Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №335/11734/25 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/11734/25 2-о/335/27/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Гашук К.В., присяжних Єнікеєвої Н.В., Іванової В.І., за участю секретаря судового засідання Куян О.С., ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про оголошення ОСОБА_3 померлим, -

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2025 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду із заявою, в якій просили оголосити громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 в населеному пункті Селидове, Покровського району, Донецької області, під час участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

В обґрунтування заяви зазначено, що заявники є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця, гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти, який зник безвісти 26.10.2024 р. в населеному пункті Селидове, Покровського району, Донецької області, виконуючи свій військовий обов`язок по захисту Батьківщини.

Солдат ОСОБА_3 був залучений до виконання бойових завдань у районі н. п. Гірник, Селидове, Мирноград, Покровськ в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для здійснення відсічі збройної агресії російської федерації проти України.

06.11.2024 командиром військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України за наказом №4702 було призначено службове розслідування. Як вбачається з висновків службового розслідування від 03.01.2025 року військовою частиною були проведені пошукові заходи військовослужбовця з використанням розвідувальних БпЛА, які позитивного результату не дали. Розшукові заходи після закінчення штурмових дій противника провести не вдалося у зв`язку з тим, що позиції було втрачено. З пояснень старшого кулеметника 1- го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_4 , який також виконував бойове завдання в складі роти 26.10.2024 стало відомо, що під час штурмових дій солдат ОСОБА_3 отримав поранення, та припинив подавати ознаки життя. Аналогічні пояснення були надані солдатом ОСОБА_5

19.11.2024 заявник ОСОБА_1 звернувся Відділу поліції №1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області із заявою за фактом зникнення безвісти свого сина ОСОБА_3 , у зв`язку з чим в Єдиному реєстрі досудових розслідувань зареєстровано кримінальне провадження №12024082060001564 від 19.11.2024.

Згідно витягу з Особистого кабінету Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими, ОСОБА_3 станом на 27.11.2025 рахується як зниклий безвісти що в розшуку.

Заявники вказують на те, що оголошення померлим їх сина військовослужбовця ОСОБА_3 у зв`язку з участю у бойових діях, є необхідним для отримання пільг та реалізації прав членів сім`ї загиблого військовослужбовця, а також без рішення суду про оголошення фізичної особи померлою у заявників не має іншої можливості отримати свідоцтво про смерть їх сина.

Ухвалою судді від 03.12.2025 відкрито провадження за заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про оголошення померлим ОСОБА_3

24.12.2025 на адресу суду надійшли пояснення від представника Головного управління Національної гвардії України, за змістом яких повідомлено суду, що за наявною в Головному управлінні Національної гвардії України інформацією, 26.10.2024 в період часу з 07.10 по 11.00 внаслідок штурмових дій противника на позицію відділення «ЧЕРКАСИ» 2-ої роти (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України солдат ОСОБА_3 зник безвісті. Ураховуючи викладене Головне управління Національної гвардії України покладається при вирішенні справи на розсуд суду та просить здійснювати розгляд без участі його представника.

Військова частина НОМЕР_1 НГУ будь-яких пояснень по суті справи не подавала.

У судовому засіданні заявники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вимоги заяви підтримали та просили її задовольнити.

Заінтересовані особи чи їх представники, будучи належним чином повідомленими про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явились, про причини неявки до суду не повідомили, заяви про відкладення розгляду справи суду не подавали.

У судовому засіданні у якості свідка було допитано ОСОБА_5 , який пояснив суду, що є військовослужбовцем та проходив службу разом з ОСОБА_3 . 26.10.2024 від командування частини поступила команда виходити на позиції в районі н.п. Селидове Покровського району Донецької області, загалом було 5 військовослужбовців. Почався мінометний обстріл під час якого свідок ОСОБА_6 разом з іншим військовослужбовцем ОСОБА_7 перебували у зруйнованому будинку. У результаті обстрілу багато хто отримав поранення, в тому числі і ОСОБА_3 . Свідок особисто не бачив, що ОСОБА_3 помер, однак ОСОБА_8 , який йшов останній сказав, що ОСОБА_3 перебило ноги і він не може самостійно бігти. Обстріл тривав приблизно 30 хвилин та після його закінчення військовослужбовці ОСОБА_9 та ОСОБА_8 оцінили ситуацію та повідомили, що з тих військовослужбовців, які перебували на вулиці ніхто не вижив. Тіла загиблих неможливо було забрати з поля бою оскільки позиції і військовослужбовці були в оточенні, всі живі виходили самостійно і їх командування забрало у с. Вишневе.

ОСОБА_10 , допитаний у судовому засіданні у якості свідка, надав наступні пояснення, що він знайомий з ОСОБА_11 , оскільки разом проходили військову службу. У жовтні 2024 року він разом з ОСОБА_12 , а загалом їх було 5 військовослужбовців, перебували у посадці під н.п. Селидове Покровського району Донецької області, виходили з оточення, і коли їх помітив ворог, то їх почали обстрілювати. Поряд був скид боєприпасів, всі почали розбігатися та ховатися щоб не перебувати на відкритій місцевості, видимість була погана. Був мінометний обстріл, свідок, як командир намагався коригувати людей. Потім місце бою зайняв ворог і наразі н.п. Селидове Покровського району Донецької області окуповане. Військовослужбовець ОСОБА_13 бачив, що ОСОБА_14 був поранений, хотіли йому допомогти але той не рухався. Повернутися за ним не було можливості, оскільки вони вже перебувала в оточенні. Зазначив, що у ОСОБА_15 навряд чи була можливість вижити, оскільки ворог не припиняв вогню і продовжував вбивати поранених.

23.07.2026 суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення до 28.07.2026.

Заслухавши пояснення заявників та свідків, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами у межах вимог заяви, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, НОМЕР_4 , яке видане 01.04.1993 Ленінським відділом РАЦС Запоріжжя, актовий запис №779.

Зі змісту сповіщення від 08.11.2024 №6810, яке адресоване ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_1 , встановлено, що останнього сповіщено про те, що його син, гранатометник 3 ВОП 2 РОП (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи вірним присязі, виявивши стійкість і мужність, зник безвісти 26.10.2024 поблизу н.п, Селидове Покровського р-ну Донецької області під час виконання бойового завдання. На даний час зв`язку із солдатом ОСОБА_3 немає, його місцезнаходження невідоме.

Наказом від 06.11.2024 №4702 командира військової частини № НОМЕР_1 НГУ призначено проведення службового розслідування за фактом зникнення безвісті гранатометника 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 , в ході виконання бойових завдань в районі населеного пункту Селидове (Донецька область) 26.10.2024.

Згідно витягу з наказу №283 від 21.09.2024 командира військової частини НОМЕР_1 НГУ України, солдата ОСОБА_3 зараховано в списки особового складу частини та на всі види забезпечення, який прибув для проходження військової служби із військової частини НОМЕР_6 НГУ ( АДРЕСА_1 ), переміщений наказом командувача НГУ від 13 вересня 2024 року № 246 о/с та призначений наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 21 вересня 2024 року № 70 о/с на посаду гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення (ВОС - 103061П), з 21 вересня 2024 року.

Згідно бойового розпорядження командира НОМЕР_7 бригади оперативного призначення НГУ від 29.09.2024 № 3294дск., з метою належного виконання поставлених завдань підрозділами 15 броп з НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення залучено до виконання бойових завдань у районі ГІРНИК, СЕЛИДОВЕ, МИРНОГРАД, ПОКРОВСЬК в операційній зоні ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » наступні сили та засоби: солдата ОСОБА_3 , термін виконання з 29.09.2024.

26.10.2024 видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 НГУ №318, яким слід уважати такими, що зникли безвісті, зокрема але не виключно, гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 (по мобілізації), 26 жовтня 2024 року. Підстава: іменний список т.в.о. командира НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення.

03.01.2025 затверджено висновок службового розслідування за фактом зникнення безвісті гранатометника 3-го взводу оперативного призначення 2-ої роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_3 батальйону оперативного призначення солдата ОСОБА_3 .

В ході проведення службового розслідування було встановлено, що військовослужбовцями та посадовими особами підрозділу вживалися заходи щодо встановлення місцезнаходження солдата ОСОБА_3 , в тому числі за допомогою БпЛА розвідки. Причинами, які не дозволили встановити місцезнаходження військовослужбовця, є стрімке просування противника та окупація місцевості на якій відбувалося виконання бойового завдання, щільний артилерійський обстріл місцевості ймовірного зникнення солдата ОСОБА_3 та масове застосування противником FPV дронів по пошуковим групам. В ході проведення службового розслідування будь-яких фактичних даних, що свідчили б про те, що солдат ОСОБА_3 перебуває в полоні отримано не було. В ході проведення службового розслідування не було встановлено фактів або відомостей, які б свідчили про добровільну здачу в полон солдата ОСОБА_3 або відмову діяти зброєю під час бою. На час проведення службового розслідування достовірної інформації про місце перебування солдата ОСОБА_3 отримано не було, зв`язок з ним втрачено, а тому є підстави, у зв`язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, вважати солдата ОСОБА_3 зниклим безвісті за особливих обставин.

19.11.2024 до Відділу поліції № 1 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області, надійшла заява від ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , про те, що безвісно зник його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовець ВЧ НОМЕР_1 , який перебував на посаді гранатометника 3 ВОЛ 2 РОП (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення. Зник безвісті 26.05.2024, під час виконання бойового завдання біля н.п. Селидове, Покровського району, Донецької області, та не повернувся. (ЄО 31480). В Єдиному реєстрі досудових розслідувань за вказаним фактом зареєстровано кримінальне провадження №12024082060001564 від 19.11.2024, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має статус учасника бойових дій, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20250416-00024672 від 16.04.2025.

Зі змісту довідки військової частини НОМЕР_1 НГУ від 11.02.2025 №2329 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гранатометник 3 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) НОМЕР_5 батальйону оперативного призначення, дійсно в період з 01.10.2024 по 26.10.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в населеному пункті Селидове Покровського району Донецької області.

Згідно витягу з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20250403-616 від 03.04.2025, розшукується ОСОБА_3 , який зник на території бойових дій (під час воєнних дій).

Зі змісту витягу з інформаційної системи з питань поводження з військовополоненими №2025-12-7224, який сформовано в електронному кабінеті заявника 27.11.2025 о 14:21 на підставі запиту ОСОБА_2 судом встановлено, що здійснюється пошук ОСОБА_3 .

01.06.2026 представником військової частини НОМЕР_1 НГУ України повідомлено суд про те, що зразок біологічного матеріалу військовослужбовця ОСОБА_3 не відбирався.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою (п.3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 46 ЦК України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Згідно ч. 2 ст. 46 ЦК України, фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (ч. 3 ст. 46 ЦК України).

Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Оголошення фізичної особи померлою це судове визнання померлою фізичної особи, щодо якої за місцем її постійного проживання немає будь-яких відомостей про місце перебування протягом встановленого законом строку.

У правовому контексті оголошення фізичної особи померлою є припущенням її смерті, що має наслідком припинення правосуб`єктності. Суд під час оголошення фізичної особи померлою достеменно не може встановити факт її смерті, а лише припускає це на підставі непрямих доказів або у зв`язку із тривалою безвісною відсутністю.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 грудня 2024 року в справі № 755/11021/22 вирішила виключну правову проблему щодо початку відліку строку, передбаченого частиною другої статті 46 ЦК України, для оголошення судом фізичної особи померлою у разі, якщо є підстави припускати про вірогідну смерть (загибель) особи на території, на якій велись активні бойові дії.

Велика Палата Верховного Суду наголосила, що в частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на всій території України.

З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою не раніше спливу шести місяців від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча і є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних дій.

Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.

У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути, зокрема: письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю.

Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин.

Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23).

Разом із тим, суд повинен мати достатні належні та допустимі докази для встановлення обставин, на підставі яких можливо зробити вірогідне припущення про смерть громадянина. Відсутність безумовних доказів або суперечність у доказах на підтвердження обставин, що надаються заявником та/або заінтересованими особами, унеможливлює оголошення особи померлою (див. постанови Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі № 148/1207/22, від 04 червня 2025 року у справі № 591/11696/23, від 18 грудня 2025 року у справі № 357/16463/24).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.

Підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України Про правовий режим воєнного стану введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан було продовжено та триває по теперішній час.

Оцінивши зібрані в ході судового розгляду відомості про зникнення безвісти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за обставин, що дають достатні підстави припустити його загибель ІНФОРМАЦІЯ_2 у населеному пункті Селидове, Покровського району, Донецької області, під час безпосередньої участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, у складі військової частини НОМЕР_1 НГУ, суд доходить до висновку, що характер та обсяг зібраних у справі доказів є достатніми для прийняття судом рішення про оголошення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлим.

Суд також враховує, що шестимісячний строк, передбачений частиною другою статті 46 ЦК України, який починає відлік від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент подання заяви та розгляду справи судом сплив.

У справі № 755/11021/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість» (див. пункт 82 постанови).

В ухвалі від 16 квітня 2026 року у справі № 671/132/25 (провадження № 14-22цс26) про повернення на розгляд Першої судової палати Касаційного цивільного суду справи № 671/132/25 Велика Палата Верховного Суду не встановила об`єктивних причин для прийняття до розгляду цієї справи з метою відступу (конкретизації) від попереднього правового висновку у справі № 755/11021/22.

Очевидно, що Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 (провадження № 14-94цс24) не формулювала висновок для ситуації, коли територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця, на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником.

Обставини справи, яка перебувала на розгляді у Великій Палаті Верховного Суду, стосувались подій, коли ймовірна загибель фізичної особи сталась на території, де велись активні бойові дії, а після їх завершення території залишилась під контролем України.

Оскільки за встановленими у цій справі обставинами територія, на якій відбулась вірогідна загибель військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент такої події була територією активних бойових дій, а потім окупована супротивником, у суду з надзвичайно великою вірогідністю є достатні істотні підстави вважати, що військовослужбовець ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , загинув, а відтак відлік строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України здійснюється судом, з часу закінчення активних бойових дій у населеному пункту Селидове Донецької області, з 03 січня 2025 року.

Такий висновок суду не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду про те, що шість місяців мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці ймовірної загибелі фізичної особи або від дня настання події, за якої відбулася загибель фізичної особи, якщо така подія, хоча й є наслідком воєнних дій, проте сталася не на території ведення активних бойових дій (див. пункт 109 постанови).

Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 29 травня 2024 року у справі № 127/28463/23 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 24 грудня 2025 року у справі № 692/95/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Одрадівка Бахмутського району Донецької області), від 21 січня 2026 року у справі № 127/11048/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 18 лютого 2026 року у справі № 759/22513/24 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в населеному пункті Олександропілля Попаснянського району Луганської області), від 04 березня 2026 року у справі № 761/684/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісті в районі населеного пункту Бахмут Донецької області), від 13 березня 2026 року в справі № 352/1828/25 (щодо оголошення померлим військовослужбовця, який зник безвісти в районі с. Роботине Пологівського району Запорізької області).

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п`яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв`язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження (ст. 47 ЦК України).

Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою визначені нормами ст. 48 ЦК України. Так, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред`явника. Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов`язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива. У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна. Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з`явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.

Зі змісту поданої до суду заяви про оголошення особи померлою вбачається, що підставою для звернення заявників з вказаною заявою є їх намір реалізувати своє право на отримання грошової допомоги відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168«Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», оформлення спадщини, тощо.

Оголошення громадянина померлим має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася у правовідносинах за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.

Рішення про оголошення фізичної особи померлою може бути прийняте судом за наявності таких підстав: відсутність особи в місці її постійного проживання; відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців; неможливість одержання відомостей про місце перебування особи, незважаючи на вжиті заходи.

Особливістю цієї категорії справ, є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.

Згідно ч. 1 ст. 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» визначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Відповідно до ч. 2 ст. 308 ЦПК України після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою суд надсилає рішення відповідному органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населеному пункті, де немає нотаріуса, - відповідного органу місцевого самоврядування для вжиття заходів щодо охорони спадкового майна. За наявності в населеному пункті кількох нотаріусів, а також у випадках, коли місце відкриття спадщини невідоме, рішення надсилається до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Крім того, суд вважає за необхідне роз`яснити, що у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місце перебування цієї особи, суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою в порядку ст. 309 ЦПК України.

Суд звертає увагу, що частиною другою статті 20 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, якщо особа, зникла безвісти за особливих обставин, оголошена померлою, але її останки не знайдено, проведення розшуку не припиняється до встановлення її місце перебування, місця поховання чи місцезнаходження останків такої особи.

Керуючись ст. ст. 89, 258, 259, 293, 294, 305-308, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заінтересовані особи: Головне управління Національної гвардії України, військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, про оголошення ОСОБА_3 померлим - задовольнити.

Оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, місце народження м. Запоріжжя, Запорізької області, РНОКПП НОМЕР_2 , померлим під час участі у бойових діях та заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Дату смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Місцем смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважати населений пункт Селидове, Покровського району, Донецької області.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення фізичної особи померлою надіслати копію рішення до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації смерті фізичної особи, а також до державного нотаріального архіву з метою передачі його за належністю уповноваженому нотаріусу для вжиття заходів з охорони спадкового майна.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду або через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.В. Гашук

Присяжні: Н.В. Єнікеєва

В.І. Іванова