Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №538/206/26 — Лохвицький районний суд Полтавської області

Справа №538/206/26

Провадження по справі №2/538/453/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року Лохвицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Бондарь В.А.

за участю секретаря судового засідання - Горілей Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Лохвиця Полтавської області позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

12.05.2025 року позивач звернулася до суду з позовом про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, обґрунтувавши свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в електронній мережі "Facebook" на своїй загальнодоступній сторінці відповідачка ОСОБА_2 розмістила допис наступного змісту:

"Оголошення

В мене вкрадено: взуття - італійські босоніжки сині на низькій танкетці, верх сіточкою; кросівки зелені з білим фірми "Пума" італійського виробництва; італійські ботинки, високі, сіро-болотні, осінні на чорній, не високій платформі, ну подумаєш-всього лише на 100 євро збитку...

Мала доступ до мойого взуття - особа ОСОБА_1 із села Сенча, що поблизу міста Лохвиця. Віддати відмовляється, нагло бреше, що не брала, відключила мій номер телефону.

Я, мала необачність залишити цій особі ключі від своєї квартири, щоб наглядала, потім по приїзду я забрала ключі, але коли зараз, вдруге, повернулася до України то знайшла ознаки того, що ця особа продовжувала приходити до моєї квартири, шапку знайшла її, яку вона забула - це просто шок бо виходить, що нею були зроблена ще одна копія ключів...

Уявляєте? Вона ж звичайно бреше, що не відвідувала мою квартиру...

Отак, немов не зовсім постороннім людям довіряти...

Прийшлося замінити замки у квартирі. Немов все на місці, окрім деякого взуття...

Пишу, щоб інші люди теж десять раз подумали ніж довіряти своє житло іншим.

Намагаючись родичатися із рідними, але не доброзичливими особинами - ми отруємося їхньою токсичністю то краще тримати таких «родичів» чи «друзів» на великій відстані, а краще зовсім не спілкуватися.

Деякі мої речі були у нашому спільному з братом будинку, що залишився нам із братом від наших батьків, а так як він проживає із цією особою то вона відчуває там себе «хазяйкою»...

Брат звичайно, беззаперечно горою, стоїть за свою «святу» сожительницю. Звертатися до участкового поліціянта з села Сенча, із за взуття, якось незручно, але все ж неприємно бо мені гроші на голову не падають...

Якщо вона буде продавати чи носити сама, щоб знали, люди добрі, що це взуття - крадене.

Оце така буває вдячність за нашу допомогу, турботу, щире та добре відношення.

А, вкрадене - добра не приносить.

Мені звичайно це буде уроком, щоб не спілкувалася, не впускала в своє життя, своє житло та свій побут таких міркантильних, нахальних людинок, хоч вони і проживають із твоєю рідною людиною.

Було б здоров`я - все буде, але якийсь дуже неприємний осадок на душі й огидно від цієї, не такої вже маштабної, ситуації.».

Позивачка вказує, що дана обставина підтверджується роздруківкою вказаного допису з мережі «Facebook».

Зазначає, що на вказаний допис відреагувало 37 осіб, 2 особи його поширили, також було написано багато коментарів, при цьому також відповідач брала активну участь у коментуванні допису.

Звертає увагу на те, що зазначена інформація стосується саме її, підтверджується зазначенням у дописі її ПІБ та місця проживання, а також інформації про те, що вона проживає разом із її братом однією сім`єю, тобто за вказаною інформацією можна однозначно ідентифікувати особу.

Також зауважує, що наведені вище висловлювання є саме фактичними твердженнями, а не оціночними судженнями, оскільки є констатацією фактів, висловлені без припущень, і ці факти можуть бути перевірені на відміну від оціночних суджень. Вищезазначені висловлювання мають явно негативний, образливий та дискредитуючий характер стосовно неї, містять неправдиві фактичні твердження та формують у третіх осіб хибне уявлення про її особу як про особу, що вчиняє протиправні дії, унаслідок чого завдається істотна шкода її честі й гідності. З огляду на зміст зазначених висловлювань, особи, які ознайомилися з такою інформацією, сприймають її як особу, що нібито вчинила кримінальне правопорушення, а саме - крадіжку чужого майна, що не відповідає дійсності, не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а також не встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Таким чином, поширення відповідачем недостовірної інформації, що містить звинувачення її у вчиненні кримінального правопорушення, спричинило їй істотну моральну шкоду. Унаслідок таких дій вона зазнала значних душевних страждань, психологічного напруження, почуття приниження, сорому та постійної тривоги за свою репутацію. Зазначені висловлювання негативно вплинули на її спілкування з оточуючими, зокрема із сусідами, знайомими та іншими особами, що призвело до погіршення соціальних зв`язків, недовіри та настороженості по відношенню до неї. Неправдиве публічне приписування їй вчинення злочину створило у неї відчуття морального тиску, необхідність постійно виправдовуватися та захищати своє добре ім`я, що суттєво порушило її звичний спосіб життя, негативно позначилося на її емоційному стані та самопочутті.

Враховуючи характер та зміст поширеної інформації, спосіб її поширення, глибину та тривалість моральних страждань, принципи співмірності, розумності та справедливості, розмір завданої їй моральної шкоди позивачка оцінює у 5000,00 грн.

Позивачка та представник позивачки - адвокат Руль М.І. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю та просили їх задовольнити.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового засідання.

Представник відповідачки - адвокат Пугач В.О. в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити в їх задоволенні вказуючи, що недоведений той факт, що саме відповідачка писала дану інформацію.

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У ст. 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У відповідності зі ст. 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

В свою чергу ст. 34 Конституції України передбачено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або інший спосіб - на свій вибір.

Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов`язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

Згідно з частиною 2 ст. 5 Закону України "Про інформацію", реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

У відповідності з ст. 201 ЦК України, особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Згідно частини 3 ст. 277 ЦК України, негативна інформація про особу вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.

Відповідно до ст. 20 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та Протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошення конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Як роз`яснив пленум Верховного Суду України в п. 15 постанови "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" від 27 лютого 2009 року за № 1, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах. В електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про дії та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Позивачка зазначила, що відповідачем відносно неї необмеженому колу осіб були розповсюджені недостовірні відомості у соціальній мережі "Facebook", у поширеній відповідачем інформації відсутні ознаки оціночних суджень, ця інформація дискредитує і підриває авторитет позивача в очах необмеженого кола осіб, створює до неї негативне ставлення, порочить її честь, гідність, тому ця інформація підлягає спростуванню у такий саме спосіб, у який поширено.

З таким висновком суд погодитися не може.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено, що обвинувальним вироком суду.

Ні хто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Представник відповідачки в судовому засіданні заперечував проти того, що саме відповідачкою у соціальній мережі була викладена вказана в позовній заяві позивача інформація, та вказав, що взагалі не зрозуміло з якої ір. адреси розповсюджена дана інформація.

З матеріалів справи вбачається, що сторінка у соціальній мережі "Facebook", яка, як зазначає позивачка, належить відповідачці та на якій відповідачка поширила недостовірну інформацію про позивачку, експертом, атестованим за спеціальністю "Дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів" не досліджувалася. Висновки фахівця в галузі дослідження телекомунікаційних систем відсутній.

З клопотанням про призначення у справі судової експертизи для проведення комп`ютерно - технічного дослідження та дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) та засобів для встановлення власників аккаунтів, розміщених на ресурсах - посиланнях із залученням фахівців для дослідження телекомунікаційних систем (обладнання) сторони не зверталися.

Доменне ім`я facebook.соm є приватним доменним іменем другого рівня в домені соm, який є загальним доменом верхнього рівняю. Доменне ім`я facebook.соm не відноситься до українського сегменту Інтернет.

Адреса facebook не належить до адресного простору українського сегмента мережі Інтернет, адміністрування цих доменних імен в Україні не здійснюється.

Дані про власника веб-сайт можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК України адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет.

Таким чином, ствердження позивачки, про те, що відповідачка на сторінці соціальної мережі "Facebook", яка належить саме їй, виклала зазначену у позовній заяві інформацію про позивачку не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні.

Вимоги про зобов`язання відповідача спростувати недостовірну інформацію та стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, також не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від основної, у задоволенні якої судом відмовлено.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України. Враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати з відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 5, 7, 10 13, 19, 23, 76 81, 89, 133, 141, 209 211, 213, 223, 228, 229, 258, 259, 263 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі і гідності, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Лохвицького районного суду Полтавської області В.А. Бондарь