Рішення від 07 липня 2026 р. у справі №185/4918/26 — Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/4918/26

Провадження № 2/185/6292/26

З А О Ч Н Е

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 липня 2026 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Юдіної С.Г., за участю секретаря Садової К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Павлограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору дійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 11/8-НДФ, зареєстрований 16 листопада 1998 року Павлоградською філією Придніпровської товарної біржі за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купила житловий будинок АДРЕСА_1 з дворовими спорудами та земельну ділянку загальною площею 0, 0910 га.

У обґрунтування позову позивач зазначив, що згідно договору купівлі-продажу від 16 листопада 1998 року ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 придбала житловий будинок АДРЕСА_1 з дворовими спорудами та земельну ділянку загальною площею 0, 0910 га.Даний договір був зареєстрований Павлоградською товарною біржею за реєстраційним № 11/8-НДФ. Сторонами було виконано всі істотні умови договору купівлі-продажу нерухомого майна тобто ОСОБА_4 прийняла майно та сплатила ОСОБА_2 за нього належну за договором грошову суму. ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 з дворовими спорудами та земельну ділянку загальною площею 0, 0910 га. На підставі його заяви була заведена спадкова справа після померлої. Постановою від 18 грудня 2025 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що право власності на вище вказаний житловий будинок не зареєстровано за спадкодавцем, а тому позивач звертається до суду.

Ухвалою від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в викликом/повідомленням сторін.

У судове засідання позивач не з`явився, у заяві просив суд розглянути справу за його відсутності, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи.

Третя особа – ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, про час, день та місце проведення судових засідань повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заява про розгляд справи за її відсутності до суду не надходила.

З урахуванням думки позивача суд ухвалює у справі заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Вибір громадянами способу захисту своїх прав і свобод від порушень та протиправних посягань гарантовано ч. 4 ст. 55, ст. 124 Конституції України, відповідно до якої кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань та закріплено статтями 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, що згідно зі статтею 9 Конституції України є складовою національного законодавства.

З`ясував обставини справи та перевіривши їх письмовими доказами, суд встановив наступне.

16 листопада 1998року між ОСОБА_2 з однієї сторони та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 з дворовими спорудами та земельної ділянки загальною площею 0, 0910 га.

Вказаний договір було укладено та зареєстровано на Павлоградській товарній біржі 16 листопада1998 року за № 11/8-НДФ.

Згідно копії реєстраційного посвідчення від 16 листопада 1998 року, виданого замість реєстраційного напису, право власності на вказану вище земельну ділянку було зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі зазначеного раніше договору купівлі-продажу нерухомого майна і записано в реєстрову книгу за № 36-103.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 від 21 квітня 2025 року.

Позивач є сином померлої ОСОБА_4 .

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18 грудня 2025 року зареєстрованого у реєстрі за № 1-1778 позивач частково отримав спадщину після померлої ОСОБА_4 .

Постановами державного нотаріуса Першої Павлоградської державної нотаріальної контори Павлоградського районного нотаріального округу Дніпропетровської області від 18 грудня 2025 року, 11 лютого 2026 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частку житлового будинку АДРЕСА_1 та 1/2 частку земельної ділянки розташованої за тією ж адресою після померлої ОСОБА_4 у зв`язку з тим, що правовстановлюючий документ на спадкове майно не містить нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 01 січня 2004 року, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, на спірні правовідносини поширюється дія норм ЦК УРСР 1963 року, чинного на час їх виникнення.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», чинного на час виникнення спірних правовідносин, володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлене судом.

За змістом ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Договір вважається укладеним, коли між сторонами в повній у належних випадках формі досягнуто згоду по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорі даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї зі сторін повинно буди досягнуто згоди.

Так, право укладати договори купівлі-продажу і реєструвати їх на товарній біржі передбачено ст. 15 ЗУ «Про товарну біржу» № 1956-ХІІ від 10 грудня 1991 року згідно ч. 2 якої угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Положеннями ст. 47 ЦК УРСР (в ред. 1963 року) передбачено, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.

Відповідно з п. 2 ст. 220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому випадку нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Правила державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31, передбачали підставу для державної реєстрації договорів купівлі-продажу, зареєстрованих біржею.

Відповідно до п. 5 ст. 3 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 01 липня 2004 року за № 1952-1 право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою. На підставі цього Закону реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень здійснюється лише в разі вчинення правочинів щодо нерухомого майна, а також за заявою власника (володільця) нерухомого майна.

В укладеному договорі купівлі-продажу сторони повністю погодили усі істотні умови у тексті біржового договору, всі зобов`язання за договором купівлі-продажу нерухомого майна сторонами виконані в повному обсязі. Також факт купівлі-продажу і виконання умов укладеного договору ніким не оскаржено і ніким не оспорюється.

Оскільки ОСОБА_4 повністю виконала умови договору купівлі-продажу нерухомого майна, фактично володіла об`єктом нерухомості, договір купівлі-продажу нерухомого майна не визнавався недійсними, на підставі ст. ст. 128, 153 ЦК УРСР і ст. 49 ЗУ «Про власність» набула право власності на спірний об`єкт нерухомості і правомірно володіла ним.

Отже оскільки договір купівлі-продажу є дійсним, позивач є сином померлої, передбачених законом підстав для невизнання дійсним неоспореного договору купівлі-продажу нерухомого майна в судовому порядку немає,суд вважає можливим задовольнити позовні вимоги та визнати дійсним договір купівлі-продажу.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11-13, 81, 95, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору дійсним – задовольнити.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 11/8-НДФ, зареєстрований 16 листопада 1998 року Павлоградською філією Придніпровської товарної біржі за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купила житловий будинок АДРЕСА_1 з дворовими спорудами та земельну ділянку загальною площею 0, 0910 га.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.

Рішення знаходиться в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб - адресою:http://reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса : АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя С. Г. Юдіна