Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №215/3141/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/2346/26 Справа № 215/3141/26 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

за участю прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

обвинуваченого ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу прокурора на вирок Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року, яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, на обліках у лікаря-психіатра не перебуваючого, звертався за медичною допомогою до лікаря-нарколога з 2006 року зприводу психічних та поведінкових розладів внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше неодноразово судимого останній раз 25.11.2024 Тернівським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровській області за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 год. громадських робіт. На підставі ч.1 ст. 71 КК України повністю приєднано покарання за вироком цього ж суду від 17.10.2024 та остаточно визначено 200 годин громадських робіт. Станом на 20.05.2026 фактично відпрацьовано 88 годин,

визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 389, ч. 1 ст. 71, ч. 1 ст. 72 КК України до остаточного покарання у виді 2 років 14 днів обмеження волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 (один) рік.

В С Т А Н О В И Л А:

Згідно вироку суду першої інстанції, вироком Тернівського районного суду м.Кривий Ріг Дніпропетровської області від 25.11.2024, ОСОБА_8 , засуджений за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України до покарання у вигляді 200 годин громадських робіт. Вирок набрав законної сили 01.04.2025.

09.04.2025 ОСОБА_8 поставлено на облік до Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області.

Того ж дня, а саме, 09.04.2025, ОСОБА_8 було направлено виклик на 18.04.2025 у зв`язку з вироком суду, однак останній на вказану дату до Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області не з`явився про причину не повідомив. 21.04.2025 ОСОБА_8 знову направлено виклик на 30.04.2025, однак останній знову не з`явився. Проведеними першочерговими заходами з виявлення засудженої особи, місцезнаходження ОСОБА_8 не було встановлено, у зв`язку з чим 13.06.2025 до ВП №5 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області надіслано подання для проведення подальших розшукових заходів. 14.01.2026 року місцезнаходження засудженого ОСОБА_8 встановлено та в цей же день вручено виклик до Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області на 23.01.2026.

В подальшому, 23.01.2026 засуджений письмово повідомив, що не з`являвся до органу пробації за викликами та не виходив для відбування покарання у виді громадських робіт без поважних причин, а саме, через те, що неофіційно працював в іншому місті, підтверджуючих документів не надав.

Цього ж дня ОСОБА_8 у відповідності до ст. 37 КВК України роз`яснено, що він зобов`язаний додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначеному для нього об`єкті і відпрацьовувати встановлений судом строк громадських робіт, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, без погодження з уповноваженим органом з питань пробації не виїжджати за межі України.

Крім цього, ОСОБА_8 , у відповідності з ст. 40 КВК України було роз`яснено, що стосовно особи, яка ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт, уповноважений орган з питань пробації надсилає матеріали правоохоронним органам для відповідного реагування для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності відповідно до ст. 389 КК України, про що останнього 23.01.2026 ознайомлено письмово.

Ухиленням від відбування покарання у виді громадських робіт, відповідно до ч. 3 ст. 40 КВК України є:

1) систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушення порядку та умов відбування покарання, а також притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, які були вчинені після письмового попередження;

2) не вихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння.

23.01.2026 ОСОБА_8 письмово попереджено, що у випадку ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, на підставі ч.2 ст. 389 КК України, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_8 .

В цей день ОСОБА_8 видано направлення до КУ «Будинок милосердя «Затишок» КМР, для відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт з 26.01.2026., яке останній отримав під особистий підпис.

Прибувши до установи ОСОБА_8 було ознайомлено з графіком роботи під підпис.

В свою чергу, ОСОБА_8 , маючи прямий умисел на ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, з 23.02.2026 по 16.03.2026 до КУ «Будинок милосердя «Затишок» КМР не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

З метою встановлення причин невиходу засудженого для відбуття покарання у вигляді громадських робіт, за місцем мешкання ОСОБА_8 , надіслано виклики до органу пробації на 18.03.2026.

16.03.2026 ОСОБА_8 з`явився до Тернівського районного відділу м. Кривий Ріг філії Державної установи «Центр пробації» у Дніпропетровській області та письмово повідомив, що не з`являвся до КУ «Будинок милосердя «Затишок» КМР для відбування покарання у виді громадських робіт у зв`язку із поганим самопочуттям, однак до медичних закладів не звертався та підтверджуючих документів не має.

16.03.2025 ОСОБА_8 повторно письмово попереджено, що у випадку ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, на підставі ч.2 ст. 389 КК України, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_8 . Того ж дня, а саме, 16.03.2026 ОСОБА_8 направлено до КУ «Будинок милосердя «Затишок»» КМР, для відбування призначеного вироком суду покарання у виді громадських робіт з 17.03.2026.

В свою чергу, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, маючи прямий умисел на ухилення від відбування покарання у вигляді громадських робіт, 18.03.2026 та з 20.03.2026 до КУ «Будинок милосердя «Затишок» КМР не з`явився та про поважні причини неявки не повідомив.

З метою встановлення причин невиходу засудженого на громадські роботи, проведеними першочерговими заходами з виявлення засудженої особи, місцезнаходження ОСОБА_8 не було встановлено

22.04.2026 ОСОБА_8 втретє попереджено, що у випадку ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, на підставі ч.2 ст. 389 КК України, його може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, що підтверджено особистим підписом ОСОБА_8 .

Тим самим, ОСОБА_8 будучи належним чином ознайомлений про порядок, умови та місце відбування покарання у виді громадських робіт, призначених йому за вироком суду та достовірно знаючи про наслідки невиконання покладених на нього обов`язків, маючи прямий умисел на ухилення від відбуття покарання у вигляді громадських робіт, не з`явився без поважних причин для відбуття покарання, а саме 23.02.2026, 24.02.2026, 25.02.2026, 26.02.2026, 27.02.2026, 02.03.2026, 03.03.2026, 04.03.2026, 05.03.2026, 06.03.2026, 09.03.2026, 10.03.2026, 11.03.2026, 12.03.2026, 13.03.2026, 16.03.2026, 18.03.2026, 20.03.2026, 23.03.2026, 24.03.2026, 25.03.2026, 26.03.2026, 27.03.2026, 30.03.2026, 31.03.2026, 01.04.2026, 02.04.2026, 03.04.2026, 06.04.2026, 07.04.2026, 08.04.2026, 09.04.2026, 10.04.2026, 13.04.2026, 14.04.2026, 15.04.2026, 16.04.2026, 17.04.2026, 20.04.04.2026, 21.04.2026, 22.04.2026 та 23.04.2026, чим допустив систематичне невиконання встановлених обов`язків, порушив порядок та умови відбування покарання, не вийшов більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин.

Станом на 23 квітня 2026 року засуджений ОСОБА_8 продовжує ухилятися від відбування покарання у вигляді громадських робіт, відпрацював лише 88 години громадських робіт із призначених 200 за вироком суду.

.

На вказане рішення прокурором подана апеляційна скарга, в якій він просить вирок суду відносно ОСОБА_9 скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просить призначити ОСОБА_10 покарання за ч. 2 ст. 389 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст.71 ч.1, ст..72 ч.1 п.4 КК України, за сукупністю вироків до призначеного покарання повністю приєднати не відбуте покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25.11.2024 за ч. 1 ст. 125 КК України у вигляді 112 годин громадський робіт з розрахунку, одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт, та остаточно призначити ОСОБА_8 до відбуття 2 роки 14 днів обмеження волі.

Вказує, що судом першої інстанції залишено поза увагою, що ОСОБА_8 явно схильний до вчинення суспільно-небезпечних діянь, адже він притягується до кримінальної відповідальності за ухилення від відбування покарання за попереднім вироком. За таких обставин, обґрунтованих підстав сподіватися на виправлення та перевиховання обвинуваченого без реального відбування призначеного покарання не існує.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали кримінального провадження колегія суддів приходить до наступного.

Висновки суду про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого злочину та фактичні обставини справи ніким не оскаржуються, тому відповідно до вимог ст. 404 КПК України апеляційним судом не перевіряються.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66, 67 КК України.

Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

За приписами ст. 71 КК України, призначення покарання за сукупністю вироків, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, або ухилявся від покарання, суд приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_11 раніше засуджений вироком Тернівським районним судом м. Кривий Ріг Дніпропетровській області від 25.11.2024 року за ч. 1 ст. 125 КК України до 100 годин громадських робіт. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України повністю приєднано покарання за вироком цього ж суду від 17.10.2024 та остаточно призначено покарання 200 годин громадських робіт. Станом на 20.05.2026 фактично відпрацьовано 88 годин.

Касаційний суд у постанові від 01.03.2023 за результатами розгляду справи №758/15350/21 зауважив, що у разі коли за попереднім вироком особі призначено покарання, яке слід відбувати реально, під час постановлення нового вироку із застосуванням положень ст. 71 КК України суд не може звільнити обвинуваченого від відбування призначеного за цим вироком покарання з випробуванням на підставі ст. 75 цього Кодексу.

Крім того, Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що у разі застосування ст. 71 КК України, приєднання невідбутого покарання, та призначення реального кримінального покарання, суд не має права звільняти особу від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України. Покарання, від відбування якого особа ухилялася, має бути реальним.

Таким чином, суд першої iнстанцiї при призначенні покарання не правильно застосував кримiнальний закон, який повинно застосувати.

Таким чином, суд першої інстанції допустив порушення КПК України, що є підставою для скасування оскаржуваного вироку, з ухваленням нового на підставі ч. 1 ст. 420 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 404-407, 420 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Вирок Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 20 травня 2026 року відносно ОСОБА_8 скасувати в частині призначеного покарання.

Призначити ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 389КК України покарання у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом повного приєднання невідбутої частини покарання за вироком Тернівського районного суду м. Кривий Ріг Дніпропетровської області від 24.11.2024 до покарання, призначеного цим вироком, із застосуванням положень п. 4 ч. 1 ст. 72 КК України, з попереднім переведенням покарання у виді громадських робіт в покарання у виді обмеження волі, із розрахунку одному дню обмеження волі відповідають вісім годин громадських робіт, остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки 14 (чотирнадцять) днів.

В решті вирок залишити без змін.

Вирок набуває чинності негайно та може бути оскаржений безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Судді