Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №174/823/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2131/26 Справа № 174/823/26 Суддя у 1-й інстанції - Ілюшик І. А. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., при секретарі Нікітюк В.М., за участю особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову суді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 26 червня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та призначене адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

ВСТАНОВИВ:

Обставини, встановлені судом 1-ї інстанції:

Судом першої інстанції встановлено, що 02.06.2026 о 09:26 год. в Дніпропетровській області Кам`янського району в м. Вільногірськ по бульвар Миру, 1 біля будинку 35, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Daewoo Lanos н/з НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп`яніння, а саме: порушення мови, координації рухів, зіниці очей не реагують на світло, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНП КМР МЛ 9 у м. Кам`янське відмовилася під запис нагрудної камери поліцейського. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи апеляційної скарги:

Не погодився з таким судовим рішенням ОСОБА_1 та оскаржив в апеляційному порядку. В апеляційні скарзі просить постанову суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення або зупинити розгляд вказаного провадження до ухвалення рішення Конституційним судом України, щодо перевірки на відповідність Конституції України та ч.1 ст. 130 КУпАП у частині, що передбачає відповідальність за відмову особи від проходження у встановленому порядком огляду на стан алкогольного, наркотичного сп`яніння.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає про упереджене ставлення працівників поліції до нього, вказує на відсутність ознак наркотичного сп`яніння та наголошує на своєму поганому самопочутті на момент зупинки транспортного засобу, у зв`язку з чим він не міг поїхати до медичного закладу.

Вказує на порушення працівниками патрульної поліції вимог інструкції, оскільки не запропоновано пройти огляд водія на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу та було запропоновано пройти огляд не в найближчому медичному закладі.

Також апелянт звертає увагу суду на те, що ним самостійно було пройдено огляд для на виявлення стану наркотичного сп`яніння в медичному закладі, за результатами якого ОСОБА_1 не перебував у стані наркотичного сп`яніння.

Позиції учасників:

В судовому засіданні особа, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити.

Висновки суду:

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, вислухавши думку учасника судового розгляду, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що суддя першої інстанції правильно дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Відповідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Вказаних вимог чинного законодавства ОСОБА_1 не виконав, що й призвело до вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наступними дослідженими судом 1-ї інстанції доказами, а саме:

протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 681694 від 02.06.2026 року, складеним уповноваженою посадовою особою у встановленому законом порядку;

направленням на медичний огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 02.06.2026 року;

відеозаписом з бодікамер працівників патрульної поліції на якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на виявлення стану наркотичного сп`яніння.

Проаналізувавши докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає, що в діях ОСОБА_2 міститься склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки він відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Порядок проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції визначений ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17.12.2008 року (далі – Порядок), та регулюється Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09.11.2015 (далі – Інструкція).

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Згідно з п. 12 розділу II Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції (тобто ознаками наркотичного сп`яніння), поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 7 Порядку саме поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.

Тобто, у разі виявлення поліцейським ознак наркотичного сп`яніння у водія транспортного засобу, він повинен прийняти відповідні заходи для того, щоб провести медичний огляд водія на стан сп`яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп`яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані наркотичного сп`яніння є правопорушенням, яке може привести до особливо тяжких наслідків та повинне бути негайно припинене.

Аналіз статей 130 та 266 КУпАП в їх взаємозв`язку свідчить про те, що відповідальність за відмову від проходження огляду настає у випадку відмови від любого запропонованого (в разі підстав) огляду, а недійсним є безпосередньо огляд, проведений з порушенням його порядку проведення.

Оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп`яніння, вважаю, що вимоги інструкції жодним чином не порушені та дії працівників поліції жодним чином не суперечать вимогам вищевказаної Інструкції, яка передбачає порядок проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння.

Апеляційний суд зазначає, що факт відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння за своїм правовим змістом є правопорушенням, а не процесуальною дією, яка дозволяє виявити волевиявлення особи, яка підозрюється у керуванні транспортним засобом у стані сп`яніння щодо її бажання проходити огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`янінням у встановленому законом порядку.

Статтею 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, оцінюючи кожен наведений доказ за своїм внутрішнім переконанням, апеляційний суд вважає їх належним, допустимим та достовірним, а їх сукупність є достатньою щодо доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

В розумінні ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є не доказом, а джерелом доказів, тобто фактичних даних, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, в розумінні, є доказом у справі про адміністративне правопорушення. З огляду на справу, що розглядається, у протоколі містяться фактичні дані про час та місце вчинення правопорушення, особу правопорушника, про застосування технічних засобів для виявлення правопорушення. Тому протокол про адміністративне правопорушення є допустимим та належним джерелом доказів. А висновок про наявність складу правопорушення в діях особи відносно якої складено протокол, дійсно є уявленням особи, що склала протокол, про наявність правопорушення, яке в суді повинно бути підтверджено відповідними доказами.

Розгляд та надання оцінки всім доказам та їх джерелам, в тому числі і самому протоколу про адміністративне правопорушення, здійснюється під час розгляду судом питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Оцінювати з погляду допустимості можна лише докази, тобто фактичні дані, на підставі яких встановлюються наявність чи відсутність фактів та обставин, важливих для ухвалення рішення, а не саме по собі джерело доказів. На цьому наголосив Касаційний кримінальний суд у постанові від 11 липня 2023 року по справі №275/368/19.

В обґрунтування оскарженої постанови, суд першої інстанції поклав не лише протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 , а в сукупності з іншими доказами у справі, надав їм належну та повну оцінку, що не суперечить висновкам Верховного Суду, викладених у постанові від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18).

Протокол про адміністративне правопорушення у справі складений уповноваженою на те особою з дотриманням вимог ст. 256 КУпАП, а викладені в ньому відомості відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені належними, допустимими та достатніми доказами.

Долучений до матеріалів справи відеозапис надає можливість повно та об`єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку осіб, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення, отриманий у встановленому законом порядку і здійснений працівником поліції за допомогою наявних в нього технічних засобів, тому є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.

Апеляційний суд зазначає, що для вирішення справи важливими є лише ті фактичні дані, які зафіксовані за допомогою відеокамери поліцейського, які свідчать про вчинення адміністративного правопорушення, або про протилежне. Долучений до протоколу відеозапис містить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду.

Доводи апеляційної скарги про упереджене ставлення працівників поліції не знайшли свого підтвердження.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 звертався з будь-якими скаргами на дії працівників поліції, суду не надано. Жодних доказів порушення законодавства працівниками поліції апелянт не надав, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції визнає дане твердження апелянта безпідставним.

Твердження апелянта про відмову у проходженні огляду в медичному закладі у зв`язку з поганим самопочуттям, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги та розцінює дану позицію ОСОБА_1 , як спробу уникнути відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення.

Доводи щодо безпідставності висунутої вимоги про проходження огляду на стан сп`яніння та не відповідних ознак сп`яніння є необґрунтованими, оскільки працівниками поліції після встановлення особи водія ОСОБА_1 в ході спілкування з останнім, виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, що підтверджується і відеозаписом та відповідно до вимог Інструкції останньому було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння в медичному закладі.

Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкцією про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою спільним Наказом МВС та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 року (далі — Інструкція), огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Відтак, встановлення наявності ознак сп`яніння відноситься до компетенції поліцейського при спілкування з водієм, який наділяється такими повноваженнями, зокрема і вказаною Інструкцією, а спростувати такі дії водій може у встановленому законом порядку, а саме проходженням огляду на місці зупинки транспортного засобу або проходженням медичного огляду, тому ставити під сумнів правильність підозри працівника поліції щодо наявності у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп`яніння, які об`єктивно підтверджується відеозаписом, наразі немає підстав.

Твердження сторони апелянта щодо порушення процедури проходження огляду, з посиланням на те, що йому не було запропоновано пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу є неприйнятними, оскільки згідно положень вищезазначеної Інструкції, огляд водія за підозрою у стані саме наркотичного сп`яніння проводиться лише у медичних закладах, шляхом лабораторних досліджень.

Посилання на те, що запропонований медичний заклад не був найближчим, є необґрунтованими, оскільки працівники поліції діяли в межах затвердженого переліку уповноважених закладів охорони здоров`я, які мають право на проведення таких оглядів. Жодних доказів зворотного матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги про самостійне проходження ОСОБА_1 огляду в медичному закладі суд апеляційної інстанції не приймає до уваги. Оскільки порядок проведення перевірки водіїв чітко регламентований Інструкцією, яка не передбачає самостійного огляду особою за власною ініціативою. До того ж, наявний у матеріалах справи висновок щодо результатів медичного огляду датований 17 червня 2026 року, тоді як правопорушення було вчинено 02 червня 2026 року, що повністю нівелює доказове значення цього документа.

Суд апеляційної інстанції відхиляє клопотання апелянта про зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення, оскільки зазначене клопотання повністю спростовується чинним процесуальним законодавством. Нормами Кодексу України про адміністративні правопорушення не передбачено такої процедури, як зупинення провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з розглядом справи в Конституційному Суді України. Крім того, норми ч. 1 ст. 130 КУпАП є чинними, а тому суд зобов`язаний керуватися ними під час ухвалення рішення

Переконливих доводів, які б вказували на істотні порушення, які могли б вплинути на правильність і обґрунтованість постановленого по справі судового рішення, та які б спростовували висновки судді про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд не вбачає.

Вид і розмір адміністративного стягнення суддею визначені відповідно до вимог ст. 33 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову судді Вільногірського міського суду Дніпропетровської області року стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя: