Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №596/1278/25 — Тернопільський апеляційний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 596/1278/25Головуючий у 1-й інстанції Митражик Е.М.

Провадження № 22-ц/817/825/26 Доповідач - Храпак Н.М.

Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

Головуючої - Храпак Н.М.

Суддів - Костів О. З., Хома М. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу №596/1278/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року, ухваленого суддею Митражик Е.М., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (далі – ТОВ «Укр Кредит Фінанс»), в інтересах якого діє Щербань В.С., звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 та просить стягнути з відповідача в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1136-2940 від 04.01.2023 в розмірі 21 000 гривень та судовий збір в розмірі 2 422,40 гривень.

Посилається на те, що 04.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" і фізичною особою ОСОБА_3 за допомогою Веб-сайту ( https://creditkasa.com.ua/), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1136-2940. На виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор А1701, для підписання Кредитного договору №1136-2940 від 04.01.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів. Відповідно до вище наведеного, обґрунтованим висновком є те, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між Позивачем та Відповідачем не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані Відповідач.

Відповідно до умов Кредитного договору Кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: - сума кредиту - 4 200,00 грн.; - строк кредитування - 300 днів; - базовий період - 18 днів; - промо - ставка - 2,25 % в день; - знижена % ставка - 2,50 % в день; - стандартна % ставка - 3,00 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного Кредитного договору. У зв`язку з неналежним виконання відповідачем своїх зобов`язань, станом на 25.08.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить: 41 433,00 гривень, а саме: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 200,00 гривень,- прострочена заборгованість за нарахованими процентами -37 233,00 гривень. Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у загальній сумі 20 433,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за Кредитним договором в розмірі 21 000,00 гривень.

У зв`язку з цим, просить стягнути з ОСОБА_4 не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину в розмірі: - прострочена заборгованість за кредитом - 4 200,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами -16 800,00 гривень, що разом становить 21 000,00 гривень та судові витрати.

Рішенням Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14.04.2026, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за кредитним договором №1136-2940 від 04.01.2023 року в розмірі 21 000 (двадцять одну тисячу) гривень 00 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати або змінити рішення Гусятинського районного суду від 14.04.2026 у справі № 596/1278/25, зменшивши суму стягнення відповідно до норм ЗУ «Про споживче кредитування».

Розстрочити виконання рішення суду щодо сплати заборгованості строком на 12 місяців зі сплатою рівними частинами.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявниця зазначає, що судом першої інстанції не було враховано, що сума тіла кредиту становить 4 200 грн. Згідно з ч. 3 ст. 21 ЗУ «Про споживче кредитування», сукупна сума пені та штрафів за договором про споживчий кредит, загальний розмір якого не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, не може перевищувати подвійного розміру суми, одержаної споживачем за таким договором. Відтак, нарахування суми у 21 000 грн, що в п`ять разів перевищує тіло кредиту є несправедливим та незаконним та є прямим порушенням законодавчих обмежень.

Крім того, просить розстрочити виконання рішення суду першої інстації та вказує, що на даний момент вона перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною (свідоцтво про народження додається) та її чоловік є особою з інвалідністю 3-ї групи (посвідчення додається).

Їхній сімейний дохід складається лише з соціальних виплат, що ставить сім`ю у вкрай скрутне становище, а тому сплата всієї суми боргу одночасно є неможливою та позбавить дитину засобів до існування.

Представник позивача ОСОБА_5 подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Гусятинського районного суду від 14 квітня 2026 року у справі № 596/1278/25 залишити без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу зазначено, що відповідно до умов кредитного договору від 04.01.2023, позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту — 4 200,00 грн; строк кредитування, - 300 днів; базовий період - 18 днів; промо-ставка 2,25% в день, знижена % ставка - 2,5 % в день; стандартна % ставка - 3,00 % в день;

Зазначають, що базовий період - період (строк) протягом якого боржник (позичальник) буде сплачувати саме відсоток за користування кредитом (в даному випадку - 18 дні), який він сам обирає при заповнення заявки на отримання грошових коштів. А строк кредитування - строк на який видаються грошові кошти Позичальнику, якими він може користуватися (в даному випадку - 300 днів).

Крім того, в матеріалах справи наявний паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), підписаний відповідачем ОСОБА_1 04.01.2023 шляхом електронного підпису одноразовим ідентифікатором А1701, зі змісту якого вбачається, що стандартна ставка – 3,0% в день; знижена ставка – 2,5% в день. Також зазначено тип процентної ставки – фіксована. Строк кредитування - 300 днів. Базовий період – 18 календарних дні. Також у паспорті споживчого кредиту зазначено, що споживач підтверджує отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних умов кредитування.

Отже, кредитний договір №1136-2940 від 04.01.2023 разом із правилами надання споживчих кредитів та паспортом споживчого кредиту ( Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Крім того, зазначають, що в розділі 8 кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за неналежне виконання кредитного договору, однак позивач не нараховував відповідачу жодних процентів, пеню, штраф або інших платежів за неналежне виконання умов кредитного договору, нарахування процентів відбувалось у відповідності до умов кредитного договору та у строк кредитного договору.

Таким чином, вважають, що відсотки за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України у кредитному договорі та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні п. 5 ч. 3 ст. 18 та ст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів», як про це стверджує заявниця в апеляційній скарзі. Так, як вже зазначалось, що згідно розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Укр Кредит Фінанс» вбачається, що позивачем не здійснювалось будь-яких нарахувань (штраф, пеня) за порушення умов договору, а відтак і відсутні порушення норм закону, що визначені в п.5 ч.3 ст.18 та ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», що було враховано судом першої інстанції.

На підставі вказаного, вважають, що умови спірного кредитного договору не можна вважати несправедливими, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України.

Крім того, зазначають, що у поданій апеляційній скарзі відповідач порушує питання про розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, вимоги відповідача щодо розстрочення виконання рішення є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Законодавством наведено перелік підстав для розстрочення виконання рішення, однак відповідачем не доведено жодних обставин на обґрунтування своїх вимог та не додано жодних належних та допустимих доказів.

Звертають увагу суду, що посилання відповідачки на свій матеріальний стан, не може бути підставою для розстрочення виконання рішення суду. Такі обставини не стосуються предмету спору, оскільки на момент укладення кредитного договору відповідачка усвідомлювала, що бере на себе грошові зобов`язання та повинна буде їх виконувати у повному обсязі.

ОСОБА_1 добровільно погодилася на умови кредитування, отже, повинна була розраховувати власні можливості та наслідки невиконання договору.

Крім того, відповідно до правової позиції, яка викладена у постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 2а-9247/10/0570, зазначено, що відстрочка/ розстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Таким чином, відповідачкою надано докази, які не стосуються предмету спору, такі докази у свою чергу є неналежними доказами, а тому нею не доведено та не надано підстав для задоволення заяви про розстрочення виконання рішення.

Враховуючи викладене, вказують, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є безпідставною та необґрунтованою, а рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року про стягнення кредитної заборгованості, прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що 04.01.2023 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_3 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1136-2940 (а.с.10-15).

Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», затверджених наказом № 69-П від 23.11.2022 та розміщених на їх сайті.

Вказаний кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений.

Позичальнику надано одноразовий ідентифікатор А1701, для підписання кредитного договору №1136-2940 від 04.01.2023, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 п. 2 кредитного договору кредитодавець відкриває для позичальника невідновлювальну кредитну лінію на наступних умовах, визначених цим договором. Кредитодавець зобов`язується відкрити кредитну лінію для позичальника шляхом надання грошових коштів позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку передбаченому цим договором.

Дата видачі кредиту 04.01.2023; останній календарний день першого базового періоду 21.01.2023; сума кредиту 4200 грн; нараховані проценти за користування кредитом –1701 грн; разом до сплати 5 901 грн (п. 2.3 договору).

Сторонами визначено, що вказаний договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розумінні Закону України «Про електронну комерцію». Для укладення зазначеного договору, у порядку встановленому Правилами, позичальник надає кредитодавцю інформацію щодо бажання отримати кредит, шляхом заповнення на веб-сайті кредитодавця https://creditkasa.com.ua усіх граф відповідної форми. Надаючи таку інформацію, позичальник вказує повні, точні та достовірні особисті дані, заповнення яких передбачено відповідною сторінкою веб-сайту кредитодавця та які необхідні для укладення даного договору. Укладаючи договір, кредитодавець та позичальник визнають усі документи (в тому числі договір) підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) еквівалентним за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто вчинені в простій письмові формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами цього договору та Правил; (п. 3.1, 3.2, 3.10 договору):

Розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту: 4 200,00 гривень. Дата надання/видачі Кредиту: 04 січня 2023 року (п. 4.1. Договору).

Базовий період складає 18 календарних днів. Перебіг першого Базового періоду починається з дати надання/видачі Кредиту та закінчується в дату останнього календарного дня першого Базового періоду. Сплату процентів за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний здійснювати не пізніше визначених графіком платежів дат, які є останніми днями відповідних Базових періодів (п.п. 4.4, 4.5.).

Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, починаючи з дня видачі Кредиту до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту, за наступною ставкою: Стандартна процентна ставка становить 3,00 % (три цілих, нуль сотих відсотки (ів)) за кожен день користування Кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування Кредитом за Промо-ставкою та/або Зниженою, та/або Пільговою процентною ставкою) (п. 4.6. Договору).

Строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування Кредиту Позичальнику (далі Строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 31.10.2023 року. Строк Договору є рівним Строку кредитування (п. 4.8. Договору).

Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення цього договору (за весь строк кредитування) визначена в розмірі 42 000,00 грн та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом 37 800,00 (п. 4.10 договору).

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач зобов`язався повернути кредитодавцю отриманий кредит та нараховану кредитодавцем неустойку (якщо неустойка буде нарахована кредитодавцем) в останній календарний день строку кредитування, вказаного в п. 4.8 цього договору, шляхом здійснення безготівкового переказу на банківський рахунок кредитодавця у порядку, визначеному у правилах.

Згідно з п. 8.5 договору у разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати повернення кредиту, що встановлена п. 4.12 цього договору.

Невід`ємною частиною цього договору є додатки: правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (п. 11.12).

У пункті 12 «Реквізити сторін» сторони визначили, що позичальник ОСОБА_3 користується особистим електронним платіжним засобом № НОМЕР_1 .

Відповідно до таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором №1136-2940 (Графік платежів за договором), згідно з методикою Національного банку України, який містить розрахунок суми кредиту та процентів за користування кредитом із зазначенням термінів платежу, чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період, грн: з 04.01.2023 строком на 300 днів становить 42 000 грн, проценти за користування кредитом за період становлять 37 800 грн, реальна річна процентна ставка становить 756335,00 % річних, загальна вартість кредиту 42 000 грн.

Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту, який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля А 1701.

Підписавши 04.01.2023 цей кредитний договір, ОСОБА_3 взяла на себе зобов`язання своєчасно повернути кредит та проценти за користування кредитом в порядку, передбаченому цим договором.

Отже, зі змісту договору про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023 вбачається, що в ньому визначено основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови надання кредиту.

З довідки про перерахування суми кредиту №1136-2940 від 04.01.2023 року ОСОБА_3 слідує, що 04.01.2023 через платіжну систему LiqPay, платіж №2182124578 на карту № НОМЕР_1 перераховано грошові кошти в сумі 4200,00 гривень (а.с.28).

Згідно відзиву на позов, відповідачка не заперечує факт укладання кредитного договору та отримання грошових коштів.

З розрахунку заборгованості за кредитом, який складено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» слідує, що заборгованість ОСОБА_3 по кредитному договору №1136-2940 від 04.01.2023 станом на 25.08.2025 складає 41 433,00 гривень, з яких: - 4200,00 грн - основний борг; - 37 233,00 грн - заборгованість за відсотками (а.с.29-33).

Кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС», а саме часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими комісією та процентами у загальній сумі 20433,00 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 000,00 гривень. Тому позивач просить стягнути з відповідача не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, в розмірі 21 000,00 гривень, з яких - прострочена заборгованість за кредитом - 4200,00 гривень; - прострочена заборгованість за нарахованими процентами – 16 800,00 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач неналежно виконувала свої зобов`язання за кредитним договором №1136-2940 від 04.01.2023, суму отриманих від ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» грошових коштів не повернула, тому порушені відповідачем майнові права позивача підлягають захисту, шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023 в розмірі 21 000 грн.

Колегія суддів вважає висновки суду такими, що відповідають вимогам закону та обставинам справи.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Матеріали справи свідчать про те, що оспорюваний договір укладений в електронній формі.

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».

Зокрема, в ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що Договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Матеріалами справи підтверджено, що договір про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023 із зазначенням у ньому усіх реквізитів відповідачки, в тому числі паспортних даних, реєстраційної номер облікової картки платника податків, місця проживання, електронної пошти, рахунку позичальника, а також інформація щодо умов кредитування, містить електронний підпис із одноразовим ідентифікатором НОМЕР_2 , який відповідно до вимог ч.6 та 8 ст.11 і ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» був власноручно введений відповідачкою для електронного підпису, що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі договір про відкриття кредитної лінії (а.с.12-17).

Як було встановлено судом першої інстанції та не оскаржується в апеляційній скарзі, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» свої зобов`язання перед ОСОБА_3 за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 4200 грн, про що свідчить довідка АТ КБ «Приватбанк» щодо перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів Liq Pay від 28.08.2025 (а.с.26 - 27) та довідка про перерахування суми кредиту № 1136-2940 від 04.01.2023 (а.с.28 зворіт).

Відповідно до умов договору про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023 позивач взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на наступних умовах: сума кредиту 4200 грн (п. 4.1 Договору); строк кредитування 300 днів, дата повернення кредиту 31.10.2023 (п. 4.8 Договору); базовий період 18 днів (п. 4.4. Договору); стандартна % ставка 3,00 % здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту та до дати фактичного повернення всієї суми кредиту за кожний день користування, промо-ставка становить 2,25 % та знижена % ставка 2,50 % за кожний день користування (п.п. 4.6, 10.1 Договору).

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до умов п. п. 1.1 та 4.4 базовий період сплати відсотків (базовий період) – проміжки часу впродовж строку дії договору, в останні дні яких у позичальника настає обов`язок сплати відсотків за користування кредитом. Базовий період складає 18 календарних днів.

Поряд з цим, в п. 4.8 договору сторони погодили, що строк кредитування, тобто строк, на який надається кредит позичальнику – 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту – 31.10.2023.

Крім того, в матеріалах справи наявний Графік платежів (а.с.25-26), який є Додатком до договору про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023, підписаний відповідачкою ОСОБА_3 електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля А1701, зі змісту якого вбачається, строк кредиту – 300 днів, проценти за користування кредитом у розмірі 37 800 грн, реальна річна процентна ставка становить 626 475,00 % річних, загальна вартість кредиту в розмірі 42 000, 00 грн.

Такі ж положення щодо істотних умов договору містяться в Паспорті споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), який підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, номер пароля А1701 (а.с.23-24).

Умовами пунктів 3, 4 Паспорту споживчого кредиту передбачено, що тип кредиту кредитна лінія; сума/розмір кредитного ліміту 4200 грн; строк кредитування 300 календарних днів; базовий період сплати відсотків (визначається Сторонами на підставі пропозиції Кредитодавця, сформованої із урахуванням побажань Позичальника) 18 календарних днів.

Стандартна ставка 1095,00% (3,00% в день); пільгова ставка 3,65% (0,01%), знижена ставка 912,50 % (2,50% в день). Тип процентної ставки фіксована; реальна річна процентна ставка відсотків річних (реальна річна процентна ставка, відсотків річних розрахована за умови, що базовий період сплати відсотків складає 18 днів, а відсоткова ставка за кредитом — 3,00% в день (Стандартна ставка) становить 756 335,00%.

З урахуванням встановленого, апеляційний суд вважає, що між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов отриманого ОСОБА_3 кредиту, а саме: розміру кредиту, процентної ставки та строку кредитування.

Таким чином, ОСОБА_3 була належним чином повідомлена про те, що у разі надання їй кредиту, вона, відповідно до умов договору споживчого кредитування, зобов`язана сплачувати проценти. Розмір та порядок їх нарахування були визначені в умовах договору та в паспорті споживчого кредиту, з якими відповідачка ознайомилася та без заперечень підписала.

У постанові Великої Палати ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 вказала, що відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до пунктів 4.6 та 10.1 кредитного договору позивач обґрунтовано нараховував проценти в межах строку, визначеного п.4.8 кредитного договору, що відображено у розрахунку заборгованості.

Так, відповідно до розрахунку заборгованості за договором №1136-2940 від 04.01.2023 (а.с.29-33), станом на 25.08.2025, вбачається, що: за період з 04.01.2023 по 21.01.2023 (включно) нарахування процентів відбувалось за промо-ставкою, яка становить 2,25% за кожен день користування кредитом протягом перших 18 календарних днів першого базового періоду, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника спробувати скористатися послугами кредитодавця,(пп. 4.4, 10.1 Договору), що складає: 4 200,00 (сума кредиту) * 2,25% * 18 (днів) = 1 701,00 грн;

За період з 22.01.2023 року по 30.10.2023 року (включно) нарахування процентів відбувалось за стандартною процентною ставкою, яка становить 3,00%, згідно із п.п. 4.6 Договору, оскільки відповідачем не було внесено жодного платежу на погашення заборгованості, що складає: 4 200,00 (сума кредиту) * 3,00% * 282 (днів) = 35 532,00 грн; .

Отже, розмір нарахованих процентів за кредитним договором №1136-2940 від 04.01.2023 становить 37 233 грн (1701,00 грн + 35532,00 грн = 37 233 грн), що повністю узгоджується із розрахунком заборгованості долученим позивачем до матеріалів справи та умовами кредитного договору. Однак, у зв`язку з прийнятим рішенням про можливість застосування до позичальника програми лояльнсті для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме частковим списанням заборгованості позичальнику за нарахованими процентами в розмірі 20 433,00 грн, прострочена заборгованість за нарахованим процентами становить 16 800, 00 грн.

Доказів, які б спростовували правильність наданого банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідачем не надано.

Крім того, відповідно до зазначеного розрахунку штраф та комісія стосовно ОСОБА_3 не нараховувались.

Тож, твердження заявниці в апеляційній скарзі щодо нарахування відсотків, що в п`ять разів перевищує тіло кредиту є несправедливим та незаконним та є прямим порушенням законодавчих обмежень є помилковими, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до статтей 1048, 1054, 1056-1 ЦК України умовами кредитного договору та не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розуміння п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів».

Слід зазначити, що статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.

Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.

Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.

Однак, при розгляді даної справи в суді першої інстанції, ОСОБА_3 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».

Таким чином, апеляційний суд відхиляє посилання відповідачки в апеляційній скарзі на порушення позивачем Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Враховуючи положення чинного законодавства України про принцип свободи договору, відповідачка мала можливість не вступати у кредитні відносини із позивачем, якщо дійсно вважала встановлений розмір відсотків за користування коштами несправедливими, натомість ОСОБА_3 погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень.

Таким чином, встановивши факт укладення між позивачем та відповідачем кредитного договору, а також факт отримання відповідачем коштів за договором кредиту та їх неповернення у відповідності до умов вказаного договору та у строк визначений сторонами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідачки на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1136-2940 від 04.01.2023 в розмірі 21 000,00 грн, яка складається із: 4 200 грн – прострочена заборгованість за кредитом; 16800 грн – прострочена заборгованість за нарахованими процентами.

Щодо клопотання відповідачки про розстрочення виконання судового рішення на 12 місяців, слід зазначити таке.

Згідно з частиною першою статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця ( у випадках, встановлених законом),- встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Окрім того, частиною першою статті 267 ЦПК України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Аналіз вказаних норм закону свідчить про те, що питання про відстрочення виконання рішення вирішується судом першої інстанції, який розглянув справу. При цьому, вирішення даного питання можливе як на стадії прийняття рішення по суті спору, так й на стадії його виконання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції, за умови не вирішення даного питання судом першої інстанції, позбавлений повноважень вирішувати питання розстрочення виконання даного рішення суду.

Отже, колегія суддів вважає, що норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід залишити без задоволення, рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки, ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 29 травня 2026 року ОСОБА_1 було звільнено від сплати судового збору в розмірі 3633,60 грн, тому судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 14 квітня 2026 року– залишити без змін.

Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Головуюча Н.М. Храпак

Судді: О.З. Костів

М.В. Хома