Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №447/688/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/688/25 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/737/26 Доповідач в 2 інстанції: Савуляк Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

з участю: представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позов мотивувала тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що відбулася 29 липня 2023 року з вини ОСОБА_3 , належний їй автомобіль марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , зазнав механічних пошкоджень.

Ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент його пошкодження становить 184 016.08 грн, а відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 336 269.41 грн, що перевищує його ринкову вартість, тому автомобіль вважається фізично знищеним.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди їй завдано матеріальну шкоду в розмірі 148 959.32 грн, що становить ринкову вартость автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент його пошкодження за виключенням ринкової вартості автомобіля в пошкодженому стані.

Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_3 на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Вказувала про те, що за результатами розгляду поданої нею заяви від 12 липня 2024 року Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» зареєстровано страхову справу №240001069544, однак їй відмовлено у виплаті страхового відшкодування у зв`язку з пропуском річного строку на звернення до страховика про виплату страхового відшкодування.

Вважала, що не пропустила строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування, а троки, передбачені Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», не є преклюзивними, а залежать в тому числі і від обставин, причин поважності пропуску строку звернення.

Крім того, за відсутності транспортного засобу, що належав їй на праві власності, порушився звичний для неї уклад життя, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 10 000 грн.

З наведених підстав просила:

-стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь страхове відшкодування в розмірі 148 959.32 грн;

-стягнути з ОСОБА_3 на її користь 10 000 грн моральної шкоди.

Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 1211.20 грн.

В решті позовних вимог відмовлено.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року оскаржила представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що закон не передбачає обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає виплати може за власним розсудом звернутися із заявою безпосередньо до страховика, чи звернутися до суду в межах річного строку щодо стягнення майнової шкоди, та трирічного строку щодо стягнення шкоди, заподіяної життю і здоров`ю потерпілого.

Дорожньо-транспортна подія відбулася 29 липня 2023 року, а із заявою до страховика ОСОБА_1 звернулася 12 липня 2024 року, тобто в межах річного строку, надіславши заяву на електронну адресу страховика з викладом фактичних обставин заподіяння шкоди, що свідчить про дотримання процедури звернення до страховика із заявою про здійснення страхової виплати.

Отримавши заяву та зареєструвавши страхову справу, страховик був обізнаний щодо страхового випадку та мав можливість оцінити розмір збитків та обставини події, а формальна відсутність паперової зави у річний строк не перешкоджала виконанню обов`язків страховика.

Оскільки ОСОБА_1 здійснила заходи для отримання страхового відшкодування за рахунок страховика у передбачений законом строк,у неї виникло право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі в судовому порядку.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», суд першої інстанції виходив з того, що позивачка звернулася до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування з пропуском річного строку звернення за відсутності обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску цього строку. .

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За змістом ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з п 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 28 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, – це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV від 01 липня 2004 року).

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди (п. 30.2 ст. 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV від 01 липня 2004 року).

Судом встановлено, що 29 липня 2023 року о 09 год. 10 хв. на а/д М06 Київ-Чоп, перехрестя с. Дроговиж догора М06 Київ-Чоп Миколаївського (Стрийського) району водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_2 , допустив зіткнення з автомобілем марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого вказані автомобілі отримали значні пошкодження, а пасажири травми.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 13 лютого 2024 року у справі № 447/366/24 ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, на підставі ст. 46 КК України, у зв`язку з примиренням з потерпілою ОСОБА_4 , кримінальне провадження за № 12023141250000432 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 жовтня 2023 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, – закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Оскільки провадження закрито з нереабілітуючих підстав, вина ОСОБА_3 у дорожньо-транспортній пригоді встановлена вищезазначеною ухвалою суду.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою

Свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_4 підтверджується, що власником автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_3 , є ОСОБА_5 .

Довіреністю, посвідченою 30 серпня 2024 року приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області Алєксєєвим В.А., зареєстрованою за № 1869, ОСОБА_5 на підставі договору доручення, укладеного в усній формі, уповноважив ОСОБА_1 бути його представником з питань експлуатації та розпорядження на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , виданого 27 серпня 2021 ТСЦ 4645, транспортного засобу марки Peugeot», модель 407, 2008 року випуску, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_5 , колір – чорний, тип ТЗ загальний легковий седан, реєстраційний номер НОМЕР_3 , надавши право на період дії довіреності експлуатувати та керувати зазначеним транспортним засобом на території України та за її межами, а також вчиняти інші юридично значимі дії, пов`язані з цією довіреністю.

Згідно з висновком експерта від 10 жовтня 2024 року № 158, складеного судовим експертом Вербовим В.В. за результатами експертного транспортно-товарознавчого дослідження по визначенню вартості відновлювального ремонту та ринкової вартості КТЗ, проведеного на замовлення ОСОБА_1 , ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , до його пошкодження у дорожньо-транспортній становить 184016.08 грн, вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 336269.41 грн, ринкова вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 148959.32 грн, ринкова вартість автомобіля марки «Peugeot 407», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані становить 35056.76 грн.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 , водія автомобіля марки «Mercedes-Benz Sprinter 316», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована Приватним акціонерним товариством «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР-213518569.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц.

Таким чином, обов`язком страховика є відшкодування шкоди потерпілому, пов`язаної із знищенням транспортного засобу за вирахуванням вартості автомобіля у пошкодженому стані, у межах страхового відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Листом № 240001069544-1 від 10 вересня 2024 року Приватне акціонерне товариство «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» відмовило ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування на підставі п.п. 37.1.4 п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з неподанням заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, враховуючи те, що така була подана 04 вересня 2024 року, а строк на її подання сплив 29 липня 2024 року.

Відповідно до підпункту 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначено, що підпункт 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначає наслідком пропуску потерпілою особою річного строку подання заяви до страховика про страхове відшкодування, право страховика на відмову у виплаті регламентних виплат. Разом з тим, ані Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову як, наприклад, передбачено ЦК України при пропуску позовної давності. Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України). Сплив строку, протягом якого потерпіла особа може реалізувати своє суб`єктивне право (у цьому випадку протягом одного року) за рахунок страховика (страхової компанії), призводить до неможливості отримання страхового відшкодування від особи, що застрахувала відповідальність винної в ДТП особи в позасудовому порядку. Однак законодавством не передбачено в цьому випадку припинення взагалі права на відшкодування шкоди, ані у повному обсязі, ані в обсязі страхового відшкодування. Тоді як згідно із частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявила сторона у спорі, є підставою для відмови в позові. Крім того, немає підстав вважати, що річний строк звернення з заявою про виплату страхового відшкодування є спеціальним строком позовної давності, передбаченим статтею 258 ЦК України, оскільки це суперечить змісту зазначеної норми, яка не передбачає встановлення спеціальної позовної давності в інших випадках, ніж випадки, передбачені в цій норми. З огляду на те, що пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), Велика Палата Верховного Суду з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що річний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку протягом строку позовної давності.

Відмову у виплаті страхового відшкодування Приватне акціонерне товариство «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» мотивувало тим, що заяву про виплату страхового відшкодування подано 04 вересня 2024 з пропуском річного строку з моменту дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася 29 липня 2023 року, що унеможливлює отримання страхового відшкодування.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що 12 липня 2024 року ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» документи, а саме: пояснення потерпілого та винної особи в дорожньо-транспортній пригоді, страховий поліс, паспорт, ІПН, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, посвідчення водія, фото з місця дорожньо-транспортної пригоди та пошкодженого транспортного засобу, протоколи (а.с.18-24).

16 липня 2024 року Приватне акціонерне товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомило ОСОБА_1 електронним листом про те, що на підставі отриманих документів зареєстровано справу 240001069544, а також зазначено про те, що огляд пошкодженого транспортного засобу буде проведено до 26 липня 2024 року.

Водночас, Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» не зазначено про необхідність подання додаткових документів.

В подальшому, 04 вересня 2024 року позивачка подала заяву про здійснення страхової виплати на вимогу Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», як вбачається з листування між сторонами (т. 1 а.с . 30-33).

Подавши Приватному акціонерному товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» повідомлення про настання події з ознаками страхового випадку, що передбачене пунктом 33.1.4 статті 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», та документи, які передбачені у статті 35.2 Закону, ОСОБА_1 по суті здійснила дії, необхідні для отримання нею страхової виплати в строк, передбачений підпунктом 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» .

Крім того, пропуск річного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (ст. 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі. Потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв`язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 жовтня 2025 року у справі № 752/11365/21.

Зазначених обставин суд першої інстанції не врахував, дійшовши помилкового висновку про відсутність підстав для виплати Приватним акціонерним товариством «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» страхової виплати.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 148 959.32 грн.

Частина 13 ст. 141 ЦПК України передбачає, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У зв`язку з тим, що колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», то на підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України розподіл судових витрат слід змінити та стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави 1489.59 грн судового збору за подання позову та 2234.39 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – задовольнити.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 10 лютого 2026 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди– скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким дані позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в розмірі 148 959 (сто сорок вісім тисяч дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 32 копійок.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави 1489 (одна тисяча чотириста вісімдесят дев`ять) гривень 59 копійок судового збору за подання позову.

В решті рішення суду – залишити без змін.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська Страхова Компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь держави 2234 (дві тисячі двісті тридцять чотири) гривень 39 копійок судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.