від 21 жовтня 2025 р. державним нотаріусом Городенківської державної нотаріальної контори Капріян С.В. відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що належало, її братові ОСОБА_4 у зв`язку з пропущенням строку на прийняття спадщини.

Отже, зібрані та досліджені у справі письмові докази підтверджують, що заявниця претендуючи на спадкове майно померлого брата ОСОБА_4 , намагалася у визначеному законодавством порядку оформити свої спадкові права в нотаріуса. Проте, отримати свідоцтво про право на спадщину не змогла, що мало наслідком її подальше звернення до суду задля встановлення факту її постійного проживання з спадкодавцем на момент відкриття спадщини, який необхідний для підтвердження прийняття нею спадщини та повторного звернення до нотаріальної контори.

Досліджуючи обґрунтованість та доведеність заявлених вимог, суд виходить з наступних норм права та встановлених обставин.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов, суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення.

Стаття 1216 ЦК України визначає спадкування як перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Частинами 1, 2 ст. 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно ч.1 ст.. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Отже, щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч.1 ст.1269 ЦК України).

При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.

Згідно з пп. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем. В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п.2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013).

Згідно витягу з Реєстру територіальної громади ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 17 лютого 1996 року.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона працює фельдшером в селі Вербівці. ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є братом і сестрою. Коли померла їх мати, то ОСОБА_2 доглядала брата, бо він мав багато хронічних хворіб. Свідок часто приходила до них. З кінця 2024 року ОСОБА_11 жила разом з братом в АДРЕСА_1 . ОСОБА_12 жив у літній кухні, а ОСОБА_11 у будинку.

Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні пояснила, що вона сусідка заявниці в селі Вербівці. З 2000- років ОСОБА_14 часто бувала в с. Вербівці, бо її брат ОСОБА_12 хворів. Після смерті матері заявниці – ОСОБА_15 , заявниця допомагала брату ОСОБА_12 . З 2023-2024 року ОСОБА_14 фактично проживала в с. Вербівці разом з братом до його смерті. Займалась його похованням.

Вищевказані пояснення свідків узгоджуються з дослідженими судом доказами.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, дослідивши представлені докази, суд дійшов висновку про підтвердження ними факту постійного проживання ОСОБА_2 разом зі спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене, суд задовольняє заяву в повному обсязі, оскільки встановлення даного факту породжуватиме для заявниці юридичні наслідки, від яких залежать її майнові права на спадщину.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.. 4, 12, 13, 81, 141, 263-265, 293, 294, 315, 319, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 разом із спадкодавцем ОСОБА_4 на час відкриття спадщини – ІНФОРМАЦІЯ_5 за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Сольський В. В.