Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №496/2861/13-ц — Одеський апеляційний суд

Номер провадження: 22-ц/813/3891/26

Справа № 496/2861/13-ц

Головуючий у першій інстанції Буран В.М.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2026 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Коновалової В.А., Кострицького В.В.,

учасники сп рави: стягувач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», боржники - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» в особі свого представника Коваленка Сергія Олеговича

на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року, постановлену Біляївським районним судом Одеської області у складі: судді Бурана В.М. в приміщенні того ж суду,

у справі за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» на дії, бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Савчук Олени Павлівни про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Фідокомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року, якою скаргу ТОВ «Консалт Солюшенс» на дії/бездіяльність головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області Савчук О.П. про визнання незаконною та скасування постанови державного виконавця - повернуто без розгляду, роз`яснено скаржнику, що повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

В апеляційній скарзі ТОВ «Консалт Солюшенс`в особі свого представника Коваленка С.О. просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що ТОВ «Консалт Солюшенс» оскаржує наступні постанови державного виконавця: постанову про закінчення виконавчого провадження № 41716740 з примусового виконання виконавчого документа № 496/2861/13-ц, виданого 17.10.2013 року Біляївським районним судом Одеської області щодо боржника ОСОБА_1 , яку було винесено відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі – Відділ) 03.03.2015 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»; постанову про закінчення виконавчого провадження № 41716531 з примусовоговиконання виконавчого документа № 496/2861/13-ц, виданого 17.10.2013 року Біляївським районним судом Одеської області щодо боржника ОСОБА_2 , яку було винесено відділом державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції Одеської області (далі – Відділ) 23.02.2015 року на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження», тобто вищезазначені оскаржувані постанови були винесені 03.03.2015 та 23.02.2015 відповідно.

В свою чергу, Автоматизована система виконавчого провадження (АСВП) офіційно розпочала функціонувати у 2016 році відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 № 2432/5 «Про затвердження Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» (далі – Положення).

Ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження був запроваджений у межах Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), яка, як вже зазначалось, розпочала функціонувати лише у 2016 році.

За таких обставин, виконавчі провадження № 41716740 та № 41716531, в рамках яких були порушені права ТОВ «Консалт Солюшенс», були завершені у 2015 році (та, відповідно, відкриті ще раніше), а Автоматизована система виконавчих проваджень (разом з відповідними положеннями про ідентифікатор доступу) була впроваджена згідно наказу Міністерства юстиції України від 05.08.2016 року № 2432/5. До зазначеної дати така система фактично та нормативно не існувала, а відтак не могла містити жодних відомостей щодо виконавчих проваджень, які були завершені до моменту її створення та впровадження в дію.

Звертає увагу, що Розділ VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень» ЦПК України в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних постанов про закінчення виконавчих проваджень, не містить положень про те, що скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Зауважує, що наразі, дана скарга є єдиним способом відновлення порушених прав стягувача ТОВ «Консалт Солюшенс» на виконання боржниками законного судового рішення, яке набрало законної сили, у повному його обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1 ст. 353 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи.

Інформація про призначення даної справи до розгляду у апеляційному суді без повідомлення учасників справи завчасно розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Постановляючи ухвалу про повернення заяви, суд, посилаючись на п. 5 ч. 3 ст. 448 ЦПК України, виходив з того, що скарга не містить ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, з огляду на таке.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції; якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважив, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Водночас не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «De Geouffre de la Pradelle v. France» від 16 грудня 1992 року).

ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. russia, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року). Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) може позбавити заявників права звертатись до суду («Perez de Rada Cavanilles v. Spain», § 49, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1998 року).

Розділ VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень» передбачає можливість звернення сторін виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий документ зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення.

Відповідно до статті 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Скарга має відповідати загальним вимогам щодо форми та змісту позовної заяви, передбаченим положеннями ЦПК України, та містити відомості, зазначені у частині четвертій статті 74 Закону «Про виконавче провадження».

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно пункту 5 частини третьої статті 448 ЦПК України, скарга повинна містити ідентифікатор для повного доступу до інформації про виконавче провадження.

Ідентифікатор доступу для повного доступу до інформації про виконавче провадження - це унікальний код, який міститься в постанові про відкриття виконавчого провадження. Він складається з комбінації цифр і букв. Цей ідентифікатор надає сторонам виконавчого провадження (тобто особам, які беруть участь у справі) можливість ознайомитися з усіма документами та інформацією, що стосуються цього провадження.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Консалт Солюшенс», звертаючись до суду зі скаргою, просив:

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Савчук О.П. від 23.02.2015 про закінчення виконавчого провадження № 441716531 з примусового виконання виконавчого документа № 496/2861/13-ц, виданого 17.10.2013 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Фідокомбанк» заборгованості у розмірі 11692,93 доларів США, що офіційним курсом НБУ складає 7,993 грн за долар США, що еквівалентно 93461,59 грн;

- визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області Савчук О.П. від 03.03.2015 про закінчення виконавчого провадження № 41716740 з примусового виконання виконавчого документа № 496/2861/13-ц, виданого 17.10.2013 року Біляївським районним судом Одеської області про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фідокомбанк» заборгованості у розмірі 11692,93 доларів США, що офіційним курсом НБУ складає 7,993 грн за долар США, що еквівалентно 93461,59 грн.

Таким чином, предметом оскарження є постанови державного виконавця про закінчення виконавчих проваджень, винесені у 2015 році.

Наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016 затверджено Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження (далі – Положення).

Положеннями визначено, що автоматизована система виконавчого провадження - комп`ютерна програма, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження, формування Єдиного реєстру боржників та захист від несанкціонованого доступу.

Відповідно до п. 2 розділу VII Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 2432/5 від 05.08.2016, доступ до інформації автоматизованої системи виконавчого провадження сторонам виконавчого провадження забезпечується з використанням: 1) засобів електронної ідентифікації з високим рівнем довіри через: вебпортал Міністерства юстиції України; Єдиний державний вебпортал електронних послуг в порядку, визначеному договором, укладеним між держателем Системи та держателем Єдиного державного вебпорталу електронних послуг; 2) ідентифікатора для доступу до інформації про виконавче провадження, який зазначається в довідці про реєстрацію виконавчого документа та постанові про відкриття виконавчого провадження, через офіційний вебсайт Міністерства юстиції України.

Разом із тим зазначений механізм доступу був запроваджений лише після набрання чинності Положенням та реалізації відповідних технічних можливостей автоматизованої системи виконавчого провадження у 2016 році.

Виконавчі провадження № 41716740 та № 441716531 були відкриті на підставі виконавчих листів, виданих у 2013 році, тобто до впровадження механізму формування та зазначення ідентифікатора доступу до виконавчого провадження.

У зв`язку з цим постанова про відкриття зазначених виконавчих проваджень об`єктивно не могла містити такого ідентифікатора, на що слушно посилається скаржник.

Відтак повернення скарги без розгляду з підстав, передбачених пунктом 5 частини третьої статті 448 ЦПК України, є безпідставним, оскільки заявником об`єктивно неможливо виконати вимогу щодо надання ідентифікатора доступу до виконавчих проваджень, який не був сформований та не міг бути зазначений у постановах про відкриття виконавчих проваджень, відкритих до впровадження відповідного функціоналу автоматизованої системи виконавчого провадження.

Процесуальні вимоги щодо форми та змісту скарги не можуть тлумачитися таким чином, щоб покладати на особу обов`язок надати відомості або документи, які не існують з об`єктивних причин. Інше тлумачення призводить до надмірного процесуального формалізму та фактичного позбавлення особи права на ефективний судовий захист.

Вказане у своїй сукупності підтверджує обгрунтованість доводу апеляційної скарги заявника про помилковість висновків суду щодо обов`язковості повідомлення суду ідентифікатора доступу до інформації ВП і, як наслідок, свідчить про безпідставність повернення судом заяви заявника без розгляду, про надмірний формалізм у застосуванні процесуальних норм та безпідставно позбавляє заявника захисту його прав у передбачений законом спосіб.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржувана ухвала про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» в особі свого представника Коваленка Сергія Олеговича задовольнити.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 22 грудня 2025 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 28 липня 2026 року

Судді: М.В Назарова

В.А. Коновалова

В.В. Кострицький