Постанова від 19 липня 2026 р. у справі №303/9791/24 — Закарпатський апеляційний суд

Справа № 303/9791/24

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 липня 2026 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача: Мацунича М.В.

суддів: Собослоя Г.Г., Шевчука В.В.

за участю секретаря судового засідання: Тайстри І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2025 року, ухвалене головуючим суддею Полянчук Ю.І., в справі за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук Ольги Іванівни про визнання бездіяльності протиправною, стягнення матеріальної і моральної шкоди

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відділу ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О. І. про стягнення матеріальної і моральної шкоди.

Позов мотивував тим, що 12.10.2021 відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) відкрив виконавче провадження та арештував його кошти на підставі вимоги №ф - 89321 ГУ ДПС в Закарпатській області від 26.03.2021 через заборгованість зі сплати єдиного внеску в розмірі 9 595,30 грн.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного суду (касаційне провадження № К/990/10102/22) 08.08.2024 задовольнив його касаційну скаргу та скасував постанову Восьмого апеляційного суду від 25.01.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду у справі №260/1469/21 від 30.06.2021, якою задоволено його позов - залишив у силі. Таким чином, 08.08.2024 у нього виникло право, а у відповідачів - обов`язок у відновленні порушених прав шляхом закриття виконавчого провадження, скасування арешту коштів та повернення їх на його банківські рахунки, що передбачено пунктом 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідачами належних дій проведено не було, тому він 19.08.2024 прибув до ВДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з письмовою вимогою закрити виконавче провадження, скасувати арешт рахунків та повернути незаконно стягнуті кошти. До клопотання він додав копію постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1469/21 від 08.08.2024 та довідку банку про його картковий рахунок, на який належало повернути кошти.

Відповідачі всупереч вимогам ч. 1 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» та статей 15, 20 Закону України «Про звернення громадян» не бажають виконувати обов`язки та свідомо бездіють. Він є старшим офіцером Збройних сил України у відставці, інвалідом війни, потерпілим від аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, має численні державні відзнаки. Його статус визначено Законами України «Про статус та соціальні гарантії особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про звернення громадян» наділив його правами, а відповідачів обов`язком проявляти повагу до його особи, а першому керівнику установи оперативно і безумовно розглядати його звернення, скасувати арешти, відшкодувати завдані збитки, закрити виконавче провадження.

У відповідності до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» ці дії мали бути вирішені невідкладно 19.08.2024, оскільки не потребували додаткового вивчення, але до теперішнього часу не вирішені. Відповідачі всупереч вимогам п. 5 ч. 2 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» не роз`яснили йому право на повернення коштів у разі скасування судового рішення, на підставі якого воно було відкрито, не повідомили порядок оскарження бездіяльності, тощо.

Посилаючись на п. 3 ст. 386 ЦК України, ст. 509, 610, 611, 612, 625 ЦК України ст. 625 ЦК України зазначив, що у продовж серпня - грудня 2024 року він безрезультатно не менше десяти разів усно та п`ять разів письмово звертався до відповідачів з пропозиціями врегулювати в досудовому порядку цей спір. Заподіяна йому матеріальна шкода включає: незаконне привласнення відповідачами з його банківського рахунку в АТ КБ «Ощадбанк» та АТ КБ «Приватбанк» виконавчого збору в розмірі 976 грн 00 коп. та 676 грн 42 коп., які були ними перераховані до ГУ ДПС у Закарпатській області, а усього 1 652 грн 42 коп.; банківський відсоток з розрахунку 3 % річних у розмірі 50 грн у відповідності до вимог ст. 625, 1047 ЦК України за період 08.08.2024 по 07.08.2025; компенсацію інфляції на підставі ст. 625 ЦК України за період з 08.08.2024 по 08.08.2025 в розмірі 173 грн.76 коп.; прямі втрати робочого часу у розмірі 34 800 грн. 00 коп. через бездіяльність відповідачів у період з 19 серпня по момент подачі позову до суду, оскільки мали місце не передбачені графіком роботи хлопоти з приводу підготовки заяв, скарг, та клопотань на адресу відповідачів, їх керівництва в м. Івано-Франківську, до Міністерства юстиції України в м. Києві та ГУ ДПІ України в м. Ужгороді, щодо зобов`язання вчинити певні дії у тому числі повернути кошти, відвідування офісів відповідачів 19, 22, 29 серпня, 14, 17, 24, 29 жовтня, 12, 19, 22 та 22 (двічі) листопада, 03-05 грудня 2024 року, підготовка цього позову, виготовлення ксерокопій, вивчення судової практики, скерування позову до суду (виходячи з вартості години робочого часу адвоката у розмірі 600 грн 00 коп. загальна сума склала 600 грн. х 58 год. = 34 800 грн. 00 коп.).; витрати на придбання поштових конвертів, паперу для письма та копіювання документів справі - 425 грн. 00 коп. Загальний розмір матеріальної шкоди складає 37 101 грн 18 коп.

Моральна шкода полягає у тому, що через бездіяльність відповідачів він значною мірою втратив довіру до законослухняності, порядності, дотримання закону і порядності «слова посадовця», які свідомою бездіяльністю підривають авторитет держави, перспективу втілення в життя вступу нашої країни до ЄС і НАТО. Тобто фаховий юрист і адвокат не може у законні строки відновити порушені права. Бездіяльність відповідачів на тривалий час позбавила його душевної рівноваги та впевненості у завтрашньому дні. Заплановані на серпень-вересень 2024 року відпочинок та сімейні турботи, пов`язані з поліпшенням побуту не відбулися або значно зменшилися. Бездіяльність відповідачів призвела до скасування інших справ та сімейних планів, через необхідність витрати робочого та особистого часу на відновлення порушених прав. Так, через тривале блокування банківських рахунків він як волонтер змушений був шукати інші можливості щоб акумулювати грошові кошти небайдужих громадян і патріотів України на придбання амуніції для військовиків 128 та 67 ОМБ. Вступати в непродуктивні пояснення спонсорам щодо неможливості отримати грошові перекази на сталі рахунки та необхідність їх зміни. Бездіяльність відповідачів призвела до його репутаційних втрат як громадського волонтера та адвоката. Через бездіяльність відповідачів він опинився у незручному становищі перед знайомими, які хоч і співчували, але водночас піддавали сумніву той факт, що йому вдасться у законний спосіб на конкретному прикладі добитися результату порушених прав і поверненню незаконно стягнутих грошових коштів. Як наслідок він мав нервові стреси і погіршення стану здоров`я, з`явилися головні болі, запаморочення, порушився сон. Після всебічного обстеження лікарі дійшли висновку про необхідність зменшення інтенсивності роботи, обмеження професійних навантажень, приписали додаткове харчування та санаторно - курортне лікування у серпні - вересні 2025 року. Лікування та дотримання рекомендованого лікарями режиму дня потягли за собою збільшення фінансових витрат на профілактику, фізіотерапевтичне лікування, отримання ліків. Невизначеність термінів відшкодування матеріальних і моральних збитків, а відтак закінченню цієї справи, позбавляє його можливості планувати робочий та вільний час у майбутньому. Перед ним не вибачилися. Моральну шкоду на підставі вищевикладених аргументів оцінює у 5 000 грн 00 коп.

Враховуючи вищезазначене, просив визнати бездіяльність відповідачів - суб`єктів владних повноважень - Відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ ) та старшого державного виконавця відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ ) Веремчук О. І., в частині грубого ігнорування ними вимог статті 19 Конституції України, пункту 5 частини 1 статті 39, частини 1 статті 40, частини 6 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження», статей 15 та 20 Закону України «Про звернення громадян» - протиправною. Стягнути солідарно на його користь з Відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіопального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ ) та старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Веремчук О. І. матеріальну шкоду у сумі 37 101 грн 18 коп., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн 00 коп., а разом 42 101 грн 18 коп.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2025 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О.І. про визнання бездіяльності незаконною та роз`яснено право звернутися з відповідним позовом до адміністративної юрисдикції.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2025 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд мотивував своє рішення тим, що виконання пункту 5 частини 1 статті 39, частини 1 статті 40, частини 6 статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» покладено на державного виконавця, а тому факт його бездіяльності підлягає встановленню у порядку, передбаченому КАС України, а Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції є неналежним відповідачем за цими позовними вимогами.

Щодо стягнення моральної та матеріальної шкоди, то старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук О.І. є неналежним відповідачем за позовними вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди та даний відповідач не може бути стороною у цивільному процесі.

Суд вказав, що на момент звернення позивача до відділу ДВС у м. Мукачеві, 19.08.2024 не можна стверджувати, що виконавець був обізнаний про постанову Верховного Суду від 08.08.2024.

Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення посадових осіб державної виконавчої служби, а також інші докази. Позивачем таких рішень на підтвердження позовних вимог не надано.

ОСОБА_1 не надано суду доказів його звернення до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою про повернення (перерахування) коштів з бюджету відповідно до абзацу 7 п. 5 Порядку. За таких обставин у зазначеного відділу не було підстав для формування подання до відповідного головного управління казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету, для повернення ОСОБА_1 виконавчого збору.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Підставою для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору.

Вказує, що суд першої інстанції розглядав позовну заяву понад рік, чим порушив його право на справедливий доступ до правосуддя та не дотримався розумних строків розгляду справи.

Після отримання постанови Верховного Суду від 08.08.2024 ВДВС у м. Мукачеві мав невідкладно закрити виконавче провадження та повернути стягнуті гроші, однак цього зроблено не було. У відповідачів є доступ до ЄДРСР та такі не мали перешкод ознайомитись з постановою Верховного Суду самостійно.

Строки надання відповіді громадянам порушено, оскільки звернення позивача розглядались протягом тривалого часу або взагалі ігнорувались.

Вважає, що відповідачі не дотримувались свого обов`язку щодо виконання рішення суду, такі діяли всупереч чинному законодавству.

Суд першої інстанції не дослідив наданих позивачем доказів у повній мірі, зокрема не звернув увагу на те, що позивачем понесено втрати у зв`язку з привласненням його грошових коштів та щодо доходів, які позивач міг отримати за звичайних обставин, якби його права порушено не було (упущена вигода).

Судом не досліджено також різкого погіршення стану здоров`я позивача у зв`язку з незаконною бездіяльністю відповідачів, не взяв до уваги погіршення морального стану та не дав оцінки даним фактам.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) та старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О. І. вважають доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а судове рішення законним та таким, що не підлягає скасуванню.

Вважають, що позивач мав звернутися до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність, а не в порядку позовного провадження.

Відповідно до п. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено строк звернення зі скаргою – 10 днів з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, однак такий строк позивачем пропущено, оскільки дізнався ОСОБА_1 про порушення 19.08.2024, а звернувся до суду у грудні 2024 року.

Виконавцем дотримано вимог п. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки 21.08.2024 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та скасовано заходи примусового виконання.

Щодо стягнення моральної чи матеріальної шкоди, то суд першої інстанції вірно відмовив у стягненні такої у зв`язку з відсутністю заподіяної позивачу з боку відповідачів шкоди та не доведення заподіяння шкоди.

До початку розгляду справи від сторін спору заяв чи клопотань не надійшло.

Учасники справи в судове засідання не з`явились.

Позивач ОСОБА_1 повідомлений про дату, час та місце судового засідання шляхом отримання судової повістки поштовими засобами зв`язку, що підтверджується рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення від 19.03.2026.

Відповідачі ВДВС у м. Мукачеві та старший державний виконавець ДВС у м. Мукачеві Веремчук О.І. повідомлені належним чином, зокрема шляхом отримання судових повісток в електронному вигляді в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд», що підтверджується наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронного документу від 05.03.2026 (а.с.179-180).

У зв`язку з тим, що сторони по справі не з`явились, однак такі були повідомлені про судове засідання належним чином, а матеріалів справи достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, то таку слід вирішити по суті.

Враховуючи зазначене та керуючись нормою ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів дійшла до думки, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних доводів.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З приписів ст. 76, ст. 77, ч.ч. 1, 2, ст.ст. 78, 79, 80, ст. 81 ч.ч. 1, 4 ЦПК України вбачається, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційним судом встановлено, що 30.06.2021 Закарпатським окружним адміністративним судом Закарпатської області у судовій справі № 260/1469/21 постановлено рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління державної податкової служби у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 26 березня 2021 року № Ф-89321-52. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 у справі № 260/1469/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Закарпатській області задоволено. Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 в адміністративній справі № 260/1469/21 скасовано та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання списання недоїмки по єдиному соціальному внеску відмовлено. Постанова апеляційного суду набирала законної сили з дати її прийняття.

08.08.2024 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1469/21 ухвалив постанову, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022 скасовано, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2021 залишено в силі.

01 червня 2022 року рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/5642/21 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Веремчук О.І. про визнання протиправними дії та скасування постанови відмовлено.

19 серпня 2022 року постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі № 260/5642/21 змінено у частині мотивів відмови у задоволенні позову. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Колегія суддів прийшла до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до державного виконавця слід відмовити, оскільки старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О.І. у розумінні частини третьої статті 287 КАС України не є належним відповідачем у справі, належним відповідачем повинен бути відділ державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

28.04.2023 Закарпатським окружним адміністративним судом ухвалено рішення яким ОСОБА_1 у задоволенні позову до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправними дій та скасування постанови відмовлено. Предметом розгляду у зазначеній справі було законність дій державного виконавця при прийняті постанови про арешт коштів боржника від 12 жовтня 2021 року у виконавчому провадженні № 67099943.

20.06.2023 Восьмим апеляційним адміністративним судом ухвалено постанову якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2023 року у справі № 260/3709/22 залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирала законної сили з моменту її проголошення.

19.08.2024 ОСОБА_1 подав до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області заяву про скасування арешту коштів боржника та закриття виконавчого провадження за вимогою № Ф-89321-52у.

21.08.2024 старшим державним виконавцем Веремчук О.І. у ВП 67099943 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Підставою закінчення зазначено п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження». Пунктом 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи для виконання рішення.

22.08.2024 ОСОБА_1 подав до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про повернення йому на рахунок НОМЕР_1 в рахунок поповнення НОМЕР_2 виконавчий збір у сумі 976 грн 00 коп. стягнутий старшим державним виконавцем «з коштів боржника» за вимогою № Ф-89321-52у.

23.08.2024 Відділом державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області на заяви від 19.08.2024 та 21.08.2024 з приводу закінчення виконавчого провадження та повернення стягнутих коштів, надано відповідь у якій роз`яснено ОСОБА_1 , що у відділі державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області перебувало на виконанні виконавче провадження АСВП 67099943 про стягнення з нього заборгованості (недоїмки) зі сплати єдиного внеску у розмірі 9 595,30 грн, 959,53 грн виконавчого збору та 207 грн витрат виконавчого провадження з яких 69 грн мінімальні витрати виконавчого провадження. 21.08.2024 виконавче провадження закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв`язку з тим, що 08.08.2024 Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду скасовано як незаконну постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 25.01.2022, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.06.2021, яким визнано протиправною та скасовано податкову вимогу про боргу (недоїмки) від 26.03.2021 № Ф-893-52 залишено в силі. На рахунок відділу ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області надійшли кошти у розмірі 1 604,95 грн. з яких перераховано: 69 грн витрати виконавчого провадження згідно платіжного доручення № 21641 від 05.04.2024. Виконавчий збір на загальну суму 959,53 грн перераховано: 170,37 грн згідно платіжного доручення М621642 від 05.04.2024; 30.91 грн - платіжного доручення № 23999 від 14.05.2024; 758,25 грн - платіжного доручення № 25840 від 10.06.2024. Виконавчий збір перераховано до державного бюджету України. Відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області не є розпорядником цих коштів, у зв`язку з чим не має можливості їх повернути. Кошти на загальну суму 576,42 грн перераховано на користь Головного управління ДПС на рахунок Єдиного соціального внеску, в тому числі 180,41 грн згідно платіжного доручення № 22587 від 19.04.2024 року та 396,01 грн згідно платіжного доручення № 25841 від 10.06.2024 року. Зазначені кошти перераховані по Єдиному соціальному внеску на користь ГУ ДПС у Закарпатській області. Відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області не є розпорядником коштів які перераховано на рахунок ГУ ДПС по єдиному соціальному внеску, у зв`язку з чим роз`яснено про необхідність звернення до ГУ ДПС у Закарпатській області.

29.09.2024 ОСОБА_1 на адресу ГУ ДПС України у Закарпатській області подав заяву про повернення 576 грн 42 коп. стягнутої на користь ГУ ДПС України в Закарпатській області з ОСОБА_1 на його рахунок НОМЕР_1 на рахунок поповнення НОМЕР_2 .

24.10.2024 ОСОБА_2 подано на ім`я начальника відділу державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) скаргу в якій він просив зобов`язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Веремчук О.І. до 01 листопада 2024 року повернути йому незаконно стягнуті кошти, а саме: виконавчий збір у сумі 976 грн 00 коп., 676 грн 42 коп. перераховані до ГУ ДПС України у Закарпатській області, а усього 1 652 грн 42 коп. За неналежне виконання службових обов`язків, тяганину і грубе порушення прав скаржника притягнути до дисциплінарної відповідальності старшого державного виконавця відділу Веремчук О.І.

Листом від 04.11.2024 Відділ державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) надано відповідь на скаргу ОСОБА_2 , у якій зазначено, що виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, не є набувачем коштів. Роз`яснено щодо необхідності звернення до адміністративного суду із заявою про поворот виконання рішення.

22.11.2024 ОСОБА_1 подав до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) скаргу про притягнення ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності, звільнення її з роботи, повернення скаржнику усіх незаконно стягнутих коштів.

28.11.2024 Відділом державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) направлено до ГУ ДПС у Закарпатській області та Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції листи з проханням розглянути питання щодо повернення на рахунок Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції грошових коштів, які стягнуті на виконання вимоги Ф-89321-52у від 26.03.2021.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

У відповідності до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ.

Частина 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачає, що у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, не стягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

У частині 6 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначено, що стягнуті з боржника кошти, що залишилися після задоволення всіх вимог за виконавчими документами, перераховуються боржнику (крім випадків повернення коштів іншим особам).

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У статті 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені статтями 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України, відповідно.

Так, згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 зазначав, що звертався до відділу ДВС у м. Мукачеві із заявою про розблокування його рахунків та повернення йому безпідставно стягнутих з нього грошових коштів в загальній сумі 1 652,42 грн. та долучив постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1469/21 від 08.08.2024, однак на неодноразові його заяви виконавча служба не реагувала, не зняла арешт з рахунків та не повернула кошти у зв`язку з чим ним понесено матеріальні втрати в загальній сумі 37 101,18 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., а разом 42 101,18 грн.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2025 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О.І. про визнання бездіяльності незаконною та роз`яснено право звернутися з відповідним позовом до адміністративної юрисдикції.

ОСОБА_1 не оскаржує вищезгадану ухвалу, у зв`язку з чим, слід дійти до висновку, що позивач погоджується з такою ухвалою.

Водночас, у доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що після отримання постанови Верховного Суду від 08.08.2024 ВДВС у м. Мукачеві мав невідкладно закрити виконавче провадження та повернути стягнуті гроші, однак цього зроблено не було. У відповідачів є доступ до ЄДРСР та такі не мали перешкод ознайомитись з постановою Верховного Суду самостійно.

З такими доводами апеляційної скарги погодитись не можна з огляду на таке.

19.08.2024 ОСОБА_1 подав до Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області заяву про скасування арешту коштів боржника та закриття виконавчого провадження за вимогою № Ф-89321-52у.

21.08.2024 старшим державним виконавцем Веремчук О.І. у ВП 67099943 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Підставою закінчення зазначено п. 5 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про виконавче провадження». Пунктом 2 постанови припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи для виконання рішення.

22.08.2024 ОСОБА_1 подав до Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про повернення йому на рахунок НОМЕР_1 на рахунок поповнення НОМЕР_2 виконавчий збір у сумі 976 грн 00 коп. стягнутий старшим державним виконавцем «з коштів боржника» за вимогою № Ф-89321-52у.

Згідно положень ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 7 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв`язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.

Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження»).

23.08.2024 відділом ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області надано відповідь в якій ОСОБА_1 роз`яснено куди саме було спрямовано кошти в рамках виконавчого провадження та вказано, що відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області не є розпорядником цих коштів, у зв`язку з чим не має можливості їх повернути. Кошти на загальну суму 576,42 грн перераховано на користь Головного управління ДПС на рахунок Єдиного соціального внеску, в тому числі 180,41 грн згідно платіжного доручення № 22587 від 19.04.2024 року та 396,01 грн згідно платіжного доручення № 25841 від 10.06.2024 року. Зазначені кошти перераховані по Єдиному соціальному внеску на користь ГУ ДПС у Закарпатській області. Відділ ДВС у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області не є розпорядником коштів які перераховано на рахунок ГУ ДПС по єдиному соціальному внеску, у зв`язку з чим роз`яснено про необхідність звернення до ГУ ДПС у Закарпатській області.

Таким чином, виконавчий збір та Єдиний соціальний внесок стягнуто з ОСОБА_1 в державний бюджет України. У зв`язку з прийняттям постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 260/1469/21 від 08.08.2024 у ОСОБА_1 виникло право на повернення незаконно стягнутих з нього коштів в загальній сумі 1 652,42 грн.

24.10.2024 ОСОБА_2 подано на ім`я начальника відділу державної виконавчої служби у місті Мукачево Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) скаргу в якій він просив зобов`язати старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) Веремчук О.І. до 01 листопада 2024 року повернути йому незаконно стягнуті кошти, а саме: виконавчий збір у сумі 976,00 грн, 676,42 грн. перераховані до ГУ ДПС України у Закарпатській області, а усього 1 652,42 грн.

Листом від 04.11.2024 Відділ ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) надано відповідь на скаргу ОСОБА_2 , у якій зазначено, що виконавча служба не набуває майно під час примусового виконання рішень, не є набувачем коштів. Роз`яснено щодо необхідності звернення до адміністративного суду із заявою про поворот виконання рішення.

Відділ ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано - Франківськ) вірно зазначив, що єдиний спосіб повернути ОСОБА_1 передчасно стягнуті виконавцем кошти – звернутися до адміністративного суду із заявою про поворот виконання судового рішення.

Оскільки рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку (ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Частиною 2 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З урахуванням вищезазначених положень Закону України «Про виконавче провадження», ОСОБА_1 слід звернутись до суду адміністративної юрисдикції із заявою про повернення стягнутих виконавцем коштів в розмірі 1 652,42 грн. або із заявою про поворот виконання рішення.

Суд першої інстанції ухвалою від 26.12.2025 закрив провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Веремчук О.І. про визнання бездіяльності незаконною та роз`яснено право звернутися з відповідним позовом до адміністративної юрисдикції.

Водночас, суд не звернув увагу, що позивачем визначено відділ ДВС у м. Мукачеві як співвідповідачем та що кошти, які боржник просить повернути були стягнуті виконавчою службою в межах виконання рішення адміністративного суду, а тому суд цивільної юрисдикції не уповноважений розглядати дані позовні вимоги про визнання бездіяльності незаконною відносно відповідачів в даній юрисдикції. Тому, суд мав закрити провадження у справі також і відносно відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на підставі вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, оскільки дана позовна вимога до такого відповідача не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Статтею 447-1 ЦПК України, визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Тобто, тільки якщо судове рішення ухвалено та виконувалося в межах ЦК та ЦПК України, то особа має право звернутися до суду загальної юрисдикції із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби.

Оскільки примусове виконання в якому було стягнуто 1 652,42 грн здійснювалося в рамках адміністративного судочинства, то саме до цього суду повинен звертатись ОСОБА_1 зі скаргою на дії чи бездіяльність органу державної виконавчої служби.

Так само, доводи відзивів на апеляційну скаргу, які стосуються пропуску десятиденного строку відповідно до п. 5 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» та в яких відповідачі вважають, що позивач повинен був звернутися зі скаргою на дії ДВС та виконавця у порядку розділу VII ЦПК України не знаходять своє відображення, з вищенаведених мотивів.

У зв`язку з чим, апеляційний суд керуючись положенням п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України вважає, що рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 26 грудня 2025 року в частині позовної вимоги про визнання бездіяльності відділу ДВС у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) протиправною скасовує, та провадження у справі в цій частині вимог закриває, оскільки дана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Апеляційний суд роз`яснює ОСОБА_1 , що даний спір в частині цих позовних вимог підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Подальший аналіз доводів апеляційної скарги в цій частині колегією суддів не проводиться у зв`язку з тим, що детальну оцінку таким обставинам слід надавати в рамках адміністративного судочинства.

Щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні даної позовної вимоги керувався тим, що старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби у місті Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Веремчук О.І. є неналежним відповідачем за позовними вимогами про стягнення матеріальної та моральної шкоди та даний відповідач не може бути стороною у цивільному процесі.

Крім цього, суд в загальному виходив з недоведеності даних позовних вимог заявлених ОСОБА_1 .

Колегія суддів погоджується з такою позицією суду першої інстанції та зазначає таке.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право

на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

У пунктах 3, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. У позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення

або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення у необхідному чи повному обсязі. Тобто суд повинен з`ясувати усі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Отже, виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір.

ОСОБА_1 обґрунтовуючи матеріальну шкоду просив стягнути незаконно стягнутий виконавчий збір в розмірі 976 грн 00 коп. та 676 грн 42 коп., які були ними перераховані до ГУ ДПС у Закарпатській області, а усього 1 652 грн 42 коп.; банківський відсоток з розрахунку 3 % річних у розмірі 50 грн у відповідності до вимог ст. 625, 1047 ЦК України за період 08.08.2024 по 07.08.2025; компенсацію інфляції на підставі ст. 625 ЦК України за період з 08.08.2024 по 08.08.2025 в розмірі 173 грн.76 коп.

Також, позивач у матеріальну шкоду відніс прямі втрати робочого часу у розмірі 34 800 грн. 00 коп. через бездіяльність відповідачів у період з 19 серпня по момент подачі позову до суду, оскільки мали місце не передбачені графіком роботи хлопоти з приводу підготовки заяв, скарг, та клопотань на адресу відповідачів, їх керівництва в м. Івано-Франківську, до Міністерства юстиції України в м. Києві та ГУ ДПІ України в м. Ужгороді, щодо зобов`язання вчинити певні дії у тому числі повернути кошти, відвідування офісів відповідачів 19, 22, 29 серпня, 14, 17, 24, 29 жовтня, 12, 19, 22 та 22 (двічі) листопада, 03-05 грудня 2024 року, підготовка цього позову, виготовлення ксерокопій, вивчення судової практики, скерування позову до суду (виходячи з вартості години робочого часу адвоката у розмірі 600 грн 00 коп. загальна сума склала 600 грн. х 58 год. = 34 800 грн. 00 коп.); витрати на придбання поштових конвертів, паперу для письма та копіювання документів справі - 425 грн. 00 коп. Загальний розмір матеріальної шкоди складає 37 101 грн 18 коп.

Проте, як уже встановлено колегією суддів, виконавчий збір та інші платежі не можуть бути стягнені у зв`язку з тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства та вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних як похідні також не можуть бути задоволені.

Щодо втрат робочого часу, підготовки позову, виготовлення ксерокопій, вивчення судової практики, придбання поштових конвертів та копіювання документів у справі, то ці витрати підлягають до задоволення тільки в разі надання доказів понесення таких витрат, а також в разі задоволення позовних вимог.

Обґрунтовуючи моральну шкоду ОСОБА_1 вказав, що через бездіяльність відповідачів він опинився у незручному становищі перед знайомими, які хоч і співчували, але водночас піддавали сумніву той факт, що йому вдасться у законний спосіб на конкретному прикладі добитися результату порушених прав і поверненню незаконно стягнутих грошових коштів. Як наслідок він мав нервові стреси і погіршення стану здоров`я, з`явилися головні болі, запаморочення, порушився сон. Після всебічного обстеження лікарі дійшли висновку про необхідність зменшення інтенсивності роботи, обмеження професійних навантажень, приписали додаткове харчування та санаторно - курортне лікування у серпні - вересні 2025 року. Лікування та дотримання рекомендованого лікарями режиму дня потягли за собою збільшення фінансових витрат на профілактику, фізіотерапевтичне лікування, отримання ліків. Невизначеність термінів відшкодування матеріальних і моральних збитків, а відтак закінченню цієї справи, позбавляє його можливості планувати робочий та вільний час у майбутньому. Перед ним не вибачилися. Моральну шкоду на підставі вищевикладених аргументів оцінює у 5 000,00 грн.

Однак, для відшкодування моральної шкоди необхідно довести вину заподіювача, наявність шкоди, а також наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями заподіювача.

ОСОБА_1 не довів вину заподіювача шкоди (відповідачів), оскільки відсутнє судове рішення про визнання дій чи бездіяльності відповідачів протиправною, позивачем не доведено причинного зв`язку між погіршенням морального та фізичного стану здоров`я та бездіяльністю відповідачів.

Погіршення стану здоров`я може бути викликане хронічними захворюваннями, які з`явились у позивача до подання даного позову, у зв`язку з віком позивача, негативними наслідками навколишнього середовища (погіршення якості повітря, води, тощо), а тому враховуючи недоведеність всіх трьох ключових факторів для відшкодування моральної шкоди у колегії суддів відсутні підстави для стягнення з відповідачів на користь позивача 5 000,00 гривень морального відшкодування.

Таким чином, слід також погодитись з доводами відзивів на апеляційну скаргу, що суд першої інстанції вірно відмовив у стягненні такої у зв`язку з відсутністю заподіяної позивачу з боку відповідачів шкоди та не доведення заподіяння шкоди.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Вирішуючи спір, суд залежно від характеру правовідносин зобов`язаний визначити суб`єктний склад спору і норми матеріального права, які підлягають застосуванню, та встановивши факт пред`явлення позову до неналежного відповідача, відсутність клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем, незалучення до участі у справі співвідповідача, суд відмовляє в задоволенні позову саме із зазначених підстав (схожий за змістом висновок викладено в пункті 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 року у справі № 125/2157/19).

Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження (аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц, від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц, від 12 грудня 2018 року у справах № 570/3439/16-ц і № 372/51/16-ц).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача (неналежного складу відповідачів) є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року в справі № 300/808/19, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 грудня 2023 року в справі № 363/2300/20, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2023 року в справі № 753/8710/21).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово послідовно зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах [див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц (пункт 37)].

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року в справі № 905/1907/21 (пункти 8.5, 8.6), від 08 серпня 2023 року в справі № 910/5880/21 (пункти 34, 35)].

У цивільному судочинстві держава бере участь в справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді. У справах про відшкодування шкоди державою вона бере участь як відповідач через той орган, діяннями якого завдано шкоду. Хоча наявність такого органу для того, щоб заявити відповідний позов до держави, не є обов`язковою. До такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц та від 14 січня 2026 року у справі 465/5323/15.

З вищезазначеної практики Верховного Суду, вбачається, що звертаючись до суду з позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ОСОБА_1 неправильно визначено відповідачів, оскільки належним відповідачем за такими позовними вимогами є держава Україна в особі відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Згідно усталеної практики Верховного Суду, пред`явлення позову до неналежних відповідачів є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків щодо відмови у задоволенні ОСОБА_1 в частині позовних вимог про відшкодування матеріальної та моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю таких вимог та у зв`язку з неналежним складом відповідачів.

Щодо доводів апеляційної скарги, які стосуються надмірної тривалості розгляду справи судом першої інстанції, то позивач вказує, що суд першої інстанції розглядав позовну заяву понад рік, чим порушив його право на справедливий доступ до правосуддя та не дотримався розумних строків розгляду справи.

ЄСПЛ неодноразово звертав увагу на тому, що право на доступ до суду повинно бути «практичним та ефективним», а не «теоретичним чи ілюзорним» (рішення у справі «Беллє проти Франції» («Bellet v. France»), заява № 23805/94, п. 36).

З позовною заявою ОСОБА_1 звернувся у грудні 2024 року. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 06 березня 2025 року провадження у справі відкрито.

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 01 квітня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено цивільну справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

13.05.2025 справу відкладено у зв`язку з неявкою сторін спору.

Згідно довідки секретаря судового засідання головуючий суддя Полянчук Б.І. перебував у щорічній відпустці з 16.06.2025 по 11.07.2025 включно (а.с.93).

У судовому засіданні від 15.07.2025 розгляд справи відкладено у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги на території Закарпатської області та оголошено перерву до 26.08.2025.

26.08.2025 судове засідання відкладено у зв`язку із закінченням робочого часу на 30.09.2025.

У судовому засіданні від 30.09.2025 судом знову відкладено розгляд справи на 30.10.2025 у зв`язку із закінченням робочого часу про що позивач не заперечував.

Згідно довідки секретаря судового засідання, розгляд справи 30.10.2025 не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Полянчука Б.І. у відрядженні з 29.10.2025 по 30.10.2025 та відкладено судове засідання на 16.12.2025.

Та у судовому засіданні від 16.12.2025 вже ухвалено оскаржуване судове рішення.

Таким чином, вищезазначена послідовність процесуальних дій судом першої інстанції не свідчить про порушення розумних строків розгляду справи та порушення судом права ОСОБА_1 на доступ до правосуддя, оскільки такі були обумовлені поважними та об`єктивними причинами, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими.

Приймаючи до уваги те, що вимоги апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження, колегія суддів дійшла висновків, що рішення суду першої інстанції в частині вимог про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) протиправною підлягає скасуванню та закриттю провадження в цій частині заявленої позовної вимоги. Тоді як рішення суду першої інстанції в частині заявлених позовних вимог, які стосуються стягнення матеріальної і моральної шкоди є обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення його без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись нормами статей 12, 81, 367, 374, 375, 377, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року в частині позовної вимоги про визнання бездіяльності Відділу державної виконавчої служби у м. Мукачеві Мукачівського району Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) протиправною скасувати, та провадження у справі в цій частині вимог закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що дана позовна вимога не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 жовтня 2025 року в частині позовної вимоги про стягнення матеріальної і моральної шкоди, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 29 липня 2026 року.

Суддя-доповідач:

Судді: