Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №705/275/25 — Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/275/25

2/705/396/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Остропольської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником адвокатом Гребенюком Сергієм Анатолійовичем, до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2025 року адвокат Гребенюк С.В. звернувся до суду з позовом, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про визнання права власності на земельну ділянку, в якому просив суд: визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0025, цільове призначення – 01.03 Для ведення особистого селянського господарства; стягнути з відповідача судові витрати та інші підтверджені витрати, пов`язані з розглядом цієї справи.

В обґрунтування позову зазначено, що у провадженні Уманського міськрайонного суду Черкаської області перебувала цивільна справа № 705/3630/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. У процесі розгляду справи сторони дійшли згоди, що під час проживання однією сім`єю та за спільні кошти у 1988 році ними були побудовані два житлові будинки: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 , які експлуатуються за призначенням та відповідно вирішили врегулювати цей спір шляхом укладення мирової угоди в цій справі. Так, відповідно до мирової угоди від 14.11.2023 ОСОБА_2 зобов`язується надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для виділення їй земельної ділянки площею 0,2500 га із зміною цільового призначення – «для обслуговування житлового будинку» АДРЕСА_1 з єдиного масиву земельної ділянки площею 0,7412 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0774 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої являється ОСОБА_2 . Ухвалою суду від 14.11.2023 була затверджена мирова угода. Після її затвердження та після набрання ухвалою від 14.11.2023 законної сили, ОСОБА_1 намагалася отримати в приватну власність земельну ділянку розміром 0,2500 га з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку» АДРЕСА_1 з єдиного масиву земельної ділянки площею 0,7412 га, кадастровий номер 712438900:000:0774, з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої являється ОСОБА_2 . Для реалізації вище вказаного була розроблена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки та виділено з єдиного масиву вищевказаної земельної ділянки земельну ділянку розміром 0,25 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0025, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Однак змінити цільове призначення та передати вище вказану земельну ділянку у приватну власність ОСОБА_1 відповідач відмовляється. Таким чином, позивач позбавлена можливості реалізувати свої права та законні інтереси в позасудовому порядку, що полягають у її праві на володіння та користування належною їй земельною ділянкою та, відповідно, вчинити дії, необхідні для введення належного їй житлового будинку в експлуатацію, що неможливо здійснити без оформлення відповідних прав на спірну земельну ділянку, а тому позивач змушена звернутись до суду з цим позовом.

Позивач ОСОБА_1 та її представник Гребенюк С.А. у судове засідання не з`явилися. 07.07.2026 представником Гребенюком С.А. подана до суду заява, в якій він просив розгляд справи проводити без участі позивача та її представника. Також вказав, що позовні вимоги підтримують та просять суд їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився. 23.03.2026 подав до суду заяву, в якій зазначив, що позов визнає у повному обсязі та не заперечує щодо його задоволення. Просив суд проводити розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши матеріали справи, взявши до уваги заяви сторін, суд дійшов таких висновків.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Судом встановлено, що ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 14 листопада 2023 року у справі № 705/3630/18 затверджено мирову угоду, укладену 14 листопада 2023 року між ОСОБА_1 , інтереси якої представляють адвокати Бурлака В.І. та Трепак О.І., та ОСОБА_2 , інтереси якого представляє адвокат Веклич П.П., згідно з умовами якої:

1. Сторони визнають, що до майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя та яке підлягає поділу між ними, належать два незавершених будівництвом житлових будинки:

а) АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок А-1 з прибудовою «а», відкритою верандою «1», загальною площею 84,4 кв.м та житловою площею 45,9 кв.м, господарськими будівлями і спорудами: гаражем «В», літньою кухнею «Д», сараєм «Е», сараєм «Є», криницею № 4, огорожею № 1, № 3, № 5, воротами з хвірткою № 5, хвірткою № 6, загальною вартістю 185 600,00 грн;

б) АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок «Б-1» з прибудовою «б», ганком «ІІ», загальною площею 161,8 кв.м та житловою площею 51, 3 кв.м, з погребом «Г» під ганком «ІІ», огорожею № 1, хвірткою № 7, хвірткою № 8 та криницею, загальною вартістю 336 500,00 грн.

Спірні будинки розміщені на земельній ділянці площею 0,7412 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0774 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої являється ОСОБА_2 згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 139112, виданого 01.08.2007, право власності зареєстровано, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 04.01.2019.

2. За спільною домовленістю між Сторонами ОСОБА_2 виділяється незавершений будівництвом (готовність 100%), але не зданий в експлуатацію житловий будинок АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок А-1 з прибудовою «а», відкритою верандою «1», загальною площею 84,4 кв.м та житловою площею 45,9 кв.м, господарськими будівлями і спорудами: літня кухня «Д», сарай «Е», сарай «Є», криниця № 4, огорожа № 1, № 3, № 5, ворота з хвірткою № 5, хвіртка № 6.

Згідно висновку оцінювача В.Осипчука ТОВ «Експерт В плюс» від 20.06.2019 ринкова вартість об`єкта, який виділяється ОСОБА_2 , складає: 185 600 (сто вісімдесят п`ять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

3. ОСОБА_2 зобов`язується у встановленому законом порядку здати в експлуатацію незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєструвати на нього право власності.

4. За спільною домовленістю між Сторонами ОСОБА_1 виділяється незавершений будівництвом (готовність 89 %) житловий будинок АДРЕСА_1 , до якого входить житловий будинок «Б-1» з прибудовою «б» (готовність 95 %) та ганком «ІІ» з погребом під ним, загальною площею 161,8 кв.м та житловою площею 51,3 кв.м, господарськими будівлями і спорудами: гараж «В», огорожа № 1, хвіртка № 7, хвіртка № 8, криниця.

Згідно висновку оцінювача В.Осипчука ТОВ «Експерт В плюс» від 20.06.2019 ринкова вартість об`єкта, що виділяється ОСОБА_1 , складає: 336 500 (триста тридцять шість тисяч п`ятсот) гривень 00 копійок.

5. ОСОБА_1 зобов`язується добудувати та у встановленому законом порядку здати в експлуатацію незавершений будівництвом житловий будинок АДРЕСА_1 та зареєструвати на нього право власності.

6. ОСОБА_1 зобов`язується здійснити необхідні будівельно-ремонтні роботи по перебудові гаража « ІНФОРМАЦІЯ_1 » шляхом влаштування в`їзду до нього з протилежного боку від будинку АДРЕСА_1 та закриття існуючого заїзду до гаража глухою стіною.

7. Загальна вартість майна, що підлягає поділу між сторонами, складає: 522 100 (п`ятсот двадцять дві тисячі сто) гривень 00 копійок, а вартість кожного із сторін складає по 261 050 (двісті шістдесят одній тисячі п`ятдесят) гривень 00 копійок.

Під час укладення мирової угоди ОСОБА_1 сплачує ОСОБА_2 різницю у вартості долей, що складає 75 450 (сімдесят п`ять тисяч чотириста п`ятдесят) гривень 00 копійок, що підтверджується розпискою ОСОБА_2 (копія розписки додається).

8. ОСОБА_2 зобов`язується надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою для виділення їй земельної ділянки площею 0,2500 га із зміною цільового призначення – «для обслуговування житлового будинку» АДРЕСА_1 з єдиного масиву земельної ділянки площею 0,7412 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0774 з цільовим призначенням «для ведення особистого селянського господарства», власником якої являється ОСОБА_2 .

9. Сторони зобов`язуються не чинити перешкоди одна одній проживати у житлових будинках, виділених їм згідно з даною мировою угодою, а також в користуванні господарськими будівлями і спорудами, огорожами, воротами, хвіртками та присадибною земельною ділянкою.

Відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної виділено з єдиного масиву земельної ділянки площею 0,7412 га, кадастровий номер 712438900:000:0774 земельну ділянку розміром 0,25 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0025, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства. Зазначене також підтверджено Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2600413302024 від 09.05.2021 та Витягом з Державного реєстру речових прав № 379986137 від 24.05.2024.

Звертаючись до суду з позовом, представник позивача позовні вимоги обґрунтував тим, що позивач позбавлена можливості реалізувати свої права та законні інтереси в позасудовому порядку, що полягають у її праві на володіння та користування належною їй земельною ділянкою та, відповідно, вчинити дії, необхідні для введення належного їй житлового будинку в експлуатацію, що неможливо здійснити без оформлення відповідних прав на спірну земельну ділянку.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно до закону, а згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ЗК України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Частиною 1 статті 120 ЗК України передбачено, що у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта до набувача такого об`єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об`єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об`єкта переходить право власності на таку частку. При вчиненні правочину, що передбачає перехід права власності на зазначений об`єкт, мають дотримуватися вимоги частини шістнадцятої цієї статті.

Відповідно до правової позиції, сформульованої Верховним Судом у постанові від 16.06.2020 у справі № 689/26/17, при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи вказане, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

При застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з положеннями статті 125 ЗК України у редакції, що була чинною, починаючи з 1 січня 2002 року, слід виходити з того, що у випадку переходу у встановленому законом порядку права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у власності особи, яка відчужила зазначений об`єкт нерухомості, у набувача останнього право власності на відповідну земельну ділянку виникає одночасно із виникненням права власності на такий об`єкт, розміщений на цій ділянці. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на розміщену на ній нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Тобто, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Як слідує із положень ч. 1 ст. 377 ЦК України, до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Відповідно до статті 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до укладеної між сторонами мирової угоди, яка затверджена ухвалою суду від 14.11.2023, ОСОБА_1 виділено незавершений будівництвом (готовність 89 %) житловий будинок АДРЕСА_1 , який ОСОБА_1 зобов`язалася добудувати та у встановленому законом порядку здати в експлуатацію та зареєструвати на нього право власності.

Земельна ділянка, на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок, розміром 0,25 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0025, була виділена з єдиного масиву земельної ділянки площею 0,7412 га, кадастровий номер 712438900:000:0774 відповідно до технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи вищенаведене та беручи до уваги заяву відповідача про визнання позову, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити у повному обсязі.

Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову – на відповідача, тому судовий збір, який сплатила позивач при зверненні до суду, відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 5, 11, 12, 13, 49, 76, 81, 82, 89, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку розміром 0,2500 га, кадастровий номер 7124380900:01:000:0025, цільове призначення – 01.03 Для ведення особистого селянського господарства.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , сплачений нею судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання через Уманський міськрайонний суд Черкаської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

Суддя О.І.Єщенко