Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №730/949/26 — Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 3-50-01

Справа №730/949/26

Провадження № 3/730/283/2026

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2026 р. м. Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі головуючої судді Данько О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни справу про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого в АДРЕСА_1 , за ч.2 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14.01.2026 за ч. 1 ст.130 КУпАП, 20 червня 2026 року о 19-24 год. у с. Кинашівка по вул. Правобережна, 79, повторно протягом року керував електротранспортним засобом трицикл «DOZER», б/н, у стані алкогольного сп`яніння. За результатами огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Драгер 6820», встановлено, що рівень алкоголю у його крові становив 1,50‰, чим порушив вимоги п.2.9 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.130 КУпАП.

Крім того, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами строком на один рік за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП постановою Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року, 20 червня 2026 року о 19-24 год. у с. Кинашівка по вул. Правобережна, 79, повторно протягом року керував електротранспортним засобом Трицикл «DOZER», б/н, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, чим порушив вимоги п.2.1 «а» Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст.126 КУпАП.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений за адресою місця проживання вказаною ним у протоколі про адміністративне правопорушення, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення (поштове відправлення повернулось із відміткою про відсутність особи за адресою місцезнаходження).Також, він був повідомлений про час та місце розгляду справи шляхом направлення повідомлення у додаток «Вайбер» на номер телефону, повідомлений ним під час складання протоколу. Однак, ОСОБА_1 виклики до суду проігнорував, у судове засідання не з`явився, про причини неприбуття не повідомив, заяви про відкладення слухання справи не подав.

Таким чином, суд вважає за можливе провести розгляд справи у межах наявних доказів за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, участь якої відповідно до ст. 268КУпАПне є обов`язковою, що не суперечить вимогам ст.268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленого законом; провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Згідно ч.9 ст.15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Згідно із ч.4 ст.126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.

Частина 5 ст.126 КУпАП, передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті.

Також, відповідно до положень ч.1 ст.130 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Частина 2 статті 130 КУпАП передбачає відповідальність за повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень передбачених ч.1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п.2.9 «а» Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

За змістом положень ч.2, 3, 4 ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - Інструкція), затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 за №1413/27858, Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1103 від 17.02.2008, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

Вина ОСОБА_1 у скоєнні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, підтверджується:

- протоколом про адміністративні правопорушення ЕПР1 № 698427, зауважень до змісту якого під час його складання він не висловлював;

- роздруківкою результату тестування на алкоголь, згідно якого рівень алкоголю у крові ОСОБА_1 становив 1,50 ‰, що перевищує допустиму норму;

- розпискою ОСОБА_1 від 20.06.2026 про зобов`язання не керувати транспортними засобами протягом 24 годин;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують вагу та швидкість реакції від 20.06.2026;

- копією постанови Борзнянського районного суду Чернігівської області від 14.01.2026, яка набрала законної сили 27.01.2026, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП;

- відеозаписом з портативного відеореєстратора поліцейського, де зафіксовано, що поліцейські виявили у водія ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, на що він погодився. Після проходження огляду, ОСОБА_1 погодився з його результатами. Після цього, щодо нього був складений відповідний протокол.

З огляду на положення ст.251 КУпАП вказані документи є належними та допустимими доказами в справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 року № 2344-ІІІ зі змінами визначає основні терміни, які вживаються в таких значеннях:

- електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії.

- легкий персональний електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину;

- низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб - це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів.

Відповідно до практики Касаційного кримінального суду Верховного Суду, будь-який транспортний засіб, що приводиться в рух за допомогою двигуна, незалежно від його робочого об`єму, належить до механічних транспортних засобів. Таким чином, межа між механічними і немеханічними транспортними засобами проходить тільки в класі транспортних засобів із електродвигуном. Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду № 278/3362/15-к від 01.03.2018.

Отже, коли електроцикл служить для перевезення осіб, зокрема і самого водія чи його вантажу, він є повноправним учасником дорожнього руху та вважається транспортним засобом.

Відповідно до п.1.10 ПДР України транспортний засіб пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії.

Аналіз вказаних норм вказує на те, що електроцикл із будь-якою потужністю двигуна відноситься до категорії електричних колісних транспортних засіб, яка є складовою більш широкого поняття - транспортні засоби. Тобто, електроцикл із будь якою потужністю двигуна є транспортним засобом.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.03.2023 (справа № 127/5920/22, провадження № 61-10553св22) використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

При цьому положення ст. 130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші, тобто відповідальність передбачена за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує будь яким транспортним засобом.

Водночас, пунктом 2.13 ПДР України визначено категорії транспортних засобів, серед яких наявна категорія А1 - мопеди, моторолери та інші двоколісні транспортні засоби, які мають двигун з робочим об`ємом до 50 куб.см або електродвигун потужністю до 4 кВт.

Разом з тим, пунктом 1.10 ПДР України визначено, що механічний транспортний засіб - транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна. Цей термін поширюється на трактори, самохідні машини і механізми, а також тролейбуси та транспортні засоби з електродвигуном потужністю понад 3 кВт.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень водія, затвердженого постановою КМУ від 08.05.93 № 340, передбачено, що транспортні засоби, керування якими дозволяється за наявності посвідчення водія, поділяються на такі категорії, зокрема, "А1" - мопеди, моторолери та інші двоколісні (триколісні) транспортні засоби, які мають двигун із робочим об`ємом до 50 куб. сантиметрів чи електродвигун потужністю до 4 кВт.

Таким чином, до категорії "А1" належать транспортні засоби, з електродвигуном потужністю від 3 до 4 кВт, оскільки вони належать до механічних транспортних засобів у розумінні Закону України "Про дорожній рух". На ці транспортні засоби право на керування передбачає наявність дозвільних документів.

Отже, наявність посвідчення водія та реєстраційного документа передбачено виключно для "механічних" транспортних засобів.

Диспозиція та санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП вказують, що суб`єктом адміністративного правопорушення є водій або інша особа, яка керувала транспортним засобом у відповідному стані чи передавала керування особі, яка перебувала у відповідному стані. З наведеного видно, що поширення вимог п. 2.5, підпункту 2.9 ПДР на водія транспортного засобу не перешкоджає притягненню інших осіб, які перебувають у стані сп`яніння (у тому числі які керують електричними транспорними засобами) до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.

Ураховуючи вищевказані обставини в їх сукупності, суд вважає, що у діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 130 КУпАП і він підлягає адміністративній відповідальності як інша особа, оскільки у матеріалах справи відсутні докази належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до певної категорії: не з`ясовано та не зазначено його характеристик, зокрема потужності двигуна, необхідність отримання посвідчення на право керування таким транспортним засобом, тобто не доведено, що він підпадає під категорію водій.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, суд ураховує, обставини та характер вчинених правопорушень, ступінь вини порушника, його особу та майновий стан, відсутність обставин що пом`якшують та обтяжують відповідальність за адміністративні правопорушення.

Таким чином, до ОСОБА_1 слід застосувати адміністративне стягнення як до іншої особи, яка керує транспортним засобом, у виді штрафу у розмірі передбаченому санкцією ч. 2 ст. 130 КУпАП статті без оплатного вилучення транспортного засобу, оскільки в матеріалах справи відсутні будь які відомості, які ідентифікують вказаний транспортний засіб.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 КУпАП, суд зазначає наступне.

У протоколі зазначено, що ОСОБА_1 повторно протягом року керував електротранспортним засобом Трицикл «DOZER» будучи позбавленим права керування, чим порушив п. 2.1 «а» Правил дорожнього руху.

Водночас як було зазначено вище, у матеріалах справи відсутні докази належності транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до певної категорії: не з`ясовано та не зазначено його характеристик, зокрема потужності двигуна.

За таких обставин поліцейським не доведено належність транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , до будь-якої із категорій, передбачених Правилами дорожнього руху (А1, А, В1) та обов`язковість отримання посвідчення водія для керування ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Ураховуючи вищевикладене, суд вважає, що у матеріалах справи відсутні належні докази вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та наявності у діях останнього складу зазначеного правопорушення, у зв`язку із чим провадження у вказаній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ст.36, 40-1, 126, 130, 251, 268, 280, 283, 284, 307, 308 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.5 ст.126 КУпАП – закрити у зв`язку з відсутністю у його діях складу даного адміністративного правопорушення.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. без оплатного вилучення транспортного засобу.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу в зазначений строк в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення штраф стягується в подвійному розмірі – 68000 (шістдесят вісім тисяч) грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Чернігівського апеляційного суду через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя О.В. Данько