Рішення від 26 липня 2026 р. у справі №760/10048/16-ц — Солом'янський районний суд міста Києва

С О Л О М ' Я Н С Ь К И Й Р А Й О Н Н И Й С У Д М І С Т А К И Є В А

вул. Максима Кривоноса, 25, м. Київ, 03037; тел. (044) 298-59-37

вул. Грушецька, 1, м. Київ, 03113; тел.: (044) 298-59-52

e-mail: inbox@sl.ki.court.gov.ua, web: https://sl.ki.court.gov.ua

код ЄДРПОУ: 02896762

_________________________________________________________________________________________

Провадження 2/760/8196/26

В справі 760/10048/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

І. Вступна частина

27 липня 2026 року в м. Києві

Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Коробенка С.В.

за участю секретаря Левіцької Н.О.,

представниці Позивача - адвокатки Єлагіної О.О.,

представників Відповідачки - адвокатів Кіяна А.В., Федька Т.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошових коштів та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними договору позики грошових коштів та розписки.

ІІ. Описова частина

В червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошових коштів.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 23.12.2014 між ним та Відповідачкою було укладено договір позики грошових коштів № 01, за умовами п.п. 1.1, 2.1, 4.1 якого Позивач як Позикодавець передав у власність Відповідачки як Позичальника грошові кошти в сумі 150.000,00 доларів США, а Відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути таку ж суму грошових коштів у строк до 23.05.2015, але не пізніше 29.05.2015.

На підтвердження факту передачі грошових коштів, їх суми та своєчасності такої передачі Відповідачкою на виконання п. 3.2 Договору було видано на ім`я Позивача розписку про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014.

Позивач вказує, що Відповідачка зобов`язання з повернення грошових коштів не виконала.

14.05.2016 Позивач у порядку досудового врегулювання спору направив на адресу реєстрації Відповідачки та на адресу її фактичного місця проживання вимогу від 13.05.2016 про добровільне повернення грошових коштів. 20.05.2016 зазначена вимога була вручена особисто Відповідачці за адресою фактичного місця проживання ( АДРЕСА_1 ), а за адресою реєстрації ( АДРЕСА_2 ) - члену її сім`ї, що підтверджується поштовими касовими чеками № 0405032243657 і № 0405032243655 та роздруківками з сервісу відстеження пересилання поштових відправлень.

Строк добровільного виконання зобов`язання, який становив 7 календарних днів з дати отримання вимоги, сплив 28.05.2016, проте вимога залишена Відповідачкою без задоволення.

Станом на день звернення до суду заборгованість, як зазначає Позивач, становить 3.771.000,00 грн, що розраховано як 150.000,00 доларів США, помножені на 25,15 - офіційний курс Національного банку України станом на 01.06.2016.

Посилаючись на ст.ст. 15, 16, 509, 524, 533, 626, 638, 1046-1050 ЦК України, Позивач просить стягнути з Відповідачки 150.000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 3.771.000,00 грн, а також покласти на Відповідачку витрати зі сплати судового збору.

Після відкриття провадження ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом, у якому просить визнати недійсними Договір позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписку про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014, оформлену як Додаток № 1 до цього Договору.

Зустрічні вимоги обґрунтовує тим, що перебувала з ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі з 22.12.2001, який розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04.03.2014; від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також усиновлену ОСОБА_1 доньку. Зазначає, що в останні роки шлюбу та після його розірвання між сторонами тривали конфлікти, а в грудні 2014 року сторони взагалі припинили спілкування.

Стверджує, що жодних грошових коштів у борг від ОСОБА_1 не отримувала, а про існування Договору позики та розписки дізналася лише після отримання вимоги від 13.05.2016. Договір і розписку не підписувала, хоча підпис на них схожий на її власний. Пояснює, що в період шлюбу сторони займалися підприємницькою діяльністю, вона часто перебувала у відрядженнях за межами України і, повністю довіряючи чоловікові, залишала йому чисті аркуші паперу зі своїм підписом для оформлення термінових документів; крім того, після розірвання шлюбу з сейфа, який знаходився у квартирі, були викрадені документи, серед яких могли бути й такі аркуші. За її заявою Солом`янським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016100090006210.

Зазначає також, що осіб, вказаних у розписці як свідки передачі коштів, - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - вона не знає, а у ОСОБА_1 взагалі не могло бути такої суми грошових коштів. Вважає, що спірні документи виготовлені ОСОБА_1 виключно з метою їх використання у справі про поділ спільно нажитого майна подружжя, яка розглядається Дарницьким районним судом міста Києва (справа № 753/22448/15-ц).

Ухвалою суду від 03.06.2016 відкрито провадження у справі.

Ухвалами суду від 28.09.2017 та від 21.11.2017 задоволено клопотання ОСОБА_2 про забезпечення доказів і витребувано у ПрАТ «ВФ Україна» інформацію про вихідні та вхідні дзвінки з абонентських номерів НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , а також про адреси базових станцій, у зоні яких перебували зазначені номери, із зазначенням часу подій (з`єднань, SMS) за 23.12.2014. Витребувану інформацію надано ПрАТ «ВФ Україна» листом від 20.12.2017 № Вих-GD/KI-П/17/12445 і долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалами суду від 08.09.2023, від 01.12.2023 та від 09.04.2024 задоволено клопотання сторони Відповідачки про привід свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .

Ухвалою суду від 09.04.2024 відмовлено у задоволенні клопотання представника Відповідачки про призначення судової почеркознавчої експертизи та технічної експертизи документів.

Ухвалою суду від 08.08.2025 повторне клопотання представника Відповідачки про призначення тих самих експертиз залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 131 ЦПК України.

Ухвалою суду від 22.05.2026 у задоволенні клопотання представника Відповідачки про призначення судової технічної експертизи документів у частині питань про вплив на документи зовнішніх факторів відмовлено, а в частині інших питань клопотання залишено без розгляду.

На виконання ухвал суду про виклик експертів у судовому засіданні 13.03.2026 надали пояснення експерти ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

У судовому засіданні представниця Позивача - адвокатка Єлагіна О.О. первісний позов підтримала, проти зустрічного позову заперечувала. Пояснила, що 23.12.2014 між Позивачем та Відповідачкою було укладено договір позики грошових коштів № 01, за умовами якого Позивач передав у власність Відповідачки грошові кошти в сумі 150.000,00 доларів США, а Відповідачка прийняла на себе зобов`язання повернути таку ж суму у строк до 23.05.2015, але не пізніше 29.05.2015. Факт передачі коштів підтверджується виданою на ім`я Позивача розпискою про факт отримання грошових коштів від 23.12.2014. Строк добровільного виконання зобов`язання сплив 28.05.2016, проте направлена Відповідачці вимога залишена нею без задоволення. А тому просила стягнути з Відповідачки на користь Позивача 150.000,00 доларів США, а також судові витрати.

Позивач ОСОБА_1 пояснення своєї представниці підтримав, первісний позов підтримав, проти зустрічного позову заперечував. Відповідаючи на запитання представниці Відповідачки, пояснив, що Відповідачка є його колишньою дружиною, шлюб між ними розірвано у 2014 році, після чого вони ще близько півроку проживали разом. Укладенню договору позики передувала необхідність погашення кредитної заборгованості за квартиру, яку він придбав для сина і яка була оформлена на Відповідачку; кредит було отримано сторонами в період перебування у шлюбі. Грошові кошти передавалися готівкою у доларах США у його робочому кабінеті за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57, у присутності двох осіб, які на той час перебували з ним у трудових відносинах як його підлеглі. Оформлення документів та перерахування коштів зайняло приблизно від півгодини до години. Пояснив, що розписка виготовлена друкованим способом, а не написана Відповідачкою власноручно, оскільки вимоги щодо написання її від руки не висувала жодна зі сторін і це питання сторонами не обговорювалося. Водночас у подальшому уточнив, що Відповідачка отримувала кошти саме в борг, а про мету їх подальшого використання йому стало відомо пізніше; коли саме Відповідачкою було погашено кредит, йому не відомо.

Представниця Відповідачки - адвокатка Шевченко О.Ю. у судовому засіданні 21.11.2021 проти первісного позову заперечувала у повному обсязі, зустрічний позов підтримала. Пояснила, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано, після чого між ними склалися конфліктні стосунки і вони фактично не спілкувалися. Сторони здійснили поділ спільно нажитого майна подружжя, за наслідками якого Позивач отримав домоволодіння в селі Данилівка, а Відповідачка - транспортні засоби та квартиру. Квартиру до складу майна, що підлягало поділу, сторони не включили, оскільки за неї залишалася непогашеною кредитна заборгованість, при цьому Позивач надав нотаріально посвідчену заяву про те, що вважає цю квартиру особистою приватною власністю Відповідачки. Позичальником за кредитним договором виступала саме Відповідачка, яка самостійно погасила кредит у розмірі близько 120.000,00 доларів США, після чого Позивач відкликав свою нотаріальну згоду і між сторонами розпочалася низка судових спорів, зокрема про вселення до квартири та про поділ майна подружжя, а згодом Відповідачка отримала і цей позов про стягнення 150.000,00 доларів США.

Звернула увагу суду на те, що кредит було отримано сторонами в період шлюбу, а тому надання Позивачем колишній дружині коштів саме на погашення такого кредиту виключає виникнення між сторонами позикових правовідносин. Зазначила, що Відповідачка категорично заперечує підписання нею як договору позики, так і розписки; документи оформлені таким чином, що підписи не мають перетинів із друкованим текстом, що унеможливлює проведення технічної експертизи документів на предмет послідовності нанесення реквізитів. Вказала, що особи, зазначені в розписці як свідки передачі коштів, до суду не з`явилися. Стверджувала, що Позивач пропонував укласти мирову угоду за умови визнання Відповідачкою боргу в сумі 30.000,00 доларів США із зобов`язанням витратити ці кошти на утримання та навчання дитини, що, на її думку, свідчить про відсутність факту передачі коштів. Зазначила також, що сума 150.000,00 доларів США відповідає розміру компенсації, яку Відповідачка заявляє у справі про поділ спільного майна подружжя, а спірні документи, на думку сторони Відповідачки, виготовлені виключно з метою їх використання у зазначеній справі.

У подальшому позицію сторони Відповідачки підтримали представники - адвокатка Самофалова О.Ю. та адвокати Кіян А.В. і Федько Т.В., які, крім наведеного, посилалися на використання експертами обладнання без підтвердженого ліцензійного програмного забезпечення, на конфіденційність застосованих експертних методик та на невирішеність питання про давність виконання реквізитів спірних документів.

ОСОБА_2 (Відповідачка), допитана як свідок за її власним бажанням, пояснила, що після розірвання шлюбу з боку Позивача мали місце тиск і переслідування, спрямовані на переоформлення на нього нерухомого майна, зареєстрованого за нею, а саме трьох будинків на двох земельних ділянках у селі Данилівка; документи готував Позивач, і вона їх підписала, аби припинити переслідування, яке зачіпало не лише її особисто, а і її підприємницьку діяльність. Показала, що внаслідок ініційованих перевірок її бізнес було фактично знищено. Квартира, про яку йдеться, придбавалася в період спільного проживання сторін за 127.000,00 доларів США, при цьому Позивач зобов`язувався знятися з реєстрації у ній та не мати щодо неї претензій. У листопаді вона самостійно погасила кредит за рахунок власних коштів і звернулася до Позивача з проханням знятися з реєстрації, проте він цього не зробив, натомість звернувся до суду з позовом про вселення, після чого вселявся у квартиру за участю державних виконавців, свідками чого були діти. Показала, що з грудня 2014 року сторони не спілкувалися, а про існування договору позики та розписки вона дізналася лише у 2016 році; грошових коштів у Позивача вона не брала і не мала такого наміру, оскільки на той час Позивач був найманим працівником з розміром заробітної плати 8.000,00 - 9.000,00 грн, тоді як вона мала власний бізнес, і квартиру виплатила самостійно. ОСОБА_2 зазначила, що поділ спільного майна подружжя був нерівним: Позивач отримав нерухоме майно, вільне від обтяжень, а вона - квартиру з непогашеним кредитом і три транспортні засоби, при цьому різниця у вартості отриманого сторонами становить саме близько 150.000,00 доларів США, тобто суму, заявлену Позивачем до стягнення у цій справі. Категорично заперечила, що 23.12.2014 перебувала у робочому кабінеті Позивача за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57, зазначивши, що з особами, вказаними в розписці як свідки передачі коштів, вона особисто не знайома. Показала, що договір позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписку про факт отримання грошових коштів від 23.12.2014 вона не підписувала і жодних коштів від Позивача не отримувала. Відповідаючи на запитання представниці Позивача, підтвердила, що номер телефону НОМЕР_3 був одним із її колишніх номерів, проте періоду користування ним не пам`ятає, оскільки в подальшому змінила чотири номери.

Свідок ОСОБА_3 , син сторін, пояснив, що передачі грошових коштів між сторонами не відбувалося, його мати за вказаною Позивачем адресою не перебувала і жодних коштів не отримувала. Пояснюючи джерело своєї обізнаності, показав, що після початку розслідування спілкувався з батьком, який повідомив йому, що спір може бути врегульований мировою угодою у справі, яка розглядається Дарницьким районним судом міста Києва, за умови сплати 30.000,00 доларів США на його користь. Пояснив також, що 23.12.2014 сторони перебували у вкрай конфліктних стосунках, а він сам того дня знаходився вдома; водночас підтвердив, що не весь день перебував разом з матір`ю - приблизно протягом двох годин її не було вдома у зв`язку з її справами в місті. За адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57 того дня він не перебував.

Свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , зазначені в розписці від 23.12.2014 як особи, які підтверджують факт передачі грошових коштів, у судове засідання не з`явилися. Місце проживання ОСОБА_4 органами Національної поліції України не встановлено, у зв`язку з чим ухвали суду про її привід залишилися невиконаними. Від ОСОБА_5 до суду надійшли заяви від 20.11.2024 (том 3, а.с. 232), від 01.08.2025 (том 4, а.с. 16) та від 08.09.2025 (том 4, а.с. 43), у яких вона відмовилася бути свідком у цій справі, зазначивши, що не була присутня при розмові ОСОБА_1 з його колишньою дружиною і нічого про це не знає.

За клопотанням сторони Відповідачки судом були опитні також експерти ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які повністю підтвердили складені ними висновки судової експертизи.

ІІІ. Мотивувальна частина

Заслухавши пояснення учасників справи, показання свідків та пояснення експертів, дослідивши наявні у справі докази й оцінивши їх у сукупності, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 04.03.2014.

23.12.2014 складено Договір позики грошових коштів № 01, сторонами якого зазначені ОСОБА_2 як Позичальник та ОСОБА_1 як Позикодавець.

Згідно з п. 2.1 Договору сума грошових коштів, що надаються Позикодавцем Позичальнику, становить 150.000,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України на день отримання Позичальником зазначених коштів становить 2.377.500,00 грн.

Відповідно до п. 3.1 Договору грошові кошти надаються Позикодавцем Позичальнику готівкою в день підписання Договору. Згідно з п. 3.2 Договору документом, що засвідчує факт передачі Позикодавцем Позичальнику грошових коштів, їх розміру і своєчасності такої передачі, є письмова розписка Позичальника на ім`я Позикодавця, форма та зміст якої становить невід`ємну частину цього Договору (Додаток № 1).

За п. 4.1 Договору грошові кошти надаються строком на 5 місяців з моменту їх фактичного отримання до 23.05.2015; Позичальник зобов`язаний повернути отримані кошти протягом 5 календарних днів з дати закінчення строку позики, але не пізніше 29.05.2015.

Того ж дня складено Додаток № 1 до Договору - розписку про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014, у якій від імені ОСОБА_2 засвідчено факт отримання нею в позику від ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 150.000,00 доларів США, що становить 2.377.500,00 грн, фактично переданих їй готівкою безпосередньо Позикодавцем, та зобов`язання повернути цю суму у строк, встановлений Договором. У нижній частині розписки міститься запис про те, що факт передачі грошових коштів у повному обсязі підтверджується свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , із проставленими від їх імені підписами.

Згідно з відомостями ПрАТ «ВФ Україна», наданими на виконання ухвали суду від 21.11.2017 листом від 20.12.2017 № Вих-GD/KI-П/17/12445, телефонний апарат з абонентським номером НОМЕР_2 (IMEI НОМЕР_4 ), який перебував у користуванні Відповідачки, 23.12.2014 у проміжку з 12:00:09 до 12:24:11 зафіксований у зоні дії базової станції, розташованої за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57 (ВАТ «КВІЗА» («ВЕЛИКА КИШЕНЯ»)) - тобто за адресою, яку Позивач назвав місцем передачі грошових коштів, і в час, який зазначений у розписці як час її складення.

13.05.2016 Позивач направив на адресу реєстрації Відповідачки та на адресу її фактичного місця проживання вимогу про повернення грошових коштів, яку 14.05.2016; 20.05.2016 вимогу вручено особисто Відповідачці за адресою фактичного місця проживання, а за адресою реєстрації - члену її сім`ї.

Безспірно втсановлено, що Відповідачка суми в розмірі 150.000,00 доларів США Позивачу не повертала, при цьому ОСОБА_2 взагалі заперечує факт уотримання вказаних коштів від Позивача.

Спірною обставиною, від встановлення якої залежить вирішення як первісного, так і зустрічного позовів, є те, чи підписувала ОСОБА_2 у Договір позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписку від 23.12.2014.

На підтвердження цієї обставини Позивачем надано три висновки експертів ДНДЕКЦ МВС України:

- висновок експерта від 29.04.2016 № 76, складений судовим експертом Симоненко В.С. за результатами судової почеркознавчої експертизи, призначеної постановою слідчого Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві від 26.04.2016 у кримінальному провадженні №12016100090001943;

- висновок експерта від 10.04.2018 № 19/17-3/2/59-СЕ/18, складений судовим експертом Юдіною І.В. за результатами судової технічної експертизи документів на замовлення адвоката Єлагіної О.О. в порядку ст. 106 ЦПК України для подання до суду в цій справі;

- висновок експерта від 11.10.2021 № СЕ-19-21/32276-ПЧ, складений судовим експертом Чумак Т.М. за результатами судової почеркознавчої експертизи на замовлення адвоката Єлагіної О.О. в порядку ст. 106 ЦПК України для подання до суду в цій справі.

Щодо процесуального статусу висновку експерта від 29.04.2016 № 76 суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. За ч. 4 цієї статті висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Висновок від 29.04.2016 № 76 складений не на підставі ухвали суду в цій справі і не на замовлення учасника справи, а в межах кримінального провадження, а тому в розумінні ст. 102 ЦПК України висновком експерта у цій цивільній справі він не є.

Водночас відповідно до ч. 2 ст. 76 ЦПК України дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, встановлюються, зокрема, письмовими доказами. Згідно з ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовим доказом є документ (крім електронних документів), який містить дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

У постановах від 10.07.2019 у справі № 686/23256/16-ц та від 25.03.2021 у справі №752/21411/17 Верховний Суд зазначив, що отриманий відповідно до вимог закону висновок експерта у кримінальній справі є письмовим доказом у цивільній справі, якому суд має надати оцінку.

У постанові від 08.09.2022 у справі № 125/1501/20-ц Верховний Суд вказав на допустимість висновку експерта, складеного в межах кримінального провадження, як письмового доказу у цивільній справі, оскільки експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільному провадженні, незважаючи на те, що на момент розгляду справи вирок у кримінальній справі не ухвалений. Аналогічний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 23.11.2022 у справі № 761/4564/19.

Узагальнюючи наведену практику, Верховний Суд у постанові від 03.07.2024 у справі № 465/2710/20 (провадження № 61-3659св24) зазначив, що висновок експерта, підготовлений у межах кримінального провадження особою, яка є атестованим судовим експертом, може бути визнаний доказом у цивільній справі, якщо експертиза, проведена у кримінальному провадженні, містила інформацію щодо предмета доказування у цивільній справі, навіть незважаючи на те, що на момент розгляду цієї справи вирок у кримінальному провадженні не ухвалено.

Висновок від 29.04.2016 № 76 складений головною судовим експертом ДНДЕКЦ МВС України Симоненко В.С., яка має вищу юридичну освіту та кваліфікацію судового експерта з правом проведення почеркознавчої експертизи, про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.ст. 384, 385 КК України її попереджено. Предметом дослідження були ті самі документи, що є предметом спору у цій справі, а поставлене питання - про виконання підпису від імені ОСОБА_2 саме нею - збігається з обставиною, яка входить до предмета доказування у цій справі.

За таких умов суд приймає копію висновку експерта від 29.04.2016 № 76 як письмовий доказ у цій справі та оцінює його за правилами ст. 89 ЦПК України у сукупності з іншими доказами.

Оцінюючи наявні у справі зазначені вище висновки судових експертів, суд зазначає наступне.

За висновком експерта від 29.04.2016 № 76 підписи від імені ОСОБА_2 в розписці про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014 та в договорі позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 виконані ОСОБА_2 . Дослідження проводилося з використанням умовно-вільних зразків почерку та підпису, виконаних у протоколі обшуку від 03.02.2016, додатку до протоколу обшуку від 03.02.2016 і заяві від 03.02.2016 на ім`я начальника Солом`янського управління поліції, а також вільних зразків підпису в договорі поставки № АІ901065005 від 01.06.2015, додатках до нього та додатковій угоді № 1. Виявлені збіжні ознаки визнані експерткою стійкими, суттєвими і достатніми для категоричного висновку.

За висновком експерта від 11.10.2021 № СЕ-19-21/32276-ПЧ, складеним завідувачкою відділу почеркознавчих досліджень та технічного дослідження документів ДНДЕКЦ МВС України ОСОБА_6 , яка має кваліфікацію судового експерта за експертною спеціальністю 1.1 «Дослідження почерку і підписів», підпис від імені ОСОБА_2 в договорі позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 і підпис у розписці від 23.12.2014 виконані ОСОБА_2 . Це дослідження проводилося з використанням іншого масиву вільних зразків підпису, зокрема нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 25.11.2015 (нотаріальний бланк НАР 810780), нотаріальної копії договору дарування земельної ділянки від 19.08.2014, нотаріальної копії договору про поділ майна подружжя від 19.08.2014, копії інвестиційного договору № 43-4318 від 27.10.2003 та копії першого аркуша паспорта громадянина України ОСОБА_2 . Суттєвих розбіжних ознак у процесі порівняльного дослідження не виявлено; висновок є категоричним.

Таким чином, два почеркознавчі дослідження проведені різними експертами, у різний час - у 2016 та 2021 роках - і на підставі різних, не пов`язаних між собою порівняльних зразків, у тому числі нотаріально посвідчених документів, походження підписів на яких не ставилося під сумнів. Обидва дослідження дали однаковий категоричний результат.

За висновком експерта від 10.04.2018 № 19/17-3/2/59-СЕ/18, складеним судовим експертом Юдіною І.В., яка має кваліфікацію судового експерта за експертними спеціальностями 2.1 «Дослідження реквізитів документів» і 2.3 «Дослідження друкарських форм та інших засобів виготовлення документів» (свідоцтво № 9891, видане ЕКК МВС України 29.04.2010, свідоцтво про підтвердження кваліфікації № 1269 від 11.12.2015) та стаж експертної роботи з 2010 року, встановлено, що:

- будь-яких ознак застосування технічних засобів або виконання підписів від імені ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 і ОСОБА_5 з попередньою технічною підготовкою не виявлено;

- друкований текст на лицевій та зворотній сторонах Договору виконаний за допомогою одного й того ж монохромного знакодрукуючого пристрою електрофотографічним способом нанесення зображень;

- будь-яких ознак монтажу в Договорі та в розписці не виявлено;

- ознак внесення змін до первинного змісту шляхом дописки, додрукування, підчистки, травлення або змивання не виявлено;

- і в Договорі, і в розписці первинним був нанесений друкований текст, другим - підпис, виконаний від імені ОСОБА_2 .

Останній із наведених висновків має визначальне значення, оскільки безпосередньо спростовує посилання сторони Відповідачки про виготовлення спірних документів шляхом друкування тексту на чистих аркушах паперу, які вже містили її підпис.

У судовому засіданні 13.03.2026 обидві експертки, будучи допитаними за клопотанням сторони Відповідачки, повністю підтвердили складені ними висновки та надали пояснення, які узгоджуються з їх змістом.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 цього Кодексу; відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Доводи сторони Відповідачки про неправильність зазначених висновків, а саме про відсутність відібраних експериментальних зразків її підпису, сумнівність вільних зразків, неповноту дослідження мікрочасток тонера на «верхніх» волокнах паперу, конфіденційність застосованих експертних методик і технічні характеристики використаного обладнання, були предметом перевірки суду під час розгляду клопотань про призначення експертиз і відхилені ухвалами суду від 09.04.2024, від 08.08.2025 та від 22.05.2026, які набрали законної сили. За наслідками розгляду справи по суті, у тому числі з урахуванням безпосереднього допиту експерток, підстав для іншої оцінки цих доводів суд не встановив.

Суд додатково зауважує, що незгода сторони з висновком експерта сама по собі не є підставою вважати такий висновок необґрунтованим. Аналогічно у постанові від 15.04.2021 у справі № 759/15556/18 Верховний Суд зазначив, що у випадку незгоди з висновком експерта за результатами експертизи, проведеної у кримінальному провадженні, сторона не позбавлена можливості заявити клопотання про призначення експертизи у цивільній справі; таким правом сторона Відповідачки скористалася неодноразово, і відповідні клопотання отримали процесуальну оцінку суду.

Оцінивши три висновки експертів у сукупності, суд визнає доведеною обставину виконання підписів від імені ОСОБА_2 у вже надрукованих Договорі позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписці від 23.12.2014 саме ОСОБА_2 .

Крім того, позиція Позивача щодо обставин укладення договору підтверджується відомостями оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна».

Так, ухвалою суду від 21.11.2017 у порядку забезпечення доказів витребувано у ПрАТ «ВФ Україна» інформацію про вихідні та вхідні дзвінки з абонентських номерів НОМЕР_1 і НОМЕР_2 , а також про адреси базових станцій, у зоні дії яких перебували зазначені номери, із зазначенням часу подій (з`єднань, SMS) за 23.12.2014.

Листом від 20.12.2017 № Вих-GD/KI-П/17/12445 ПрАТ «ВФ Україна» надало витребувану інформацію (Том 1, а.с. 231-233). Зазначений документ є письмовим доказом у розумінні ч. 1 ст. 95 ЦПК України, одержаний у передбачений законом спосіб - на підставі ухвали суду, а тому підстав вважати його недопустимим у розумінні ст. 78 ЦПК України немає.

Належність зазначених абонентських номерів Відповідачці суд вважає встановленою.

Номер НОМЕР_2 зазначений як засіб зв`язку Відповідачки у позовній заяві. Крім того, саме ОСОБА_2 у поданому нею 21.11.2017 клопотанні про забезпечення доказів уточнила, що в її користуванні перебував номер «+38066-599-13-55», а не номер « НОМЕР_5 », зазначений у попередній ухвалі суду, у зв`язку з чим суд і постановив нову ухвалу про витребування відомостей за уточненим номером. Належність їй номера НОМЕР_1 Відповідачка підтвердила під час допиту як свідок, зазначивши, що це один із її колишніх номерів. Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, визнані учасниками справи, доказуванню не підлягають.

Надані оператором відомості містять записи типу «callForw», згідно з якими 23.12.2014 вхідні виклики, що надходили на номер НОМЕР_1 , переадресовувалися на номер НОМЕР_2 (зокрема о 10:13:04, 11:10:34, 12:12:30, 13:39:15, 13:59:47, 15:41:16, 17:11:55 та 19:03:06). Це додатково підтверджує, що обидва номери перебували у користуванні однієї особи саме в цей день, а активним був апарат з номером НОМЕР_2 .

Визначальне значення для вирішення справи мають відомості про період з 12:00 до 12:24 23.12.2014.

Згідно з наданою оператором інформацією телефонний апарат з абонентським номером НОМЕР_2 (IMEI НОМЕР_4 ) зафіксований у зоні дії базової станції, розташованої за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57 (ВАТ «КВІЗА» («ВЕЛИКА КИШЕНЯ»)), під час з`єднань о 12:00:09, 12:04:24, 12:12:30, 12:18:00, 12:18:01, 12:18:25, 12:20:14, 12:21:33 та 12:21:54, останнє з яких тривало 137 секунд, тобто до 12:24:11.

Наведені відомості оцінюються з іншими доказами у справі наступним чином.

По-перше, у розписці про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014 прямо зазначено час її складення - 12 год. 00 хв. за київським часом. Перше зафіксоване оператором з`єднання в зоні дії базової станції за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57 відбулося о 12:00:09.

По-друге, Позивач у своїх поясненнях зазначив, що грошові кошти передавалися готівкою у його робочому кабінеті за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57, у присутності двох осіб, які перебували з ним у трудових відносинах як його підлеглі, а оформлення документів і перерахування коштів зайняло приблизно від півгодини до години. Зафіксований оператором проміжок перебування абонентського номера Відповідачки в зоні дії базової станції за цією ж адресою узгоджується з наведеними поясненнями.

По-третє, свідок ОСОБА_3 показав, що 23.12.2014 не весь день перебував разом з матір`ю, оскільки приблизно протягом двох годин її не було вдома у зв`язку з її справами в місті. Послідовність зафіксованих оператором з`єднань підтверджує, що в період приблизно з 11:35 до 12:30 абонентський номер Відповідачки переміщувався за межами району її фактичного місця проживання, після чого з`єднання знову фіксувалися базовими станціями Дарницького району міста Києва.

По-четверте, показання Відповідачки, допитаної як свідка, у частині категоричного заперечення її перебування 23.12.2014 у робочому кабінеті Позивача за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57, спростовуються наведеними відомостями оператора.

Водночас, оцінюючи цей доказ, суд враховує, що відомості про з`єднання підтверджують місцезнаходження телефонного апарата, а не безпосередньо особи, а зона дії базової станції охоплює певну територію, а не виключно ту адресу, за якою така станція розташована.

Суд враховує також, що в проміжку з 12:00 до 12:24 з`єднання почергово фіксувалися базовими станціями, розташованими за адресами: місто Київ, вул. Саперно-Слобідська, 22, місто Київ, Залізничне шосе, 57 та місто Київ, вул. Інженерна, 1, які розташовані в одному районі міста Києва у безпосередній близькості одна від одної. Почергова реєстрація абонента суміжними базовими станціями із зонами покриття, що перекриваються, є звичайним технічним явищем і сама по собі не спростовує факту перебування абонента в зоні їх спільного покриття.

Разом з тим, як зазначено вище, відомості оператора оцінюються судом в сукупності з іншими доказами за правилами ст. 89 ЦПК України. У поєднанні з висновками почеркознавчих експертиз про виконання підписів у спірних документах саме ОСОБА_2 , висновком технічної експертизи документів про первинність нанесення друкованого тексту та відсутність ознак монтажу, змістом розписки із зазначенням у ній часу складення та поясненнями Позивача щодо місця й тривалості передачі коштів ці відомості утворюють узгоджену й достатню сукупність доказів, яка підтверджує складення спірних документів 23.12.2014 за участю Відповідачки за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57.

Відповідно до ч. 1 ст. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Спірний договір позики з огляду на його суму підлягав укладенню у письмовій формі (ч. 1 ст. 1047 ЦК України). На обставини укладення договору під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини сторона Відповідачки не посилалася і відповідних вимог не заявляла.

З огляду на наведене показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про те, що передачі грошових коштів 23.12.2014 не відбувалося, у силу прямої заборони ч. 2 ст. 1051 ЦК України не можуть бути покладені в основу судового рішення для підтвердження неотримання Відповідачкою коштів за Договором.

Крім того, показання свідка ОСОБА_3 є похідними, оскільки про обставини, які він засвідчує, йому відомо не з власного безпосереднього сприйняття, а зі слів батька та з обставин, що стали відомі після початку розслідування. Більше того, свідок підтвердив, що 23.12.2014 не весь день перебував разом з матір`ю і близько двох годин її не було вдома у зв`язку з її справами в місті, а сам він за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57 того дня не перебував. Отже, наведені ним показання не лише не спростовують перебування Відповідачки за адресою, зазначеною Позивачем, а й узгоджуються з відомостями оператора рухомого (мобільного) зв`язку про переміщення її абонентського номера в цей проміжок часу.

Показання ОСОБА_2 , допитаної як свідок за її власним бажанням, у частині, що стосується спірних обставин, зводяться до заперечення підписання нею Договору і розписки та заперечення її перебування 23.12.2014 за адресою: місто Київ, Залізничне шосе, 57. Перше твердження прямо спростовується двома категоричними висновками почеркознавчих експертиз, проведеними незалежно одна від одної, друге - відомостями ПрАТ «ВФ Україна» про зону дії базових станцій, у якій перебував її абонентський номер у проміжку з 12:00:09 до 12:24:11. За таких обставин суд оцінює ці показання критично.

Заяви ОСОБА_5 від 20.11.2024, від 01.08.2025 та від 08.09.2025 подані поза межами судового засідання, без встановлення особи заявниці судом, приведення її до присяги та попередження про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України, а тому показаннями свідка у розумінні ст.ст. 90, 230 ЦПК України не є і такої доказової сили не мають. Свідка ОСОБА_4 допитати не вдалося у зв`язку з невстановленням органами Національної поліції України її фактичного місцезнаходження, попри неодноразові виклики та ухвали суду про привід.

Водночас присутність свідків при передачі грошових коштів не є ані умовою чинності договору позики, ані обов`язковим елементом фактичного складу, з яким закон пов`язує виникнення позикових правовідносин. Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми. За п. 3.2 Договору саме розписка Позичальника є документом, що засвідчує факт передачі коштів, їх розмір і своєчасність передачі. Отже, неявка або навіть заперечення осіб, зазначених у розписці як свідки, самі по собі не спростовують факту, засвідченого підписом Позичальниці.

Доводи ОСОБА_2 про те, що кошти, якщо вони і надавалися, призначалися для погашення кредитної заборгованості за квартиру, набуту в період шлюбу, що, на думку сторони Відповідачки, виключає виникнення позикових правовідносин, суд відхиляє. За ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Мета, з якою позичальник має намір використати одержані кошти, за загальним правилом не належить до істотних умов договору позики і не впливає на кваліфікацію правовідносин, якщо сторони не надали позиці цільового характеру. Спірний Договір цільового призначення позики не встановлює.

Крім того, за змістом ч. 2 ст. 1047 ЦК України документом, який посвідчує передання позикодавцем визначеної грошової суми, є розписка позичальника; питання про джерела походження коштів позикодавця до предмета доказування у спорі про повернення позики не входить.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Судом установлено, що Договір позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписку від 23.12.2014 підписано Відповідачкою; факт отримання нею 150.000,00 доларів США підтверджено розпискою, складеною на виконання п. 3.2 Договору; строк повернення позики сплив 29.05.2015; доказів повернення коштів повністю або частково суду не надано.

За таких обставин вимоги за первісним позовом є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо валюти стягнення суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом (ч. 3 ст. 533 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) виснувала, що заборони на виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначене у договорі, чинне законодавство не містить. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 1046 та ч. 1 ст. 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Оскільки предметом позики за Договором є долари США, з Відповідачки на користь Позивача підлягає стягненню 150.000,00 доларів США. Наведений Позивачем гривневий еквівалент - 3.771.000,00 грн за офіційним курсом Національного банку України 25,15 грн за 1 долар США станом на 01.06.2016 - використаний ним для визначення ціни позову та обчислення судового збору і валюти зобов`язання не змінює.

Вирішуючи зустрічні позовні вимоги про визнання недійсними Договору позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписки від 23.12.2014, суд звертає увагу на те, що вони ґрунтуються виключно на твердженні Позивачки за зустрічним позовом про те, що вона зазначені документи не підписувала, а для їх виготовлення були використані чисті аркуші паперу з її підписом.

Ця обставина спростована сукупністю досліджених судом доказів, а саме двома категоричними висновками почеркознавчих експертиз від 29.04.2016 № 76 і від 11.10.2021 № СЕ-19-21/32276-ПЧ та висновком технічної експертизи документів від 10.04.2018 № 19/17-3/2/59-СЕ/18, яким установлено, що первинним у Договорі та розписці нанесено друкований текст, а другим - підпис від імені ОСОБА_2 , і що ознаки монтажу та внесення змін до первинного змісту відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Інших підстав недійсності, крім непідписання документів, Позивачкою за зустрічним позовом не наведено, а наведена підстава свого підтвердження не знайшла.

Крім того, суд зазначає таке. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) виснувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено (п. 7.18 постанови). У випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення (п. 7.26 постанови).

Отже, обраний Позивачкою за зустрічним позовом спосіб захисту - визнання недійсними Договору і розписки з підстав їх непідписання - не відповідає характеру заявленого нею порушення і не є ефективним, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні зустрічного позову.

З урахуванням наведеного у задоволенні зустрічного позову належить відмовити.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір у розмірі 6.890,00 грн, який з огляду на задоволення позову підлягає стягненню з Відповідачки.

Крім того, 12.11.2021 представниця Позивача подала заяву про відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, у розмірі 900,48 грн, понесених на підставі рахунку ДНДЕКЦ МВС України № 3833/21/1500021 від 04.10.2021 за проведення експертизи, за результатами якої складено висновок від 11.10.2021 № СЕ-19-21/32276-ПЧ.

До матеріалів справи стороною Позивача також подані докази понесення витрат на оплату вартості складання Висновку експерта ДНДЕКЦ МВС України №19/17-3/2/59-СЕ/18 в розмірі 1687,68 гривень. (Том 2, а.с. 19)

Відповідно до ч. 6 ст. 139 ЦПК України розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.

Загальні витрати, пов`язані з проведенням експертизи, у розмірі 2.588,16 грн підтверджені належними доказами і підлягають стягненню з Відповідачки на користь Позивача.

Зустрічний позов є немайновим, у його задоволенні відмовлено, а тому сплачений Позивачкою за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 551,20 грн покладається на неї та відшкодуванню не підлягає.

IV. Резолютивна частина

Керуючись ст.ст. 203, 215, 509, 525, 526, 530, 533, 610, 626, 629, 638, 1046, 1047, 1049, 1050, 1051 Цивільного кодексу України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 84, 89, 90, 95, 102, 106, 110, 133, 139, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд вирішив:

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики грошових коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за Договором позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 у розмірі 150.000,00 (сто п`ятдесят тисяч) доларів США.

2. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсними Договору позики грошових коштів № 01 від 23.12.2014 та розписки про факт отримання від Позикодавця грошових коштів від 23.12.2014 відмовити.

3. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати: 6.890,00 грн судового збору та 2.588,16 грн витрат, пов`язаних із проведенням експертиз, а всього 9.478,16 грн.

4. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Позивач (Відповідач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 .

Відповідачка (Позивачка за зустрічним позовом): ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 .

Суддя: