Рішення від 07 червня 2026 р. у справі №202/10945/25 — Індустріальний районний суд міста Дніпра

Справа № 202/10945/25

Провадження № 2-о/202/59/2026

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року місто Дніпро

Індустріальний районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Марченко Н.Ю. за участю секретаря судового засідання Мартинюк С.В., заявниці ОСОБА_1 , представниці заявниці - адвоката Клєц Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, Головне управління Національної гвардії України, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2025 року заявниця, ОСОБА_1 , звернулася з заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Заява ОСОБА_1 обґрунтована тим, що з січня 2011 року вона проживала однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , мешкаючи разом у квартирі її матері за адресою: АДРЕСА_1 .

З ОСОБА_3 вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет.

05 березня 2025 року ОСОБА_3 був мобілізований до Національної гвардії України.

Відповідно до довідки т.в.о. начальника відділення кадрової роботи військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 від 11.04.2025 № 1156, від 15.05.2025 № 1491 солдат ОСОБА_3 з 05.03.2025 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації на особливий період у військовій частині НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

19.06.2025 року під час несення служби поблизу АДРЕСА_2 ОСОБА_3 зник безвісти (внаслідок скиду з ворожого дрону), про що їй було надіслано сповіщення № 212 від 23.06.2025 року, № 7/2102 від 29.07.2025.

Після цього вона звернулася до командування військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо отримання грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 .

Але за результатами розгляду вищевказаної заяви військовою частиною НОМЕР_1 було відмовлено у праві на виплату грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , оскільки вона не є членом сім`ї чи близьким родичем зниклого безвісти військовослужбовця та не належить до кола осіб, які мають право на такі виплати.

Заявниця зазначає, що факт її проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 підтверджується спільними фотографіями, з яких видно, що вони мали сталі відносини, притаманні подружжю.

На її ім`я військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було надіслано сповіщення про безвісти зниклого військовослужбовця ОСОБА_3 від 23.06.2025 року № 212, в якому зазначено, що її чоловік, стрілець (помічник кулеметника) 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_3 (Г-186130), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 19.06.2025 року під час несення служби на ВП поблизу н.п. Новосергіївка Покровського району Донецької області.

ІНФОРМАЦІЯ_3 її, ОСОБА_1 , також було сповіщено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець (помічник кулеметника) 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зник безвісти 19.06.2025 під час несення служби на ВП (внаслідок скиду з ворожого дрону) поблизу н.п. Новосергіївка Покровського району Донецької області (сповіщення від 29.07.2025 року № 7/2102).

В розшуковій картці, що надана військовою частиною НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначено наступні відомості: військова частина НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , призваний ІНФОРМАЦІЯ_4 03.03.2025; цивільний стан: сімейний шлюб, дружина ОСОБА_1 (тел. НОМЕР_3 ).

Відповідно до характеристики від 21.07.2025 року за підписом мешканців будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає в квартирі АДРЕСА_4 цього будинку з 2011 року по теперішній час. Протягом усього часу проживання за вказаною адресою останній мешкає разом зі своєю цивільною дружиною ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Факт спільного проживання та ведення спільного господарства ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підтверджено сусідами - мешканцями будинку АДРЕСА_3 : ОСОБА_4 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_5 ; ОСОБА_5 , який проживає за адресою: АДРЕСА_6 ; ОСОБА_6 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_7 ; ОСОБА_7 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_8 ; ОСОБА_8 , який проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідно до характеристики ТОВ «Велес Буд Дніпро» від 25.07.2025 року ОСОБА_3 згідно з наданою працівником інформацією, а також відповідно до наявних підтверджень з 2011 року перебуває у цивільному шлюбі з ОСОБА_1 , з якою спільно проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до характеристики АТ «Українська залізниця» від 18.08.2025 року ОСОБА_1 з січня 2011 року знаходиться в цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , з яким познайомилася і зав`язала стосунки під час його праці на «УЗ».

Факт її спільного проживання та ведення спільного господарства з ОСОБА_3 можуть підтвердити її колеги ОСОБА_9 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_9 , ОСОБА_10 , який проживає за адресою: АДРЕСА_10 .

Окрім того, заявниця звертала увагу, що вона має на руках оригінали особистих документів ОСОБА_3 : паспорт, тимчасове військове посвідчення військовозобов`язаного, військове посвідчення, документи про мобілізацію, посвідчення про завершення підготовки відповідного рівня (спеціальних курсів) у Навчальному центрі імені Василя Вишиваного Національної гвардії України.

Метою встановлення факту її проживання з ОСОБА_3 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є необхідність реалізації її прав на отримання статусу члена сім`ї військовослужбовця.

За цих підстав ОСОБА_1 просила встановити факт її проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в період з січня 2011 року до 19 червня 2025 року (дата зникнення безвісти).

Ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпра від 21 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Цією ж ухвалою залучено до участі у справі як заінтересовану особу Міністерство оборони України.

До початку розгляду справи Міністерством оборони України були надані письмові пояснення, в яких посилаючись на те, що Міноборони є центральним органом виконавчої влади та військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України та Державна спеціальна служба транспорту, а зниклий безвісти за особливих обставин ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, яка не перебуває в підпорядкуванні Міноборони, натомість цього згідно зі статтею 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України, просить виключити його з числа заінтересованих осіб.

З огляду на викладене ухвалою суду від 27 січня 2026 року замінено у справі заінтересовану особу з Міністерства оборони України на Головне управління Національної гвардії України, яке залучено до участі у справі.

Головним управлінням Національної гвардії України було подано відзив на заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що встановлення вищевказаного факту необхідно заявниці для отримання пільг, пов`язаних із зникненням безвісті під час захисту Батьківщини члена сім`ї. Особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, також надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства. Для членів сімей зниклих безвісти можливим є отримання виплат з моменту встановлення причин зникнення безвісти військовослужбовця і за весь період його зникнення, якщо обставини зникнення є поважними. Для того, щоб оформити виплати, члену сім`ї потрібно подати заяву на ім`я командира військової частини. Виплати мають надаватися до повного з`ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або визнання їх у встановленому законом порядку безвісти зниклими. Детальний порядок закріплений у Порядку виплати грошового забезпечення сім`ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 № 884. Члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника, - зазначено в абз. 3 статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Додатково непрацездатні члени сім`ї, які були на утриманні зниклого, та його діти мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника. Таке право виникає через один місяць із дня внесення інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань або до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Статтею 30 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Згідно з пунктом 12 постанови Кабінету Міністрів України «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28 лютого 2022 року № 168 до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 гривень включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: захоплені в полон (крім тих, які добровільно здалися в полон) або є заручниками, а також інтерновані в нейтральні держави або безвісно відсутні (у разі, коли зазначені події сталися як до введення воєнного стану, так і після його введення). Члени сім`ї та батьки безвісти зниклого військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Відповідно до частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» збережено виплати для військовослужбовців, які зникли безвісти. До таких виплат належать: посадовий оклад - визначений за останнім місцем служби; оклад за військовим званням; надбавки за вислугу років; інші щомісячні додаткові види грошового забезпечення. Абзац 4 та 5 частини шостої статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачають, що у разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону грошове забезпечення виплачується дружині (чоловіку), законним представникам малолітніх (неповнолітніх) дітей, дітям з числа осіб з інвалідністю з дитинства (незалежно від віку) або їх законним представникам та батькам військовослужбовців (крім тих із зазначених осіб, які одержують від військовослужбовця аліменти, а також батьків, позбавлених батьківських прав, за умови що ці права не були поновлені). Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 50 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань.

У разі відсутності особистого розпорядження на випадок полону та осіб, зазначених в абзаці четвертому цього пункту, грошове забезпечення виплачується повнолітнім дітям, рідним братам (сестрам), законним представником яких є військовослужбовець. Таким особам рівними частками виплачується частина грошового забезпечення, що в загальній сумі не перевищує 20 відсотків грошового забезпечення, визначеного після здійснення встановлених законом відрахувань. Якщо хтось із осіб, які мають право на отримання виплат, відмовляється від них, їхня частка рівномірно розподіляється між іншими особами, які мають право на ці виплати.

Отже, задоволення заяви у даній справі у порядку окремого провадження і встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в період з січня 2011 року до 19 червня 2025 року (дату зникнення безвісти) безпосередньо впливатиме на права та обов`язки його членів сім`ї, а також на їх право на отримання пільг та виплат, що свідчить про наявність спору про право.

Виходячи з цього, Головне управління Національної гвардії України заперечувало проти розгляду заяви про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 у порядку окремого провадження.

Крім того, Головне управління Національної гвардії України вважало, що заявницею не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`ю з ОСОБА_3 , зокрема, що вони були пов`язані спільним побутом та мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю (спільний бюджет, спільні витрати, участь в утриманні житла, ремонті тощо).

На думку заінтересованої особи, посилання заявниці на свідчення сусідів та інших свідків є недопустимим доказом, адже вони носять узагальнений характер, стосуються здебільшого констатації факту проживання за однією адресою та не підтверджують наявності усталених відносин, які притаманні подружжю, в розумінні статті 3 СК України.

Вважає, що з заяви ОСОБА_1 та наданих нею доказів можна дійти висновку про наявність відносин як чоловіка та жінки, але не ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, що свідчить про те, що між ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не склалися та не мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю.

З урахуванням наведеного, Головне управління Національної гвардії України просило заяву ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу залишити без розгляду або відмовити в її задоволенні.

В свою чергу, військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України був поданий відзив на заяву ОСОБА_1 , в якому зазначено, що встановлення факту проживання заявниці однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 необхідно для отримання матеріальних виплат та гарантій, які передбачені законодавством, що впливає на права інших осіб, які також мають право на отримання таких виплат та гарантій. Тому заява пов`язується з подальшим вирішенням спору про право, що виключає можливість розгляду такої заяви в порядку окремого провадження.

Крім того, військова частина вважала, що заява ОСОБА_1 не містить доказів її постійного проживання однією сім`єю разом з ОСОБА_3 , а згідно з практикою Верховного Суду показання свідків, спільні фотографії, спільний відпочинок та спільна присутність на святкуванні не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Отже, посилаючись на недоведеність заявлених вимог та наявність спору про право, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України просила залишити заяву ОСОБА_1 без розгляду.

Між тим представником заявниці - адвокатом Клєц Т.С. була подана відповідь на відзив заінтересованих осіб, в якій вона вважала безпідставним посилання на наявність спору про право.

Крім обставин, наведених у заяві ОСОБА_1 , адвокат також зазначила, що під час спільного проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_3 купували за спільні кошти наступні речі: електроінструменти - 2008 р. (вартістю 4 000 грн), меблі для кухні - 2009 р. (вартістю 1 500 грн), пральну машину марки Indesit - 2014 р. (вартістю 8 500 грн), мобільний телефон марки Samsung - 2015 р. (вартістю 6 500 грн), телевізор марки Samsung - 2019 р. (вартістю 5 500 грн), бойлер (водонагрівач) марки Etalon - 2021 р. (вартістю 4 500 грн), диван - 2022 р. (вартістю 11 500 грн), ювелірні вироби 2022 р. (вартістю 10 500 грн), мобільний телефон марки Samsung - 2022 р. (вартістю 14 500 грн), будівельні матеріали - 2023 р. (вартістю 10 000 грн), мобільний телефон марки Meizu - 2024 р. (вартістю 12 500 грн), одяг, взуття сезонно - 2010-2024 рр. (вартістю 30 000 грн).

Також у певний період ОСОБА_1 проживала з ОСОБА_3 в будинку його батьків за адресою: АДРЕСА_11 , що може підтвердити його батько ОСОБА_2 .

Наголошували, що ОСОБА_1 має оригінали документів ОСОБА_3 , які були їй повернуті командиром військової частини НОМЕР_1 як дружині зниклого безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .

Отже, на їх думку, є достатні підстави для встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 .

Також стверджували, що ані вона ( ОСОБА_1 ), ані ОСОБА_3 не перебували в зареєстрованих шлюбах.

Більш того, саме вона, ОСОБА_1 , шукала кошти на купівлю військового обмундирування, бронежилета, черевиків та інших речей для свого чоловіка, розміщала в соціальних мережах та на сайтах інформацію про пошук безвісти зниклого чоловіка.

Таким чином, наполягали за задоволенні її заяви та встановленні факту проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 у період з січня 2011 року до 19 червня 2025 року (дата зникнення безвісти).

В судовому засіданні заявниця та її представник - адвокат Клєц Т.С. заяву підтримали та наполягали на її задоволенні.

Представники заінтересованих осіб - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України в судове засідання не з`явилися, про розгляд заяви були повідомлені належним чином.

При цьому Головне управління Національної гвардії України в своїй заяві просило розглядати справу без участі його представника.

Заінтересована особа ОСОБА_2 повідомлявся належним чином про розгляд справи, неодноразово викликався в судові засідання, але в судове засідання жодного разу не з`явився, відзив на заяву ОСОБА_1 або будь-які заперечень проти її заяви не надав, тому справу розглянуто у його відсутність.

Допитана в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 пояснила, що вона мешкає в квартирі АДРЕСА_12 . ОСОБА_1 - її сусідка ( ОСОБА_1 мешкає на другому поверсі, а вона - на шостому). Приблизно з 2011 року ОСОБА_1 проживала з чоловіком ОСОБА_11 . Вони завжди були разом: робили ремонт, скуплялися. Бачила їх неодноразово разом в магазині, а також як вони йдуть додому. Коли встановили у під`їзді новий замок, то мати ОСОБА_12 замовляла ключ також і для ОСОБА_11 . Вважала ОСОБА_12 і ОСОБА_11 сім`єю. Згодом дізналася, що ОСОБА_11 пішов на фронт і зник.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 його знайома. Працював разом із нею і ОСОБА_3 у 2000-х роках, коли вони почали зустрічатися. Згодом ОСОБА_3 та ОСОБА_1 стали разом проживати. ОСОБА_13 з ними дружні відносини. Вони купляли диван, телевізор. Гроші на придбання телевізора надавав ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що під час роботи на залізниці у відрядженні познайомилася з ОСОБА_1 . Згодом була декілька разів в гостях у ОСОБА_1 , останній раз 3-4 роки тому. ОСОБА_1 проживала на АДРЕСА_13 разом з матір`ю та чоловіком ОСОБА_11 . Останній відвозив їх на потяг, забирав ОСОБА_1 з роботи, називав її своєю дружиною. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 робили ремонт в кухні та спальні. Купляли диван та телевізор. Відомо, що в минулому році ОСОБА_11 призвали проходити військову службу.

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 - це її троюрідна сестра. В 2007 році ОСОБА_1 познайомила її з ОСОБА_3 , з яким вона познайомилася на роботі та зустрічалася. В 2009 році ОСОБА_1 та ОСОБА_3 почали разом проживали: спочатку в нього на АДРЕСА_11 , а згодом переїхали до ОСОБА_12 , де вони разом проживали до його мобілізації, робили ремонт, купляли техніку, міняли сантехніку. В березні 2025 року ОСОБА_11 мобілізували. З ОСОБА_12 їздили до ТЦК, щоб передати ОСОБА_11 речі. ОСОБА_12 та ОСОБА_11 планували одружитися та усиновити дитину. Але її сповістили, що ОСОБА_11 пропав безвісти під час несення служби.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 - це племінниця її чоловіка ОСОБА_16 . ОСОБА_3 знала як чоловіка ОСОБА_12 . В 2007 році ОСОБА_12 привела ОСОБА_3 та познайомила з ним як зі своїм хлопцем. У 2009 році вони почали разом проживали. З 2011 року мешкали у Наталії на АДРЕСА_13 . ОСОБА_1 та ОСОБА_3 вдвох приїжджали в гості, разом святкували події, збиралися одружитися. ОСОБА_1 купляла ОСОБА_3 речі, необхідні для проходження військової служби.

Суд, з`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, доходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

Судом установлено, що заявниця ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з заявою ОСОБА_1 , яка посвідчена 10 лютого 2026 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Ужвою Т.М. та зареєстрована в реєстрі за № 82, вона є незаміжньою, в зареєстрованому шлюбі ніколи не перебувала та не перебуває.

Також судом установлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_8 та зареєстрований з 1996 року за адресою: АДРЕСА_11 .

Згідно з заявою ОСОБА_1 . ОСОБА_3 у шлюбі також не перебував і не перебуває, з близьких родичів має батька ОСОБА_17 , який мешкає за вищевказаною адресою.

Відповідно до копії наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 06.03.2025 № 69 ОСОБА_3 було зараховано до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення як такого, що прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період, та з 05 березня 2025 року він приступив до виконання обов`язків.

Відповідно до сповіщення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.06.2025 № 212 ОСОБА_1 було сповіщено про те, що її чоловік, стрілець (помічник кулеметника) 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення солдат ОСОБА_3 (Г-186130), ІНФОРМАЦІЯ_2 , зник безвісти 19.06.2025 року. Під час несення служби на ВП поблизу н.п. Новосергіївка Покровського району Донецької області відбувся ворожий скид з дрону, внаслідок чого безвісти зник солдат ОСОБА_3 .

Відповідно до сповіщення ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.07.2025 року № 7/2102 ОСОБА_1 також було сповіщено про те, що її чоловік, солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стрілець (помічник кулеметника) 2-го відділення 1-го взводу оперативного призначення 1-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_2 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, зник безвісти 19.06.2025 під час несення служби на ВП (внаслідок скиду з ворожого дрону) поблизу н.п. Новосергіївка Покровського району Донецької області.

В розшуковій картці, що надана військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, зазначені наступні відомості про цивільний стан солдата ОСОБА_3 : «сімейний шлюб, дружина ОСОБА_1 ».

Звернувшись із заявою про встановлення факту проживання однією сім?єю з ОСОБА_3 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 зазначає, що встановлення такого факту потрібно для отримання нею статусу члена сім`ї безвісти зниклого військовослужбовця та реалізації відповідних прав, у тому числі на отримання грошових виплат.

Статтею 10 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Юридичні факти - це життєві обставини чи факти, з якими норми права пов?язують виникнення, зміну або припинення правовідносин.

Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно з частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19, від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19, від 12 січня 2022 року у справі № 227/2188/21 та від 26 січня 2022 року у справі № 568/310/21.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» до числа близьких родичів та членів сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, віднесено, зокрема, осіб, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом і мають взаємні права та обов`язки, у тому числі осіб, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Статтею 6 цього Закону визначені права близьких родичів, зокрема, близькі родичі та члени сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право: на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України; на безоплатну правничу допомогу відповідно до Закону України «Про безоплатну правничу допомогу».

Згідно з частиною дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частин другої та четвертої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права й обов`язки. Сім?я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Частинами першою та другою статті 21 СК України передбачено, що шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім?єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім?ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов?язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п?ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 3 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім?ї» членами сім?ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв?язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов?язковими умовами для визнання їх членами сім?ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. До того ж, цим рішенням Конституційного Суду України визначено таку обов?язкову ознаку члена сім`ї як ведення спільного господарства.

Отже, критеріями, за наявності яких особи складають сім?ю, є спільне проживання, спільний побут, взаємні права й обов?язки.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц.

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки самі по собі без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов?язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі № 588/350/15, від 19 березня 2020 року у справі № 303/2865/17, від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20).

Встановлення факту проживання однією сім?єю жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу передбачає доведення перед судом факту спільного їх проживання, наявності у них спільного побуту, виникнення між ними у зв?язку із цим взаємних прав та обов?язків, притаманних подружжю. Під спільним проживанням слід розуміти постійне фактичне мешкання чоловіка та жінки за однією адресою, збереження ними у такому житлі переважної більшості своїх речей, зокрема щоденного побутового вжитку, сприйняття ними цього місця проживання як свого основного, незалежно від того, що будь-хто із них за особливістю своєї роботи/служби зумовлений тривалий час бути відсутнім за цим місцем проживання (несення військової служби, вахтовий метод роботи). Спільний побут, в свою чергу, передбачає ведення жінкою та чоловіком спільного господарства, наявність спільного бюджету, витрат, придбання майна для спільного користування, в тому числі за спільні кошти та внаслідок спільної праці, спільна участь в утриманні житла, його ремонт, спільне харчування, піклування чоловіка та жінки один про одного/надання взаємної допомоги тощо. До прав та обов?язків, притаманних подружжю, слід віднести зокрема, але не виключно, існування між чоловіком та жінкою, реалізацію ними особистих немайнових прав, передбачених главою 6 СК України, тощо. При цьому має бути встановлена і доведена саме сукупність вказаних усталених обставин та відносин, оскільки самі по собі, наприклад, факти перебування у близьких стосунках чоловіка та жінки або спільна присутність їх на святах, або пересилання коштів, або періодичний спільний відпочинок, або проживання за однією адресою, факт реєстрації за такою адресою при відсутності інших наведених вище ознак не можуть свідчити, що між чоловіком та жінкою склались та мали місце усталені відносини, притаманні подружжю.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу можуть бути, зокрема, але не виключно: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, свідчення свідків, листи ділового та особистого характеру тощо, свідоцтво про смерть одного із "подружжя", свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення, докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності), заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що "подружжя" вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного, довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства та ін.

Схожі правові позиції неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, постановах Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 524/10054/16, від 03 листопада 2022 року у справі № 361/4744/19, від 27 березня 2025 року у справі № 127/10809/23.

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 686/15993/21, від 09 листопада 2022 року у справі № 753/10315/19, від 16 листопада 2022 року у справі № 199/3941/20.

Тривалість спільного проживання чоловіка та жінки як ознака наявності сім?ї на законодавчому рівні не визначена. Водночас строк спільного проживання однією сім?єю чоловіка та жінки без шлюбу має бути достатнім для того, щоб стверджувати, що між чоловіком та жінкою склалися усталені відносини, які притаманні подружжю.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв?язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім?ї не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв?язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

Закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов?язком суду при їх оцінці.

За змістом частин 1, 3 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов?язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частин 1, 5-7 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що показаннями допитаних у судовому засіданні як свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_14 , ОСОБА_10 , ОСОБА_15 , ОСОБА_4 підтверджується, що з 2011 року ОСОБА_3 та ОСОБА_1 проживали однією сім?єю як чоловік та жінка, турбувалися один про одного, вели спільне господарство, що виявлялося у спільних покупках, проведенні ремонту житла, придбанні товарів для дому.

З показань свідків слідує, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 не лише ставилися один до одного як до свого подружжя, а й сприймалися іншими таким.

Суд вважає, що, крім показань свідків, факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується також і письмовими доказами.

Так, суд звертає увагу, що в розшуковій картці ОСОБА_3 , яка складена військовою частиною на підставі наявних у неї ж відомостей, зазначено цивільний стан ОСОБА_18 як «сімейний шлюб», а дружиною ОСОБА_1 .

Тобто це відомості, які повідомив про себе сам військовослужбовець ОСОБА_3 , що свідчить про наявність між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 сімейних відносин.

Суд звертає увагу, що саме ОСОБА_1 було повідомлено військовою частиною та ІНФОРМАЦІЯ_3 про зникнення безвісти військовослужбовця ОСОБА_3 .

Зокрема у сповіщеннях військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 23.06.2025 № 212 та ІНФОРМАЦІЯ_9 від 29.07.2025 року № 7/2102 про зникнення безвісти ОСОБА_18 , складених на ім?я ОСОБА_1 , ОСОБА_3 зазначається її чоловіком.

Суд також ураховує, що саме у ОСОБА_1 знаходяться особисті документи ОСОБА_3 .

Крім того, суд не може залишити поза увагою і те, що в соціальній мережі «Facebook» у групі « ІНФОРМАЦІЯ_10 під час війни» міститься пост ОСОБА_19 від 09 серпня 2025 року: «Допоможіть знайти мого чоловіка. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зник безвісти 19.06.2025" (посилання: https://www.facebook.com/groups/501372487206777/posts/1768475377163142/).

У групі «Полонені та Зниклі Безвісти» - пост ОСОБА_19 від 08 серпня 2025 року стосовно зникнення ОСОБА_3 (посилання: ІНФОРМАЦІЯ_11

Також у групі «Пошук зниклих безвiсти. Полон. Поиск пропавших безвести.Плен» міститься пост ОСОБА_19 від 24 березня 2026 року: «Шукаю чоловіка ОСОБА_3 30.01.1979 р.н безвісти зник 19.06.2025» (посилання: https://www.facebook.com/groups/1366300058114157/posts/1731009278309898/).

Тобто це докази, які містяться у відкритому доступі в мережі Інтернет і створені переважно одразу після зникнення ОСОБА_3 та до звернення ОСОБА_20 до суду.

Факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім`ю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу підтверджується також характеристикою ОСОБА_3 з фактичного місця проживання, яка підписана мешканцями будинку АДРЕСА_3 ( ОСОБА_4 - кв. АДРЕСА_14 , ОСОБА_5 - кв. АДРЕСА_11 , ОСОБА_6 - кв. АДРЕСА_15 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 - кв. АДРЕСА_16 ), характеристикою з останнього місця роботи ОСОБА_3 - ТОВ «Велес Буд Дніпро», характеристикою з місця роботи ОСОБА_1 - АТ Філія «Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд».

На переконання суду, досліджені докази в їх сукупності свідчать про те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не лише проживали разом як чоловік та жінка, а й мали спільний побут, вели спільне господарство, між ними склалися усталені відносини, які притаманні подружжю, що підтверджується, насамперед, тривалістю їх відносин та фактичним визнання один одного своїм чоловіком та дружиною відповідно.

Твердження заінтересованих осіб - Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України про недоведеність вимог ОСОБА_1 суд вважає необґрунтованими.

Суд ураховує посилання зазначених заінтересованих осіб на висновки Верховного Суду, відповідно до яких одне лише спільне проживання не є достатнім для визнання факту проживання однією сім`єю без наявності інших ознак сім`ї; показання свідків та спільні фотографії не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім?єю.

Водночас суд звертає увагу, що Верховний Суд робить правові висновки у справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи, і такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ і фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі №154/3029/14-ц.

Тому висновки про застосування норм права у подібних спірних правовідносинах, на які посилалися заінтересовані особи у своїх відзивах, судом враховуються, але не можуть бути покладені в основу рішення, оскільки такі висновки та встановлені відповідно до них фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, так як у кожній справі суд має виходити з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Саме по собі посилання на справи з подібними правовідносинами, але з різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм процесуального права, так як питання щодо подібних правовідносин вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи.

В даному випадку, суд не бере до уваги виключно спільні фотографії чи показання свідків.

Воднораз суд ураховує показання свідків, допитаних у судовому засіданні, в сукупності з письмовими доказами, які узгоджується між собою, підтверджують тривалість і характер взаємовідносин ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , наявність у них ознак

сім`ї: не лише спільного проживання, а й спільного побуту (спільне проведення ремонту житла, придбання продуктів, товарів для дому) та взаємних прав та обов`язків (наприклад, турбота один про одного, ставлення як до свого подружжя).

Суд відзначає, що доказів, які б спростовували проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім?єю, заінтересованими особами взагалі не надано та судом не здобуто.

Навпаки, якраз докази, які наявні в розпорядженні Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України, свідчать, що саме однією сім`єю з ОСОБА_1 проживав ОСОБА_3 на момент його мобілізації та проходження ним військової служби, самостійно вказавши у поданих ним документах ОСОБА_1 своєю дружиною.

Отже, оцінюючи досліджені докази в їх сукупності, підстав сумніватися у правдивості тверджень заявниці про її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбі з ОСОБА_3 у суду немає.

Суд також вважає за потрібне наголосити, що статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено право кожного на повагу до свого приватного і сімейного життя. При цьому органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Заінтересованими особами не надано доказів, що встановлення юридичного факту, про який просить заявниця у своїй заяві, порушуватиме чиї-небудь права та інтереси.

При цьому заявниця в іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт не має можливості.

Відтак відмова у задоволенні її заяви становитиме втручання у її право на повагу до свого сімейного життя, яке гарантоване статтею 8 вищезгаданої Конвенції.

Аналізуючи досліджені докази в їх сукупності, суд вважає доведеним факт проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 однією сім?ю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2011 року до дати його зникнення безвісти - 19 червня 2025 року.

Суд не може погодитися з аргументами Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головного управління Національної гвардії України про те, що встановлення судом факту проживання однієї сім?єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 пов?язано з подальшим вирішення спору про право на отримання грошового забезпечення, у зв?язку з чим її заява має були залишена без розгляду.

Дійсно, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право, на що вказується у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справі № 582/18/21.

При цьому під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Суди мають встановлювати, між ким існує спір, хто оспорює право заявника, оскільки існування спору про право повинно бути реальним, а не гіпотетичним.

Такого висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 545/844/23.

Таким чином, у порядку позовного провадження мають розглядатися справи про встановлення певних юридичних фактів у тому випадку, коли між заявником і заінтересованими особами існує спір про прав, зокрема коли право заявника не визнається або оспорюється іншими особами.

ЦПК України не визначено осіб, які є заінтересованими у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які суд розглядає в порядку окремого провадження. Коло заінтересованих осіб визначається залежно від мети встановлення фактів, взаємовідносин таких осіб із заявником у зв`язку з фактами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їхні права та обов`язки.

Суд звертає увагу, що між заявницею ОСОБА_20 і військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головним управлінням Національної гвардії України, які заперечують проти її заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, безпосередньо немає спору про право, пов?язаного з необхідністю доведення наявності підстав для набуття нею статуту члена сім?ї військовослужбовця зниклого безвісти. Навпаки саме ОСОБА_1 були видані документи ОСОБА_3 . Натомість цього відмовлено їй у виплаті грошового забезпечення та інших коштів, належних зниклому безвісти військовослужбовцю ОСОБА_3 , через те, що вона не є членом його сім`ї чи близьким родичем.

Установлення факту проживання однією сім?єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 не порушує прав ані військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України, ані Головного управління Національної гвардії України.

Стверджуючи про те, що встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_3 впливає на права та обов`язки членів сім`ї останнього та інших осіб, які мають право на отримання передбачених законодавством матеріальних виплат та гарантій, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України та Головне управління Національної гвардії України не зазначили конкретних осіб.

Об`єктивних даних та доказів, що ОСОБА_3 має інших членів сім?ї, крім ОСОБА_1 , або, що інші особи претендують на отримання цього статуту чи пов`язаних із ним виплат, матеріали справи не містять та заінтересованими особами не надані.

З матеріалів справи вбачається, що з близьких родичів ОСОБА_3 має батька ОСОБА_21 , якого ОСОБА_1 зазначила у своїй заяві як заінтересовану особу, тим самим залучивши його до участі у цій справі.

Разом із тим, наявність близьких родичів у ОСОБА_3 як військовослужбовця, який зник безвісти, автоматично не свідчить про наявність спору про право.

Суд враховує, що заява ОСОБА_1 надійшла до суду в листопаді 2025 року. Протягом усього часу розгляду справи судом ОСОБА_2 , який неодноразово викликався в судове засідання, будь-якого інтересу до справи не виявляв, заперечень проти заяви ОСОБА_1 не надав, факт проживання ОСОБА_3 однією сім?єю з ОСОБА_1 не оспорював.

Отже, твердження про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, нічим не підтверджені.

Суд також відзначає, що встановлення факту проживання однією сім?єю ОСОБА_3 та ОСОБА_1 може впливати на права ОСОБА_2 як близького родича (батька) військовослужбовця, який зник безвісти, у зв`язку з чим його було залучено до участі у цій справі. Однак встановлення такого факту жодним чином не нівелює його права, зокрема, що передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та не позбавляє їх реалізації у встановленому порядку.

Отже, у суду відсутні підстави для висновку про наявність у цій справі спору про право, що б виключало можливість розгляду заяви в порядку окремого провадження. Тому заява ОСОБА_1 не підлягає залишенню без розгляду.

Суд бере до уваги, що встановлення факту проживання однією сім?єю з ОСОБА_3 має для заявниці юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення особистих чи майнових прав, визначених Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», зокрема дозволить заявниці реалізувати права, передбачені цим законом, як члену сім`ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин; право на отримання достовірної інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України; право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України, тощо.

Також суд приймає до уваги, що заявниця не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім?єю без реєстрації шлюбу, зник безвісти, і довести такий факт у позасудовому порядку неможливо з огляду на те, що чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення таких юридичних фактів.

За таких обставин, ураховуючи, що факт проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в період із січня 2011 року до 19 червня 2025 року (дата зникнення безвісти) знайшов своє підтвердження, суд вважає можливим її заяву задовольнити, встановивши вказаний факт у судовому порядку.

Керуючись ст. 258-259, 263-265, 315 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Встановити факт проживання однією сім?єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , в період із січня 2011 року до ІНФОРМАЦІЯ_12 .

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія Марченко