Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №753/2560/26 — Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2560/26

провадження № 2/753/6267/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Київ

Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Маркєлової В.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

У С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позиції сторін.

Позивачка звернулась до Дарницького районного суду м. Києва із позовом до відповідача, в якому просить стягнути додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина у розмірі 21 292,51 грн.

Позов обґрунтовано тим, що позивачка та відповідач мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначає, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 у справі № 753/7813/22 з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини. Вказує, що дитина значно виросла та пішла до школи, що зумовило необхідність придбання окремого ліжка з матрацом, письмового стола, шкільного приладдя, одягу, мобільного телефону. Половина понесених нею витрат становить 21 292,51 грн, які вона просить стягнути з відповідача.

Відповідач відзив на позов не подав.

КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою від 02.03.2026 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; постановив проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників; установив строк для подання заяв по суті; з метою перевірки майнового стану платника аліментів - Відповідача, сформував запит за допомогою ЄСІТС до Державної податкової служби України в електронній формі щодо отримання інформації про джерела та суми доходів, нарахованих фізичній особі, та/або суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також загальну суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи за 2025 - 2026 роки, у порядку встановленого наказом № 304/262 від 24.06.2024 Міністерства фінансів України та Державної судової адміністрації України "Про затвердження Порядку електронної інформаційної взаємодії між інформаційно-комунікаційними системами Державної податкової служби України та Державної судової адміністрації України".

З отриманої відповіді про дохід відповідача суд установив, що відповідач отримує від В/ч НОМЕР_1 дохід «Виплати військовослужбовцям».

З метою належного повідомлення відповідача про розгляд справи та для забезпечення відповідача правом на подання відзиву на позов, 09.03.2026 суд направив копію позову з додатками та копію ували суду про відкриття провадження від 02.03.2026 у ВЧ НОМЕР_1 для вручення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ).

19.03.2026 до суду повернулося зворотнє повідомлення, відповідно до якого 16.03.2026 уповноважена особа отримала зазначене відправлення.

Також 09.03.2026 судом було скеровано копію ували суду про відкриття провадження від 02.03.2026 за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача ( АДРЕСА_2 ).

Зазначене поштове відправлення повернулося до суду 24.03.2026 без вручення з відміткою «Адресат відсутній за вказаною адресою».

30.04.2026 суд повторно направив копію позову з додатками та копію ували суду про відкриття провадження від 02.03.2026 до ВЧ НОМЕР_1 з проханням вручити під розписку ОСОБА_2 копії зазначених документів та невідкладно повернути до суду розписку про отримання зазначених документів (або акт про відмову від отримання, якщо такий матиме місце), письмовими пояснення учасника справи (за наявності). У разі звільнення зі служби (переведення в іншу частину) вказаної особи - надати офіційне підтвердження.

Зазначене поштове відправлення 07.05.2026 вручено за довіреністю уповноваженій особі.

09.07.2026 суд направив запит до ВЧ НОМЕР_1 з проханням повідомити суд, чи проходить військову службу у цій військовій частині відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У разі звільнення зі служби або переведення в іншу частину вказаної особи просимо надати офіційне підтвердження.

Зазначене поштове відправлення 13.07.2026 вручено за довіреністю уповноваженій особі.

23.07.2026 на електронну пошту суду за підписом командира ВЧ НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 на Вих від 09.07.2026 повідомлено, що молодший сержант ОСОБА_2 дійсно проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 06.10.2024, що підтверджується доданим до відповіді витягом із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій НОМЕР_2 від 06.10.2024 № 30, відповідно до якого солдата ОСОБА_2 призваного на військову службу за призовом під час мобілізації , ІНФОРМАЦІЯ_3 06.10.2024та призначено на посаду Електрика-моториста відділення штабних машин взводу штабних машин роти зв`язку тилового командного пункту польового вузла зв`язку військової частини НОМЕР_1 .

Суд вжив усіх передбачених законом заходів для належного повідомлення Відповідача про розгляд справи. Оскільки Відповідач відзив на позов не подав, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Щодо можливості розгляду справи суд керується наступним.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Об`єднана палата Касаційного цивільного суду зазначала, що під час вирішення цивільного спору на виконання імперативних приписів, зокрема статті 8 Конституції України, частини шостої статті 10 ЦПК України, цивільний суд, за наявності висновку, що відповідний правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує такий правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії (постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 січня 2024 року у справі № 750/13149/21 (провадження № 61-6054сво23)).

Верховний суд дійшов висновку, що провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України (проходження відповідачем військової служби) у справі, що стосується захисту конституційного права дитини на утримання (стягнення аліментів на дитину, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення), суперечить задекларованій державою засаді охорони дитинства та статтям 8, 51, 55 Конституції України та є порушенням права на судовий захист, яке згідно ч. 2 ст. 64 Конституції України не може бути обмежене навіть в умовах надзвичайного чи воєнного стану, тому застосовує статті 8, 51, 55 Конституції України як норми прямої дії (Постанова Верховного суду від 30.06.2026 у справі № 699/1569/25 (провадження № 61-6808св26)).

Суд враховує та застосовує цю постанову Верховного Суду до спірних правовідносин в аспекті незупинення провадження у справі про стягнення додаткових витрат на утримання дитини та продовжує розгляд справи з метою захисту конституційного права дитини на утримання.

Обставини, встановлені судом.

Позивачка та відповідач не перебували у шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_5 , батьками якого, відповідно до копії свідоцтва про народження є: батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_1 .

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.09.2022 у справі № 753/7813/22 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , на утримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4500,00 грн., щомісячно починаючи з 27.07.2022 року до досягнення дитиною повноліття. Під час розгляду справи про стягнення аліментівв відповідач ( ОСОБА_2 ) позовні вимоги визнав частково в частині розміру аліментів.

Норми права, які застосував суд.

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (частина перша статті 180 СК України).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Одним із різновидів аліментних зобов`язань між батьками і дітьми є зобов`язання батьків брати участь у додаткових витратах на дитину (стаття 185 СК України): той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Наявність фактично понесених або передбачуваних додаткових витрат має довести особа, яка заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд зазначив , що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489 цс 17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 додаткові витрати на дитину, які обумовлені його підготовкою до школи.

Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Аналіз наведеної норми закону дає підстави для висновку, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Отже, додаткові витрати на дитину викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо), тоді як аліменти - це кошти на забезпечення базових потреб дитини: оплату харчування, одягу, предметів гігієни, шкільного приладдя, спожитих дітьми комунальних послуг, лікування нескладних захворювань та ін.

Позивачка, на обґрунтування позовних вимог зазначила, що понесла витрати на дитину шляхом придбання:

- окремого ліжка та матраца у розмірі 20 140,00 грн;

- мобільного телефону вартістю 5 699,00 грн;

- письмового столу вартістю 4 186,00 грн;

- одягу у розмірі 6 610,50 грн;

- шкільного приладдя у розмірі 6 949,51 грн.

Зазначені витрати, за підрахунком позивачки становлять 42 585,00 грн, половину з яких (21 292,51 грн) вона просить стягнути з відповідача на свою користь.

Суд враховує висновок Верховного Суду, Що «Придбання шкільного одягу, взуття та шкільного приладдя не належить до додаткових витрат, зумовлених особливими обставинами» (Постанова КЦС ВС від 31.01.2020 у справі № 484/2230/17).

На підтвердження факту придбання одягу та шкільного приладдя позивачка долучила чеки на загальну суму 12 511,01 грн (50% з яких становить 6 255,50 грн).

Суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині, оскільки витрати, що пов`язані з придбанням одягу та шкільного приладдя покриваються аліментами та не є додатковими витратами в розумінні норм Сімейного кодексу України.

До позовної заяви позивачка долучила також копюї квитанції до платіжної інструкції на переказ коштів у безготівковій формі з використанням платіжної картки та платіжного терміналу еквайра на платіжній сторінці; квитанції до платіжної інструкції (ПІ) №20250915-16751 від 15.09.2025, дата здійснення платіжної операції 15.09.2025 09:48; призначення платежу: переказ в оплату товарів/послуг по замовленню номер 361326860; сума платежу 4 186,00 грн, платник: ОСОБА_6 ; отримувач: ФОП ОСОБА_7 .

Суд оцінює цю квитанцію як неналежну до предмету доказування, оскільки з наданої копії квитанції неможливо встановити, який саме товар придбано/або послугу оплачено. Інших доказів щодо можливості ідентифікації замовлення № 361326860 до позову позивачкою долучено не було.

Тому суд відмовляє у задоволенні позову у цій частині.

До позовної заяви позивачка долучила копію договору купівлі-продажу від 29.05.2025, відповідно до якого позивачка придбала ліжко та матрац. Сума договору складає 20 140,00 грн.

Також позивачка долучила до матеріалів справи копію чеку від 28.12.2025, відповідно до якого придбано смартфон Oppo, вартість якого становить 5 699,00 грн.

Суд задовольняє позовні вимоги у цій частині та стягує з відповідача на користь позивача 50% витрат пов`язаних із придбанням дитині ліжка з матрацом та телефону у розмірі 12 919,50 грн.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Звертаючись з зазначеним позовом до суду позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 331,20, тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складається з судового збору у розмірі 1 331,20 грн.

Керуючись нормами ст. 133, 141, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на дитину - сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 12 919,50 грн.

В іншій частині вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянка України, РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду безпосередньо шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.М. Маркєлова