Постанова від 27 липня 2026 р. у справі №460/8332/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2026 року

м. Київ

справа № 460/8332/25

адміністративне провадження № К/990/20660/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

суддя-доповідач - Стародуб О.П.,

судді: Берназюк Я.О., Тацій Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Вараської міської ради на ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 (суддя Нор У.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 (судді Глушко І.В., Димарчук Т.М., Затолочний В.С.)

в адміністративній справі №460/8332/25 за позовом Вараської міської ради до Державної екологічної інспекції Поліського округу про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинення певних дій.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

Вараська міська рада Рівненської області звернулась до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Поліського округу щодо здійснення заходу державного нагляду (контролю) у формі проведення обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Вараської міської ради

- визнати протиправним та скасувати акт обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Вараської міської ради від 24.10.2024.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВИХ РІШЕНЬ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 закрито провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що акт обстеження Державної екологічної інспекції Поліського округу від 24.10.2024 лісових ділянок не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася.

Таким чином, суди дійшли висновку про те, що, у розумінні статті 19 КАС України, складений відповідачем акт обстеження лісових ділянок від 24.10.2024 не є індивідуальним актом, а отже ані він, ані дії щодо його складення, не можуть бути предметом спору.

При цьому, покликався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 13.03.2019 у справі №820/3713/17 та висновки Верховного Суду викладені, зокрема, у постанові від 30.01.2020 у справі №640/4550/19 та у постанові від 29.07.2025 у справі №380/7179/24.

ДОВОДИ ОСОБИ, ЯКА ПОДАЛА КАСАЦІЙНУ СКАРГУ ТА ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

З судовими рішеннями судів попередніх інстанцій не погодився позивач, подав касаційну скаргу.

В обґрунтування касаційної скарги покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Покликається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли однакового помилкового висновку про те, що ані акт, ані дії щодо його складення, не можуть бути предметом спору.

Зокрема, покликається на те, що відсутність в оскаржуваного акту ознак індивідуального акту не виключає можливості його оскарження у разі, якщо скасування такого акту може забезпечити ефективний захист прав та інтересів Вараської міської ради.

Також покликається на неподібність правовідносин у справах №640/4550/19, №380/7179/24 із правовідносинами у справі, яка розглядається, зокрема, різним є суб`єктний склад, предмет та підстави позову, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також наслідки оскаржуваних актів та дій для позивачів.

Також покликається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.09.2024 у справі №918/1356/23, у якій, на його думку, судом презюмовано можливість оскарження Акта.

Також покликається на те, що оскаржувані дії Відповідача та складення оскаржуваного Акту породжують правові наслідки у виді ініціювання Інспекцією претензійно-позовної роботи для стягнення з органу місцевого самоврядування збитків.

Також покликається на те, що судами попередніх інстанцій не було дотримано процесуальних норм, зокрема щодо порядку розгляду справи в порядку спрощеного позовного порядку.

Просить ухвалу суду першої інстанції, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити без змін оскаржувані судові рішення.

ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України).

Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії.

Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

Водночас, конституційне право на доступ до правосуддя не є безмежним. Метою суду (правосуддя) є захист порушених прав та свобод, належних людині, яка звертається за захистом (її суб`єктивних прав).

Відповідно до частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Разом з цим обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Таким чином, у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо порушує права, свободи чи законні інтереси позивача.

У справі, яка розглядається, предметом оскарження є акт обстеження лісових ділянок, їх фактичного стану за межами населених пунктів Вараської міської ради від 24.10.2024.

Верховний Суд у постанові від 30.01.2020 у справі №640/4550/19 дійшов наступних висновків.

«… акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Такий акт є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта (в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки) може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта, або у випадку можливого використання такого акта, як доказу вчинення правопорушення при розгляді відповідного спору .

«… висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову на цій підставі є помилковим, оскільки те, що акт обстеження земельної ділянки не є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні ст. 19 КАС України є підставою для закриття провадження, а не підставою для відмови у позові…»

Також Верховний Суд у постанові від 16.03.2026 у справі № 620/13241/24 виснував про наступне:

«… обов`язковою ознакою дій суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер. Дії по складанню акта обстеження земельної ділянки та висновки, викладені в акті, не породжують обов`язкових юридичних наслідків та є висновками тільки контролюючого органу, зазначення яких в акті обстеження не суперечить чинному законодавству. Така інформація акта може бути підтверджена або спростована судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта…».

Вирішуючи питання закриття провадження у справі, судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом оскарження в цій справі були дії відповідача щодо проведення обстеження лісових ділянок та складений на їх підставі акт обстеження Державної екологічної інспекції Поліського округу від 24.10.2024 лісових ділянок, який не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні статті 19 КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для позивача.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

У постанові від 22.03.2018 у справі №800/559/17 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

За таких обставин, враховуючи такий предмет оскарження, правове регулювання та висновки Верховного Суду, суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про те, що позовні вимоги у цій справі не можуть бути розглянуті як за правилами адміністративного судочинства так і не підлягають розгляду в судовому порядку в цілому, в зв?язку з чим провадження у справі підлягає закриттю.

Покликання позивача на неврахування судами попередніх інстанцій висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.09.2024 у справі №918/1356/23, також є безпідставними з огляду на неподібність правовідносин у цій справі та справі, яка розглядається, оскільки у справі №918/1356/23 спір стосується відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки дерев на землях запасу лісогосподарського призначення за межами населеного пункту.

Також безпідставним є покликання позивача в обґрунтування доводів касаційної скарги на те, що оскаржувані дії відповідача породжують правові наслідки у виді ініціювання претензійно-позовної роботи для стягнення збитків, оскільки не позбавляє позивача права спростовувати встановлені під час обстеження лісових ділянок та зафіксовані в оскаржуваному акті обставини та не створює підстав для розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства.

Покликання позивача в обґрунтування своїх доводів на неподібність правовідносин у справах №640/4550/19, №380/7179/24 із правовідносинами у справі, яка розглядається, також є безпідставним оскільки висновки Верховного Суду у цих справах стосувались можливості оскарження в порядку адміністративного судочинства дій по проведенню обстеження земельних ділянок та складанню актів обстежень, тому такі підлягають врахуванню під час вирішення питання можливості розгляду за правилами адміністративного судочинства справи з подібним предметом оскарження.

Інші доводи касаційної скарги, в т.ч. щодо допущених судами процесуальних порушень, не впливають на загальний висновок щодо неможливості розгляду цієї справи в порядку адміністративного судочинства і не можуть бути підставою для скасування судових рішень у цій справі.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції, крім випадків, якщо:

1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної юрисдикції;

2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах;

3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах.

Оцінюючи наявність винятків, передбачених пунктами 1 - 3 частини 6 статті 346 КАС, Верховний Суд констатує, що позивач обґрунтував порушення судом правил предметної юрисдикції наявністю постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.09.2024 у справі №918/1356/23.

Однак, як вказано вище, правовідносини у справі №918/1356/23 є неподібними до правовідносин у справі, яка розглядається, а також є неподібними підстава та предмет позову.

Суд бере до уваги усталену практику Великої Палати Верховного Суду, за якою лише одночасна відсутність усіх трьох випадків дозволяє передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Якщо наявний хоча б один з них - справа не підлягає передачі.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово застосовувала такий підхід при вирішенні питання щодо наявності підстав для передачі справи на її розгляд (зокрема, ухвали від 15.06.2022 у справі № 904/8573/21 (провадження № 12-11гс22), від 09.11.2023 у справі № 910/6925/22 (провадження № 12-61гс23), від 29.11.2023 у справі № 910/16249/19 (910/8818/21) (провадження № 12-67гс23), від 23.01.2024 у справі № 904/7464/21 (провадження № 12-75гс23), від 07.02.2024 у справі № 902/1159/22 (провадження № 12-78гс23), від 05.03.2024 у справі № 203/2729/20 (провадження №14-18цс24), від 16.04.2025 у справі № 359/8573/20 (провадження № 12-20гс25), від 30.04.2025 у справі № 910/15745/23 (провадження 12-25гс25) та інші).

Зважаючи на відсутність сукупності усіх трьох випадків, передбачених пунктами 1- 3 частини 6 статті 346 КАС України (відсутні випадки, передбачені пунктом 2), справа не підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки при ухваленні судового рішення суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм процесуального права, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Вараської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17.12.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.04.2026 у справі №460/8332/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не може бути оскаржена.

Судді:

О.П. Стародуб

Я.О. Берназюк

Л.В. Тацій