Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №454/1515/26 — Львівський апеляційний суд

Справа № 454/1515/26 Головуючий у 1 інстанції: Струс Т.В.

Провадження № 33/811/1037/26 Доповідач: Гончарук Л. Я.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Гончарук Л.Я., з участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , законного представника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 на постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2026 року,

встановив:

цієї постановою, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60коп. судового збору.

Відповідно до постанови, водій ОСОБА_1 , будучи 29.05.2025 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, повторно 08.04.2026 о 22.54 год в м. Сокаль на вул. Бобинського, 12, Львівської області, в порушення п. 2.1а Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Вольцваген Гольф», р.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не отримував відповідного права керування транспортним засобом категорії «В».

На вказану постанову законний представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

В обгрунтування вказує про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Вказує, що в оскаржуваній постанові не вірно вказано дані особи, а саме дату народження ОСОБА_1 .

Зазначає, що особа, до якої застосовано захід виховного впливу, вважається такою, що не піддавалася стягненню, а отже ознака повторності в діях ОСОБА_1 повністю відсутня.

Стверджує, що відеозаписом від 08.04.2026 зафіксовано, що оформлення матеріалів було повністю завершено на місці події, поліцейські роздрукували протокол за ч. 2 ст. 126 КУпАП та надали такий ОСОБА_1 , в подальшому через три дні 11.04.2026 о 11:46 працівники поліції склали новий протокол за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Зазначає, що на відеозаписі технічно зафіксовано дату й час 2026-01-11, що повністю виключає його належність до подій квітня 2026 року.

Заслухавши думку законного представника ОСОБА_2 , особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що така не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 відмовився надавати пояснення відповідно до ст. 63 Конституції України.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно ч. 5 ст. 126 КУпАП, повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою - четвертою цієї статті, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі наявні в матеріалах справи докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях останнього складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду.

Висновок судді про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується сукупністю зібраних і перевірених у судовому засіданні доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 637736 від 11.04.2026, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 , будучи 29.05.2025 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, повторно 08.04.2026 о 22.54 год в м. Сокаль на вул. Бобинського, 12, Львівської області, в порушення п. 2.1а Правил дорожнього руху, керував автомобілем марки «Вольцваген Гольф», р.н.з. НОМЕР_1 не маючи при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, тобто не отримував відповідного права керування транспортним засобом категорії «В». Дане правопорушення вчинено повторно протягом року, чим порушив вимоги п.2.1а ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 5 ст. 126 КУпАП (а.с.1); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, з якого встановлено факт керування ОСОБА_1 автомобілем без посвідчення водія (а.с.4); рапортом поліцейського відповідно до якого він доповів щодо факту виявлення порушення водієм ОСОБА_1 п. 2.1а ПДР України, а саме який 08.04.2026 о 22.54 год в м. Сокаль на вул. Бобинського, 12, керував автомобілем марки «Вольцваген Гольф», р.н.з. НОМЕР_1 та не мав при собі посвідчення водія відповідної категорії, тобто ніколи не отримував відповідного права на керування категорії «В»(а.с.2); довідкою інспектора САП Шептицького РВП ГУНП у Львівській області, згідно якої ОСОБА_1 притягався 29.05.2025 Шептицьким міським судом Львівської області до адміністративної відповідальності за скоєння 16.05.2025 правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП із застосуванням стягнення стосовно неповнолітнього у виді попередження(а.с.3); та іншими матеріалами адміністративної справи.

Отже, винуватість та кваліфікація дій ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП України доведена належним чином перевіреними, оціненими та викладеними у постанові суду першої інстанції доказами.

Наявний у справі протокол про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 637736 від 11.04.2026 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а також вимогам, передбаченим Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, містить усі необхідні реквізити та є належним і допустимим доказом.

Зі змістом вказаного протоколу ОСОБА_1 ознайомився, про що без жодних зауважень та застережень розписався у відповідних графах протоколу.

Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви в об`єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації, стороною захисту не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.

На думку апеляційного суду, доводи апеляційної скарги про відсутність складу в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, які суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги та належним чином мотивував своє рішення.

Щодо доводів апеляційної скарги про зазначення в описовій частині постанови неправильної дати народження ОСОБА_1 заслуговує на увагу лише як вказівка на очевидну технічну помилку суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, що правильною датою народження ОСОБА_1 є ІНФОРМАЦІЯ_1 , тоді як у вступній частині оскаржуваної постанови зазначено 11 квітня 2008 року.

Водночас, неправильне зазначення місяця та дня народження не призвело до притягнення до відповідальності іншої особи, оскільки прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання та інші анкетні дані дають можливість однозначно ідентифікувати особу, щодо якої розглянуто справу.

Отже, вказана помилка не вплинула на вирішення питання про його вік як суб`єкта адміністративної відповідальності та не спростовує встановлених фактичних обставин.

Щодо доводів апелянта про відсутність повторності та неправильну кваліфікацію за ч. 5 ст. 126 КУпАП, то слід заначити наступне.

Постановою Шептицького міського суду Львівської області від 29 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_1 16 травня 2025 року вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, а саме керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 КУпАП адміністративна відповідальність настає за повторне протягом року вчинення порушень, передбачених частинами другою — четвертою цієї статті.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є повторне протягом року вчинення одного з порушень, передбачених частинами другою, третьою або четвертою ст. 126 КУпАП.

При цьому диспозиція ч. 5 ст. 126 КУпАП не містить застереження про те, що повторність виникає виключно за умови попереднього накладення на особу адміністративного стягнення або вчинення нового порушення після того, як особу було піддано адміністративному стягненню.

Отже, встановивши, що ОСОБА_1 , який раніше протягом року вже вчиняв порушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, 8 квітня 2026 року повторно керував транспортним засобом, не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії, суд першої інстанції правильно кваліфікував його дії за ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржувана постанова є незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними.

Твердження апелянта про інші порушення, зазначені в апеляційній скарзі, не впливають на висновок судді про доведеність ОСОБА_1 вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, оскільки склад вчиненого адміністративного правопорушення знайшов своє підтвердження під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій.

Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді в постанові, при розгляді апеляційної скарги не було наведено, при розгляді справи в суді апеляційної інстанції не було надано будь-яких інших доказів, які б спростовували вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а обставини на які покликається апелянт, як невраховані судом першої інстанції, були в повній мірі враховані судом першої інстанції при винесенні постанови.

Доводи, висловлені апелянтом при перегляді справи судом апеляційної інстанції, не впливають на законність постанови та не спростовують порушення ОСОБА_1 вимог п.2.1а Правил дорожнього руху України за наявності у справі вищевказаних доказів, які повністю підтверджують обставини вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Викладені у постанові судді висновки відповідають фактичним обставинам справи.

Зібрані у справі докази в їх сукупності відповідають критерію належності, допустимості та достатності для прийняття рішення про наявність у діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП.

Адміністративне стягнення ОСОБА_1 накладено судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 30, 33 КУпАП, та в межах санкції ч. 5 ст. 126 КУпАП, що є достатнім для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Апеляційна скарга не містить правових підстав для скасування судового рішення.

Обставини, які б виключали провадження в справі, відповідно до ст. 247 КУпАП, відсутні.

Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права судом першої інстанції не встановлено, тому, постанова суду першої інстанції є законною і обґрунтованою та такою, що не підлягає скасуванню.

З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про необґрунтованість апеляційної скарги і вважає, що підстав для скасування постанови судді немає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -

постановив:

апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову судді Сокальського районного суду Львівської області від 28 травня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 126 Кодексу України про адміністративне правопорушення - без змін.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Я. Гончарук