Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №559/2972/26 — Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2972/26

Провадження № 3/559/1098/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 м. Дубно

Суддя Дубенського міськрайонного суду Рівненської області Томілін Олексій Миколайович, розглянувши справу про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст.ст.122-4, 124 КУпАП,

В С Т А Н О В И В:

02.07.2026 року о 14:37 год. у м.Дубно по вул.Стара,3, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Мерседес Бенц 1320, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою та під час руху заднім ходом не переконався в тому, що це не створить небезпеки для інших учасників руху, не звернувся за допомогою до сторонніх осіб, внаслідок чого здійснив наїзд на паркан та були завдані матеріальні збитки. Після скоєння ДТП ОСОБА_1 місце пригоди залишив. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.10.а, 10.9 ПДР та скоїв правопорушення, відповідальність за які передбачена ст.ст.122-4, 124 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, зазначивши про визнання вини та прохання звільнити від сплати судового збору, надавши посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до загальних положень ПДР ці правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов`язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху.

Пунктом 2.10а ПДР визначено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний: а) негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Пунктом 10.9 ПДР визначено, що під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб.

Статтею 124 КУпАП передбачена відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.

Статтею 122-4 КУпАП передбачена відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Статтями 251, 280 КУпАП визначені фактичні дані, обставини, на основі яких, у визначеному законом порядку, орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення.

Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Окрім повного визнання ОСОБА_1 своєї вини, факт вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, підтверджується дослідженими письмовими доказами, доданими до протоколу.

Таким чином, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для розгляду справи про адміністративне правопорушення, суд приходить до висновку, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, є доведеним, оскільки останній порушив вимоги п. 10.9 ПДР, що спричинило дорожньо-транспортну пригоду та пошкодження майна, після чого покинув місце пригоди, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Підстав, що виключають адміністративну відповідальність згідно зі ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.

Згідно з положеннями ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Отже, стягнення є засобом впливу на свідомість правопорушника і головна його мета – виховання порушника, формування у нього законослухняної поведінки, у зв`язку із чим своєчасне застосування заходів стягнення за адміністративні правопорушення є засобом запобігання суспільно небезпечних діянь.

Суд враховує, що велика кількість дорожньо-транспортних пригод відбувається саме через нехтування учасниками дорожнього руху Правилами дорожнього руху. Безпека руху це зобов`язання водія не тільки по відношенню до себе, але й до інших учасників руху, оскільки порушення учасниками дорожнього руху правил безпеки руху, як правило, призводить до непередбачуваних наслідків, зокрема загрози життю та здоров`ю громадян, пошкодження майна тощо.

При обранні міри адміністративного стягнення враховуються обставини та характер вчиненого правопорушення, ступінь провини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і дані про його особу, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність судом не встановлено. У той же час ОСОБА_1 повністю визнає свою вину, кається у скоєному, є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі може бути приєднано одне з додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке з вчинених правопорушень.

На переконання суду, для запобігання вчиненню нових правопорушень та виховання ОСОБА_1 в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття необхідно накласти на нього із застосуванням ст. 36 КУпАП адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції ст. 122-4 КУпАП, оскільки відповідне правопорушення є більш серйозним із числа вчинених.

Згідно з вимогами ст. 401 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», встановлено ставку судового збору, яка підлягає стягненню з порушника у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 грн.

Поряд з цим, п. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, зокрема, позивачами є: б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Згідно з положеннями п. 10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто законом передбачено пільги у виді звільнення від сплати судового збору лише відносно позивачів, тобто осіб, які саме звертаються до суду за захистом своїх порушених або невизнаних прав, - громадян, які віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи викладене, а також те, що у даному випадку ОСОБА_1 не є позивачем, а є особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, суд приходить до висновку про відсутність законних підстав для задоволення заявленого клопотання про звільнення від сплати судового збору, тим більш, що з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює, оскільки правопорушення вчинено під час розгрузки товару.

Керуючись ст.ст. 7, 36, 40-1, 122-4, 124, 245, 248, 251, 283, 284 КУпАП, суддя

П О С Т А Н О В И В:

Об`єднати справи про адміністративні правопорушення №559/2972/26 з №559/2973/26, присвоївши єдиний №559/2972/26 (провадження № 3/559/1098/2026).

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст.122-4, 124 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн. на користь держави.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 665,60 грн. на користь держави.

Роз`яснити, що в разі несплати штрафу в добровільному порядку в п`ятнадцятиденний строк із дня вручення копії постанови сума штрафу буде стягнута в порядку примусового виконання постанови у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги в десятиденний строк із дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду через Дубенський міськрайонний суд Рівненської області.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не було скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути пред`явлена до виконання протягом трьох місяців. У разі її оскарження перебіг строку давності зупиняється до розгляду апеляційної скарги.

Суддя О.М. Томілін