Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №465/5848/22 — Львівський апеляційний суд

Справа № 465/5848/22 Головуючий у 1 інстанції: Величко О.В.

Провадження № 22-ц/811/920/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування державної реєстрації права власності на приміщення, зобов`язання вчинити дії, –

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2022 року Львівська міська рада звернулась в суд з позовом до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування державної реєстрації права власності на приміщення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року клопотання представника позивача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи в цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування державної реєстрації права власності на приміщення, зобов`язання вчинити дії – задоволено.

Призначено у цивільній справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , треті особи – приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Серафин Людмила Вікторівна, Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про скасування державної реєстрації права власності на приміщення, зобов`язання вчинити дії – повторну судову будівельно-технічну експертизу.

На вирішення експерта поставлено наступні питання:

1.Чи може об`єкт на АДРЕСА_1 загальною площею 24 кв. м. вважатись нерухомим майном?

2.Чи наявний у об`єкта на пл. Липневій, 1 загальною площею 24 кв. м. нерозривний зв`язок із земельною ділянкою?

3.Чи може об`єкт на пл. Липневій, 1 загальною площею 24 кв. м. бути переміщений у просторі та влаштований в іншому місці без зміни свого функціонального призначення?

4.Чи у об`єкта на пл. Липневій, 1 загальною площею 24 кв. м. наявні характерні ознаки тимчасової споруди?

Проведення експертизи доручено Закарпатському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України (88000, Закарпатська обл., Ужгородський р-н, м. Ужгород, вул. Ю. Гойди, буд. 8).

Витрати за проведення будівельно-технічної експертизи покладено на позивача - Львівську міську раду.

Зобов`язано відповідача ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 , т.м. НОМЕР_1 ) в разі необхідності надати експертам доступ до об`єкта на АДРЕСА_1 , загальною площею 24 кв. м., для проведення експертного дослідження.

Попереджено експертів про кримінальну відповідальність, встановлену ст.ст. 384, 384, 385КК України.

Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.

В розпорядження експертів надано матеріали цивільної справи № 465/5848/22 разом з оригіналом інвентаризаційної справи, наданим ОКП БТІ та ЕО, на павільйон, розташований у м. Львові на пл. Липнева, 1.

Роз`яснено сторонам, що відповідно до ст.109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року оскаржив представник ОСОБА_1 – Кардопольцев Антон Сергійович.

В апеляційній скарзі покликається на те, що експерту було достатньо огляду об`єкта для встановлення наявності фундаменту, а висновок суду про необхідність у проведенні шурфування фундаменту, є помилковим.

В судовому засіданні експерт, відповідаючи на уточнююче питання, зазначила, що розміри, глибина залягання фундаменту та інші кількісні технічні характеристики фундаменту, не мають значення для надання відповідей, поставлених перед експертом, оскільки для визначення наявності нерозривного зв`язку із землею достатньо лише якісних характеристик, тобто наявності фундаменту у вигляді армопоясу.

Матеріали інвентаризаційної справи не були предметом дослідження в судовому засіданні, тому розбіжності між оригіналом інвентаризаційної справи та наявною в матеріалах справи копією не можуть бути підставою для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Висновок експерта повністю відповідає критеріям щодо його повноти, якості та обґрунтованості, тому відсутні підстави для призначення повторної експертизи, проведення якої може зайняти тривалий час та призвести до затягування розгляду справи.

Просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року.

27 квітня 2026 року на адресу суду від Львівської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року — без змін.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

16 липня 2026 року від представника Львівської міської ради надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що представник перебуває у щорічній основній відпустці.

23 липня 2026 року від представника ОСОБА_1 – Кардопольцева А.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із тим, що адвокат Кардопольцев А.С. перебуває у відпустці.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, а також беручи до уваги, що у сторін була можливість для наведення суду наявних у них доводів у поданій до суду апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказані клопотання.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення – 29 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, в рамках розгляду даної справи в суді першої інстанції допитувалася експерт ОСОБА_3 з питань проведення судової будівельно-технічної експертизи. Остання зазначила, що не володіє інформацією про те, коли саме позивач отримав повідомлення про проведення експертизи, а саме про огляд об`єктів дослідження, який відбувався 09 травня 2025 року. Окрім того, експерт зазначила, що огляд проводився без відповідних робіт щодо визначення глибини фундаменту, способу його залягання, оскільки дозволу на розкриття фундаменту, його відкопування експерт не мала. Водночас, як з`ясовано, клопотань про надання такого дозволу від експерта впродовж усього часу проведення експертизи до суду не надходило.. Щодо технічної документації експерт зазначила, що приймала до уваги інформацію, яка наявна в інвентаризаційній справі, і така покладена в основу її висновку.

Таким чином, за результатами допиту експерта було встановлено, що безпосередньо на об`єкті, який є предметом експертного дослідження, експерт здійснювала візуальний огляд приміщення та лінійне вимірювання конструкцій. Водночас параметри фундаменту, зокрема, глибина його залягання, товщина тощо не вивчалися.

На переконання суду, це має принципове значення, адже ключове питання, для вирішення якого у справі призначалася судова будівельно-технічна експертиза, полягає в тому, чи має спірний об`єкт нерозривний зв`язок із грунтом, щоб можна було його за цією ознакою класифікувати як об`єкт нерухомого майна. Водночас експерт, констатуючи в дослідницькій частині висновку, що стіни павільйону металеві і заведені в бетонний фундамент та асфальтобетонну відмостку, не вказала, на яких саме фотознімках, зроблених при проведенні огляду об`єкта, візуалізується власне фундамент, а не відмостка. Характерно й те, що на запитання про спосіб заведення у фундамент стін павільйону експерт в судовому засіданні не змогла дати чіткої відповіді. Наведене в сукупності з тим, що при проведенні експертизи на місці огляду об`єкта не використовувалися прямі методи виявлення фундаменту, зокрема, шурфування, ставить під сумнів правильність зроблених експертом висновків, які є недостатньо переконливими.

Відповідно до штампу реєстрації вхідної кореспонденції Львівська міська рада отримала повідомлення про проведення огляду об`єкту дослідження 13 травня 2025 року. Згідно наданого суду оригіналу конверта, в який експертною установою було вкладено клопотання про надання доступу до об`єкта дослідження від 01 травня 2025 року та супровідний лист, такий відправлений Львівській міській раді 10 травня 2025 року, про що свідчить відтиск маркувальної печатки з відповідним цифровим зображенням дати відправлення. Наведене з урахуванням того, що огляд об`єкта судовим експертом проводився 09 травня 2025 року, тобто за день до фактично направлення запрошення стороні позивача, вказує на те, що позивач не був належним чином повідомленим експертом про час та місце проведення експертизи, а, відтак, не зміг взяти участь в огляді об`єкта дослідження, чим було невиправдано та безпідставно обмежено його у процесуальних правах та порушено баланс процесуальних інтересів сторін.

В ухвалі суду про призначення первинної експертизи від 04 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 06 серпня 2024 року, зазначається, що на аркуші 5 оригіналу інвентаризаційної справи схематично зображено наявність у павільйона бетонного фундаменту із відповідним підписом, однак, на копії цієї ж інвентаризаційної справи, яка представлена представниками відповідача, схематичне зображення фундаменту відсутнє. Окрім того, як вбачається із допоміжної таблиці № 1 для визначення зносу будівель по технічному стану конструктивних елементів і переоцінці (оцінці) (аркуш 8 оригіналу інвентаризаційної справи) у графі «група капітальності» вказано «ІV», проте, відповідне позначення містить очевидні ознаки виправлення. Більше того, реєстраційне посвідчення від 30 жовтня 1995 року на приміщення павільйону площею 24 кв.м. у м. Львові на пл. Липнева, 1 (аркуш 11 оригіналу інвентаризаційної справи) не підписано начальником бюро технічної інвентаризації, попри це, копія вказаного посвідчення, надана стороною відповідача, містить підпис начальника бюро технічної інвентаризації і така копія завірена штемпелем «згідно з оригіналом» від 30 ьерезня 2023 року.

З приводу зазначеного судовим експертом Анісімовою Т.І. вказано, що експертизу проведено на основі наявних в матеріалах справи документів, а визначення їх правомірності до компетенції експерта не входить. За таких обставин при проведенні експертизи в основу висновку експерта покладено також матеріали інвентаризаційної справи, які у своїй частині, а особливо щодо здійснення класифікації будівлі та наявності фундаменту, містять документацію сумнівної природи і походження. Ігнорування цього може суттєво позначитися на достовірності висновків та вказує на те, що лише візуальних і документальних методів дослідження у даному випадку недостатньо і потребується застосування прямих методів дослідження для отримання обгрунтованих висновків.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції вважав, що клопотання представника позивача про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи підлягає до задоволення, оскільки сторона позивача ставить під сумнів наданий суду висновок експерта і обґрунтування цих сумнівів знайшло своє підтвердження під час допиту експерта ОСОБА_3 в судовому засіданні, а також беручи до уваги що досліджений в судовому засіданні висновок експерта Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції від 14 травня 2025 року № 1218-Е, а також пояснення експерта в судовому засіданні свідчать про те, що експертиза проведена без належного повідомлення позивача про проведення огляду об`єкта дослідження та без урахування всіх обставин, викладених в ухвалі суду про призначення експертизи від 04 квітня 2024 року.

З таким висновком колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Судова експертиза, як один із засобів доказування, сприяє всебічному, повному й об`єктивному дослідженню обставин справ, постановленню законних і обґрунтованих судових рішень.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з наданням висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (абзац 1 статті 7-1 Закону України "Про судову експертизу").

Нормою статті 103 ЦПК України визначено, що суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Відповідно до ч. 2 ст. 113 ЦПК України якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).

Таким чином, повторна експертиза за клопотанням сторони може призначатися судом не в будь-якому випадку, коли сторона буде вважати це необхідним, зокрема, якщо не погоджується зі змістом висновку, а лише за наявності передбачених законом умов, із яких формується предмет дослідження судом при розгляді клопотання про призначення експертизи.

З матеріалів справи встановлено, що предметом позову є скасування державної реєстрації права власності на приміщення, зобов`язання вчинити дії.

Призначаючи повторну судову будівельно-технічну експертизу в цій справі, суд першої інстанції виходив з мети повного та всебічного розгляду справи, з врахуванням того, що висновок експертизи є одним із доказів по справі.

Львівська міська рада подаючи до суду клопотання про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, наголошувала, що внаслідок несвоєчасного надіслання повідомлення про проведення огляду об`єкта дослідження представник ЛМР був безпідставно позбавлений можливості брати участь в такому огляді, переконатися в його достовірності та реалізувати своє право на висловлення заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач не був належним чином повідомленим експертом про час та місце проведення експертизи, а, відтак, не зміг взяти участь в огляді об`єкта дослідження, чим було невиправдано та безпідставно обмежено його у процесуальних правах та порушено баланс процесуальних інтересів сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що експерту було достатньо лише огляду об`єкта для встановлення наявності фундаменту, не заслуговують на увагу.

Як встановив суд першої інстанції, під час допиту в судовому засіданні експерт підтвердила, що під час проведення експертизи не здійснювалося жодного дослідження фундаменту, зокрема не проводилося його розкриття (шурфування), не визначалися його конструктивні характеристики, матеріал, спосіб влаштування, глибина залягання та інші технічні параметри. Водночас висновок експерта про наявність нерозривного зв`язку об`єкта із землею фактично ґрунтується виключно на візуальному огляді.

Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що за відсутності дослідження фундаменту неможливо достовірно встановити його існування, конструкцію та здатність забезпечувати нерозривний зв`язок споруди із землею.

Незважаючи на твердження експерта про достатність лише якісних характеристик фундаменту, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що наявність фундаменту та його характер не можуть бути встановлені виключно шляхом зовнішнього огляду без дослідження прихованих конструкцій.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що матеріали інвентаризаційної справи не досліджувалися у судовому засіданні, тому розбіжності між оригіналом інвентаризаційної справи та наявною в матеріалах справи копією не можуть бути підставою для призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи, колегія суддів не бере до уваги.

Як убачається з мотивувальної частини ухвали, призначення повторної експертизи обумовлено не лише питаннями щодо інвентаризаційної справи, а сукупністю встановлених судом обставин, які викликають сумніви у правильності та повноті первинного експертного висновку.

Зокрема, суд звернув увагу на наявність розбіжностей між копією інвентаризаційної справи, що міститься у матеріалах справи, та її оригіналом, а також на неповноту проведених експертом досліджень під час огляду об`єкта. Саме сукупність цих обставин стала підставою для висновку про необхідність призначення повторної експертизи.

З метою належного розгляду позовних вимог, враховуючи обов`язок суду забезпечувати сторонам здійснення їх права на подання доказів на підтвердження своїх посилань та заперечень, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про призначення повторної судової будівельно-технічної експертизи.

Поставлені судом на вирішення експертизи питання відповідають тим обставинам, які необхідно встановити в цій справі, та які вимагають повного висновку.

Дослідивши висновок судової будівельно-технічної експертизи від 14 травня 2025 року № 1218-Е та здійснивши оцінку доводів та заперечень представників сторін у справі в межах вирішення клопотання про призначення повторної експертизи, суд першої інстанції підставно прийшов до висновку, що наведені представником позивача доводи, вказують на те, що цей висновок викликає сумніви в його правильності.

Не заслуговують на увагу також твердження в апеляційній скарзі про повноту та обґрунтованість експертного висновку і нібито затягування розгляду справи.

Колегія суддів звертає увагу, що повторна експертиза призначається у разі, якщо висновок експерта є необґрунтованим, суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви у його правильності.

Саме такі обставини були встановлені судом першої інстанції.

Суд детально мотивував, що висновок експерта викликає сумніви у правильності через неповноту проведених досліджень, відсутність безпосереднього дослідження фундаменту, а також виявлені суперечності щодо документів, які використовувалися експертом під час дослідження.

Посилання апелянта на можливе збільшення строків розгляду справи не може бути підставою для відмови у призначенні повторної експертизи, оскільки за принципами змагальності сторін і диспозитивності цивільного судочинства (статті 12, 13 ЦПК України) кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, варто наголосити, що висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу (ст. 110 ЦПК України).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати оскаржувану ухвалу такою, що постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права й підстав для її скасування, не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – – залишити без задоволення.

Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 23 лютого 2026 року – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає згідно п.2 ч.1 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.