Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №542/1082/26 — Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1082/26

Провадження № 3/542/281/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

28 липня 2026 року селище Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:

головуючої судді Кашуби М.І.,

за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.

розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, жительки: АДРЕСА_1 , працюючої керівником ТОВ «ТВК «ГРІНВУД»,

за частиною 1 статті 163-1 КпАП України, –

в с т а н о в и в :

До суду надійшов протокол з Головного управління ДПС у Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 .

У протоколі № 4858/12/16-31-04-06-06 про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «ТВК «ГРІНВУД», порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме: не подала платіжне доручення на перерахування належної до сплати суми податкового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за березень 2026 року в розмірі 63 513,00 грн, станом на граничний термін сплати 30.04.2026 сума податкового зобов`язання до бюджету не перерахована, чим порушила п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами).

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про день, час та місце розгляду справи належним чином.

За правилами ст. 286 КУпАП суд вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, суд враховує таке.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною 1 статті 163-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення визнається відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України.

Відповідно до п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України, сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Згідно зі статтею 9 Кодексу України про адміністративне правопорушення адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини обвинуваченого.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.

Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.

Встановлено, що на підтвердження вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення до матеріалів справи додано протокол про адміністративне правопорушення № 4858/12/16-31-04-06-06 від 19.05.2026, згідно з яким ОСОБА_1 , будучи керівником ТОВ «ТВК «ГРІНВУД», порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, а саме: не подала платіжне доручення на перерахування належної до сплати суми податкового зобов`язання по податковій декларації з ПДВ за березень 2026 року в розмірі 63 513,00 грн, станом на граничний термін сплати 30.04.2026 сума податкового зобов`язання до бюджету не перерахована, чим порушила п. 57.1 ст. 57, п. 203.2 ст. 203 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами) (а.с. 4).

Однак, вищенаведений доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП не можна вважати достатнім з огляду на те, що сам по собі адміністративний протокол не є імперативною формою факту доведеності вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення та не утворює потрібну сукупність обставин та доказів, яка є необхідною для висновку суду про доведеність вини.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про те, що в матеріалах справи відсутні достатні та належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 порушила встановлений законом порядок ведення податкового обліку, тому викладені у протоколі про адміністративне правопорушення обставини не знайшли свого підтвердження та викликають сумніви, які відповідно до вимог ст. 62 Конституції України тлумачаться на користь особи.

За вказаних обставин вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена, у зв`язку із чим провадження у справі слід закрити за відсутністю в її діях події та складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 9, ч. 1 ст. 163-1, п. 1 ст. 247, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -

п о с т а н о в и в :

Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрити на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Кашуба М.І.