Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №214/1820/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/1820/26

2/214/3224/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

(заочне)

28 липня 2026 року Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Фролової Н.М., за участю секретаря судового засідання Сліпенької Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривий Ріг цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради Дніпропетровської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Виконавчий комітет Саксаганської районної у місті ради Дніпропетровської області про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, в якому просить: надати дозвіл на зняття з реєстрації з зареєстрованого місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 ; надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 .

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 20 червня 2014 року позивач по справі уклала шлюб з ОСОБА_2 , зареєстрований Центрально - Міським відділом реєстрації цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №362. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 свідоцтво про народження серія НОМЕР_1 . Рішенням Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року шлюб між сторонами було розірвано. 14липня 2017 року позивач по справі уклала шлюб з ОСОБА_4 та змінила прізвище з « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ». Після розірвання шлюбу відповідач по справі ігнорує обов`язок покладений на нього ст. 180 СК України, саме тому позивач по справі була вимушена подати на стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина, справа № 214/7752/14-ц та на утримання дружини, справа №214/7751/14-ц. В січні 2026 року спробувавши змінити власне зареєстроване місце проживання позивач по справі отримала відмову, оскільки неповнолітня дитина сторін не може бути одна прописана за адресою. 15 січня 2026 року позивач звернулася до Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради, а саме відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Саксаганському районі з заявою про зняття з реєстрації з зареєстрованого місця проживання неповнолітньої дитини та реєстрацію місця проживання за новою адресою малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за фактичним місцем проживання позивача та неповнолітнього сина, але у знятті з зареєстрованого місця проживання неповнолітнього сина та реєстрації за новою адресою позивачу було відмовлено у зв`язку з ненаданням письмової згоди батька на реєстрацію місця проживання дитини за новою адресою. Даний факт підтверджується копією заяви про зняття з місця реєстрації малолітньої дитини від 15 січня 2026 року. Тобто, відповідач мав би надати письмову згоду для проведення державної реєстрації зняття/реєстрації місця проживання дитини, але, спілкування між сторонами немає, відповідач допомоги на утримання дитини не надає, отримати згоду (письмову) від відповідача у позивача можливості немає. Оскільки відповідь орган реєстрації надав вичерпну , позивач вимушена звернутися до суду задля захисту прав неповнолітньої дитини та отримання дозволу на реєстрацію його місця проживання без згоди батька дитини.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 квітня 2026 року цивільну справу прийнято та призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач в судове засідання не з`явилася, про розгляд справи повідомлялася належним чином. Подала до суду заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань про розгляд справи без його участі та/або про відкладення судового засідання до суду не надходило. У встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі строк відзив на позовну заяву відповідачем також не поданий.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином. Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи без їх участі та/або відкладення судового засідання до суду не надходило.

На підставі ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, в разі неявки всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч.1 ст.280 Цивільного процесуального кодексу України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, вважає, що заявлений позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2025/017899202 (а.с.8).

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьками є ОСОБА_2 та ОСОБА_7 (а.с.9).

Згідно з витягом з реєстру територіальної громади №2025/018004069 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.10).

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , 14 липня 2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрували шлюб, про що 14 липня 2017 року складено відповідний актовий запис №330, прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу: « ОСОБА_6 » (а.с.15).

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №103992317, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.16).

Відповідно до рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 21 червня 2017 року справа №214/2685/17, розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 , зареєстрований 20 червня 2014 року Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №362 (а.с.11-12).

Згідно з рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 грудня 2014 року справа №214/7751/14-ц, стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на її утримання в розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, починаючи з 05 вересня 2014 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трирічного віку, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.13-14).

Відповідно до заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) ОСОБА_1 було відмовлено у реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого зареєстрованого місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п.87 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування) (далі-Порядок) орган реєстрації відмовляє в реєстрації місця проживання (перебування) з одночасним зняттям із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) у разі, коли особа не подала або подала не в повному обсязі необхідні документи або відомості - пп.3, а саме: відсутня згода другого з батьків на реєстрацію та зняття з реєстрації місця проживання дитини п.32; пп.6 п.35 - відсутні відомості або документ, що підтверджує сплату адміністративного збору (а.с.17-19).

Згідно ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

Відповідно до ч. 1 ст. 242 ЦК України батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.

Таким чином, ОСОБА_1 є законним представником своєї малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Механізм здійснення декларування/реєстрації місця проживання (перебування), зміни місця проживання, зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) визначено Порядком декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 7 лютого 2022 р. № 265 (надалі за текстом Порядок).

Відповідно до п. 16, 17 Порядку № 265 Місце проживання дитини віком до 14 років може бути задекларовано за адресою місця проживання одного з батьків або інших законних представників, зокрема одночасно із зняттям з попереднього задекларованого/зареєстрованого місця проживання, за декларацією, поданою одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників дитини. Згода іншого з батьків або законних представників дитини підтверджується електронним підписом, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису. У разі ненадання одним із батьків згоди відповідно до вимог цього пункту реєстрація місця проживання дитини, яка не досягла 14 років, здійснюється відповідно до пункту 33 цього Порядку.

Пунктом 33 вказаного Порядку встановлено, що подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування). Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.

Пунктом 51 вказаного Порядку встановлено, що Подання заяви про зняття із задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) дитини віком до 14 років або особи, визнаної судом обмежено дієздатною або недієздатною, здійснюється одним із батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників.

Як встановлено судом, за відсутності письмової згоди батька на реєстрацію, позивач позбавлена можливості зняти з реєстрації з одного місця проживання та зареєструвати за іншим місцем проживання малолітню дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХII (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, встановлено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 зазначеної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки та інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Отже, з урахуванням положень Конвенції про права дитини пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Основним законом, який визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист та всебічний розвиток, встановлює основні засади державної політики у цій сфері є Закон України «Про охорону дитинства». За змістом статей 11, 18 вказаного Закону кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

На підставі ст. ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

При вирішенні таких спорів судам необхідно з`ясувати питання, чи була вказана відмова одного з батьків безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами.

Так, у постанові Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №752/2951/20 (провадження №61-11860св21), викладено висновок щодо застосування пункту 18 Правил реєстрації місця проживання. За змістом вказаного висновку при вирішенні спору між батьками щодо реєстрації місця проживання дитини та зняття її з реєстрації за відсутності згоди іншого з батьків з`ясуванню підлягає питання, чи була вказана відмова безпідставною, або ж вона викликана певними обставинами. Якщо відсутність згоди відповідача на реєстрацію місця проживання дитини з позивачем обумовлена наявністю спору між сторонами щодо того, з ким із батьків має проживати дитина і остаточне рішення з цього приводу не ухвалене, саме рішення у справі про визначення місця проживання дитини є підставою для реєстрації місця її проживання і буде ефективним способом захисту прав дитини.

Аналогічний висновок викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі №752/11923/20 (провадження №61-5706св21).

При вирішенні даної справи судом не встановлено наявності спору між сторонами щодо визначення місця проживання дитини, у тому числі наявності справи з цього приводу.

Суд, керуючись принципом рівності прав обох батьків щодо дитини, що витікає як зі ст.141 СК України, так і зі змісту Конвенції про права дитини, повинен давати оцінку насамперед об`єктивним обставини життя, які б свідчили про те, що хто саме із батьків, і де саме може створити кращі умови для життя дитини.

Враховуючи встановлені по справі фактичні обставини та досліджені докази, суд приходить до переконання, що фактична неможливість зняття з реєстрації та реєстрації місця проживання малолітньої дитини без письмової згоди батька хоча й передбачена Порядком, однак, не враховує інтересів дитини, як це визначено вимогами Конвенції про права дитини та Законом України «Про охорону дитинства».

Отже, суд дійшов висновку, що у цьому випадку пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дітей з урахуванням положень Закону України «Про охорону дитинства» та статті 3 Конвенції про права дитини.

Суд наголошує на тому, що зняття малолітньої дитини з реєстрації має відбуватися одночасно з їх реєстрацією за новою адресою.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 259, 263-265, 268, 273, 315-319, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Надати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , дозвіл на зняття малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з реєстраційного обліку місця проживання за адресою: АДРЕСА_3 , з одночасною реєстрацію його місця проживання разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя