Постанова від 28 липня 2026 р. у справі №593/1840/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 593/1840/25 пров. № А/857/30940/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

секретаря судового засідання Лутчин А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області (головуючий суддя Німко Н.П.), ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Бережани 17 квітня 2026 року, повний текст складено 21 квітня 2026 року у справі №593/1840/25 за позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

В С Т А Н О В И В :

20.12.2025 ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Львівської митниці про скасування постанови у справі про порушення митних правил №1035/UA209000/2025 від 18 листопада 2025 року та закриття справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова винесена за відсутності позивача, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відтак суд дійшов висновку про недотримання відповідачем вимог ст.268 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята без дотримання встановленої законом процедури.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Львівська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що Львівською митницею вжито вичерпні заходи та неодноразово повідомлено гр. ОСОБА_1 про призначення дат та часу розгляду справи. Зазначає, що гр. ОСОБА_1 було відомо про заведення відносно нього справи про порушення митних правил, однак гр. ОСОБА_1 свідомо ігнорував прибуття до Львівської митниці на розгляд справи. Покликання суду на те, що особа могла бути якимось чином обмежена у правах не підтверджується нічим, адже сукупно було визначено п`ять дат розгляду справи про порушення митних правил, а саме на наступні дати: 16.09.2026, 07.10.2026, 21.10.2026, 04.11.2026, 18.11.2026. Враховуючи той факт що протокол про порушення митних правил було складено 10.07.2025 та Львівська митниця мала шість місяців від цієї дати для розгляду справи про порушення митних правил, а тому затягування та наступні відтермінування могли спричинити незаконному звільненні особи від притягнення до відповідальності за закінченням строків притягнення до відповідальності. В даному випадку Львівська митниця не мала іншого законного шляху дій, за умови що особа свідомо ухиляється від отримання повідомлення про дату розгляду справи, окрім як провести розгляд за відсутності особи.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу в якому зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставні, просив таку відхилити. Вказує, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновків, що розгляд справи проведено з порушенням вимог частини першої, четвертої статті 526 МК України, яке є істотним порушенням.

В судове засіданні ні позивач ні відповідача повноважного представника не забезпечили, належним чином повідомлені про розгляд справи.

Водночас уповноважений представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю 29.07.2026 року на 14:00 в засіданні центральної комісії з розгляду актів про порушення вимог Кодексу ГРМ Тернопільської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України», проте підтверджуючих доказів до клопотання не долучив, а тому у задоволенні такого суд відмовляє та вказує, що неявка належним чином повідомленої сторони не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що постановою заступника начальника Львівської митниці Хомутянського В.В. №1035/UA209000/2025 у справі про порушення митних правил від 18 листопада 2025 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст. 471 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 240 200,99 грн.

Згідно протоколу про порушення митних правил №1035/UA209000/2025 від 10 липня 2025 року, розгляд справи про порушення митних правил було призначено на 16.09.2025 року.

ОСОБА_1 15.09.2025 на адресу Львівської митниці надіслав клопотання разом із копією довідки №115 від 15.09.2025, виданої комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги» Бережанської міської ради про те що він хворіє з 15.09.2025, у якому просив перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку із захворюванням.

Львівська митниця листом від 18.09.2025 №7.4-1/20-04/10/23854 повідомила ОСОБА_1 про нову дату та час розгляду справи, призначену на 07.10.2025 року.

На адресу Львівської митниці 06.10.2025 року надійшло клопотання ОСОБА_1 від 02.10.2025 (вх.№34586/10-20), у якому він просив перенести розгляд справи на іншу дату у зв`язку із перебуванням на стаціонарному лікуванні в ендокринологічному відділенні КНП «Тернопільська обласна клінічна лікарня» Тернопільської обласної ради (лікар ОСОБА_2 ).

Львівська митниця на адресу ОСОБА_1 надіслала лист від 10.10.2025 №7.4-1/20-04/10/25569 із повідомленням про нову дату та час розгляду справи, призначену на 21.10.2025 року. Такий лист отримано ОСОБА_1 25 жовтня 2025 року.

На адресу ОСОБА_1 відповідач надіслав лист №7.4-1/20-04/10/26478 від 21.10.2025 року про наступну дату та час розгляду справи, призначену на 04.11.2025 року. Такий лист отримано ОСОБА_1 05 листопада 2025 року.

Львівська митниця надіслала лист від 04.11.2025 №7.4-1/20-04/10/27675 із повідомленням ОСОБА_1 про нову дату та час розгляду справи, призначену на 18.11.2025 року. Такий лист отримано ОСОБА_1 20 листопада 2025 року.

Як на підставу незаконності такої постанови, представник позивача посилався на те, що ОСОБА_1 не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, а оскаржувана постанова прийнята за його відсутності, що стало підставою звернення до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що адміністративне правопорушення - це вчинок, який має форму дії або бездіяльності. Проте, щоб вчинок можна було кваліфікувати як адміністративне правопорушення, він повинен мати сукупність юридичних ознак, що визначають склад правопорушення. Наявність усіх ознак правопорушення є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

В силу закріпленого у статті 7 КУпАП принципу законності ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до частини 1 статті 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Статтею 278 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до ст.489 МК України, посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 526 МК України встановлено, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення та/або її представника.

Згідно з ч. 2 ст. 526 МК України про час та місце розгляду справи про порушення митних правил митним органом, цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил.

Відповідно до ст.458 МК України порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.

Апеляційний суд зазначає, що відповідачем не надано доказів того, що позивача завчасно було повідомлено про виклик на розгляд справ про адміністративне правопорушення, або ж що сам розгляд справи відбувся у присутності позивача.

При цьому апеляційний суд звертає увагу на те, що в апеляційній скарзі відсутні будь-які аргументи скаржника щодо належного (своєчасного) повідомлення позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення та можливості реалізувати передбачені Конституцією України та КУпАП, права бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу.

Водночас судом апеляційної інстанції враховано, що положеннями ст.531 МК України передбачено, що підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про закриття провадження у справі про порушення митних правил є:

1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, події та/або складу порушення митних правил;

2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду;

3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи;

4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду;

5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення;

6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом, або у розмірі, що не відповідає санкції статті (частини статті) цього Кодексу, за якою кваліфіковано правопорушення.

При прийняті рішення судом апеляційної інстанції враховано, що у постанові від 03 квітня 2018 року у справі № 156/404/17 Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою неналежне повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про порушення митних правил є окремою, самостійною і достатньою підставою для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил.

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 жовтня 2018 року у справі № 405/7568/16-а та від 31 січня 2019 року у справі №760/10803/15-а.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, оскаржувана постанова винесена за відсутності позивача, якого не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, відтак суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недотримання відповідачем вимог ст.268 КУпАП, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови, як такої, що прийнята без дотримання встановленої законом процедури.

Частиною 2 статті 6 КАС України та нормами статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 316 КАС України, прецедентної практики ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить переконання, що судом першої інстанції у рішенні викладено мотиви протиправності притягнення позивача до адміністративної відповідальності, на основі об`єктивної оцінки наданих сторонами доказів повно встановлено фактичні обставини справи та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Керуючись статтями 272, 308, 310, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 17 квітня 2026 року у справі №593/1840/25 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний

Повне судове рішення складено 29.07.2026