Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №447/3874/23 — Львівський апеляційний суд

Справа № 447/3874/23 Головуючий у 1 інстанції: Павлів В.Р.

Провадження № 22-ц/811/4123/25 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

Головуючого судді: Савуляка Р.В.

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.

секретаря: Іванової О.О.

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, –

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» звернулося в суд і позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликалися на те, що 28 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №102123-КС-007 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію».

28 вересня 2021 року ТОВ «Бізнес позика» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти договір №102123-КС-007 про надання кредиту. 28 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору №102123-КС-007 про надання кредиту, на умовах визначених офертою. ТОВ «Бізнес позика» направлено Бєлоусовій В.Ю. через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор, на номер 380933557442, який боржником було введено.

Відповідно до п. 1 Договору про надання кредиту, ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 55000,00 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Як зазначає позивач, ним виконано зобов`язання за договором та надано позичальнику грошові кошти в розмірі 55000,00 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою про видачу коштів (або платіжним дорученням).

08 грудня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту. Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 19 000,00 грн.. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 2850,00 грн..

17 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту. Відповідно до умов Додаткової угоди ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 30 000,00 грн.. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 4 500,00 грн..

Також, 26 лютого 2022 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №3 до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту. Відповідно до умов Додаткової угоди сторони домовилися внести зміни в п.1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії договору: до 10.09.2022р.». Також сторони домовилися внести зміни в п.1 Договору та викласти «Строк кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 348 днів.»

Боржниця свої зобов`язання за кредитним договором №102123-КС-007 про надання кредиту належним чином не виконала, а лише частково сплатила кошти на загальну суму 115 856,90 грн.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Станом на 02 листопада 2023 року у відповідачки утворилась заборгованість у розмірі 201 650,04 грн., що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 69 141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130 008,20 грн., суми прострочених платежів за комісією – 2 500,00 грн..

З врахуванням зазначених обставин, просили стягнути з ОСОБА_1 на їх користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 201 650,04 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 69 141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130 008,20 грн., суми прострочених платежів за комісією – 2 500,00 грн.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» заборгованість за договором №102123-КС-007 про надання кредиту від 28.09.2021 у розмірі 199150.04 грн., що складається з: суми платежів по тілу кредиту – 69141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130008,20 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір у розмірі 2360.17 грн.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року оскаржив представник ОСОБА_1 – ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі покликається на те, що у період дії воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення и скасування грошові зобов`язання за укладеними до 24 лютого 2022 року з фінансовими установами договорами про споживчий кредит підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу споживача.

Розмір процентної ставки, відповідно до якого кредитор здійснює нарахування процентів може бути зменшений, але не може бути збільшений.

Матеріали справи не містять доказів підписання договору про надання кредиту №102123-КС-007 ОСОБА_1 , в тому числі електронним цифровим підписом.

Позивач не надав належних та допустимих доказів отримання позичальником грошових коштів, відтак не доведено факт видачі кредиту у зазначеному кредитодавцем розмірі.

Відсутність у кредитодавця доказів приналежності розрахункового рахунку та банківської карти, на яку здійснювалася видача кредиту, саме позичальнику викликає сумніви щодо факту укладення кредитного договору та видачі кредиту.

Розрахунок заборгованості є відображенням односторонніх арифметичних даних позивача та не є первинним бухгалтерським документом, який може підтверджувати наявність заборгованості та її розмір.

Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

28 січня 2026 року на адресу суду від представника ТОВ «Бізнес позика» надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Наголошує, що загальна сума утвореної заборгованості складає 201 650,04 грн. Вся вищенаведена сума заборгованості є абсолютно прозорою, а комісія, відсоткова

ставка, терміни й інші умови кредитування прямо вказані в положеннях кредитного

договору та станом на дату підписання такого договору відповідали чинному

законодавству, з чим Відповідач був ознайомлений і відповідно прийняв умови такого

кредитного договору.

Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025р. - без змін.

23 липня 2026 року на адресу Львівського апеляційного суду надійшли додаткові пояснення від представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 , в яких зазначає, що позичальниці було надано кредит на суму лише 55 000 грн (дата видачі

28 вересня 2021 року). Протягом дії договору ОСОБА_1 вже сплатила на користь

фінансової компанії вдвічі більше, ніж взяла, а саме 115 856,90 грн. Попри те, що

вона внесла понад 115 тисяч гривень, кредитор стверджує, що вона досі винна 201

650,04 грн (з яких 130 008,20 грн — це відсотки, а 69 141,84 грн — основне тіло, яке

чомусь стало більшим за початкове). Тобто загалом із урахуванням сплаченого

виходить, що за кредитом у 55 000 грн з людини намагаються стягнути понад 317 000

грн (115 856 грн сплачено + 201 650 грн. залишок боргу). Що на думку заявника, свідчить про наявність капіталізації, штрафних нарахувань у період воєнного стану або включення

незаконних комісій, які продовжують генерувати штучний борг. Просить застосувати наслідки нікчемності правочину та виключити з розрахунку заборгованості будь-які суми комісій, які уже сплачені, в тому числі 13 100,00 грн., зарахувати суму незаконної комісії 13 100,00 грн. в погашення кредиту та зарахувати суму погашених платежів 115 856,90 грн. повністю.

Сторони в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, тому їх неявка, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи, який проводиться за їх відсутності.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, час знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, а також беручи до уваги, що у сторін була можливість для наведення суду наявних у них доводів у поданій до суду апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає за необхідне відхилити вказані клопотання.

Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Згідно ч. 5 статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено – повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 23 липня 2026 року, є дата складення повного судового рішення – 29 липня 2026 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом та матеріалами справи встановлено, 28 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №102123-КС-007 про надання кредиту, за умовами якого відповідачка отримала грошові кошти в сумі 55 000,00 грн. зі сплатою процентів за користування кредитом в день – 0,86533637 процентів за кожен день користування кредитом.

Згідно кредитного договору цей договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика».

Розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицією Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього кредитного договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефон позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» через веб-сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номера позичальника. Після укладення цей кредитний договір розміщується в особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до додаткової угоди №1 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 19 000,00 грн.. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 2850,00 грн..

Відповідно до додаткової угоди №2 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року ТОВ «Бізнес позика» надає позичальнику додатково кредит в сумі 30 000,00 грн.. Комісія пов`язана з наданням додаткового кредиту 4 500,00 грн..

У анкеті-клієнта від 26 листопада 2023 рокувказані персональні дані позичальника, та інформацію стосовно кредиту (сума, дата отримання кредиту, номер банківського рахунку/банківської карти для перерахування коштів).

Відповідно до довідок ТОВ «ФК «Елаєнс» було здійснено переказ коштів за кредитним договором №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року у сумі 5 000,00 грн., 25 000,00 грн., 25 000,00 грн., 10 000,00 грн., 20 000,00 грн.,

Згідно з поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 03 листопада 2023 року становить 201 650,04 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 69 141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130 008,20 грн., суми прострочених платежів за комісією – 2 500,00 грн..

Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що кредитний договір був підписаний відповідачкою за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, чим підтверджено укладання між сторонами такої угоди, оскільки без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт позивача за допомогою логіну та пароля договір між сторонами не був би укладений, тому сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину. Існують підстави вважати, що сторонами належно обумовлено умови користування позиченими коштами та позичальнику належним чином повідомлено про умови позики. Здійснювавши часткову оплату ОСОБА_1 вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору. На момент звернення до суду і позовом, відповідачка продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

Згідно ч.1 ст.638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до ч.1 ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Матеріалами справи встановлено, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі 28 вересня 2021 року договір №102123-КС-007 про надання кредиту на суму 55 000 грн., який підписаний сторонами електронним підписом (а.с. – 17-18).

ТзОВ «Бізнес Позика» 28 вересня 2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти Договір №102123-КС-007 про надання кредиту (а.с. – 19-20).

28 вересня 2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору №102123-КС-007 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. – 21-20).

08 грудня 2021 року ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі додаткову угоду 1 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року на суму 19 000 грн., який підписаний сторонами електронним підписом (а.с. – 25-26).

ТзОВ «Бізнес Позика» 08 грудня 2021 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (а.с. – 27-28).

08 грудня 2021 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення додаткової угоди до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року, на умовах визначених офертою (а.с. – 29-30).

17 лютого 2022 року ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі додаткову угоду 2 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року на суму 30 000 грн., який підписаний сторонами електронним підписом (а.с. – 33-34).

ТзОВ «Бізнес Позика» 17 лютого 2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (а.с. – 35-36).

17 лютого 2022 року ОСОБА_1 прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення додаткової угоди до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року, на умовах визначених офертою (а.с. – 37-38).

26 лютого 2022 року ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі додаткову угоду 3 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року, в якій змінено термін дії договору до 10 вересня 2022 року, яка підписана сторонами електронним підписом (а.с. – 41-42).

ТзОВ «Бізнес Позика» 26 лютого 2022 року направлено ОСОБА_1 , пропозицію (оферту) укласти додаткову угоду №3 до Договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (а.с. – 43).

На підтвердження укладення договору позивачем надано візуальну послідовність укладення вищенаведених договорів (а.с. – 44-50), з яких встановлено, що клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону « НОМЕР_2 », зайшла в особистий кабінет на сайті, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснила акцептування кредитного договору та додаткових угод, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовими ідентифікаторами.

Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, який підписаний сторонами електронним підписом.

ОСОБА_1 підписала договір №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) «G-0278», направленим ТОВ «Бізнес Позика» на її телефонний номер НОМЕР_3 , аналогічний тому, який зазначений нею в апеляційній скарзі.

В апеляційній скарзі відповідач не визнає факту укладення кредитного договору.

Проте, зі змісту договору №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року та додаткових угод №1, №2 та №3, встановлено, що ОСОБА_1 при їх оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електронну адресу, адресу місця проживання/реєстрації, номер телефону.

Із зазначеного позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що ОСОБА_1 здійснено усі необхідні дії, спрямовані на укладення договору №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року та додаткових угод №1, №2 та №3.

Без здійснення вказаних дій відповідачем, кредитний договір та додаткові угоди не були б укладені між сторонами, тому ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Згідно зі ст.3 Закону України «Про електронний цифровий підпис», електронний цифровий підпис за своїм правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису у визначених законом випадках, а електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через його електронну форму. Аналогічно, у цивільному праві діє загальна презумпція правомірності правочину, встановлена статтею 204 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або не визнана судом.

У контексті електронного правочину, вчинення дій з використанням особистого кабінету, логіну, паролю та/або одноразового ідентифікатора, наданого особі при реєстрації, створює презумпцію того, що ці дії вчинені саме цією особою. Якщо відповідач заперечує факт власного волевиявлення на укладення кредитного договору в електронній формі або стверджує, що електронний підпис був вчинений не ним, а іншою особою, тягар доведення цих обставин покладається саме на відповідача відповідно до ст.81 ЦПК України.

Таким чином, просте заперечення факту авторизації та підписання договору без надання належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність вад волевиявлення або вчинення електронного підпису іншою особою, не є достатньою підставою для спростування презумпції дійсності правочину та вчинення електронного підпису саме відповідачем.

Відповідачка не надала жодних доказів несанкціонованого доступу до її особистого кабінету, використання її персональних даних третіми особами чи будь-яких інших обставин, які б свідчили про відсутність її вільної волі на укладення договору або фальсифікацію електронного підпису.

Окрім цього, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачка користувалася кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за кредитним договором.

Таким чином, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідачка вчинила конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за договором про надання кредиту.

Аналогічної позиції притримується Верховний Суд в пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зазначено, що: не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.

Також в Постанові Верховного Суду від 23 грудня 2020 року по справі № 127/23910/14-ц зазначено, що: часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та або суми санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу.

Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що вищенаведений кредитний договір, який був укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», так само як і при укладенні договору в паперовій формі, сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов`язки, які витікають із кредитного договору.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що 28 вересня 2021 року між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено договір №102123-КС-007 про надання кредиту.

Також, в апеляційній скарзі заявник покликається на відсутність у кредитодавця доказів приналежності розрахункового рахунку та банківської карти, на яку здійснювалася видача кредиту.

Однак, такі посилання в апеляційній скарзі спростовуються матеріалами справи.

На виконання вимог ухвали Миколаївського районного суду Львівської області від 11 вересня 2025 року, від АТ «Райффайзен Банк» 22 вересня 2025 року надійшла запитувана інформація, з якої вбачається, що банківська карта № НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ). Крім цього, долучено виписку про рух коштів за 29 серпня 2021 року; виписку про рух коштів за 08 грудня 2021 року; виписку про рух коштів за 17лютого 2022 року, з яких встановлено, що відповідачка користувалась вказаними кредитними коштами.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджено факт надання позичальнику грошових коштів у позику 28 вересня 2021 року у сумі 5000,00 грн., 25000,00 грн., 25000,00 грн., 08 грудня 2021 року у сумі 19 000 грн., та 17 лютого 2022 року у сумі 10000,00 грн., 20000,00 грн. (а.с. – 52-54 титульні та зворот).

Колегія суддів звертає увагу, що зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжні системи «Fondy» та «Tac Pay».

Вищенаведеними довідками, підтверджується перерахування грошових коштів на картку НОМЕР_1 , призначення платежу: перерахування коштів ОСОБА_1 згідно кредитного договору №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року.

Саме такий номер картки для зарахування коштів зазначено позичальником при оформленні договору №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року в анкеті клієнта (а.с. – 51).

З огляду на викладене вище, кредитні кошти Відповідачу перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку № НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Укладений кредитний договір між ТОВ «Бізнес Позика» і ОСОБА_1 №102123-КС-007 від 28 вересня 2021 року містить всі істотні умови кредитування: розмір кредиту, строк кредиту, процентна ставка, порядок повернення кредиту та сплати процентів.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що відповідачка отримала кредитні кошти, однак вчасно їх не повернула, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості.

Відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За приписами ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до умов пункту 1 договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року, кредитодавець надає позичальнику грошові кошти в розмірі 55 000 грн., на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за надання кредиту, у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів; строк, на який надається кредит - 24 тижні; процентна ставка за кредитом: в день 0,86533637 фіксована; комісія за надання кредиту – 8 250 грн.; термін дії договору - до 15 березня 2022 року; орієнтовна загальна вартість кредиту – 120 960 грн.; орієнтовна реальна річна процентна ставка 3592,72 процентів (а.с. 17-18).

Відповідно до умов додаткової угоди 1 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (споживчий кредит) від 08 грудня 2021 року, кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 08 грудня 2021 року сума неповернутого позичальником кредиту (отриманого відповідно до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року) становить 45 287,98 грн.

Згідно п. 2. Кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди:

2.1. кредит збільшується на 19 000,00 грн. та кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та, зобов`язується повернути кредит збільшений на 19 000,00 грн. у строки та на умовах викладених в договорі.

2.2. після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 64 287,98 грн.

Строк кредиту продовжено на 71 день, термін дії договору продовжено до 25 травня 2022 року. Комісія за зміну умов договору: 2 850,00 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди 2 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (споживчий кредит) від 17 лютого 2022 року, кредитодавець та позичальник підтвердили, що станом на 17 лютого 2022 року сума неповернутого позичальником кредиту (отриманого відповідно до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року) становить 43 141,84 грн.

Згідно п. 2. Кредитодавець та позичальник домовились, що після укладення додаткової угоди:

2.1. кредит збільшується на 30 000,00 грн. та кредитодавець, на умовах викладених в договорі, збільшує суму кредиту, а позичальник отримує збільшення суми кредиту та, зобов`язується повернути кредит збільшений на 30 000,00 грн. у строки та на умовах викладених в договорі.

2.2. після збільшення суми кредиту загальна сума отриманого (відповідно до договору та додаткової угоди) та неповернутого позичальником кредиту складатиме 73 141,84 грн.

Строк кредиту продовжено на 71 день, термін дії договору продовжено до 04 серпня 2022 року. Комісія за зміну умов договору: 4 500,00 грн.

Відповідно до умов додаткової угоди №3 до договору №102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року (споживчий кредит) від 26 лютого 2022 року, позичальник підписанням цієї додаткової угоди підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитодавцем за договором станом на 26 лютого 2022 року, в розмірі 83 597,72 грн., що включає суму кредиту 73 141,84 грн., проценти за користування кредитом 5 955,88 грн., комісія за надання кредиту 4 500,00 грн.

Згідно п.2 орієнтовна загальна вартість наданого кредиту, в частині заборгованості, що вказана в п.1 додаткової угоди, становить: 170 189,96 грн., орієнтовна реальна річна процентна ставка: 3210,08 процентів.

Згідно п.3 сторони домовились встановити процентну ставку за користування кредитом в наступному розмірі:

-з 26 лютого 2022 року по 02 березня 2022 року (включно) 0,86533637% в день,

-з 03 березня 2022 року 0,86533637 % в день.

Сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Термін дії Договору» в новій редакції, а саме: «Термін дії Договору до 10 вересня 2022 року.».

Сторони домовились внести зміни в п.1 Договору та викласти «Строк кредиту» в новій редакції, а саме: «Строк Кредиту: 348 днів.».

Згідно з поданим Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» розрахунком, заборгованість відповідачки станом на 03.11.2023 становить 201650,04 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту – 69141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130008,20 грн., суми прострочених платежів за комісією – 2500,00 грн.

При цьому, із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що на погашення кредиту ОСОБА_1 періодично сплачувала ТОВ «Бізнес Позика» грошові кошти, а саме:

?11 жовтня 2021 р. — 9 500 грн

?12 жовтня 2021 р. — 700 грн

?23 жовтня 2021 р. — 10 100 грн

?9 листопада 2021 р. — 10 000 грн

?22 листопада 2021 р. — 9 800 грн

?6 грудня 2021 р. — 10 000 грн

?8 грудня 2021 р. — 783,78 грн

?21 грудня 2021 р. — 11 000 грн

?2 січня 2022 р. — 11 000 грн

?18 січня 2022 р. — 11 000 грн

?31 січня 2022 р. — 20 000 грн

?17 лютого 2022 р. — 5 973,12 грн

?1 вересня 2022 р. — 2 000 грн

?15 травня 2023 р. — 1 000 грн

?30 травня 2023 р. — 1 000 грн

?15 червня 2023 р. — 1 000 грн

?30 червня 2023 р. — 1 000 грн

ОСОБА_1 на погашення заборгованості за кредитним договором внесено на загальну суму 114 856,90 грн.

Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі, ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості:

1) у першу чергу сплачується прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом;

2) у другу чергу сплачується сума кредиту та проценти за користування кредитом;

3) у третю чергу сплачується неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Вищенаведені платежі зараховувались на погашення заборгованості по відсотках, по комісії та за тілом кредиту, що відповідає Закону України «Про споживче кредитування».

З наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом вбачається, що проценти за користування ОСОБА_1 кредитом нараховувалися в межах дії договору (з 28 вересня 2021 року по 10 вересня 2022 року). Станом на 10 вересня 2022 року нараховані проценти за договором зафіксовані у розмірі 130 008,2 грн. і після цього не збільшувалися.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості містить детальний опис нарахованої заборгованості, з вказівкою на дату операції/платежу, дати і розміру нарахування складових загальної заборгованості за кредитом та дати і розміру здійснення платежів. Зазначений розрахунок не спростований належними та допустимими доказами.

На підставі викладеного вбачається, що розрахунок заборгованості наданий позивачем за договором № 102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року повністю відповідає умовам Договору, та Правилам надання споживчих кредитів, які є невід`ємною частиною Договору, а також положенням ст.ст. 536, 1054, 1056-1 ЦК України, а сума заборгованості по тілу кредиту в сумі 69 141,84 грн. і процентам у сумі 130 008,20 грн. підтверджена належними та достатніми доказами, яка не спростована відповідачкою.

ОСОБА_1 , всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надала суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Бізнес позика».

Крім цього, варто наголосити, що відсотки за договором № 102123-КС-007 про надання кредиту від 28 вересня 2021 року нараховані виключно за користування кредитними коштами в межах строку договору за ст. 1048 ЦК України, без застосування неустойки чи штрафів (ч. 2 ст. 625 ЦК України), і не є компенсацією за прострочення. Реальна річна ставка була вказана в договорі та узгоджена сторонами на стадії укладення, що не суперечить принципам свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Відповідачка ознайомилася з розміром відсоткової ставки та конкретними сумами до сплати, засвідчивши це власним підписом. Ба більше, умови договору не оскаржувалися нею, доки кредитор не звернувся з позовом до суду.

Також, колегія суддів зазначає, що позичальник має право протягом 14 календарних днів з дня укладення цього договору відмовитись від цього договору (підпункт 2 пункту 4.3. договору).

Однак, ОСОБА_1 правом споживача, передбаченого Законом України "Про захист прав споживачів", відмовитися в односторонньому порядку від укладення кредитного договору протягом 14 днів, не скористалася та продовжувала користуватися кредитом на погоджених між сторонами умовах.

При цьому, колегія суддів ураховує, що відповідачка не зверталася в суд із вимогами про недійсність/нікчемність такого договору та не спростувала належними доказами заборгованість за тілом кредиту та процентами, розмір яких та строк нарахування, погоджені сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі у розмірі 199 150 (сто дев`яносто дев`ять тисяч сто п`ятдесят) гривень 04 копійки, що складається з: суми платежів по тілу кредиту – 69 141,84 грн., суми прострочених платежів по процентах – 130 008,20 грн. підлягають до задоволення.

Щодо доводів апелянта про застосування наслідків нікчемності правочина та зарахування суми комісії в розмірі 13 100 грн. в погашення кредиту, колегія суддів зазначає наступне.

Суд першої інстанції, відмовляючи в стягненні з відповідача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 2500,00 грн., вважав, що положення договору про кредит щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 2500,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору.

Однак, колегія суддів, вважає на необхідне зазначити наступне.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

За приписами частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням кредиту.

Таким чином, Законом України "Про споживче кредитування" безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що у п. 1 кредитного договору, у п. 1.4.11 Правил надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес позика», в Паспорті споживчого кредиту, передбачено комісію за надання кредиту, такі були підписані відповідачкою та нею не оспорюються, що свідчить про обізнаність останньої щодо включення комісії за надання кредиту до загальних витрат за споживчим кредитом та порядком сплати такої комісії.

Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.

Включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 8 250 грн., у розмірі 2 850 грн. та в розмірі 4500 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідачки, колегія суддів вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, помилково ототожнив комісію за надання кредиту з комісією за обслуговування та повернення кредиту, які за своєю правовою природою є різними видами комісії і стягнення яких регулюється різними нормами, відтак дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту.

За наведеного, не заслуговують на увагу доводи заявника, про застосування наслідків нікчемності правочину в частині комісії та виключення з розрахунку заборгованості сплаченої відповідачем суми комісії.

Разом з тим, як зазначив Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 24 травня 2023 року у справі № 179/363/21, недопустимим є погіршення становища особи, яка оскаржує судове рішення. Тобто особа, яка подала апеляційну скаргу, не може опинитися у гіршому становищі порівняно з тим, яке вона мала за результатами розгляду справи судом попередньої інстанції.

З огляду на те, що позивач рішення суду не оскаржував, колегія суддів не має підстав змінювати рішення суду в частині стягнення комісії та залишає рішення суду першої інстанції без змін.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги на відсутність повноважень представника ТОВ «Бізнес Позика» на подання позовної заяви в суд першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що в процесуальному законодавстві розмежовано такі категорії як «самопредставництво» і «представництво». Тобто допускається можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як в порядку самопредставництва, так й іншими особами, як представниками юридичної особи.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу (частина друга статті 60 ЦПК України).

При цьому, у пункті 1 частини 6 статті 19 ЦПК України (що діяла на момент звернення з позовною заявою) визначено, що малозначними справами, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, у цивільному процесуальному законі встановлено конкретні випадки, у яких представником у суді, окрім адвоката чи законного представника, може бути інша особа, яка має відповідну цивільну процесуальну дієздатність.

Як вбачається із матеріалів справи, 30 листопада 2023 року через систему Електронний суд ТОВ «Бізнес Позика» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 201 650,04 грн.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет на 2023 рік» встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 року у розмірі – 2 684 грн.

Отже, дана цивільна справа є малозначною в силу закону, а тому відповідно до вимог частини 2 статті 60 ЦПК України представником позивача ТОВ «Бізнес Позика» у даній цивільній справі може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років та має цивільну процесуальну дієздатність.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 62 ЦПК України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи.

Згідно із частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє; представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами (ч.1 ст. 244 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, до позовної заяви на підтвердження повноважень ТОВ «Бізнес Позика» представником Мишевською Н.М. було долучено довіреність, згідно якої вбачається, що Гайворонська М.М. уповноважила в порядку передоручення Мишевську Н.М. представляти інтереси товариства в судах України з усіма правами, які надано законом стороні по справі, в тому числі, з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні вимоги та інші передбачені законом процесуальні документи.

Також будо долучено до позовної заяви Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, громадських формувань, з якого вбачається, що керівником юридичної особи ТОВ «Бізнес Позика» є Гайворонська М.М .

Враховуючи, що дана справа на момент подання позову була малозначною відповідно до закону, тому представництво ТОВ «Бізнес Позика» у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 – залишити без задоволення.

Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 03 листопада 2025 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 29 липня2026 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Крайник Н.П.

Шандра М.М.