Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №753/11267/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/11267/26

провадження № 2/753/11558/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,

У С Т А Н О В И В :

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Зміст позовних вимог, предмет та підстави позову.

18.05.2026 Позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що з 07.03.2015 сторони перебувають у шлюбі, від якого мають спільних дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Проте, через різність характерів та поглядів зникло почуття кохання та поваги один до одного, вони перестали розуміти один одного, спільно вирішувати основні питання життєдіяльності сім`ї, в них відсутнє взаєморозуміння, взаємна допомога та підтримка, внаслідок чого вони не підтримують шлюбні відносини. Сторони фактично припинили подружні відносини, не мають наміру примиритися. Вважає, що подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить його інтересам, примирення неможливе. Діти знаходяться на повному утриманні Позивачки. Відповідач матеріальної допомоги не надає.

Просить суд розірвати шлюб та стягнути з Відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів доходу відповідача, але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно на кожну дитину, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 18.06.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; призначив розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників; установив сторонам строк для подання зав по суті; з метою перевірки майнового стану платника аліментів - Відповідача, сформував запит за допомогою ЄСІТС до Державної податкової служби України в електронній формі щодо отримання інформації про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2025 - 2026 роки, у порядку встановленого наказом № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України".

Копія ухвали про відкриття провадження та позовна заява з додатками направлялися Відповідачу за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем його проживання.

Конверт з рекомендованим поштовим відправленням повернувся до суду 13.07.25026 з відміткою «адресат відсутній».

Додатково суд інформував відповідача про розгляд справи смс повідомленням, яке доставлено йому на номер НОМЕР_3 06.07.2026.

Суд вжив усіх передбачених законом заходів для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи. Оскільки Відповідач відзив на позов не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

07.03.2015 сторони зареєстрували шлюб. Після реєстрації шлюбу позивачка змінила своє прізвище « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_6 ».

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_3 , батьками якого, відповідно до копії свідоцтва про народження є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась ОСОБА_4 , батьками якої, відповідно до копії свідоцтва про народження є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Діти зареєстровані разом із Позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 (відповідач) за період з січня 2025 року по квітень 2026 року включно отримав дохід у сумі 303,92 грн (без вирахування податків).

ОЦІНКА СУДУ

Щодо позовної вимоги про розірвання шлюбу.

Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.

Відповідно до частини першої статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання.

Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність дитини та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотні значення.

Згідно зі статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.

Суд враховує висновок про застосування норми статті 111 СК України, викладений у постанові Верховного Суду від 03.12.2020 у справі № 456/848/16, що за змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком.

З`ясувавши фактичні взаємовідносини подружжя, обставини, викладені у позові, суд вважає, що спільне життя подружжя та подальше збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача, що має істотне значення, тому слід розірвати шлюб.

Щодо позовної вимоги про стягнення аліментів.

Статтею 51 Конституції України, частиною другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини.

Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку (стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина третя статті 181 СК України).

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період (частина друга статті 184 СК України).

Отже, за загальним правилом, спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживають діти, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на них можуть бути присуджені у частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (пункт 55 постанови Верховного Суду від 11.12.2024 у справі № 672/186/24).

Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, наведені у статті 182 СК України.

Зокрема, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, частиною другою цієї статті визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено, що розмір прожиткового мінімуму з 01.01.2026 прожитковий мінімум на дітей віком до 6 років - 2817 грн; дітей віком від 6 до 18 років - 3512 грн.

Отже, станом на 2026 рік мінімальний гарантований аліментів для дітей віком від 6 до 18 років становить: 1756 грн (50% від 3512 грн), а мінімальний рекомендований - 3512 грн.

Конструкція «необхідний і достатній розмір аліментів» охоплює не лише фізичне утримання, а й забезпечення соціального та інтелектуального розвитку дитини, виходячи з рівня життя, який вона мала б за спільного проживання батьків (постанова Верховного Суду від 15.10.2025 у справі № 686/28590/23).

Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачка просить стягнути з відповідача 1/3 частини усіх видів доходу щомісячно, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову і до досягнення дітьми повноліття, що є рекомендованим згідно ЦПК України розміром стягнення аліментів у частці від доходу платника аліментів на 2-х дітей.

Відповідач не скористався своїм правом подати заперечення щодо наведених Позивачкою обставин та правових підстав позову, із посиланням на відповідні докази. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження джерела походження коштів, за рахунок яких він здійснює своє життєзабезпечення, що унеможливлює врахування судом його офіційного матеріального становища як показника неспроможності сплачувати аліменти у заявленому Позивачкою розмірі.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у справах, які стосуються інтересів дітей, принцип змагальності не є абсолютним, а суд відіграє активну роль у встановленні об`єктивної істини.

З огляду на предмет спору (стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей) та необхідність захисту найкращих інтересів дитини, Суд вжив заходів для перевірки майнового стану Відповідача - платника аліментів для чого за допомогою ЄСІТС сформував та подав до Державної податкової служби України в електронній формі запит щодо нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2025 - 2026 роки.

Згідно з відповіддю про отримані доходи та утримані податки від 06.07.2026 № 2987879 з 1 кварталу 2025 року станом на 06.07.2026, ОСОБА_2 (без вирахування податків):

- у липні 2025 року отримував дохід у вигляді додаткового блага від АТ «Універсал банк» у сумі 111,93 грн;

- у вересні 2025 року отримував дохід у вигляді додаткового блага від АТ «Універсал банк» у сумі 127,05 грн;

- у січні 2026 року отримував дохід у вигляді додаткового блага від АТ «Універсал банк» у сумі 64,94 грн.

Загальний дохід Відповідача за вказаний період становить 303,92 грн.

Водночас відсутність офіційного доходу чи його незначний розмір не звільняє відповідача від виконання батьківських обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів.

За таких умов, урахувавши обставини, визначені у статті 182 СК України, а саме - що Відповідач є особою працездатного віку, незначний офіційний дохід не звільняє відповідача від виконання обов`язку по утриманню неповнолітніх дітей, відсутність у матеріалах справи доказів наявності у Відповідача інших осіб на утриманні, інвалідності або інших об`єктивних перешкод для сплати аліментів у заявленому розмірі, що дозволяє йому, зокрема починаючи з 18.05.2026 (дати подання позову), сплачувати аліменти у заявленому позивачкою розмірі, з метою забезпечення найкращих інтересів дітей, Суд вважає вимоги позову обґрунтованими та визначає розмір аліментів у вигляді 1/3 частини усіх видів доходу, що забезпечить баланс між потребами дітей та об`єктивно наявними матеріальними можливостями Відповідача.

При цьому Суд бере до уваги приписи частини другої статті 195 СК України, згідно з якими заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Отже, присудження аліментів у частці від доходу за умови тимчасової відсутності працевлаштування Відповідача не перешкоджатиме належному виконанню цього судового рішення.

Водночас розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (постанова Верховного Суду від 05.02.2014 року у справі № 6-143цс13, постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20.06.2019 року у справі № 632/580/17, провадження № 61-51сво18).

На підставі ст. 191 СК України аліменти присуджуються від дня пред`явлення позову.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Позивач за звернення до суду з позовною вимогою про розірвання шлюбу сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Оскільки позовну вимогу про розірвання шлюбу задоволено повністю, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складається з судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Оскільки позивачі звільнені від сплати судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів, рішення про стягнення аліментів ухвалюється на користь позивачки, суд, відповідно до вимог ст. 141, 142 ЦПК України, стягує з відповідача судовий збір у розмірі 1 331,20 грн у дохід держави.

Керуючись нормами ст. 10, 12, 81, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований 07 березня 2015 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у місті Києві, про що 07 березня 2015 року складено відповідний актовий запис № 273.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.05.2026 (дати подання позову до суду) і до досягнення старшою дитиною повноліття.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова