Рішення від 13 липня 2026 р. у справі №698/97/26 — Калинопільський районний суд Черкаської області

Справа № 698/97/26

Провадження № 2/698/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2026 р. Калинопільський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Баранова О.І.,

за участю секретаря Пугачовської Т.І.,

представника позивача Назаренка С.М.,

представника відповідача ОСОБА_3.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за участю представника позивача, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду у селищі Калинопіль, Звенигородського району, Черкаської області, цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором-

ВСТАНОВИВ:

04.02.2026 року з використанням підсистеми «Електронний суд» АТ КБ «Приватбанк» (надалі - позивач)звернулось до суду з вказаним вище позовом, в обґрунтування якого зазначило, що 17.10.2024 року, ОСОБА_1 (надалі - відповідач) ознайомилась з умовами кредитування, після чого підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг та паспорту кредиту.

Позивач стверджує, що таким чином з відповідачем було узгоджено: 1) тип кредиту - відновлювальна кредитна лінія, розмір кредитного ліміту - 200 000 грн. та тип кредитної карти - картка «Універсальна»; 2) строк кредитування - 12 місяців з пролонгацією; 3) процентна ставка, відсотків річних - 43 %; 4) кількість та розмір платежів, періодичність, оплата мінімального обов`язкового платежу; 5) розмір мінімального обов`язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100 грн, щомісячно або 10 % від заборгованості, але не менше ніж 100 грн., щомісячно у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення; 6) проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються у розмірі 84 %.

Далі позивач зазначає, що заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг була підписана відповідачем у електронній системі самообслуговування «Приват24» з використанням ОТР пароля у якості простого електронного підпису, що було погоджено сторонами у анкеті - опитувальнику від 17.10.2024 року, яка у власну чергу була підписана відповідачем шляхом створення власноручного підпису на планшеті працівника банку. Після укладення у зазначеному вище порядку договору, відповідач отримала платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 зі строком дії до 12/28, з використанням якої, у подальшому вчинила низку видаткових операції.

Позивач стверджує, що відповідач протиправно ухиляється від виконання обов`язків за вказаним вище договором, що призвело до виникнення простроченої заборгованості на загальну суму 38708,50 грн., в тому числі: за тілом кредиту - 30697,41 грн.; за відсотками - 8011,09 грн..

Окремо, позивач зазначає, що під час підготовки позовної заяви, його уповноваженими особами було з`ясовано, що причиною відмови відповідача від виконання власних зобов`язань, стало повідомлення останньою 18.10.2024 року про вчинення щодо неї 17.10.2024 року протиправних дій невстановленими особами, які призвели до несанкціонованого зняття коштів з її кредитного рахунку. Також уповноваженими особами позивача було встановлено, що за наслідками вказаних вище повідомлень відповідача, Службою безпеки АТ КБ «Приватбанк» було проведено перевірку згідно якої встановлені обставини впливу сторонніх осіб на відповідача, який призвів до перерахування 17.10.2024 року кредитних коштів у сумах 30 000 грн. та 45 000 грн., які в подальшому були зняті однією і тією ж особою клієнтом позивача - ОСОБА_2 .

На підставі викладеного вище, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором від 17.10.20240 року у загальній сумі 38708,50 грн. та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн..

01.06.2026 року відповідачем надано відзив на позовну заяву згідно якої остання заперечує законність та обґрунтованість вимог позивача у повному обсязі. В обґрунтування власних заперечень відповідач зазначила, що не мала наміру отримати кредит та не вчиняла жодних дій для його отримання. Також у відзиві відповідач зазначила, що 17.10.2024 року до неї зателефонувала невідома особа, яка назвала її по імені, представилася представником служби безпеки КБ «ПриватБанк» та повідомила їй про вчинення щодо неї шахрайських дій з метою оформлення кредиту. Для запобігання ймовірній втраті її коштів, вказаний вище чоловік порадив негайно зателефонувати на номер служби підтримки КБ «Приват банк» - 3700. Достовірно знаючи, що номер НОМЕР_2 належить КБ «ПриватБанк», відповідач набрала його та, почувши голос «оператора», виконала вказівки останнього, які стосувалися входу в електронний додаток «Приват24» з подальшим обранням та натисканням функції блокування. Після цього мій доступ до операційної сторінки електронного додатку «Приват24» залишався заблокованим, а «оператор» порадив перебувати на зв`язку, що орієнтовно зайняло близько 40 хвилин. Відповідач стверджує, що протягом вказаного часу не вчиняла жодних дій. Зі спливом вказаного часу, відповідач запитала «оператора»: Чому її сторінка залишається заблокованою? На що останній відповів, що для розблокування сторінки їй необхідно особисто з`явитися до відділення банку. Наступного дня 18.10.2024 року відповідач з`явилася до найближчого відділення КБ «Приват банк», розташованого у селищі Катеринопіль, де повідомила про наведені вище події і у власну чергу від працівників банку почула про оформлення на її ім`я двох кредитів на суму 30 000 грн. та 45 000 грн. В цей же день відповідач особисто звернулась до поліції. За підсумками звернення відповідача, 18.10.2024 року було розпочате досудове розслідування за ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 1202450360001387. Також відповідач зазначає, що у подальшому вона неодноразово зверталась до банку з проханням про зупинення нарахування відсотків за кредитним договором, коштами за яким заволоділи шахраї, оскільки її визнано потерпілою у кримінальному провадженні № 1202450360001387.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позивачем не доведено вчинення нею жодних дій з метою отримання кредиту, а тому відсутня її вина як підстава для притягнення до відповідальності за невиконання цивільно-правого зобов`язання.

Згідно ухвали суду від 04.02.2026 року судом було постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою суду від 02.04.2026 року було задоволено клопотання представника відповідача та ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Крім того, за клопотанням представника позивача, судом було поновлено строк для надання відповіді на відзив з одночасним прийняттям до розгляду письмових доказів, наданих позивачем разом з відповіддю на відзив.

У відповіді на відзив позивач після уточнення в судовому засіданні дати вчинення шахрайських дій зазначив наступне.

21.12.2022 11:03:17 - клієнтка ОСОБА_1 підписує Анкету-опитувальник (0000002833043405), фіксуючи фінансовий номер НОМЕР_6.

17.10.2024 (Час у тексті не вказано) - Через Приват24 оформлюються два договори «Кредит готівкою»: № 24101700036903 на суму 45 000,00 грн. та № 24101700036904 на суму 30 000,00 грн. Договори підписуються за допомогою простого електронного підпису (ПЕП). Того ж дня, кошти переказуються через термінал СР980Н48 на картку дропера ОСОБА_2

17.10.2024 (о 11:19:00 та 12:21:00) - згідно з даними ОКОМ (ОПЕРЕТА), до клієнтки телефонують шахраї з номера НОМЕР_3 і здійснюють психологічний тиск (соціальна інженерія).

17.10.2024 11:51:23 - на картку отримувача ( ОСОБА_2 ) встановлюється перше обмеження (категорія 1.41/46 - соціальна інженерія). Надалі картка блокується.

19.10.2024 - порушено кримінальне провадження в ЄРДР № 12024250360001387 за ч. 4 ст. 190 КК України Звенигородським РВП.

26.10.2024 11:18:00 - Зафіксовано ще один дзвінок клієнтці (ймовірно, повторна спроба або фіксація звернення в ОКОМ).

26.03.2025 - стосовно дропера ОСОБА_2 встановлюється обмеження 1.40/51 (відмова від ділових відносин).

27.03.2025 - дроперу направлено офіційне повідомлення про розірвання договірних відносин №20.1.0.0.0/7-250327/3836.

Також у відповіді на відзив позивач зазначає, що ним проведено комплексний аналіз дій користувача ОСОБА_1 у цифровому контурі Банку та техніко-аналітичний аудит дій останньої, за наслідками якого встановлено:

Автентичність доступу: за даними сервісу логування входів (ІНФОРМАЦІЯ_2), авторизація в Приват24 у спірний період відбувалася з легітимного, сертифікованого та постійного пристрою клієнта - Phone moto g721 motorola Android. Зміни акаунта (ІНФОРМАЦІЯ_1) чи фінансового номера не відбувалося.

Авторизація транзакцій: архів вихідних CMC (SMSARC) підтверджує, що сервісні повідомлення з кодами підтвердження транзакцій та підписання договорів ПЕП успішно надходили на фінансовий номер клієнтки НОМЕР_6 і збігалися за часом із моментом виведення коштів. Несанкціонованого перегляду даних клієнтки з боку працівників Банку не зафіксовано.

Фактичні дії клієнта: клієнтка самостійно ініціювала вхід у Приват24, підтвердила укладення кредитних договорів та власноруч здійснила переказ кредитних коштів через Приват24 (термінал СР980Н48) на картку сторонньої особи ( ОСОБА_2 ).

Далі у відповіді на відзив позивач стверджує, що згідно зафіксованих дій клієнта констатується наявність цивільно-правової вини останнього у формі необережності (недотримання правил інформаційної безпеки) з таких підстав:

Згідно п. 1.1.10.10.1 Умов, клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції, якщо його дії чи бездіяльність призвели до розголошення індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію.

Згідно п п. 1.1.10.10.2 Умов, у разі, якщо клієнт дає згоду на проведення платіжних операцій або передає дані, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі.

Згідно п. 1.1.10.10.3 Умов, клієнт несе відповідальність за всі операції, що супроводжуються авторизацією (включаючи правильне введення ПЕП/СМС- кодів), до моменту офіційного звернення в Банк та блокування картки.

Підсумовуючи аналіз наведених вище обставин викладених у відповіді на відзив, позивач приходить до висновку, що укладення кредитних угод та переказ, отриманих від позивача коштів відбувся внаслідок добровільної передачі відповідачем авторизаційних даних або її особистих дій під впливом обману (соціальна інженерія).

При цьому позивач зазначає, що ним було повністю забезпечено безпеку внутрішнього контуру та належне інформування через СМС, а отже, уся вина за компрометацію персональних допусків лежить виключно на відповідачі.

В обґрунтування вказаних вище обставин, що містяться у відповіді на відзив, позивачем надано матеріали службового розслідування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з наведених у позові мотивів. Додатково пояснив, що як на його переконання, так і переконання уповноважених представників служби безпеки банку, відповідач, діючи під впливом шахрайських методів соціальної інженерії, всупереч доведеним правилам з безпеки проведення безготівкових платежів, надала стороннім особам доступ до власних платіжних засобів, чим фактично сприяла зняттю коштів з власного кредитного рахунку, що призвело до виникнення у відповідача обов`язку з погашення коштів кредиту та відсотків за користування останнім.

В судовому засіданні відповідач підтвердила, наведені у відзиві обставини, з огляду на які, продовжує заперечувати проти задоволення позовних вимог у повному обсязі з мотивів відсутності ї волевиявлення на отримання кредиту та неналежного виконання банком обов`язків щодо забезпечення банківської безпеки. Зокрема, пояснила, що будучи клієнткою КБ «Приват банк» на протязі багатьох років ніколи не зверталась і не мала наміру звертатися до банку з проханням про отримання кредиту та відповідно, ні коли його не отримувала. Також пояснила, що 18.10.2024 року за проханням працівників відділення банку підписала договір про використання простого електронного підпису. При цьому, як на думку представника відповідача, одночасне, дистанційне отримання відповідачем у якої була відсутня будь яка кредитна історія, в один день двох кредитів на суму 30 000 грн. та 45 000 грн., отримувачем за якими була не відповідач, а одна і та ж сама стороння фізична особа, мало б насторожити позивача та відповідно, спонукати останнього вжити, передбачених нормативними документами Національного Банку України заходів безпеки.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

З заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № 241017В1ТТ436140UNLIMAIN вбачається, що згідно ст. 634 ЦК України користувач ОСОБА_1 підписанням цієї заяви приєднується до розділу «Загальні положення підрозділів «Кредитні картки», «Поточні рахунки», «Використання картки», «Віддалені канали обслуговування», «Оплата частинами та Миттева розстрочка», «Система переказів PrivatMoney.» «Операції у відділеннях», «Автоплатежі», «Сервіс «BankID». Умов та Правил надання банківських послуг АТ КБ «ПриватБанк», що розміщені в мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, в редакції чинній на дату підписання цієї Заяви, які разом становлять змішаний договір: Договір банківського рахунка, споживчого кредиту та обслуговування платіжного інструменту та Генеральний кредитний договір в частині надання споживчих кредитів "Кредитна картка", "Оплата частинами", "Миттєва розстрочка" (далі -Договір), приймає всі права та обов`язки, встановлені в цьому Договорі та зобов`язується їх належним чином виконувати. Крім того, підписанням цієї Заяви Клієнт приєднується до Договору про надання платіжного сервісу «LiqРау», що розміщений в мережі Інтернет за адресою https://www.liqpay.ua/information/user .

Також вбачається, що вказана вище заява підписана відповідачем з використанням ОТП пароля як електронного підпису, який не містить зазначення цифрових реквізитів, об 11 год. 28 хв. 17.10.2024 року (а.с.26-53).

З довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки від 02.12.2025 року, зокрема вбачається, що 17.10.2024 року здійснено старт карткового рахунку відповідача № НОМЕР_1 . Також вбачається, що на протязі 17.10.2024 року (конкретний час зміни кредитного ліміту не зазначено) по вказаному рахунку тричі змінювався кредитний ліміт від 80 000 грн. до 34 000 грн. (а.с.16).

З виписки за договором від 02.12.2025 року, зокрема вбачається, що 17.10.2024 року з карткового рахунку відповідача № НОМЕР_1 здійснено перерахування коштів на суму у валюті кратки - 30 607,48 грн. на рахунок іншого клієнта банку - ОСОБА_2 (а.с.15).

З договору про використання простого електронного підпису № 241018B1ID493384RAUIUP вбачається, що його предметом є узгоджене сторонами договірне положення згідно якого при наданні банком будь-яких послуг клієнту , в тому числі, але не виключно, платіжних послуг, укладення між сторонами кредитних договорів, будь-яких інших правочинів, підписання електронних документів використання Простого електронного підпису (п. 2.1 договору). Також вбачається, що сторонами узгоджено договірне положення згідно з яким простим електронним підписом є такі способи підписів клієнта: ОТР - пароль, Одноразовий ідентифікатор, СЖ-код, ПІН-код, підпис в І\/Р, біометричні дані Клієнта (голосовий зліпок, відбиток пальця, Расе Ю), кнопки «Підпис», «Підписав», «Підтверджую», «Ознайомився», «Сплатити», «Оплатити» тощо у програмних комплексах, мобільних додатках або на офіційних сайтах Банку у мережі Інтернет, де клієнту надається технічна можливість ознайомитися з умовами надання відповідної послуги та підписати відповідний договір, ініціювати платіжну операцію та підписати відповідну платіжну інструкцію, підписати електронний документ тощо, або якщо інтерфейс відповідного програмного комплексу дає клієнту змогу зробити однозначний висновок про суть дії або платіжної операції, платіжну інструкцію на виконання якої клієнт підписує у спосіб, узгоджений cторонами вище (п. 2.2. договору). Окремо сторонами узгоджено, що на дату укладення вказаного договору фінансовим номером телефону клієнта є НОМЕР_4 (п. 2.5 договору). При цьому сторони визнають правочини у вигляді електронних документів із використанням зазначених простих електронних підписів дійсними та обов`язковими для сторін та такими, що не потребують додаткового підтвердження (п.2.6. договору).

Також вбачається, що вказаний вище договір підписано відповідачем з використанням цифрового власноручного підпису 18.10.2024 року (а.с.22-25).

З матеріалів службового розслідування, проведеного уповноваженими особами позивача по факту повідомлення відповідача про протиправне отримання сторонніми особами коштів кредиту вбачається, що аналізом виписок по картам клієнта ОСОБА_1 встановлено здійснення 17.10.2024 року наступних транзакцій:

1) 17.10.2024 року о 11:32:28 зарахування кредит готівкою у сумі - 45 000 грн;

2) 17.10.2024 року о 11:34:02 зарахування кредит готівкою у сумі - 30 000 грн;

3) 17.10.2024 року о 11:39:42 переказ коштів кредиту у сумі 29 007 грн. на карту № НОМЕР_5 (клієнт - ОСОБА_2 );

4) 17.10.2024 року о 11:42:28 переказ коштів кредиту у сумі 29 813 грн. на карту № НОМЕР_5 (клієнт - ОСОБА_2 );

5) 17.10.2024 року о 11:46:48 переказ коштів кредиту у сумі 16 153 грн. на карту № НОМЕР_5 (клієнт - ОСОБА_2 ).

Також матеріали вказаного вище службового розслідування міститься висновок, що під впливом обману (використання методів соціальної інженерії) відповідач допустила бездіяльність, як власник рахунків, яка надала можливість стороннім особам ініціювати, оспорювані відповідачем платіжні операції з отримання та переказу котштів кредиту. (а.с. 105-109).

З витягу з ЄРДР від 19.10.2024 року вбачається, що 18.10.2024 року Звенигородським РВ ГУНП в Черкаській області, як органом досудового розслідування, зареєстровано заяву ОСОБА_1 про вчинення щодо неї шляхом обману протиправних дій, що призвели до отримання невідомою особою реквізитів банківської картки АТ «ПриватБанк» та незаконного заволодіння коштами у сумі 105580,48 грн. За наслідками розгляду вказаної вище заяви до ЄРДР 19.10.2024 року о 07:28:40 внесено відомості та розпочате досудове розслідування з первісною правовою кваліфікацією за ч. 4 ст. 190 КК України у кримінальному провадженні № 12024250360001387 (а.с.68).

З постанови слідчого від 14.01.2025 року вбачається, що ОСОБА_1 визнана потерпілою у кримінальному провадженні № 12024250360001387 від 19.10.2024 року(а.с.69)

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про платіжні послуги» банки, небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані організувати та забезпечити належне функціонування системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та належне управління ризиками з урахуванням особливостей виду діяльності, бізнес-моделі, характеру і видів послуг, які вони надають, ризиків, притаманних такій діяльності, а також особливостей, встановлених законами з питань регулювання окремих ринків фінансових послуг, законами з питань діяльності господарських товариств та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Закону України «Про платіжні послуги» Національний банк України визначає вимоги до системи корпоративного управління, системи внутрішнього контролю та управління ризиками банків, небанківських надавачів платіжних послуг, у тому числі до їх керівників, а також необхідність погодження таких керівників, здійснює контроль за дотриманням зазначених вимог у порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до п.п. в) п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про платіжні послуги» перед укладенням договору про надання платіжних послуг надавач платіжних послуг зобов`язаний надати користувачу на безоплатній основі інформацію про умови, що стосуються надання платіжної послуги відповідно до договору, у тому числі: процедуру взаємодії між надавачем платіжних послуг та користувачем на випадок шахрайства (підозри шахрайства) або загрози безпеці виконання платіжної операції.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про платіжні послуги» емісія/надання користувачу платіжного інструменту здійснюється надавачем платіжних послуг на підставі договору, укладеного між надавачем платіжних послуг та користувачем.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емісію електронних платіжних засобів має право здійснювати виключно емітент, авторизований для надання такої послуги. Емітент має право емітувати електронні платіжні засоби для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників, відкритих у цього емітента як надавача платіжних послуг з обслуговування рахунку, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч.ч. 8,9,14 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» електронний платіжний засіб може існувати в будь-якій формі, на будь-якому носії, що дає змогу зберігати інформацію, необхідну для ініціювання платіжної операції. Електронні платіжні засоби використовуються для ініціювання платіжних операцій з рахунків платників. Емітент має право надати електронний платіжний засіб користувачу у власність або в користування у порядку, визначеному договором про надання платіжних послуг.

Відповідно до п. 3 ч. 19 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу.

Відповідно до п. 6 ч. 19 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У разі невиконання емітентом обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг;

Відповідно до ч. 1 ст. 51 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані здійснювати моніторинг платіжних операцій користувачів відповідно до внутрішнього порядку управління операційними ризиками та ризиками інформаційної безпеки з метою ідентифікації неакцептованих, помилкових та неналежних платіжних операцій, суб`єктів таких операцій та забезпечувати вжиття заходів для запобігання або припинення таких операцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України «Про платіжні послуги» банки та небанківські надавачі платіжних послуг зобов`язані затвердити та дотримуватися внутрішніх правил щодо ефективного зниження та контролю за операційними ризиками, кіберризиками та ризиками безпеки, пов`язаними з наданням платіжних послуг (виконанням платіжних операцій).

Під кіберризиком для цілей цієї частини розуміється ризик виникнення внаслідок реалізації кіберзагроз збитків та/або додаткових втрат банків, інших осіб, які здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснює Національний банк України, операторів платіжних систем та/або учасників платіжних систем, технологічних операторів платіжних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).

Відповідно до п. 70 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про платіжні послуги» посилена автентифікація - процедура автентифікації, яка передбачає використання двох чи більше сукупностей даних, що належать до таких різних категорій:

а) знань (володіння інформацією (даними), що відома лише користувачу);

б) володінь (застосування матеріального предмета, яким володіє лише користувач);

в) притаманність (перевірка біометричних даних або інших властивостей (рис, характеристик), притаманних лише користувачу, що відрізняють його від інших користувачів);

Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 87 Закону України «Про платіжні послуги» платник несе відповідальність перед надавачем платіжних послуг, що його обслуговує, відповідно до умов укладеного між ними договору про надання платіжних послуг.

Платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. У разі виявлення невідповідності інформації платник має відшкодувати надавачу платіжних послуг шкоду, заподіяну внаслідок такої невідповідності інформації.

Платник зобов`язаний відшкодувати шкоду, заподіяну надавачу платіжних послуг, що його обслуговує, внаслідок недотримання цим платником вимог щодо захисту інформації і здійснення неправомірних дій з компонентами платіжної інфраструктури (у тому числі платіжними інструментами, обладнанням, програмним забезпеченням). У разі недотримання користувачем зазначених вимог надавач платіжних послуг, що обслуговує платника, звільняється від відповідальності перед платником за виконання платіжних операцій.

Платник зобов`язаний негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити надавача платіжних послуг у визначеному договором порядку про факт виконання з його рахунку неналежної або неакцептованої платіжної операції для отримання відшкодування за такою операцією.

Платник має право вимагати відшкодування коштів за неналежною платіжною операцією, за умови повідомлення про це надавача платіжних послуг протягом 90 календарних днів з дати списання коштів за такою операцією з його рахунку.

Зазначений у цій частині строк не застосовується, якщо надавач платіжних послуг не дотримався свого обов`язку щодо інформування платника про виконані платіжні операції згідно з вимогами цього Закону.

До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. З моменту повідомлення платником емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.

Відповідно до п. 7 Положення «Про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку», затвердженого постановою Правління

Національного банку України від 03.05.2023 року № 58 (далі Положення) електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача платіжних послуг, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Надавач платіжних послуг зобов`язаний застосовувати посилену автентифікацію користувачів платіжних послуг у випадках, визначених у статті 68 Закону про платіжні послуги.

Відповідно до п. 8 Положення надавач платіжних послуг використовує механізми і процедури моніторингу операцій для виявлення несанкціонованих або шахрайських дій. Ці механізми і процедури ґрунтуються на аналізі операцій з урахуванням тих складових, що є типовими для користувача платіжних послуг, за умов належного використання індивідуальної облікової інформації.

Відповідно до п. 9 Положення процедура автентифікації повинна включати механізми моніторингу спроб несанкціонованих або шахрайських дій з використанням індивідуальної облікової інформації. Також ця процедура повинна передбачати перевірку, чи має користувач платіжних послуг право доступу до рахунку.

Механізми і процедури моніторингу операцій з переказу коштів повинні враховувати кожний із таких факторів ризику:

1) списки пошкоджених, скомпрометованих або викрадених елементів автентифікації;

2) суму кожної платіжної операції;

3) сценарії шахрайства під час надання платіжних послуг;

4) ознаки зараження зловмисним програмним забезпеченням під час будь-яких сеансів процедури автентифікації;

5) нетипове (аномальне) використання багатоцільового пристрою або програмного забезпечення для здійснення автентифікації.

Відповідно до п. 9-1 Положення надавач платіжних послуг, який забезпечує ініціювання дистанційної платіжної операції з використанням платіжної картки користувача платіжних послуг, зобов`язаний сформувати надавачеві платіжних послуг з обслуговування рахунку запит на проведення процедури посиленої автентифікації користувача або на застосування винятків, визначених у главах 9-12 розділу III цього Положення.

Відповідно до п. 46 Положення надавач платіжних послуг з обслуговування рахунку має право не вимагати застосовування посиленої автентифікації платника в разі ініціювання платником дистанційної платіжної операції, що має низький рівень ризику, з урахуванням виконання вимог до механізмів моніторингу операцій, визначених у пунктах 8, 9 глави 2 розділу I та пункті 47 глави 12 розділу III цього Положення.

Відповідно до п. 47 Положення дистанційна платіжна операція вважається такою, що має низький рівень ризику, якщо надавачем платіжних послуг дотримано такі вимоги:

1) рівень шахрайства для платіжної операції, розрахований відповідно до глави 13 розділу III цього Положення, еквівалентний або нижче референтного коефіцієнта рівня шахрайства, визначеного в додатку до цього Положення для обраного виду платіжних операцій;

2) сума операції не перевищує відповідного порогового значення, визначеного в додатку до цього Положення;

3) надавач платіжних послуг за результатами моніторингу операцій у режимі реального часу не виявив жодної з таких ознак:

нетипових (аномальних) витрат або нетипової (аномальної) поведінкової моделі платника;

використання платником платіжних пристроїв/програмного забезпечення, які раніше платник не використовував;

виконання коду зловмисного програмного забезпечення під час застосування процедури автентифікації;

застосування відомих сценаріїв вчинення несанкціонованих або шахрайських дій під час надання платіжних послуг;

місцезнаходження платника, яке зафіксовано вперше; місцезнаходження отримувача в зоні підвищеного ризику (місцезнаходження, де раніше траплялися шахрайські операції).

Перелік, зазначений у підпункті 3 пункту 47 глави 12 розділу III цього Положення, не є вичерпним, надавач платіжних послуг під час надання платіжних послуг має право доповнювати цей перелік іншими ознаками з огляду на досвід боротьби з шахрайськими діями.

Відповідно до п. 48 Положення надавач платіжних послуг, який прийняв рішення не вимагати застосовування посиленої автентифікації користувача платіжної послуги для дистанційних платіжних операцій на підставі того, що він має низький ризик, зобов`язаний ураховувати такі фактори ризику:

1) попередні схеми/моделі витрат окремого користувача платіжних послуг;

2) історію платіжних операцій кожного з користувачів платіжних послуг надавача платіжних послуг;

3) місцезнаходження платника та отримувача платежу на момент здійснення платіжної операції, якщо багатоцільовий пристрій надається надавачем платіжних послуг;

4) ідентифікацію аномальної схеми оплати користувача платіжних послуг з урахуванням історії платіжних операцій користувача.

Надавач платіжних послуг для проведення оцінки ризику повинен поєднувати фактори, зазначені в пункті 48 глави 12 розділу III цього Положення, для кожної окремої платіжної операції з метою визначення того, чи можливо надати дозвіл на проведення конкретного платежу без застосування посиленої автентифікації користувача платіжної послуги.

Відповідно до п. 146 Положення «Про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.07.2022 № 164 власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

Відповідно до п. 1 постанови Правління Національного банку України від 27.08. 2024 року № 102 «Про внесення змін до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 Відповідно до статей 7, 15, 56 Закону України "Про Національний банк України", з метою визначення особливостей функціонування грошово кредитного та валютного ринків в умовах воєнного стану Правління Національного банку України постановляє: 1. Унести до постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 "Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану" (зі змінами) такі зміни: 1) постанову після пункту 41 доповнити п`ятьма новими пунктами 4 2-4 6 такого змісту: "4 2 . Надавачу платіжних послуг з обслуговування рахунку в період із 01 жовтня 2024 року до 31 березня 2025 року включно заборонити здійснювати перекази в межах України з усіх рахунків фізичної особи-користувача, відкритих у цього надавача платіжних послуг у національній валюті, що в сумі перевищують 150 000 гривень включно на місяць, на рахунки інших фізичних осіб-отримувачів, під час яких використовуються реквізити електронних платіжних засобів фізичних осіб-отримувачів.

З системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що вони є спеціальними і підлягають конкурентному застосуванню до спірних правовідносин.

За таких обставин, суд визнає, що відповідачем здійснено усіх, передбачених законом заходів, щодо доведення власної непричетності до протиправного отримання та переказу коштів позивача в сумі 30 000 грн., тому остання не може нести відповідальності за здійснення вказаних вище платіжних операцій, оскільки спеціальний платіжний засіб було використано дистанційно без фізичного пред`явлення користувачем та/або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя без обов`язкової за наведених обставин посиленої автентифікації платіжного інструменту і його держателя.

Аналогічна позиція за в цілому релевантних обставинах викладена у Постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі № 176/1445/22.

Крім того, суд враховує допущені позивачем процедурні та нормативні порушення, які полягали:

1)у підписанні заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 17.10.2024 року, саме, з використанням якої 17.10.2024 року було вчинено шахрайські дії з протиправного заволодіння та перерахування кредитних коштів на загальну суму 75 000 грн., електронним підписом, договір щодо використання якого було підписано лише 18.10.2024 року;

2)у здійсненні платіжних операції без посиленої автентифікації платіжного інструменту і його держателя, всупереч вимог п. 9-1 Про автентифікацію та застосування посиленої автентифікації на платіжному ринку», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.05.2023 року № 58, за наявності нетипових (аномальних) витрат або нетипової (аномальної) поведінкової моделі платника(добова сума переказу коштів за якими на час їх вчинення складала половину дозволеної суми переказів за місяць та була перерахована на протязі нетривалого часу одній і тій самій особі за рахунок різних джерел фінансування, без зазначення мети перерахування), що повністю суперечать історії платіжних операцій відповідача, як користувача платіжних послуг ( який до цього часу взагалі не отримував кредитів у позивача та не здійснював перерахування коштів у великих сумах), що є очевидною ознакою сценаріїв шахрайства під час надання платіжних послуг.

З огляду на наведене суд відкидає доводи позивача про порушення відповідачем Умов та Правил надання банківських послуг, що призвело до несанкціонованого коштів з її карткового рахунку, оскільки вона своїми діями сприяла незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, як такі, що не заслуговують на увагу та ґрунтуються виключно на припущеннях, які не мають доказового підтвердження.

Оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, досліджені у судовому засіданні докази, врахувавши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок досліджених доказів у їх сукупності, використовуючи як принцип доказування, «принцип найбільшої вірогідності» відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, суд визнає, що заявлені позивачем позовні вимоги є необґрунтованими, а законні підстави для їх задоволення відсутні, оскільки матеріали справи не містятьналежних та допустимих доказів, які б спростовували обґрунтовані заперечення відповідача щодо не укладення нею кредитного договору, не отримання реальних коштів кредиту та, які б беззаперечно доводили, що саме відповідач, як користувач спеціального платіжного засобу, своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.

З огляду на наведене, враховуючи, передбачену ч. 7 ст. 81 ЦПК України неможливість збирання доказів, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи,суд відмовляє у задоволенні позовних вимог через не доведення позивачем, наведених вище правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до чч.1,2 ст. 141 ЦПК у зв`язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн. підлягають покладенню на позивача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.263-265,354 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволені позовних вимог акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором від 17.10.2025 року у сумі 38 708, 50 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Черкаського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 27.07.2026 року.

Головуючий суддя Баранов О.І.