Рішення від 28 липня 2026 р. у справі №990/229/26 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

РІШЕННЯ

Іменем України

29 липня 2026 року

м. Київ

справа №990/229/26

адміністративне провадження № П/990/229/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Тацій Л.В.,

суддів: Коваленко Н.В., Чиркіна С.М., Шарапи В.М., Шевцової Н.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу №990/229/26 за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Зміст позовних вимог

08.06.2026 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) за допомогою підсистеми «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС України, Комісія, відповідач), у якій, з урахуванням заяви від 16.07.2026 про зміну предмету позову, просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення ВККС України від 28.04.2026 № 155/ас-26 про визнання її, ОСОБА_1 , такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності;

- зобов`язати ВККС України повторно провести з ОСОБА_1 , як з кандидатом на посаду судді Київського апеляційного суду, другий етап кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами), з урахуванням правової оцінки, наданої Верховним Судом.

Доводи позивачки

ОСОБА_1 зазначає, що рішення ВККС України від 28.04.2026 № 155/ас-26 в частині визнання її такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя за критерієм особистої компетентності, є протиправним, необґрунтованим та невмотивованим, оскільки Комісія не навела належних мотивів, які б свідчили про невідповідність позивачки згаданому критерію, а викладені в рішенні висновки мають характер припущення та не підтверджуються фактичними обставинами.

Позивачка стверджує, що висновок Комісії щодо показника «рішучість та відповідальність» безпідставно ґрунтується на випадках постановлення ухвал про виправлення описок у судових рішеннях, тоді як такі описки мали виключно технічний характер, були виправлені у передбаченому законом порядку та не змінювали змісту судових рішень.

У цьому контексті ОСОБА_1 наголошує, що Комісія не врахувала значне судове навантаження, здійснення позивачкою розгляду справ усіх категорій, своєчасність розгляду справ, незначний відсоток скасованих і змінених судових рішень, а також інші обставини, які, на її думку, підтверджують високий рівень відповідальності та здатність своєчасно ухвалювати рішення.

Вважає помилковим позивачка й висновок відповідача стосовно показника «безперервний розвиток», позаяк Комісія не врахувала здійснення позивачкою постійного професійного навчання, участь у семінарах, тренінгах і вебінарах, самостійне вивчення судової практики, законодавства, практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також розвиток професійних і комунікативних навичок.

Позивачка доводить, що під час оцінювання ВККС України не врахувала успішне проходження нею попередніх етапів кваліфікаційного оцінювання, високі результати кваліфікаційного іспиту, позитивні результати психологічного оцінювання, багаторічний досвід роботи суддею та прагнення до професійного розвитку.

Крім того ОСОБА_1 зазначає, що під час проведення співбесіди Комісія діяла упереджено, не надала їй можливості повною мірою пояснити обставини, які характеризують її особисту компетентність, ставилася до неї інакше, ніж до інших кандидатів, а окремі члени Комісії недостатньо дослідили матеріали її суддівського досьє.

Вважає, що під час співбесіди до неї було застосовано дискримінаційний підхід, зокрема у зв`язку з місцем здійснення правосуддя та обранням нею Київського апеляційного суду для участі у конкурсі, тоді як до інших кандидатів застосовувався інший підхід.

На переконання позивачки, Комісія порушила принципи об`єктивності, безсторонності, рівності кандидатів та належної мотивації рішень, не врахувала всіх обставин, що мають значення для оцінювання, а тому використала надані їй дискреційні повноваження всупереч вимогам закону.

З огляду на наведене вище позивачка стверджує, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також практиці Великої Палати Верховного Суду щодо обов`язку ВККС України належним чином мотивувати рішення, прийняті за результатами кваліфікаційного оцінювання.

У відповіді на відзив Комісії позивачка наголошує на порушенні її прав, а саме внаслідок упередженого ставлення під час проведення співбесіди, що, на її переконання, є очевидним для незалежного спостерігача, неоднакового підходу та застосування подвійних стандартів під час проведення співбесіди.

Стверджує, що спірне рішення є невмотивованим, не відповідає критеріям об`єктивності, обґрунтованості та безсторонності.

Загалом доводи, наведені у відповіді на відзив, є аналогічними до тих, що наведені в позовній заяві.

Доводи відповідача

Відповідач заперечує проти задоволення позову, вважає його безпідставним та необґрунтованим.

Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято в межах наданих законом повноважень, відповідно до вимог Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді та Положення про порядок і методологію кваліфікаційного оцінювання, за результатами дослідження суддівського досьє, письмових пояснень позивачки та проведеної співбесіди.

Комісія стверджує, що позивачка не підтвердила відповідність критерію особистої компетентності, оскільки за результатами оцінювання набрала 32 бали із 50 можливих, що є менше встановленого мінімального порогу у 75 відсотків максимальної кількості балів.

Відповідач вказує, що оцінювання за показниками «рішучість та відповідальність» і «безперервний розвиток» здійснювалося комплексно з урахуванням усіх матеріалів досьє, письмових пояснень та результатів співбесіди. При цьому під час оцінювання враховано, зокрема, непоодинокі випадки постановлення ОСОБА_1 ухвал про виправлення описок у судових рішеннях, а також рівень її відповідей під час співбесіди щодо професійного розвитку та окремих правових питань.

На переконання ВККС України, доводи позивачки про значне судове навантаження, тривалий стаж роботи, невисокий відсоток скасованих судових рішень, успішне проходження попередніх процедур оцінювання, позитивні результати тестувань та психологічного оцінювання не спростовують висновків Комісії, оскільки ці обставини не є визначальними для оцінки критерію особистої компетентності.

Відповідач заперечує проти тверджень позивачки щодо невмотивованості оскаржуваного рішення, зазначаючи, що рішення містить належне обґрунтування, а ОСОБА_1 фактично висловлює незгоду з оцінкою встановлених Комісією обставин, а не вказує на відсутність мотивів прийняття рішення.

Доводить Комісія й безпідставність доводів позивачки про упереджене та дискримінаційне ставлення до неї під час проведення співбесіди, посилаючись на відсутність належних доказів застосування до неї інших критеріїв чи підходів порівняно з іншими кандидатами, та зазначає, що поставлені під час співбесіди запитання стосувалися обставин, які підлягали дослідженню в межах кваліфікаційного оцінювання.

Крім того відповідач посилається на дискреційний характер повноважень ВККС України щодо оцінювання відповідності кандидатів критеріям кваліфікаційного оцінювання та зазначає, що судовий контроль у цій категорії спорів не передбачає повторного оцінювання кандидата чи підміни судом дискреційних повноважень Комісії за відсутності порушень процедури або перевищення нею наданих законом повноважень.

Рух справи

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 визначено склад колегії суддів для розгляду справи: головуючий - Тацій Л. В., судді Коваленко Н. В., Чиркін С. М., Шарапа В. М., Шевцова Н. В.

Верховний Суд ухвалою від 09.06.2026 залишив позовну заяву без руху, а ухвалою від 16.06.2026 відкрив провадження у справі та призначив справу до розгляду в судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

24.06.2026 до Верховного Суду надійшов відзив ВККС України на позовну заяву, а 29.06.2026 - відповідь на відзив від позивачки.

15.07.2026 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву про зміну предмету позову, в якій уточнила формулювання своїх позовних вимог.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Указом Президента України «Про призначення суддів» від 07.03.2001 № 165/2001 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Охтирського районного суду Сумської області строком на п`ять років.

Указом Президента України від 23.03.2004 № 358/2004 ОСОБА_1 переведено на роботу на посаду судді новоутвореного Охтирського міськрайонного суду Сумської області.

Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 № 3564-IV позивачку обрано на посаду судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області безстроково, де вона здійснює правосуддя до теперішнього часу.

Рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних загальних судах (далі також Конкурс).

ОСОБА_1 звернулась до Комісії із заявою про допуск до участі в Конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація), як особа, яка відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 28 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а також просила провести стосовно неї кваліфікаційне оцінювання для підтвердження здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Рішенням ВККС України від 04.03.2024 № 84/ас-24 ОСОБА_1 було допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в конкурсі як таку, що в порядку та строки, визначені Комісією, подала всі необхідні документи та на день подання цих документів відповідає встановленим статтею 28 Закону № 1402-VIII вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду.

Рішеннями Комісії від 11.09.2024 № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09.12.2024 № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу, та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням відповідача від 21.10.2024 № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).

Рішенням Комісії від 20.01.2025 № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних загальних судах (кримінальна спеціалізація) у межах конкурсу.

Рішенням ВККС України від 17.04.2025 № 89/зп-25 затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23 (зі змінами).

Загальна кількість балів позивачки за перший етап кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів «Складання кваліфікаційного іспиту» у межах конкурсу становить - 344 бали із 400 можливих, з яких: когнітивні здібності - 50,5 бали; знання історії української державності - 40 балів; знання у сфері права та спеціалізації суду - 128 балів; здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 125,5 бали, що свідчить про підтвердження здатності ОСОБА_1 здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм професійної компетентності.

Рішеннями Комісії від 17.04.2025 № 89/зп-25 допущено 706 кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, зокрема ОСОБА_1

17.08.2025 у строки, визначені рішенням відповідача, позивачка звернулась із заявою про намір претендувати на посаду судді Київського апеляційного суду.

Відповідно до протоколу повторного розподілу між членами Комісії від 01.08.2025 доповідачем за результатами розгляду матеріалів кандидата на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 визначено члена ВККС України ОСОБА_2 .

06.08.2025 Комісія звернулась до кандидатів на посаду судді апеляційного загального суду (лист № 21-6808/25) із пропозицією надати для долучення до досьє та оцінювання під час співбесіди пояснення та документи (за наявності), які, на думку кандидата, підтверджують його відповідність критеріям особистої та соціальної компетентності. Водночас увагу кандидатів звернено на пункт 5.6 розділу 5 Положення, яким визначено вагу критеріїв та показників під час кваліфікаційного оцінювання, зокрема критерію компетентності: особиста компетентність - 50 балів (рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів); соціальна компетентність - 50 балів (ефективна комунікація - 12,5 бала, ефективна взаємодія - 12,5 бала, стійкість мотивації - 12,5 бала, емоційна стійкість - 12,5 бала).

На виконання означеного листа Комісії, 17.08.2025 від позивачки надійшли пояснення, в яких вона надала Комісії інформацію, яка, на її думку, підтверджує відповідність показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності.

Громадська рада доброчесності (далі - ГРД) 30.03.2026 затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики.

Співбесіду з ОСОБА_1 було призначено на 28.04.2026.

До початку проведення співбесіди позивачку було ознайомлено з її правами та надано можливість ознайомитись з досьє кандидата на посаду судді та суддівським досьє, запропоновано надавати додаткову інформацію в разі виявлення неточностей чи неповноти відомостей за результатами дослідження досьє.

Під час співбесіди 28.04.2026 Комісією у складі колегії було обговорено: результати дослідження досьє; відповідність кандидата показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, а також критеріїв доброчесності та професійної етики.

За результатами проведеної 28.04.2026 співбесіди, Комісією було встановлено, що надана ОСОБА_1 інформація письмово та під час співбесіди не продемонструвала належний рівень особистої компетентності останньої. Відтак, за результатами дослідження досьє, письмових пояснень та співбесіди з ОСОБА_1 а також з урахуванням індивідуальних оцінок членів Комісії за відповідними показниками сумарний бал, отриманий за критерієм особистої компетентності, становить 32,00 бали із 50 можливих, що є нижчим за 75% (37,5 бала), а тому Комісія виснувала, що кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 не відповідає критерію особистої компетентності.

Висновки за результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 : критерій професійної компетентності - 344 бала, з яких за показниками: когнітивні здібності - 50,5 бали, знання історії української державності - 40 балів, знання у сфері права та спеціалізації суду - 128 балів, здатність практичного застосування знань у сфері права у суді відповідного рівня та спеціалізації - 125,5 бали; критерій особистої компетентності - 32,00 бали, з яких за показниками: рішучість та відповідальність - 16,67 балів, безперервний розвиток 15,33 бали; критерій соціальної компетентності - 37,99 балів, з яких за показниками: ефективна комунікація - 9,33 бали, ефективна взаємодія - 9,33 бали, стійкість мотивації - 9,00 балів, емоційна стійкість - 10,33 бали; критерій доброчесність та професійна етика за показниками: незалежність, чесність, неупередженість, сумлінність, непідкупність, дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті, законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім`ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу 285 балів.

Ураховуючи викладене, за результатом проведеної 28.04.2026 співбесіди, Комісією у складі колегії № 2 одноголосно було ухвалено оскаржуване рішення № 155/ ас-26, яким визначено, що за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду ОСОБА_1 набрала 698,99 бала та визнано останню такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначає Закон № 1402-VIII.

За змістом частини першої статті 28 Закону № 1402-VIII суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:

1) має стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років;

2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;

3) має досвід професійної діяльності адвоката, в тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення щонайменше сім років;

4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1 - 3 цієї частини, щонайменше сім років.

Частиною першою статті 92 Закону № 1402-VIII визначено, що ВККС України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 79-2 Закону № 1402-VIII установлено, що ВККС України проводить конкурс на зайняття вакантних посад, зокрема, суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 79-3 Закону № 1402-VIII у конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 (для апеляційного суду), частиною першою чи другою статті 33 (для вищого спеціалізованого суду) цього Закону.

Згідно із частиною четвертою статті 79-3 Закону № 1402-VIII ВККС України:

1) на підставі поданих документів встановлює відповідність особи вимогам до кандидата на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду та формує його досьє. Відповідність особи критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики встановлюється Комісією під час проведення її кваліфікаційного оцінювання як кандидата на посаду судді;

2) проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду;

3) проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 цього Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання;

4) за результатами кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду ухвалює рішення про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає рейтинг для участі у конкурсі кандидатів, які підтвердили здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, визначає переможця конкурсу на зайняття вакантної посади судді у відповідному суді та ухвалює рішення про рекомендацію або про відмову в наданні рекомендації про призначення кандидата на посаду судді.

Законом України від 09.12.2023 № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 3511-IX) та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30.12.2023, внесено зміни до Закону № 1402-VIII, зокрема викладено в новій редакції розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57 - 61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення».

За змістом пункту 57, який згідно із Законом України від 20.11.2024 № 4072-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту» (далі - Закон № 4072-IX) змінений на пункт 57-1, ВККС України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14.09.2023 № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 3511-IX.

ВККС України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом № 4072-IX.

Статтею 83 Закону № 1402-VIII встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться ВККС України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.

Відповідно до статті 85 Закону № 1402-VIII кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди.

За пунктами 1.1 - 1.6 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 22.01.2025 № 20/зп-25 (далі - Положення № 20/зп-25), завданням кваліфікаційного оцінювання є встановлення відповідності кандидата на посаду судді вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. Основні принципи кваліфікаційного оцінювання - це автономність, запобігання конфлікту інтересів, об`єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для кандидатів на посаду судді.

Пунктами 6.21 - 6.24 Положення № 20/зп-25 визначено, що співбесіда полягає в обговоренні результатів дослідження досьє та складається з таких етапів: оголошення доповіді; надання судді (кандидату на посаду судді) можливості доповнити, уточнити чи спростувати оголошену в доповіді інформацію. Послідовне обговорення з суддею (кандидатом на посаду судді) показників з метою ухвалення остаточного рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Співбесіда проходить в засіданні Комісії у складі, визначеному рішенням Комісії. Обговорення відбувається шляхом опитування судді (кандидата на посаду судді) доповідачем і членами Комісії та надання суддею (кандидатом на посаду судді) відповідей і пояснень. Під час співбесіди обов`язково обговорюються із суддею (кандидатом на посаду судді) дані щодо його відповідності критеріям професійної етики та доброчесності.

У розділі 2 Положення № 20/зп-25 закріплені показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення.

Пунктами 5.1, 5.2, 5.5 Положення № 20/зп-25 передбачено, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання встановлюється членами Комісії шляхом оцінки відповідності визначеним показникам. Оцінка відповідності судді (кандидата на посаду судді) показникам критеріїв особистої та соціальної компетентності, доброчесності та професійної етики здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення.

Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає показнику відповідності критерію кваліфікаційного оцінювання, у разі набрання ним більше нуля балів за такий показник. У випадку, якщо суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає одному показнику, такий суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критерію. Суддя (кандидат на посаду судді) вважається таким, що відповідає критеріям соціальної та особистої компетентності, у разі набрання не менше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за кожен із цих критеріїв за результатами їх оцінювання на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди».

Згідно з пунктами 5.8 - 5.10, 5.12 Положення № 20/зп-25 критерії доброчесності та професійної етики оцінюються в 300 балів. Комісія керується презумпцією, відповідно до якої суддя (кандидат на посаду судді) відповідає критеріям доброчесності та професійної етики. Ця презумпція є спростовною, а рівень такої відповідності підлягає з`ясуванню під час кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді). Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики у разі встановлення невідповідності або наявності обґрунтованого сумніву в його відповідності хоча б одному показнику, визначеному пунктом 2.13 цього Положення. Такий суддя (кандидат на посаду судді) припиняє участь у кваліфікаційному оцінюванні та визнається таким, що не підтвердив здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді. Кількість балів за результатами оцінювання відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики може бути знижена на 15 балів за кожне виявлене порушення (одне суттєве або декілька менш суттєвих) правил та/або норм. Суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, якщо остаточна кількість набраних ним балів є меншою 225.

Статтею 88 Закону № 1402-VIII встановлено, що ВККС України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням ВККС України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому КАС України.

Частиною третьою цієї статті передбачено, що рішення ВККС України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Комісії, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.

Отже, за Законом № 1402-VІІІ призначення на посаду судді, зокрема вакантної посади судді апеляційного суду, здійснюється за конкурсом, який уповноважена проводити ВККС України. Конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду Комісія проводить на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання. Одним з етапів кваліфікаційного оцінювання є дослідження досьє та проведення співбесіди. Саме на етапі співбесіди Комісія перевіряє відповідність судді (кандидата на посаду судді) вимогам до посади судді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної), доброчесності та професійної етики згідно з визначеними показниками. При цьому у Положенні № 20/зп-25 Комісія роз`яснила як зміст критеріїв, так і їх складові, передбачивши низку показників. Останні також розтлумачені з точки зору конкретних якостей, які оцінюються в межах кожного з них.

У межах процедури кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді, з урахуванням мети і завдань його проведення, обов`язком (повноваженням) ВККС України є з`ясування й оцінка усіх аспектів життя і діяльності такого кандидата не лише професійного характеру, але й морально-етичного.

За своєю правовою природою діяльність Комісії полягає в обов`язку держави перед суспільством сформувати такий суддівський корпус, представники якого за їхніми якостями не викликали б недовіри у громадян України. Зважаючи, що надані суддям повноваження тісно пов`язані з такими цінностями правосуддя, як незалежність, неупередженість, чесність, честь, гідність, професіоналізм, й зазначені цінності є передумовами довіри суспільства до здійснення правосуддя, ВККС України зобов`язана перевірити компетентність, професійну етику та доброчесність судді.

Згідно з положеннями Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів на 316-й нараді заступників міністрів від 11 березня 1980 року, як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

За визначенням, наведеним у статті 2 Закону України «Про адміністративну процедуру», дискреційне повноваженням - це повноваження, надане адміністративному органу законом, обирати один із можливих варіантів рішення відповідно до закону та мети, з якою таке повноваження надано.

В аспекті наведеного треба вкотре зазначити, що повноваження Комісії стосовно кваліфікаційного оцінювання кандидата на посаду судді є дискреційними та виключною компетенцією її як уповноваженого органу, постійно діючого у вітчизняній системі судоустрою. При цьому оцінювання відбувається з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями, до яких належать компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо), професійна етика, доброчесність. Рішення приймається за внутрішнім переконанням членів Комісії.

Жоден інший суб`єкт чи орган, зокрема й суд, не може здійснювати втручання у здійснення суб`єктом владних повноважень своєї компетенції, зокрема компетенції Комісії щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів.

Такий підхід неодноразово висловлювався Великою Палатою Верховного Суду (постанови від 07.04.2021 у справі № 9901/87/19, від 14.11.2024 у справах № 990/139/24, № 990/71/24, від 19.03.2026 у справі № 990/329/25, від 04.06.2026 у справі № 990/557/25) і є застосовним до спірних правовідносин.

Водночас, межі дискреції ВККС України у конкурсній процедурі на зайняття вакантних посад суддів, у тому числі в апеляційних судах, зокрема і прийняття рішення за результатами проведення співбесіди з кандидатами, не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому судовому контролю. Процес розгляду Комісією питання про підтвердження або непідтвердження здатності таких кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному суді, як і прийняте за результатом цього процесу рішення, мають бути зрозумілим як суддям (кандидатам на посаду судді), щодо яких їх ухвалено, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи / пояснення судді (кандидата на посаду судді) взято до уваги і, що важливо, давати розуміння, чому і чим керувалася ВККС України, коли оцінювала відповідність цього судді (кандидата на посаду судді) критеріям компетентності, доброчесності чи професійної етики.

Отже, одним із завдань адміністративного судочинства є перевірка реалізації суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень, зокрема, за критеріями обґрунтованості, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Визначальним критерієм правомірності рішення ВККС України про непідтвердження здатності кандидатів здійснювати правосуддя у відповідному апеляційному суді в аспекті їх відповідності критеріям компетентності, доброчесності та професійної етики є встановлення Комісією обставин, які мають істотний вплив на прийняття рішення, та мотивів, з яких ВККС України дійшла відповідних висновків.

ВККС України відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, вправі визнати кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді.

Проте нормативне визначення підстав оскарження рішення ВККС щодо кандидата на посаду судді у зв`язку з тим, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків, означає, що підстави для визнання кандидата таким, що не підтвердив здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійної, особистої, соціальної тощо), професійної етики, доброчесності, мають існувати та не повинні бути формальними, номінальними чи декларативними.

Суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісією дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною.

З приводу можливості оцінки судами актів та дій органів державної влади під час виконання ними дискреційних повноважень Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїх рішеннях послідовно формулював правові висновки, згідно з якими у таких випадках судовий контроль є обмеженим.

Зокрема, ЄСПЛ указав, що за загальним правилом національні суди повинні утримуватися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus), заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Путтер проти Болгарії» (Putter v. Bulgaria), заява № 38780/02, пункти 47- 56; у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства» (Bryan v. the United Kingdom), заява № 19178/91, пункт 44).

Колегія суддів не встановила обставин чи підстав для скасування оскаржуваного рішення, визначених пунктами 1- 3 статті 88 Закону № 1402-VIII.

Водночас спірне рішення з урахуванням доводів позивачки в цій справі потребує здійснення всебічної оцінки на предмет відповідності його вимогам, визначеним пунктом 4 частини третьої статті 88 Закону № 1402-VIII.

Зі змісту рішення № 155/ас-26 убачається, що підставою для визнання ОСОБА_1 такою, що не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді, стала її невідповідність критеріям особистої компетентності.

Так, критерій особистої компетентності позивачки члени Комісії оцінили такими балами: за показником «рішучість та відповідальність» - 15, 16,19 балів, середній бал - 16,67; за показником «безперервний розвиток» - 12, 16, 18 балів, середній бал - 15,33. Сумарний бал за цим критерієм - 32,00 із 50 можливих, що є нижчим за 75 відсотків (37,5 бала) від максимально можливого бала, а тому Комісія дійшла висновку, що кандидат не підтвердила здатності здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критерієм особистої компетентності.

Щодо критеріїв соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності Комісія зробила висновок про відповідність позивачки останнім.

З огляду на зазначене, Суд перевіряє рішення Комісії в частині висновків стосовно невідповідності позивачки критеріям особистої компетентності.

Відповідно до пункту 2.4 Положення № 20/зп-25 відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: рішучість та відповідальність; безперервний розвиток.

Згідно з пунктом 2.5 Положення № 20/зп-25 рішучість - це здатність судді (кандидата на посаду судді) вчасно приймати та не відкладати рішення у значущій для людини ситуації, навіть складні та непопулярні.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику рішучості, якщо вчасно приймає рішення, в тому числі складні та непопулярні; не відкладає рішення навіть попри наявні складнощі; демонструє розуміння невідкладності рішень, докладаючи максимальних, в тому числі додаткових / понаднормових, зусиль для їх вчасного прийняття замість того, щоб обґрунтовувати відтермінування зовнішніми чинниками.

Пункт 2.6 цього Положення визначає, що відповідальність - це здатність судді (кандидата на посаду судді) брати на себе відповідальність за рішення та їх наслідки.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику відповідальності, якщо вміє оцінювати наслідки та приймати усвідомлені рішення; приймає повну особисту відповідальність за свої рішення та їх наслідки; у разі виникнення перешкод та ускладнень не шукає можливості перекласти відповідальність на інших або зняти з себе відповідальність, посилаючись на зовнішні обставини.

Відповідно до пункту 2.7 Положення № 20/зп-25 безперервний розвиток - це свідомі та послідовні зусилля судді (кандидата на посаду судді) щодо професійного саморозвитку.

Суддя (кандидат на посаду судді) відповідає показнику безперервного розвитку, якщо він об`єктивно оцінює свої сильні сторони та зони розвитку; запитує та відкрито сприймає зворотний зв`язок; виносить уроки з досвіду, зокрема з власних помилок, та коригує свої підходи та поведінку; має (принаймні усно) сформований план розвитку, визначає пріоритети щодо власного розвитку; регулярно займається саморозвитком, зокрема відвідує заходи з підвищення кваліфікації (тренінги, навчання, професійні конференції тощо); займає та підтримує активну позицію у фаховому середовищі, зокрема виконує наукові роботи та/або бере участь у проєктах юридичного спрямування, пише статті, колонки або блоги на правову тематику тощо.

Згідно з пунктом 2.15 згаданого Положення показники критерію особистої компетентності оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у суддівському досьє (досьє кандидата на посаду судді), та співбесіди.

Відповідно до підпункту 5.6.1.2 цього Положення вага критерію особистої компетентності під час кваліфікаційного оцінювання складає 50 балів, з яких: рішучість та відповідальність - 25 балів, безперервний розвиток - 25 балів.

Пункт 5.7 Положення № 20/зп-25 визначає, що оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» здійснюється Комісією у складі палати або колегії шляхом обчислення середнього арифметичного бала.

У разі проведення оцінювання критеріїв (показників) особистої та соціальної компетентності на етапі «Дослідження досьє та проведення співбесіди» Комісією у складі колегії обчислення середнього арифметичного бала здійснюється на підставі оцінок всіх членів колегії.

З наведеного правового регулювання убачається, що ВККС України на виконання наданих їй частиною п`ятою статті 83 Закону № 1402-VIII повноважень визначила, що відповідність судді (кандидата на посаду судді) критерію особистої компетентності встановлюється шляхом оцінки кожного окремо та у сукупності показників «рішучість та відповідальність» та «безперервний розвиток».

Ці показники оцінюються членами ВККС України за їх внутрішнім переконанням, яке за своєю суттю є певним (позитивним чи негативним) стійким уявленням (судженням) члена Комісії про особистість судді (кандидата на посаду судді), що має бути сформованим на підставі повної, всебічної та об`єктивної оцінки відомостей та пояснень, що містяться у досьє та які надані під час проведення співбесіди. Поряд із цим не можна залишити поза увагою, що означені показники неможливо виміряти за певними сталими формулами чи іншими кількісними чи якісними критеріями, відтак вони оцінюються саме на підставі професійного судження членів Комісії. При цьому ВККС України є спеціально уповноваженим органом, якому законодавець надав дискреційні повноваження із оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді) на відповідність критеріям кваліфікаційного оцінювання.

ВККС України вільна у виборі будь-яких підстав, з огляду на які вона може засумніватися у можливості виставлення судді (кандидату на посаду судді) максимального бала за показниками «рішучість та відповідальність», «безперервний розвиток». Однак така свобода (дискреція) суб`єкта владних повноважень у наданні оцінки компетентностям судді (кандидата на посаду судді) не є абсолютною і обмежується обов`язком Комісії сформувати свій висновок на підставі повної і всебічної оцінки всіх істотних фактичних обставин. Відповідний висновок Комісії має бути логічним, раціональним і таким, що не видається свавільним для стороннього спостерігача.

У спірному рішення ВККС України зазначила, що при оцінці особистої компетентності важлива роль відводиться активній участі кандидата в підтвердженні власної відповідності встановленим показникам критерію. Пасивна позиція або надання лише формальних відомостей, без належного обґрунтування, саморефлексії та фахового змісту, можуть негативно впливати на оцінювання Комісією відповідного критерію.

Не менш важлива роль у формуванні стійкого уявлення члена Комісії про рівень відповідності кандидата на посаду судді критерію особистої компетентності відводиться співбесіді. Саме у процесі співбесіди члени Комісії мають можливість безпосередньо оцінити, наскільки переконливо кандидат демонструє здатність до самостійного прийняття рішень у складних обставинах, готовність нести персональну відповідальність за наслідки своєї професійної діяльності, а також рівень його усвідомлення потреби у постійному вдосконаленні знань, навичок і професійних якостей.

Особливо важливою є здатність кандидата детально та переконливо пояснити твердження, викладені в мотиваційному листі, а також надати чіткі й узгоджені пояснення щодо наданих ним відомостей, що підтверджують відповідність показникам особистої компетентності.

Саме в процесі співбесіди формується остаточна оцінка кандидата на посаду судді. У зв`язку з цим Комісія підкреслила, що оцінювання особистої компетентності має індивідуальний характер і здійснюється членами Комісії за їх внутрішнім переконанням із застосуванням засобів їх встановлення. Показники відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання досліджуються окремо один від одного та у сукупності.

Оцінюючи особисту компетентність ОСОБА_1 за показником «Відповідальність», Комісія звернула увагу на часте винесення суддею ухвал про виправлення описок у судових рішеннях.

У цьому аспекті ВККС України зазначила, що відповідно до норм процесуального законодавства передбачено право суду виправляти описки (граматичні, технічні помилки), арифметичні помилки. Такі виправлення не повинні змінювати суті рішення.

Відповідач стверджує, що систематичне виправлення описок у рішенні може свідчити про:

неналежну якість судового рішення (постійні помилки можуть указувати на недбалість або поспішність при підготовці рішення);

приховану зміну змісту рішення (неприпустимо, коли під виглядом «описок» фактично зазнає зміни зміст рішення);

створення додаткових підстав для оскарження стороною рішення (якщо виправлення виходять за межі технічних помилок, це може бути аргументом для оскарження рішення в апеляційному порядку).

На переконання Комісії, дії судді щодо виправлення описок зумовлені поспішністю, адже у провадженні судді перебувала достатня кількість справ, які розглянуті вчасно з дотриманням строків їх розгляду.

Разом з тим, на переконання відповідача, зміна резолютивної частини рішення - це не виправлення описки, а є фактичне ухвалення нового рішення. Виправлення описки допускається лише щодо технічних помилок, суд не має права змінювати зміст рішення під виглядом виправлення. Крім того, неправильний висновок суду не є опискою, така помилка може бути виправлена шляхом апеляційного оскарження.

Таким чином, непоодинокі випадки винесення суддею ОСОБА_1 ухвал про виправлення описок в рішеннях стосовно розміру заборгованості (наприклад, ухвали від 02.12.2019 у справі № 583/4068/19, від 30.05.2024 у справі № 583/1950/24), неправильного зазначення сторін у справі (до прикладу, ухвала від 08.07.2019 у справі № 2-а-2670/11) та їх реквізитів, порядку обчислення строків, тощо враховані ВККС України в сукупності з іншими питаннями при оцінюванні показника «Відповідальність» критерію особистої компетентності.

Доводячи помилковість та сумнівність таких висновків, позивачка зазначає, що зі змісту спірного рішення слідує, що нею вчасно, з дотриманням строків розглянуто достатню кількість справ, які перебували у провадженні. У наданих Комісії письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначала, що за запитуваний період 2016 - 2022 роки нею розглянуто надмірну кількість справ, відповідна статистика наведена в таблиці.

ОСОБА_1 стверджує, що вказана інформація свідчить про те, що вона відповідально виконує свої обов`язки, адже організовує робочий процес так, що строки розгляду справ дотримані, всі рішення ухвалюються, виготовляються та відправляються в ЄДРСР вчасно. Це, на переконання позивачки, і є підтвердженням її високої відповідальності та особистої компетентності, про що свідчить не тільки кількісний показник роботи, а і якісний, з огляду на незначний відсоток скасованих та змінених рішень.

Отже, позивачка вважає, що ті описки, на які вказує Комісія у своєму рішенні, не могли бути підставою для прийняття негативного рішення за критерієм особистої компетентності.

Додатково позивачка звертає увагу, що Комісія не аналізувала помилки усіх кандидатів, а вибірково проаналізувала помилки саме ОСОБА_1 , що, на її переконання, є неоднаковим підходом, хоча умови конкурсу для всіх однакові, тобто це дискримінаційний підхід Комісії, що є порушенням прав.

Колегія суддів дослідила відеозапис співбесіди, проведеної ВККС України з ОСОБА_1 , та встановила, що Комісія під час обговорення питання щодо виправлення позивачкою описок в ухвалених судових рішеннях звертала увагу не на сам факт внесення виправлень, а на доречність та виправданість виправлення допущених суддею помилок саме шляхом постановлення ухвал про виправлення описки.

Суд дослідив у ЄДРСР окремі ухвали про виправлення описок, які були предметом обговорення, та установив, що виправлені позивачкою описки стосувались сум заборгованості та судових витрат, кінцевої дати терміну тримання під вартою, а також сторін, зокрема стягувачів, у вступній та резолютивній частинах судових рішень.

На переконання колегії суддів, такі помилки не можна вважати технічними описками, позаяк вони впливають на зміст ухвалених рішень.

Процесуальний закон передбачає можливість усунення після ухвалення судового рішення у справі помилок технічного (неюридичного) характеру - описок та очевидних арифметичних помилок.

Описка - це зроблена судом механічна граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважається опискою помилка, яка не викривляє зміст рішення, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування росіянізмів та діалектизмів тощо.

Арифметична помилка - це помилка у визначенні результату підрахунку: пропуск цифри, випадкова перестановка цифр, спотворення результату обчислення у зв`язку із використанням несправної техніки або неуважністю. Не є арифметичною помилкою, а отже і не може бути виправлена в порядку постановлення ухвали про виправлення описки, застосування неправильних методик підрахунку, а так само застосування неправильних вихідних даних для проведення арифметичних обчислень. Суд може виправити лише ті арифметичні помилки, яких він сам припустився.

Вирішуючи питання про виправлення описок, очевидних арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення незалежно від його юридичного значення чи зовнішнього оцінного сприйняття (розуміння). Суд лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи або виправляє помилки, що мають технічний характер, які водночас впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.

Тобто, аналіз співбесіди та змісту спірного рішення дає підстави стверджувати, що відповідач не заперечував можливості виправити допущенні суддею технічні описки, однак, наголошував, що таке виправлення не повинно впливати на зміст судового рішення (змінювати його).

І такий висновок, з огляду на зазначене вище, Суд не має підстав вважати помилковим.

Крім того Комісія аналізувала інформацію про навантаження на позивачку як на суддю та обговорювала це питання, а тому відсутні підстави стверджувати, що ця обставина залишилась поза увагою відповідача.

Сам факт значного професійного навантаження, тривалого стажу роботи суддею, розгляду великої кількості справ або незначного відсотка скасованих рішень не може автоматично свідчити про підтвердження кандидатом відповідності критерію особистої компетентності за показником «рішучість та відповідальність» та не позбавляє Комісію права досліджувати інші обставини, які характеризують відповідні особистісні якості кандидата.

Безпідставними є також доводи про дискримінаційний підхід з огляду на те, що з іншими кандидатами не обговорювалось питання виправлення описок. Проведення співбесіди з кандидатами на посаду судді є індивідуальним процесом, під час її проведення обговорюються та з`ясовуються питання, які не можуть бути ідентичними для кожного з кандидатів. На такому аспекті Комісія власне і наголосила в спірному рішенні.

Оцінюючи особисту компетентність ОСОБА_1 за показником «Безперервний розвиток», ВККС України виходила з того, у своїх письмових поясненнях позивачка зазначила, що протягом усієї суддівської кар`єри бере участь у семінарах, вебінарах, тренінгах, що проводяться Національною школою суддів України. Регулярно займається професійним саморозвитком, аналізує скасовані та змінені апеляційним та касаційним судами рішення, працює над помилками. Також ознайомлюється із переглянутими рішеннями своїх колег. Враховує це в роботі з метою недопущення аналогічних помилок. Вивчає правові позиції Верховного Суду, Великої Палати Верховного Суду, рішення Європейського суду з прав людини як щодо розгляду конкретних справ, які перебувають у її провадженні, так і в цілому для саморозвитку.

При цьому Комісія вказала на те, що перелічені в поясненнях заходи, у яких позивачка брала участь, є обов`язковими для судді в силу покладених на нього обов`язків відповідно до Закону, та несповна підтверджують відповідність кандидата показнику «Безперервний розвиток» критерію особистої компетентності.

Суд установив, що під час співбесіди відповідач неодноразово намагався з`ясувати обставини щодо участі ОСОБА_1 в інших заходах (не лише обов`язкових) для підтримання та підвищення рівня професійного розвитку, зокрема ставив питання щодо тематики заходів, проблемних питань та нової інформації, яка стала відома позивачці в результаті участі в таких заходах, її (інформації) актуальність та застосовність при виконанні професійних обов`язків.

Варто зауважити, що відповіді ОСОБА_1 щодо цих обставини не були однозначними, на це також звернула увагу Комісія, вказавши на досить пасивну поведінку кандидатки при з`ясуванні згаданих питань.

Водночас Суд вважає надмірною вимогу відповідача про необхідність відвідування додаткових заходів (навчань), що, однак, не впливає на загальну оцінку спірного рішення, позаяк цей факт не було покладено в основу висновку про невідповідність позивачки показнику "Безперервний розвиток".

Крім того члени колегії ВККС України обговорювали з ОСОБА_1 розуміння нею окремих правових інститутів, зокрема: застосування практики ЄСПЛ; принцип субсидіарності Конвенції та практики ЄСПЛ; про можливість застосування національними судами рішень Суду справедливості Європейського Союзу; відмінність між ЄСПЛ та Судом справедливості Європейського Союзу.

Комісія врахувала нествердні відповіді позивачки та вагання в розумінні вищезазначених питань, про що зазначено в спірному рішенні.

Аналіз відеозапису співбесіди не дає Суду підстав стверджувати, що такі висновки Комісії є необґрунтованими або таки, що не відповідають фактичним обставинам.

У контексті цих висновків Комісії щодо показника «Безперервний розвиток» позивачка стверджує, що з боку Комісії проглядається упереджене ставлення до неї, як кандидата, адже зовсім не враховано тих обставин, що ОСОБА_1 є суддею з розгляду справ усіх категорій, в тому числі і невідкладних, організовує робочий процес так, щоб вчасно з дотриманням строків розглядати справи та одночасно постійно підвищувати свій професійний рівень.

Позивачка зазначає, що вона дійсно не відвідувала міжнародних форумів, не проходила навчання за кордоном, оскільки не мала такої можливості. Натомість брала активну участь у навчаннях, які організовано Національна школа суддів України, що підтверджує постійне підтримання позивачкою своєї кваліфікації, про що в досьє наявні відповідні сертифікати.

Крім того ОСОБА_1 звертає увагу, що її запросили на співбесіду на 10:00 год, а фактично співбесіду розпочато після 16:30. Наголошує, що у своїй діяльності вона жодного разу не допускала , щоб люди очікували цілий день, це також певною мірою впливає на загальний стан.

Колегія суддів зазначає, що висновки відповідача не ґрунтуються на тому, що позивачка не відвідувала саме міжнародні заходи задля професійного розвитку, а тому посилання на цю обставину безпідставне.

Що ж до тривалого очікування ОСОБА_1 початку співбесіди, то на переконання колегії суддів таке дійсно може вплинути на загальний стан кандидата. Однак, на початку співбесіди доповідач поставив позивачці питання щодо її самопочуття, будь-яких застережень стосовно свого стану остання не висловила.

Загалом доводи позовної заяви ОСОБА_1 зводяться до переконання про упереджене та дискримінаційне ставлення до неї з боку ВККС України, зокрема з огляду на обраний нею суд - Київський апеляційний суд.

Це твердження позивачка пояснює тим, що під час співбесіди члени Комісії ставили їй питання стосовно причин обрання саме цього суду, а спосіб та характер поставлених відповідачем питань містили дискримінаційне висловлювання.

ОСОБА_1 також зазначає, що під час співбесіди до неї не ставили питань по «опитувальнику» (пояснення кандидата щодо відповідності критеріям особистої та соціальної компетентності), хоча іншим кандидатам була надана можливість по кожному розділу себе презентувати, тобто є очевидним упереджений, дискримінаційний підхід, адже з пояснення не взято до уваги тих суттєвих якісних показників за критеріями, які підтверджують мою особисту компетентність.

Водночас Суд на підставі дослідження відеозапису співбесіди установив, що питання Комісії про обрання позивачкою Київського апеляційного суду стосувались організаційно-побутових моментів, а саме: необхідності переїзду в інше місто, влаштування побуту, в тому числі пошуку житла. Після відповіді позивачки щодо своєї мотивації в обранні Київського апеляційного суду відповідач додаткових питань не ставив.

Суд також встановив, що під час проведення співбесіди Комісія досліджувала інформацію, зазначену позивачкою в опитувальнику, цитувала окремі твердження з нього. Крім того ОСОБА_1 був наданий час для самопрезентації на початку співбесіди, а також можливість надати додаткову інформації перед переходом Комісії до закритої частини обговорення.

Реагуючи на доводи позивачки про застосування ВККС України до неї дискримінаційного підходу, Верховний Суд зазначає таке.

Гарантована статтею 21 Конституції України рівність усіх у правах і свободах означає необхідність забезпечення рівних правових можливостей як матеріального, так і процесуального характеру для реалізації однакових за змістом та обсягом прав і свобод.

Статтею 14 Конвенції з прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою.

Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 1 Закону України від 06.09.2012 № 5207-VI «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними, зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Непряма дискримінація - це ситуація, за якої внаслідок реалізації чи застосування формально нейтральних правових норм, критеріїв оцінки, правил, вимог чи практики для особи та/або групи осіб за їх певними ознаками виникають менш сприятливі умови або становище порівняно з іншими особами та/або групами осіб, крім випадків, коли їх реалізація чи застосування має правомірну, об`єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

У рішенні від 07.11.2013 у справі «Пічкур проти України» ЄСПЛ констатував, що дискримінація означає поводження з особами в різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. Відмінність у ставленні є дискримінаційною, якщо вона не має об`єктивного та розумного обґрунтування, іншими словами, якщо вона не переслідує легітимну мету або якщо немає розумного співвідношення між застосованими засобами та переслідуваною ціллю.

Подібний підхід до оцінки правових обмежень застосовує й Конституційний Суд України, висновуючи, що мета встановлення певних відмінностей (вимог) у правовому статусі повинна бути істотною, а самі відмінності (вимоги), що переслідують таку мету, мають відповідати конституційним положенням, бути об`єктивно виправданими, обґрунтованими та справедливими. У протилежному випадку встановлення обмежень означало б дискримінацію (абзац сьомий пункту 4.1 Рішення Конституційного Суду України від 07.07.2004 № 14-рп/2004).

У Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи № R(80)2 зазначено, що, приймаючи конкретне рішення, адміністративний орган влади має, зокрема, дотримуватися принципу рівності перед законом, не допускати несправедливої дискримінації.

Факт дискримінації може бути встановлений, якщо: 1) державний захід, дія чи бездіяльність, які оскаржуються, підпадають під чинність (захист, регулювання, дію) іншого положення закону, яким встановлені певні права та свободи; 2) є відмінність у поводженні проти інших осіб, котрі знаходяться в аналогічній або схожій ситуації (становищі, стані). При цьому поводження з особою, яка заявляє про дискримінаційне ставлення до неї, є істотно (разюче) відмінним і менш справедливим, ніж з іншими особами; підставами для розрізнення є особиста характеристика або статус заявника; інші особи, з якими така особа себе порівнює, знаходяться в аналогічній ситуації, а різниця у ставленні до особи не мотивована притаманною їй певною персональною ознакою.

Такий висновок Велика Палата Верховного Суду зробила в постанові від 15.06.2023 у справі № 800/582/16 (800/515/15) та неодноразово застосувала під час розгляду подібних справ.

За доводами позивачки, вона вбачає дискримінацію в різній оцінці однією колегією ВККС України подібних обставин щодо неї та інших кандидатів.

Водночас ОСОБА_1 не вказує та, відповідно, не обґрунтовує наявності в неї певної ознаки (через що саме), яка б могла вплинути на відмінний порівняно з іншими кандидатами підхід ВККС України при оцінці її відповідності критерію особистої компетентності.

До того ж законодавство не гарантує права бути призначеним на посаду судді, а лише право брати участь у конкурсі на загальних засадах.

Щодо посилання позивачки на те, що Комісія не враховала всі її аргументи та надані докази, Суд звертає увагу на те, що відсутність у оскаржуваному рішенні Комісії покликання на певні обставини не свідчить про те, що вказані обставини не були враховані під час ухвалення рішення.

Зміст спірного рішення засвідчує також, що під час проведення співбесіди з позивачкою їй були забезпечені усі передбачені законом процедурні права та гарантії і перешкод у їх реалізації Комісія не створювала.

Водночас позивачка з покликанням на об`єктивні обставини та докази, які б їх підтверджували, не змогла надати достатньо аргументованих пояснень, які б спростовували встановлені Комісією факти, покладені в основу оскаржуваного рішення. Норми, якими Комісія керувалась під час його прийняття, були чіткими і зрозумілими, прогнозованими у застосуванні та відповідали критерію якості закону, не надавали їй необмежених повноважень, чітко окреслювали межі наданої Комісії дискреції, за які відповідач не вийшов.

Враховуючи наведене, Суд дійшов висновку, що рішення ВККС України від 28.04.2026 № 155/ас-26 прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, підстави для визнання протиправними і скасування вказаного рішення відсутні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

З огляду на результат судового розгляду розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 22, 241-246, 250, 258, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

Л.В. Тацій,

Н.В. Коваленко,

С.М. Чиркін,

В.М. Шарапа,

Н.В. Шевцова,

Судді Верховного Суду