Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №554/7424/26 — Шевченківський районний суд міста Полтави

Дата документу 29.07.2026Справа № 554/7424/26

Провадження № 3/554/891/2026

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.07.2026 р. м. Полтава

Суддя Шевченківського районного суду міста Полтави Горбунова Я.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Полтавській області Департаменту патрульної поліції відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код невідомий, громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В:

10.05.2026 р. о 23 год. 23 хв. в м. Полтава по вул. Соборності, 6, ОСОБА_1 керував електричним двоколісним транспортним засобом оснащеним електричним двигуном потужністю 0,35 кВт, в стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився у встановленому законом порядку із згоди водія за допомогою ALCOTEST DRAGER 7510, результат позитивний, 0.75 проміле. Проходження огляду фіксувалася із застосуванням технічного засобу відеозапису згідно постанови КМУ №1103 від 17.12.2008 р. зі змінами від 20.01.2023 р. внесеними постановою КМУ №57 та згідно ст. 266 КУпАП.

Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_1 порушив п. 2.9 г Правил дорожнього руху України, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. Від адвоката Данієляна А.К. надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності.

Крім того, адвокатом надано клопотання про закриття справи за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

Зазначив, що працівниками поліції не встановлено та не доведено, що самокат, на якому пересувався ОСОБА_1 є транспортним засобом, керування яким утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.

Водночас згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №662738, вказано, що ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом 11 травня 2026 року о 00 год. 14 хв.

Разом із тим долучений до матеріалів справи відеозапис із нагрудної камери працівника розпочинається з 10 травня 2026 року о 23 год. 24 хв., тобто майже за 50 хвилин до часу, зазначеного в протоколі як час вчинення адміністративного правопорушення.

На відеозаписі вже зафіксовано спілкування працівників поліції з особою, проведення процесуальних дій та оформлення матеріалів. Це свідчить про те, що фактична подія, пов`язана із зупинкою особи, відбулася значно раніше, ніж зазначено у протоколі.

Таким чином, на думку адвоката, між основними доказами існує істотна суперечність щодо часу події.

Матеріали справи не містять жодних доказів того, що особа керувала електросамокатом саме о 00:14 11 травня 2026 року, як це зазначено у протоколі.

В тому числі з огляду на відеозапис наданий з бодікамери працівниками поліції не містить інформації щодо причини зупинки транспортного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, дослідивши заперечення адвоката, переглянувши відеозаписи з відеодиску, вважає, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також п. 2.9 Правил дорожнього руху встановлено відповідальність водіїв за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На виконання вказаної постанови Кабінету Міністрів України з метою створення нормативно-правового підґрунтя діяльності патрульної поліції та закладів охорони здоров`я наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року була затверджена Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі Інструкція).

Відповідно до п. п. 2, 3, 6 розділу І Інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі – спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

Відповідно до п. 7 розділу І Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Факт вчинення правопорушення підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 662738 від 11.05.2026 року, роздруківкою з драгеру, актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з диску.

З відтворених відеозаписів, а саме, з відео реєстратора працівників патрульної поліції вбачається, що працівники поліції перебували у своєму службовому транспортному засобі, а на тротуарі ОСОБА_1 спочатку відштовхнувся на електросамокаті, щоб виїхати на дорожню частину, потім до нього підійшов товариш, став позаду і після того вони почали рух на електросамокаті, водієм був ОСОБА_1 , на проїжджій частині.

Під час спілкування з ОСОБА_1 працівники поліції виявили ознаки алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння, на що він погодився. Крім того, працівниками поліції було роз`яснено як і про можливість проходження огляду на стан сп`яніння за допомогою Драгеру так і у лікаря нарколога. ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою Драгеру.

Огляд проводився за допомогою ALCOTEST DRAGER. Результат огляду показав 0.75 проміле, о 23:39 год., з чим було ознайомлено ОСОБА_1 , на що останній, як вбачається з відеозапису, не здивувався, а на запитання, чи погоджується він з результатом, відповів: «Я бачу цифри».

Крім того, під час його зупинки він жодним чином не висловив заперечень з приводу такого результату та з приводу того, що не вживав алкогольних напоїв, а навпаки, на відеозаписі перед проходженням огляду під час спілкування з працівником поліції о 23:29 зазначив: «Я випив пивка 0,5», а також зі слів товариша перед проходженням огляду о 23:37: «Зачєм ти це робиш?ти не пив чи шо? Це буде доказатільство?», що є підтвердженням того, що ОСОБА_1 дійсно вживав алкогольні напої.

Також працівниками поліції було роз`яснено можливість пройти огляд у закладі охорони здоров`я у лікаря нарколога, якщо б ОСОБА_1 не погоджувався з результатами.

Суд критично оціную заперечення адвоката з приводу того, що ОСОБА_1 не керував електросамокатом, так як на відеозапису зафіксовано факт керування останнім електросамокатом. Під час зупинки ОСОБА_1 спілкуючись з працівниками поліції говорив, що їхав на електросамокаті, але не знав, що керування електросамокатом заборонено після вживання алкогольних напоїв.

Згідно з пунктом 1.10 Правил дорожнього руху транспортний засіб – це пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.

Таким чином, особи, що керують, такими транспортними засобами як електросамокати, електроскутери, електровелосипеди, гіроскутери, є водіями і зобов`язані дотримуватися Правил дорожнього руху.

Однак, при цьому, норма ст.130 КУпАП не розділяє транспортні засоби на механічні, немеханічні, електричні чи будь-які інші.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 15.03.2023 р. у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. зазначається, що будь-яка особа, яка володіє чи керує транспортним засобом, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання транспортних засобів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти ними та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Підпунктом «б» частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух», пунктом 2.9-а Правил дорожнього руху України визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів, а статтею 130 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування в стані алкогольного сп`яніння будь-яким транспортним засобом, а не виключно механічним.

Таким чином, водій, реалізувавши своє право володіти та/або керувати будь-яким транспортним засобом, автоматично погодився виконувати додатково покладені на нього обов`язки, встановлені нормами законодавства України, в тому числі і Правилами дорожнього руху України.

Суд критично оціную заперечення адвоката з приводу того, що електросамокат не є транспортним засобом, так як обсяг адміністративної відповідальності водія електросамоката за ст. 130 КУпАП жодним чином не відрізняється від обсягу відповідальності за цією ж статтею інших водіїв механічних транспортних засобів.

Посилання адвоката щодо незаконності зупинки транспортного засобу не впливає на висновок суду про те, що водій керував електросамокатом у стані алкогольного сп`яніння. Разом з цим, суд зауважує, що відповідно до ст. 36 Закону України «Про Національну поліцію» зупинка транспортного засобу є компетенцією поліцейського та його дії можуть бути оскаржені в порядку встановленим законом. Однак, як вбачається з матеріалів судового провадження дії службової особи, що складала протокол та фіксувала правопорушення в порядку, передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися.

Вивчені судом докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .

Зі змісту вказаного протоколу вбачається, що він відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оформлений уповноваженим органом в межах повноважень, наданих особі, яка його склала, чітко викладено суть правопорушення, що відповідає ознакам складу інкримінованого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що у цій справі мали місце як належна правова процедура, так і законний алгоритм дій співробітників поліції при проходженні огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення, суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 40-1, 283, 284, 307, 308 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В :

Визнати винним ОСОБА_1 в скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накласти адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягувач: УПП в Полтавській області ДПП (Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в.).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Роз`яснити правопорушнику, що відповідно до ст.ст. 307, 308 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через 15 (п`ятнадцять) днів з дня отримання постанови із наданням відповідної квитанції про сплату штрафу до канцелярії суду, у разі несплати добровільно штрафу протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня вручення копії постанови, при примусовому виконанні постанови суду згідно ч. 2 ст. 308 КУпАП, штраф підлягає стягненню у подвійному розмірі.

Постанова може бути оскаржена особою яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення, шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Полтави.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Я. М. Горбунова