Рішення від 27 липня 2026 р. у справі №760/2897/26 — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/12487/26

В справі 760/2897/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

28 липня 2026 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Коробенка С.В. в порядку спрощеного позовного провадження розглянув цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення сплати аліментів.

ІІ. Описова частина

21 січня 2026 року до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення сплати аліментів, сформований в системі «Електронний суд» 14 січня 2026 року.

10 лютого 2026 року автоматизованим протоколом розподілу судових справ між суддями головуючим визначено суддю Коробенка С.В.

Ухвалою суду від 18 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Позивач та Відповідачка перебували в зареєстрованому шлюбі, який зареєстровано 13 серпня 2005 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 1279. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023 року у справі № 760/11741/23 вказаний шлюб розірвано.

Позивач зазначає, що в шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 19 серпня 2022 року.

Вказує, що у вересні 2023 року Відповідачка звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовною заявою про стягнення аліментів, за результатом розгляду якої судом ухвалено рішення від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 про часткове задоволення позову та стягнення з Позивача на користь Відповідачки аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Позивач стверджує, що в добровільному порядку здійснював сплату аліментів, претензій у Відповідачки щодо розміру сплачених коштів на утримання спільної дитини не заявлялося, у зв`язку з чим отримання та пред`явлення виконавчого листа на виконання в примусовому порядку до органів державної виконавчої служби не здійснювалося. На підтвердження цього до позовної заяви долучено копію відповіді Солом`янського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року № 1-08/112/2025.

Позивач зазначає, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням збройних сил російської федерації на територію України 24 лютого 2022 року та постійним проживанням сім`ї в м. Києві, що знаходилося в зоні активних бойових дій з 24 лютого 2022 року по 31 березня 2022 року, Відповідачка разом з дитиною вибула за межі території України та до серпня 2024 року перебувала на постійній основі на території Французької Республіки. Незважаючи на це, Позивач, як він стверджує, докладав максимум зусиль задля фінансової підтримки своєї родини, продовжував працювати та підтримувати сім`ю матеріально.

Вказує, що влітку 2024 року Відповідачка та малолітній ОСОБА_3 прибули на період літніх канікул в Україну, до міста Києва, а починаючи з 25 серпня 2024 року дитина за власним бажанням почала проживати на постійній основі з батьком (Позивачем) та повністю перебуває на його утриманні. На підтвердження цих обставин Позивач посилається на акт обстеження умов проживання від 04 вересня 2024 року, затверджений начальником Служби у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в м. Києві державної адміністрації.

Позивач зазначає, що у зв`язку з початком нового 2024-2025 навчального року ним було вирішено питання щодо влаштування малолітнього ОСОБА_3 до освітнього закладу «Ліцей Ольгинський», що підтверджується копією Договору № 3/33 про надання освітніх послуг від 29 серпня 2024 року та квитанцією про оплату від 04 вересня 2024 року. У 2025-2026 навчальному році, за твердженням Позивача, ним було організовано переведення дитини до навчально-виховного комплексу «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - ліцей» № 20 Оболонського району м. Києва.

Позивач вказує, що Відповідачка надала згоду на проживання сина з батьком на постійній основі, внаслідок чого 15 жовтня 2025 року між сторонами укладено Договір між батьками про здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, визначення місця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстровано в реєстрі за № 2125. Відповідно до п. 3 цього Договору місцем проживання малолітнього ОСОБА_3 є місце проживання Позивача, а відповідно до п. 6 Договору сторонами підтверджено, що з 25 серпня 2024 року та на дату підписання й нотаріального посвідчення Договору дитина постійно проживає разом з Позивачем. Пункт 6 Договору також встановлює обов`язок Відповідачки сплачувати аліменти на користь Позивача в розмірі 4.000,00 грн щомісячно та нести додаткові витрати по утриманню, лікуванню, навчанню та розвитку спільного сина.

Обґрунтовуючи позовні вимоги нормами ст. ст. 141, 150, 179, 180, 181, 273 Сімейного кодексу України та ч. 4 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України, а також посилаючись на постанови Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц, від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21, від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21 та від 17 квітня 2024 року у справі № 750/10188/20, Позивач просив суд припинити стягнення з нього на користь Відповідачки аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23, починаючи з 14 січня 2026 року, а також стягнути з Відповідачки судові витрати, в тому числі витрати на правничу допомогу.

Відзив на позовну заяву від Відповідачки ОСОБА_2 до суду не надходив, у зв`язку з чим суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.

ІІІ. Мотивувальна частина

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані Позивачем докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Позивач ОСОБА_1 та Відповідачка ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі, зареєстрованому 13 серпня 2005 року, актовий запис № 1279. Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 07 вересня 2023 року у справі № 760/11741/23 шлюб між сторонами розірвано.

Сторони є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 19 серпня 2022 року Солом`янським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), актовий запис № 960 від 21 березня 2015 року.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 25 вересня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з відповіддю Солом`янського районного суду м. Києва від 29 квітня 2025 року № 1-08/112/2025, наданою на звернення адвоката Шишки Ю.О. та долученою до позовної заяви самим Позивачем, відповідно до відомостей, які містяться в автоматизованій системі документообігу суду, у справі з єдиним унікальним номером 760/22113/23 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання дитини виконавчий лист не видавався.

15 жовтня 2025 року між сторонами укладено Договір між батьками про здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, визначення місця проживання дитини та про сплату аліментів на дитину, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Косенко О.О., зареєстрований в реєстрі за № 2125.

Зі змісту вказаного Договору вбачається, що Мати підписанням цього Договору заявляє про відмову від стягнення аліментів, призначених рішенням Солом`янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 760/22113/23 від 15 квітня 2024 року, на добровільних засадах та у зв`язку із добровільним його виконанням. Підписанням цього Договору Мати підтверджує, що не зверталася до органів виконавчої служби для примусового виконання рішення Солом`янського районного суду м. Києва у цивільній справі № 760/22113/23 від 15 квітня 2024 року у зв`язку із добровільним його виконанням зі сторони Батька. Договір також містить підтвердження сторін про те, що будь-яка заборгованість Батька перед Матір`ю зі сплати аліментів за вказаним рішенням, у тому числі за період з 25 вересня 2023 року по 25 серпня 2024 року, повністю відсутня, і Мати не має до Батька будь-яких претензій щодо виконання цього рішення.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено та Позивачем не заперечується, що рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 до примусового виконання не пред`являлося, виконавчий лист за цим рішенням не видавався, виконавче провадження з його примусового виконання не відкривалося, а стягувач за цим рішенням нотаріально посвідченим правочином підтвердила відмову від стягнення та відсутність намірів звертатися до органів державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Статтею 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до частин першої та другої ст. 179 Сімейного кодексу України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Згідно з ч. 4 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Суд звертає увагу, що Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається, зокрема, на ст. 273 Сімейного кодексу України. Проте вказана норма регулює звільнення від сплати аліментів осіб, зазначених у ст. ст. 267-271 цього Кодексу, тобто баби, діда, брата, сестри, мачухи, вітчима та інших осіб, з якими дитина проживала, і не поширюється на аліментні зобов`язання батьків щодо дитини. Відносини, що є предметом цього спору, врегульовані ст. ст. 179, 180, 181 Сімейного кодексу України та ч. 4 ст. 273 Цивільного процесуального кодексу України. Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 264 Цивільного процесуального кодексу України суд самостійно визначає, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню, помилкове посилання Позивача на норму права не є самостійною підставою для відмови в позові, однак не звільняє суд від обов`язку встановити наявність порушеного права, за захистом якого подано позов.

Частиною першою ст. 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Відтак суд повинен установити, чи були порушені (чи існує можливість порушення), не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Верховний Суд у постанові від 26 червня 2025 року у справі № 750/10188/20 (провадження № 61-15948св24) з посиланням на постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19) та від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19) зазначив, що відсутність порушеного права чи безпосереднього інтересу позивача є самостійною підставою для відмови в позові.

У вказаній справі Верховний Суд, встановивши, що дитина проживає разом із батьком, однак аліменти з нього на користь матері не стягуються на підставі відповідної заяви стягувача про повернення виконавчого документа, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову в частині вимог про припинення стягнення аліментів.

Суд враховує, що правові висновки, на які посилається Позивач, сформульовані Верховним Судом за іншої фактичної основи.

Так, у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 711/8561/16-ц (провадження № 61-21318св18) Верховний Суд виходив із того, що саме наявність відкритих виконавчих проваджень з виконання рішення суду про стягнення аліментів із позивача свідчить про порушення його майнових прав та інтересів, оскільки саме він має право розпоряджатися аліментами, які стягуються на утримання дітей.

У постанові від 28 червня 2023 року у справі № 186/126/21 (провадження № 61-1949св23) аліменти стягувалися на підставі судового наказу, при цьому предметом розгляду одночасно були первісний позов батька про визначення місця проживання дитини та припинення стягнення аліментів і зустрічний позов матері про визначення місця проживання дитини з нею, а висновки судів ґрунтувалися на висновку органу опіки та піклування.

У постанові від 30 серпня 2023 року у справі № 495/5950/21 (провадження № 61-2570св23) аліменти також стягувалися на підставі судового наказу, до участі у справі як третю особу було залучено відділ державної виконавчої служби, одночасно вирішувалася вимога про визначення місця проживання дитини, а факт проживання дитини з батьком підтверджувався актом обстеження умов проживання, складеним службою у справах дітей, та висновком органу опіки та піклування.

У постанові від 17 квітня 2024 року у справі № 750/10188/20 (провадження № 61-17084св23), на яку посилається Позивач, аліменти стягувалися в межах виконавчого провадження, відкритого 31 липня 2020 року, і саме за цих обставин Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів з платника за умови, що дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні, суперечить положенням ст. 181 Сімейного кодексу України. При цьому вказаною постановою справу не було вирішено по суті, а направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами нового розгляду постановою Верховного Суду від 26 червня 2025 року у справі № 750/10188/20 (провадження № 61-15948св24) касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, а судові рішення про відмову в позові - без змін, з наведених вище мотивів.

Отже, спільною ознакою справ, у яких позовні вимоги про припинення стягнення аліментів були задоволені, є те, що на час звернення до суду рішення про стягнення аліментів перебувало на примусовому виконанні, внаслідок чого майнові права платника аліментів зазнавали реального обмеження.

У справі, що розглядається, така обставина відсутня. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 до примусового виконання не пред`являлося, виконавчий лист не видавався, виконавче провадження не відкривалося, стягнення аліментів у примусовому порядку з Позивача не здійснювалося і не здійснюється. Крім того, стягувач за цим рішенням нотаріально посвідченим Договором від 15 жовтня 2025 року підтвердила відмову від стягнення аліментів та відсутність будь-яких претензій до Позивача щодо виконання вказаного рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що на час звернення до суду з цим позовом та на час його розгляду майнові права та інтереси Позивача рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 фактично не обмежені, а тому відсутнє порушене право, за захистом якого подано позов.

Суд також враховує, що доводи Позивача про проживання дитини разом з ним з 25 серпня 2024 року та про перебування дитини на його повному утриманні належними, допустимими та достатніми доказами не підтверджені.

Зокрема, наданий Позивачем Договір від 15 жовтня 2025 року містить внутрішню суперечність у частині дати, з якої дитина проживає разом з батьком: у пункті 6 Договору зазначено 25 серпня 2024 року, тоді як в абзаці Договору щодо зміни обставин зазначено 25 серпня 2025 року.

Договір № 3/33 про надання освітніх послуг від 29 серпня 2024 року укладено з Ліцеєм «Ольгинський», при цьому в тексті Договору Замовником зазначено « ОСОБА_1 », що не відповідає імені по батькові Позивача. Строк дії цього Договору відповідно до п. 8.1 закінчився 30 червня 2025 року. Платіжною інструкцією від 04 вересня 2024 року підтверджується внесення 20.000,00 грн, що відповідає розміру вступного внеску за п. 4.5 вказаного Договору, а не оплаті послуг за п. 4.4 Договору. Доказів внесення щомісячної плати за навчання за період дії Договору матеріали справи не містять.

Твердження Позивача про навчання дитини у 2025-2026 навчальному році в навчально-виховному комплексі «Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів - ліцей» № 20 Оболонського району м. Києва жодними доказами не підтверджене.

Крім того, зі змісту Договору від 15 жовтня 2025 року вбачається, що Відповідачка не самоусунулася від виконання батьківських обов`язків: пунктом 6 Договору на неї покладено обов`язок сплачувати аліменти в розмірі 4.000,00 грн щомісячно, пунктом 8 - нести 50 відсотків вартості медичних обстежень та лікування дитини, пунктом 13 - визначено її право на щоденне спілкування з дитиною та на зустрічі кожної першої, третьої і п`ятої суботи та неділі місяця з правом ночівлі за місцем її проживання, пунктами 10 і 15 - визначено періоди спільних відпусток та свят з дитиною.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд бере до уваги, що відзив на позовну заяву від Відповідачки не надходив. Разом з тим, відповідно до ч. 8 ст. 178 Цивільного процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Неподання відзиву не звільняє позивача від обов`язку довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог, та не є підставою для задоволення позову за відсутності порушеного права.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Суд зазначає, що ця відмова не позбавляє Позивача права на звернення до суду за захистом своїх прав у разі пред`явлення рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 квітня 2024 року у справі № 760/22113/23 до примусового виконання та виникнення обставин, що свідчитимуть про порушення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки в задоволенні позову відмовлено, понесені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1.064,96 грн та витрати на професійну правничу допомогу відшкодуванню не підлягають і покладаються на Позивача.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст. 141, 150, 179, 180, 181 Сімейного кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 274-279 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1.У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення сплати аліментів - відмовити.

2.Судові витрати покласти на Позивача.

3.Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до або через Солом`янський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4.Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ;

Відповідач: ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: