Вирок від 28 липня 2026 р. у справі №953/7547/26 — Київський районний суд м. Харкова

Справа№ 953/7547/26

н/п 1-кп/953/794/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. м.Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання – ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026221130000488 від 22.04.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, одруженого, із вищою освітою, який має на утриманні неповнолітню дитину: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого водієм у КНП «Куп`янське», зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – ОСОБА_5 ,

обвинуваченого – ОСОБА_3 ,

захисника – ОСОБА_6 ,

потерпілого – ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2026 року, приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України ОСОБА_8 № 64/2022 від 24.02.2022, строк дії якого неодноразово продовжено, перебував на узбіччі автодороги біля супермаркету «РОСТ» що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 142А, де в нього виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , через дорожньо-транспортну пригоду, в ході якого ОСОБА_3 , підійшов до транспортного засобу в якому перебував потерпілий ОСОБА_9 , та схопив останнього правою рукою за горловину футболки, внаслідок чого, приклавши фізичне зусилля, пошкодив футболку потерпілого в ділянці горловини, а саме відірвав її фрагмент. Після чого ОСОБА_3 , відійшовши від транспортного засобу потерпілого ОСОБА_9 , помітив що у нього в правій руці разом із фрагменту футболки потерпілого знаходиться золотий ланцюжок 585 проби, плетіння «Бісмарк», вагою 8 грам.

В цей момент у ОСОБА_3 раптово виник корисливий протиправний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи, що факт перебування золотого ланцюжка у нього в руках залишився непоміченим для потерпілого ОСОБА_9 , та оточуючих осіб, ОСОБА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, під час дії воєнного стану, переслідуючи мету наживи та незаконного збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, вважаючи, що навколо немає сторонніх осіб, які б могли запобігти доведенню його злочинного умислу до кінця, таємно заволодів майном потерпілого, а саме: золотим ланцюжком 585 проби, плетіння «Бісмарк», вагою 8 грам, вартість якої відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи N?6971 від 15.05.2026 складає 36000 гривень 00 копійок. Після чого, ОСОБА_3 , з місця скоєння кримінального правопорушення поїхав з викраденим майном, яким у подальшому розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , матеріальну шкоду на загальну суму 36000 гривень 00 копійок.

Суд вважає вказане обвинувачення доведеним та кваліфікує дії ОСОБА_3 за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна - крадіжка, вчинена в умовах воєнного стану.

У судовому засіданні під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу вчинення, про які зазначено в обвинувальному акті, з приводу пред`явленого йому обвинувачення пояснив наступне. 17 квітня 2026 року, приблизно о 13 год. 30 хв., він перебував на узбіччі автодороги біля супермаркету «РОСТ», що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 142А. Там у нього виник конфлікт з потерпілим ОСОБА_9 через дорожньо-транспортну пригоду. В ході суперечки він підійшов до транспортного засобу, в якому перебував потерпілий, і схопив останнього правою рукою за горловину футболки. Внаслідок цього, приклавши фізичне зусилля, він відірвав шматок футболки потерпілого в ділянці горловини, після чого пішов до власного транспортного засобу. Вже там він помітив, що у нього в правій руці, разом із фрагментом футболки потерпілого, знаходиться золотий ланцюжок 585 проби, плетіння «Бісмарк», вагою 8 грамів. Розумівши, що ланцюжок у його руках залишився непоміченим для потерпілого та оточуючих осіб, він рушив з місця, а в подальшому по дорозі викинув привласнене майно. Обвинувачений зазначив, що щиро шкодує про скоєне. Також він пояснив, що через захворювання та потрапляння під обстріл грошові кошти, які він відкладав для відшкодування шкоди потерпілому, був змушений витратити на лікування, проте в майбутньому планує відшкодувати спричинену шкоду в повному обсязі.

Потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні зазначив, що обвинуваченим вірно викладено фактичні обставини які відбулись, просить призначити покарання не пов`язане з позбавленням волі, обвинувачений вибачився перед ним.

Враховуючи те, що обвинувачений у повному обсязі визнав свою вину у вчиненні злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, за згодою учасників судового провадження, суд, в силу ч.3 ст. 349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого. При цьому суд роз`яснив наслідки, передбачені ч.3 ст. 349 КПК України, переконався у добровільності позицій та правильному розумінні учасниками судового провадження наслідків відмови від дослідження інших доказів, що позбавляє їх права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого йому обвинувачення. Таким чином, дослідивши зібрані у справі докази в їхній сукупності, суд доходить висновку, що вина підсудного ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого злочину повністю доведена.

При призначенні покарання, відповідно до ст.ст. 65-67 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України та п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24.10.2003 р. зі змінами від 06.11.2009 р., особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив злочин, який відповідно до ч.5 ст. 12 КК України, є тяжким злочином, проте він вперше притягається до кримінальної відповідальності, у лікаря психіатра та нарколога на обліку не перебуває, офіційно працевлаштований водіє КНП «Куп`янське» .

Обставинами, що пом`якшують покарання підсудного, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, його правдиві і послідовні покази, які сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені, те, що офіційно працевлаштований.

Обставини, що обтяжують покарання не встановлено.

Обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відповідно до ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, передбачених ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, офіційно працевлаштований, має на утриманні неповнолітню дитину, не є особою з інвалідністю, на консультативному та диспансерному нагляді у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, завдані потерпілі збитки не відшкодував.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила кримінальні правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєне кримінальне правопорушення призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, а також враховуючи ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, поведінку обвинуваченого після вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень, який усвідомлюючи свою провину, зробивши належні висновки, дав критичну оцінку своїм злочинним діям, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання, враховуючи думку потерпілого про призначення покарання не пов`язаного з позбавленням волі, суд вважає за необхідне відповідно до вимог ст.50 КК України, призначити покарання за ст. 185 ч. 4 КК України у виді позбавлення волі, в межах санкції статті із застосуванням ст. 75 КК України зі звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, поклавши на нього обов`язки, передбачені п. 1,2 ч.1 ст. 76 КК України.

Підстав для застосування ст. 69 КК України чи приписів ст. 69-1 КК України, до обвинуваченого, суд не вбачає, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми можуть бути застосовані.

Призначення ОСОБА_3 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, з метою досягнення саме мети визначеної ст.50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Приписами ч. 2 ст. 124 КПК також установлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Запобіжний захід застосований до ОСОБА_3 у виді особистого зобов`язання діяв до 25.07.2026 року.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України, суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 100, 373, 374, 475 КПК України, суд

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування призначеного судом покарання, якщо він протягом іспитового строку в 2 (два) роки не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

Відповідно до п.1, п.2 ч. 1 ст. 76 КК України в продовж іспитового строку на ОСОБА_3 покласти обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь держави в особі Національний науковий центр «Інститут судових експертиз ім.Засл.проф. М.С. Бокаріуса» витрати на залучення експерта для проведення судової товарознавчої експертизи № 6971 від 15.05.2026 у розмірі 3664 гривень 08 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, фрагмент тканини які перебувають на відповідальному зберіганні в камері зберігання речових доказів ХРУП №1 ГУНП в Харківській області згідно квитанції по кримінальному провадженню № 12026221130000488 від 22.04.2026 : волокна, фрагмент тканини - знищити.

Іспитовий строк обчислюється з моменту проголошення вироку суду на підставі вимог ст. 165 КВК України.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: ОСОБА_1