Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №940/1178/26 — Тетіївський районний суд Київської області

29.07.2026 Провадження по справі № 2-о/940/41/26

Справа № 940/1178/26

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Самсоненка Р.В.

за участю секретаря судових засідань Авілової Т.А.

заявника ОСОБА_1

представника заявника ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: ОСОБА_3 ,

встановив:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до Тетіївського районного суду Київської області із заявою, в якій просить встановити факт, що він є сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заява мотивована тим, що мати заявника ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Кашперівської сільської ради. На дану ділянку вони із сином домовились про укладення договору дарування йому земельної ділянки.

Для того, щоб укласти договір дарування земельної ділянки необхідно довести, що заявник є сином ОСОБА_3 .

Довести це неможливо, оскільки в документах, що підтверджують родинний зв`язок існують розбіжності в написанні прізвищ, а саме у свідоцтві про народження заявника ОСОБА_1 , вказано, що його мати ОСОБА_3 , в той час як в паспорті його матері прізвище зазначено як « ОСОБА_4 », тому формально юридично вони вважаються сторонніми особами.

Встановлення вказаного факту необхідно заявнику для збереження юридично родового зв`язку, для укладення в подальшому договору дарування та оформлення спадщини.

Виправити вказані помилки у досудовому порядку заявник не має можливості, оскільки ОСОБА_3 відмовилась змінювати свій паспорт, тому змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено у справі судове засідання.

У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та його представник адвокат Порхун О.П. заяву підтримали в повному обсязі та просили задовольнити.

Заінтересована особа ОСОБА_3 у судове засідання не прибула, до суду надала заяву, в якій просить розглянути заяву ОСОБА_1 , підтвердила, що він є її сином та зазначила, що немає змоги та наміру змінювати свої документи та прізвище.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників, судом встановлені наступні правовідносини.

Судом установлено, що згідно із копією свідоцтва про народження заявника ОСОБА_1 , серії НОМЕР_1 виданого 27.05.1969 року, прізвище його матері зазначено « ОСОБА_5 » ( а. с. 7).

Згідно із копією свідоцтва про народження ОСОБА_3 , її прізвище зазначено « ОСОБА_5 » ( а. с. 8).

Згідно із копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем народження вказано м. Тетіїв, Тетіївського району Київської області ( а. с. 4-5).

Згідно із копією паспорта громадянина серії НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Місцем народження вказано м. Тетіїв, Тетіївського району Київської області ( а. с. 6).

Згідно із копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 184879 від 18.07.2006 року, ОСОБА_3 має у власності земельну ділянку площею 3,8234 га. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Тетіївської міської ради, Тетіївського району, Київської області ( а. с. 9).

Таким чином, існують розбіжності в написанні прізвища заявника в паспорті громадянина України як « ОСОБА_5 », та в написанні прізвища його матері в паспорті громадянина України як « ОСОБА_4 », тому формально юридично вони вважаються сторонніми особами.

Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Під родинними відносинами слід розуміти кровний зв`язок між особами, які походять одне від одного (пряма лінія родинних відносин) і кровний зв`язок між особами, які походять від спільного предка (бічна лінія родинних відносин). У прямій лінії родинних відносин знаходяться: мати і син (або донька), батько і син (або донька), дід і внук (внучка), бабка і внук (внучка), прадід і правнук (правнучка), прабабка і правнук (правнучка). У бічній лінії родинних відносин знаходяться, наприклад: рідні брати і сестри, дядько і племінник (племінниця), тітка і племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри тощо. Розрізняють також ступені родинних відносин, які визначаються кількістю народжень, які відділяють народження одного родича від іншого. Родинні відносини є підставою для виникнення численної групи сімейних правовідносин (наприклад, між батьками і дітьми, братами і сестрами, бабкою, дідом і внуками).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

Згідно зі ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою, причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт, докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

У справах даної категорії, разом із заявою про встановлення факту родинних відносин заявник повинен подати суду також відмову органу, що видав документ про внесення виправлень у документи, що підтверджують родинні відносини.

Верховний Суд України в листі 01.01.2012 «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначає, що заявниками у справі про встановлення факту родинних відносин можуть бути: спадкоємці померлої особи, які мають право на спадщину як за законом, так і за заповітом і для яких у зв`язку із встановленням факту родинних відносин мають настати певні юридичні наслідки; особи, які мають право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника і яким органи пенсійного фонду відмовили в її призначенні через відсутність доказів, що підтверджують родинні відносини; інші особи, якщо встановлення такого факту тягне виникнення юридичних наслідків для цих осіб. Заінтересованими особами у справах про встановлення факту родинних відносин залежно від мети встановлення цього факту можуть бути й інші особи, які мають право на спадщину (брати, сестри, онуки, особи, на користь яких складено заповіт, усиновлені, територіальна громада за відсутності інших спадкоємців за законом і заповітом). При цьому до заяви про встановлення факту родинних відносин, в якій зазначається мета, з якою заявник просить встановити цей факт, можуть додаватися такі документи та докази: 1) докази, які підтверджують наявність цього юридичного факту (акти, анкети, автобіографії, листівки, сімейні фотографії, листи ділового та особистого характеру, особові справи, рішення судів, ордери на вселення, обмінні ордери, погосподарські книги, виписки з домових книг та інші документи, які у собі містять відомості про родинні відносини осіб); 2) довідки органів реєстрації актів цивільного стану (далі - РАЦС) про неможливість поновлення втрачених записів, внесення змін і доповнень, виправлень у записи актів цивільного стану; 3) пояснення свідків, яким достовірно відомо про взаємовідносини померлого із заявником.

Пункт 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, яким визначається можливість встановлення факту родинних відносин між фізичними особами в судовому порядку, в сукупності з висновками Верховного Суду України в листі 01.01.2012, вказує на те, що встановлення такого факту в судовому порядку можливо за умови смерті особи, з якою заявник бажає встановити факт родинних відносин.

Разом з тим, підтвердження родинних відносин між живими фізичними особами здійснюється іншим шляхом, в залежності від обставин, зокрема можливо шляхом звернення до відділу державної реєстрації актів цивільного стану із заявою про внесення змін до актового запису про народження або до органу міграційної служби для одержання нового паспортного документу, оскільки за життя будь-який громадянин не позбавлений права уточнити правильність написання свого прізвища.

Звертаючись до суду з цією заявою заявник просить встановити факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його матір`ю.

На час звернення заявника до суду заявник та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є живими.

Як слідує із заяви, невідповідність у написанні прізвищ заявника та його матері пов`язана із неправильним написанням прізвища під час оформлення паспортного документа громадянина України.

Водночас заявником не надано доказів його звернення чи звернення його матері до відповідного органу РАЦС для виправлення такої невідповідності та отримання нового паспортного документу, як і не надано відмови такого органу у внесенні виправлень.

До посилання заявника на похилий вік його матері чи її небажання змінювати документи, суд віноситься критично, оскільки згідно із законом заявник зобов`язаний довести неможливість отримання чи відновлення первинних документів у позасудовому порядку через органи РАЦС. Суб`єктивні причини не є підставою для підтвердження юридичних фактів без належних доказів.

Отже, заявником не доведено неможливості встановлення факту родинних відносин в позасудовому порядку зокрема шляхом внесення відповідних виправлень до особистих документів.

Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 травня 2021 року у справі № 491/399/19.

На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення зави.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 19, 76, 81, 133, 141, 263, 264, 265, 268, 293, 315, 316, 319 ЦПК України, суд

ухвалив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин, заінтересована особа: ОСОБА_3 , - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Суддя Р.В. Самсоненко