Рішення від 19 липня 2026 р. у справі №213/4596/24 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/4596/24

Номер провадження 2/213/71/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого – судді Попова В.В.

секретар судового засідання – Куропятник І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у залі судових засідань №14, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу №213/4596/24 за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Максимов Роман Ігорович, до ОСОБА_2 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Касьян Микола Степанович, про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл,

за участі:

представника позивача - адвоката Максимова Романа Ігоровича,

представника відповідача - адвоката Касьяна Миколи Степановича,

В С Т А Н О В И В:

Стислий виклад позиції позивача.

04 серпня 2007 року між сторонами зареєстровано шлюб. Рішенням Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19.11.2024 року у справі №213/3860/24, яке набрало законної сили 20.12.2024 року, шлюб розірвано.

За час перебування у шлюбі позивач та відповідач за спільні сімейні кошти придбали об`єкт нерухомого майна - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , титульним володільцем якого визначено відповідача - ОСОБА_2 . Вказану квартиру сторони використовували в інтересах сім`ї, однак після розірвання шлюбу відповідач одноособово користується зазначеною квартирою, а позивач позбавлена доступу до неї, про що свідчить наявність окремого спору у справі №213/273/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення до зазначеної квартири.

Також, під час перебування у шлюбі сторони за спільні сімейні кошти придбали транспортні засоби - ВАЗ 21099 1499, (2002), № кузова НОМЕР_1 та SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_2 , які є спільним майном подружжя, титульним володільцем якого також визначено відповідача - ОСОБА_2 . Вказані автомобілі сторони використовували в інтересах сім`ї, проте 16.01.2021 та 29.10.2024 транспортні засоби були відчужені відповідачем на користь третіх осіб.

Вказані об`єкти нерухомого та рухомого майна належать позивачу та відповідачу на праві спільної сумісної власності подружжя, у зв`язку з чим квартира підлягає поділу, як спільне майно подружжя, а за транспортні засоби з відповідача підлягає стягнення 1/2 частини вартості відчуженого рухомого майна, оскільки угоди про розподіл спільного майна подружжя між позивачем та відповідачем не досягнуто, відповідач не бажає розділити спільне майно у добровільному порядку, відмовляється компенсувати його частку у вартості та чинить перешкоди у користуванні зазначеним майном, у зв`язку з чим позивач вимушена поставити питання про поділ майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя та стягнення 1/2 частини вартості відчуженого рухомого майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя в судовому порядку.

Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання.

(крім клопотань про відкладення розгляду справи)

05 листопада 2024 року позовна заява надійшла до суду. Одночасно з позовом стороною позивача подано клопотання про забезпечення позову.

06 листопада 2024 року судом направлено запит щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

07 листопада 2024 року від представника позивача - адвоката Перепелиця Л.Л. судом отримано клопотання про долучення до матеріалів справи доказів про направлення позовної заяви з доданими до неї документами відповідачу.

07 листопада 2024 року суддею постановлена ухвала про задоволення заяви сторони позивача про забезпечення позову - накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

08 листопада 2024 року судом отримана інформація щодо зареєстрованого місця проживання відповідача.

11 листопада 2024 року суддею постановлена ухвала про залишення позовної заяви без руху.

25 листопада 2024 року від представника позивача - адвоката Перепелиця Л.Л. судом отримана уточнена позовна заява (через підсистему "Електронний суд").

02 грудня2024 року позовна заява прийнята суддею до розгляду. Провадження у справі відкрито. Розгляд справи постановлено здійснювати в порядку загального позовного провадження. Почато підготовче провадження.

13 січня 2025 року від представника позивача - адвоката Перепелиця Л.Л. судом отримана уточнена позовна заява, заява про призначення судової оціночно-будівельної експертизи та дві заяви про призначення судової автотоварознавчої експертизи.

17 лютого 2025 року від представника відповідача - адвоката Касьяна М.С. судом отримана заява про витребування доказів (через підсистему "Електронний суд").

17 лютого 2025 року судом постановлена ухвала про задоволення клопотання про витребування доказів.

06 травня 2025 року судом від ТСЦ МВС №1248 отримані витребувані докази.

15 липня 2025 року судом постановлена ухвала про призначення по справі судової оціночно-будівельної експертизи та двох судових товарознавчих експертиз.

25 серпня 2025 року від судового експерта Бихно М.В. судом отримано повідомлення про неможливість надання висновку експерта з питань судової оціночно-будівельної експертизи №72-25.

23 вересня 2025 року судом отримані висновки судового експерта Чивчиш О.П. №Д4/08/25-1 та Д4/08/25-2 від 04.08.2025 про оцінку транспортних засобів.

05 листопада 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про поновлення провадження у справі.

07 листопада 2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про долучення до матеріалів цивільної справи копії свідоцтва про шлюб на підтвердження зміни прізвища.

10 листопада 2025 року від адвоката Перепелиця Л.Л. надійшла заява про припинення представництва позивача. ОСОБА_3 подала заперечення на дану заяву.

14 листопада 2025 року судом постановлена ухвала про поновлення провадження у справі.

24 листопада 2025 року від адвоката Максимова Р.І. судом отримано клопотання про ознайомлення з матеріалами цивільної справи, з наданням доказів на підтвердження повноважень як представника позивача ОСОБА_1

07 січня 2026 року від представника позивача - адвоката Максимова Р.І. судом отримана заява про зміну предмету позову (через підсистему "Електронний суд"), докази направлення заяви з додатками відповідачу ОСОБА_2 та клопотання про витребування доказів.

13 січня 2026 року судом постановлена ухвала про витребування доказів.

09 лютого 2026 року судом від приватного нотаріуса Лосинець С.М. отримані витребувані докази.

04 червня 2026 року від представника відповідача - адвоката Касьяна М.С. судом отримана заява про виклик свідка. Представник позивача - адвокат Максимов Р.І. подав до суду заперечення проти зазначеного клопотання.

04 червня 2026 року судом постановлена ухвала про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті. Заявлене стороною відповідача клопотання про виклик у судове засідання свідка постановлено вирішити під час розгляду справи по суті.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.

Інших заяв/клопотань від учасників справи не надходило.

В судовому засіданні:

Представник позивача - адвокат Максимов Р.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача - адвокат Касьян М.С. зазначив, що відповідач ОСОБА_2 не визнає позовні вимоги та просить відмовити у задоволенні позову. Щодо визнання квартири об`єктом спільної сумісної власності та належності 1/2 її частини позивачу - сторона відповідача не заперечує цей факт і вважає, що спір в даній частині позову відсутній. Щодо транспортних засобів зазначає, що кошти за їх відчуження були використані під час шлюбу в інтересах сім`ї, тому відсутні підстави для стягнення з відповідача 1/2 частини їх вартості. Крім того, сторона відповідача не погоджується з ринковою вартістю транспортного засобу SCODA OCTAVIA, визначеною судовим експертом, оскільки згідно Договору купівлі-продажу даного транспортного засобу його ціна становила 100 000,00 грн.

Фактичні обставини, встановлені судом.

04 серпня 2007 року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали шлюб, який було зареєстровано у Довгинцівському відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 436.

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого 12 жовтня 2018 року приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Лосінцем Сергієм Миколайовичем за реєстровим № 986, ОСОБА_2 придбав у власність трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 56,4 кв.м, житловою площею 42 кв.м.

За змістом Договору (п.5.4): ПОКУПЕЦЬ заявляє, що на дату укладення цього Договору він перебуває у зареєстрованому шлюбі і квартира набувається ним у власність за згодою його дружини - ОСОБА_5 , яка оформлена у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчено приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Лосінцем С.М. 12.10.2018 р. за реєстровим №980 (а.с.180-181)

За змістом заяви ОСОБА_5 про надання згоди на придбання майна, вона надала своєму чоловіку ОСОБА_2 згоду на придбання за кошти, які належать до їхньої спільної сумісної власності подружжя квартири АДРЕСА_2 , яка набуватиметься у спільну сумісну власність з нею (а.с.185).

Право власності відповідача на спірну квартиру зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.44-47).

Крім того, подружжям під час шлюбу, за спільні кошти були придбані наступні транспортні засоби:

- 19.02.2014 придбано транспортний засіб ВАЗ 21099 1499, (2002) № кузова НОМЕР_3 - вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації (центр 1204) Криворізьке ВРЕР). Власником транспортного засобу зазначений ОСОБА_2 . 16.01.2021 у ТСЦ 1243 транспортний засіб перереєстровано на нового власника;

- 21.01.2021 придбано транспортний засіб SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_4 - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ) (ТСЦ 1248). Власником транспортного засобу зазначений ОСОБА_2 . 29.10.2024 у ТСЦ 1248 транспортний засіб перереєстровано на нового власника.

Шлюб між сторонами розірваний на підставі рішення Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 листопада 2024 року (справа №213/3860/24 провадження №2/213/2100/24). Рішення набрало законної сили 20.12.2024.

19.02.2025 ОСОБА_5 уклала шлюб та змінила прізвище на ОСОБА_6 (а.с.149).

Згідно довідки про оціночну вартість об`єкта нерухомості, сформованої 04 листопада 2024 року, оціночна вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 складає 635247,50 грн.

Згідно висновку судового експерта Чивчиш О.П. №Д4/08/25-1 від 04.08.2025 про оцінку транспортного засобу, ринкова вартість транспортного засобу ВАЗ 21099 1499, (2002) № кузова НОМЕР_3 - вторинна реєстрація ТЗ, придбаного в торгівельній організації (центр 1204) Криворізьке ВРЕР), без огляду транспортного засобу, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов в яких він експлуатувався (зберігався), станом на дату проведення судової експертизи 04 серпня 2025 року, складає 63480,00 грн. (а.с.126-132).

Згідно висновку судового експерта Чивчиш О.П. №Д4/08/25-2 від 04.08.2025 про оцінку транспортного засобу, ринкова вартість транспортного засобу SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_4 - перереєстрація на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ) (ТСЦ 1248), без огляду транспортного засобу, без урахування фактичного технічного стану, величини пробігу, умов в яких він експлуатувався (зберігався), станом на дату проведення судової експертизи 04 серпня 2025 року, складає 200890,00 грн. (а.с.133-144).

Зміст спірних правовідносин.

Викладеними обставинами відповідають правовідносини, які виникають із рівних прав подружжя на майно, набуте за час шлюбу.

Норми права, які застосовує суд.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку.

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Згідно з ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Майном як особливим об`єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

Відповідно до ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 57 СК України у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин. Якщо у придбання майна вкладені крім спільних коштів і кошти, що належали одному з подружжя, то частка у цьому майні, відповідно до розміру внеску, є його особистою приватною власністю (ч. 6, 7 ст. 57 СК України).

Статтею 68 СК України визначено, що розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 року №11, сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися обставинами, що мають істотне значення, якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшеннях, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (ст. 60, 69 СК України, ч. 3 ст. 368 ЦК України), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК України можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов`язальними правовідносинами, тощо.

Вказане свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17 та постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Частиною 2 ст. 372 ЦК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Тлумачення положень частини першої статті 57 СК України свідчить, що придбане в шлюбі за відплатним договором майно може бути визнане особистою приватною власністю одного з подружжя лише в тому випадку, якщо придбання цього майна відбулося виключно за особисті кошти одного з подружжя.

Така позиція викладена в Постанові Верховного суду від 06 вересня 2023 року у справі №524/2518/20.

Отже, стаття 60 СК України, стаття 368 ЦК України свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один з подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Верховний Суд у постанові від 22 січня 2020 року у справі №711/2302/18 також зазначив, що в законодавстві передбачена презумпція віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація прав на нього (транспортний засіб, житловий будинок чи іншу нерухомість) лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на його особисті кошти, не буде належно підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною. Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Подібні висновки щодо презумпції належності майна, придбаного в період шлюбу, до спільної сумісної власності подружжя та щодо розподілу тягаря доказування на спростування цієї презумпції викладено в інших постановах, зокрема в постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі №6-843цс17, у постановах Верховного Суду від 28 серпня 2019 року у справі №646/6271/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі №235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі №404/1515/16-ц, від 10 червня 2020 року у справі №454/2786/17-ц, від 08 травня 2024 року у справі №450/3740/21. Судова практика з вирішення зазначених питань є усталеною.

Згідно з ч. 4 ст. 71 СК присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених ЦК.

Верховний Суд в постанові від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22) зробив висновок про те, що вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі (постанова Верховного Суду від 16 січня 2023 року у справі № 754/3132/16-ц (провадження № 61-5956св22)). Верховний Суд ураховує, що суд має вирішити переданий на його розгляд спір про поділ спільної сумісної власності саме тоді, коли подружжя не домовилося про порядок такого поділу. Вирішення цього спору, зокрема щодо неподільної речі, не має зумовлювати у співвласників потребу після судового рішення домовлятися про порядок поділу цього ж майна, а саме про виплату одному із них компенсації іншим співвласником і про гарантії її отримання. Якщо одна зі сторін спору довірила його вирішення суду, відповідний конфлікт треба вичерпати внаслідок ухвалення судового рішення та подальшого його виконання (пункт 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)). Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них надалі вчиняти узгоджені дії для вичерпання конфлікту. Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (пункт 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20)).

* * *

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З огляду на статтю 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Стаття 81 ЦПК України визначає що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Висновок суду.

Аналізуючи спірні правовідносини в контексті вказаних норм права, судом встановлено, що трикімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 та транспортні засоби - ВАЗ 21099 1499, (2002), № кузова НОМЕР_1 та SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_2 придбані відповідачем у період шлюбу із позивачем, тобто набуті сторонами за час шлюбу.

Враховуючи викладене, а саме те, що спірна квартира та транспортні засоби були придбані сторонами під час перебування в зареєстрованому шлюбі, неподання відповідачем заперечень щодо оспорення поширення правового режиму спільного сумісного майна на вказані об`єкти, суд приходить до висновку, що воно є спільною сумісною власністю подружжя, тобто сторін по справі, і їх частки у власності є рівними, а тому позивач обґрунтовано має право на 1/2 частину спільно нажитого майна подружжя, а саме, на 1/2 частки квартири та транспортних засобів.

Підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя судом не встановлено.

Враховуючи, що транспортні засоби - ВАЗ 21099 1499, (2002), № кузова НОМЕР_1 та SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_2 придбано сторонами в інтересах сім`ї, але відчужені відповідачем (перереєстровані на нових власників), суд вважає доцільним при визначенні їх вартості виходити із визначеної судовим експертом ринкової вартості станом на дату проведення судових експертиз 04 серпня 2025 року – 63480,00 грн. та 200890,00 грн. відповідно. При цьому, судом встановлено, що позивач не давала письмову згоду на продаж транспортних засобів, які є спільною сумісною власністю сторін, і відповідач не довів іншого, доказів того, що позивач отримала свою частку грошових коштів за відчуження транспортних засобів або що отримані кошти були витрачені в інтересах сім`ї - суду також не надано.

Таким чином, підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошова компенсація у розмірі половини вартості транспортних засобів ВАЗ 21099 1499, (2002), № кузова НОМЕР_1 та SCODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_2 – 132185,00 грн.

Отже, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, законними та доведеними належними доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

При цьому, ухвалюючи рішення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Щодо заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.7 ст.158 ЦПК України у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Таким чином, заходи забезпечення позову, вжиті за ухвалою суду від 09 липня 2025 року про накладення арешту на спірне майно, продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволені, то судові витрати, понесені позивачем по справі, та витрати на правничу допомогу, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2-5, 10, 12, 19, 76-81, 95, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та його розподіл - задовольнити.

Визнати трикімнатну квартиру загальною площею 56,4 кв.м., житловою площею 42 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 - об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_5 до ОСОБА_2 та здійснити поділ даної квартири шляхом визначення розміру ідеальних часток співвласників, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину трикімнатної квартири загальною площею 56,4 кв. м., житловою площею 42 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 1/2 частину відчужених транспортних засобів ВАЗ 21099 1499 (2002), № кузова НОМЕР_1 та SKODA OCTAVIA 1800, (2004), № кузова НОМЕР_2 в сумі 132 185 (сто тридцять дві тисячі сто вісімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 :

- судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 5339,00 грн.;

- судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в розмірі 605,60 грн.;

- витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 20000,00 грн.;

- витрати на проведення судових транспортно-товарознавчих експертиз - 9000,00 грн.

Скасувати заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 07 листопада 2024 року, але вони зберігають свою дію до набрання цим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду, в зв`язку з оголошенням його вступної та резолютивної частини, подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Представник позивача - адвокат Максимов Роман Ігорович, адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 .

Представник відповідача - адвокат Касьян Микола Степанович, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, а/с3530, РНОКПП НОМЕР_8 .

Повне судове рішення складено 29 липня 2026 року включно.

Суддя В.В. Попов.