Рішення від 21 липня 2026 р. у справі №216/1781/26 — Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/1781/26

провадження 2/216/2714/26

РІШЕННЯ

іменем України

22 липня 2026 року місто Кривий Ріг

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Цимбалістенко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Таганської Є.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини,-

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

10 березня 2026 року ОСОБА_1 звернулася до Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу) до досягнення дитиною повноліття, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивачка посилається на те, що 12 серпня 2016 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі – ОСОБА_2 , який був зареєстрований Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, про що складено актовий запис за №500 від 12серпня 2016 року, який був розірваний 11 листопада 2025 року Центрально-Міським районним судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області. Від цього шлюбу у з відповідачем народився син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є відповідач по справі. Син проживає з позивачкою та знаходиться на її утриманні.

Відповідач повністю самоусунувся від матеріального забезпечення неповнолітнього сина – ОСОБА_3 , ухиляється від свого батьківського обов`язку утримувати неповнолітнього сина, матеріально ніяк не забезпечує свою неповнолітню дитину. Згоди про матеріальне утримання дитини між позивачем та відповідачем не досягнуто.

Оскільки, дитина проживає разом з позивачем та перебуває на її утриманні, ОСОБА_1 змушена звертатися до суду з цією позовною заявою.

З огляду на предмет та ціну позову, а також інші обставини, які підлягають врахуванню у відповідності до положень пунктів 1 - 8 частини 3 статті 274 Цивільного процесуального кодексу України, дана справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач, про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, судом повідомлявся належним чином, але відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦПК України, в установлений судом строк не подав до суду заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, також не подав до суду відзиву на позовну заяву.

У зв`язку з чим, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на повному, всебічному та об`єктивному дослідженні обставин справи, дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, виходячи з наступного. Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

12 серпня 2016 року між Позивачкою та Відповідачем було укладено шлюб, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією свідоцтва про шлюб, виданого Центрально-Міським районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

Від цього шлюбу у сторін народився син ОСОБА_4 , батьком якого є відповідач по справі, що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про народження.

Неповнолітній син проживає разом з позивачкою, що підтверджується копією акта з місця проживання. Позивачка також зазначає, що син перебуває повністю на її утриманні.

Також судом встановлено, що з ОСОБА_2 рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 11.11.2025 р. у справі № 216/1781/26, шлюб розірваний. Відповідач в добровільному порядку матеріально не забезпечує утримання сина.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 2статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Держава Україна, як учасниця Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини (ч. 1 ст. 27 Конвенції).

При цьому, згідно з ч. 2 ст. 27 Конвенції батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Положеннями ч. 1 ст. 18 Конвенції унормовано, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Закон України «Про охорону дитинства» визначає охорону дитинства в Україні як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Стаття 51 Конституції України визначає, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аналогічні положення закріплені у ст. 180 ЦПК України.

Відповідно до ч. ч. 1-3ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.

За своєю суттю аліменти (від лат. alimentum - харчування) - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Отже стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом (ч. 1ст. 183 СК України).

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів визначені у ч. 1ст. 182 СК України, згідно з якою при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Вказані норми чинного законодавства передбачають, що одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується із конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у сімейному законодавстві.

При цьому, положеннями ч. 2 ст. 182 СК України передбачено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Вирішуючи даний спір суд виходить з того, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час судового розгляду встановлено, що наразі дитина перебуває на утриманні матері (Позивачки), а на Відповідача, як батька, покладено конституційний обов`язок утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

Визначаючи розмір аліментів на утримання дитини суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про щоденну потребу дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також те, що обов`язки з утримання дітей є рівними для обох батьків.

Також суд враховує, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дітям відповідного розміру утримання не знаходиться у переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку утримання дітей.

Обов`язок утримувати дитину не залежить від бажання чи можливостей батьків враховуючи загальне правило, що батьки зобов`язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття навіть у тому разі, коли виконання цього обов`язку може призвести до неповного задоволення їх власних матеріальних і духовних потреб.

При цьому, спільна дитина сторін проживає разом із матір`ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по утриманню та вихованню дитини.

Оскільки дитина сторін на даний момент проживає разом з Позивачкою і перебуває на її утриманні, то Відповідач, як батько дитини, зобов`язаний згідно до вимогСімейного кодексу України також брати участь в її утриманні.

Враховуючи вищевикладене, а також відсутність будь-яких заперечень Відповідача проти позовних вимог та розміру аліментів, суд вважає за необхідне стягнути з Відповідача на корить Позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення у справі про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Згідно з ч. 1ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, тобто з 10 березня 2026 року.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на Відповідача.

Керуючись статтями7,8,12,13,141,263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1.Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити .

2. Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи стягнення з 10 березня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.

3.Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 РНОКПП НОМЕР_2 аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, в межах суми платежу за один місяць.

4.Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 РНОКПП НОМЕР_1 на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к.

5.Рішення може бути оскаржено у встановленому порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , мешкає: АДРЕСА_1 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ).

7. Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ,РНОКПП НОМЕР_1 , мешкає: АДРЕСА_3 ).

Суддя О.В.ЦИМБАЛІСТЕНКО